ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2022/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Львова Б. Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021,

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК Львів"

на дії Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при виконанні наказу у справі №914/2022/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління 27"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК Львів"

про стягнення 1 067 913,17 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. У провадженні господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2022/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління 27" (далі - позивач, стягувач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК Львів" (далі - ТОВ "ТБК Львів", відповідач, скаржник) про стягнення 1 067 913,17 грн.

2. Стислий виклад судових рішень, які передували зверненню зі скаргою на дії головного державного виконавця

2.1. За результатами розгляду справи №914/2022/17 рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2017 позов задоволено, суд стягнув з ТОВ "ТБК Львів" на користь позивача 1 067 913,17 грн боргу та 16 201,00 грн судового збору.

2.2. На виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2017 у справі №914/2022/17 29.01.2018 видано наказ.

2.3. На виконанні у державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Геряк К. В. перебуває виконавче провадження №62360780 від 17.06.2020 з примусового виконання зазначеного наказу.

2.4. У лютому 2021 року ТОВ "ТБК Львів" звернулося до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції при виконанні наказу у справі №914/2022/17. У скарзі відповідач просив суд: визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку комплексу нежитлових будівель та про оцінку майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "ТБК Львів" та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд. 7, виконаного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Семком В. М. на замовлення Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, у межах процедури виконавчого провадження №62360780; зупинити реалізацію на електронних торгах "Сетам" комплексу нежитлових будівель загальною площею 1 012,8 кв. м за стартовою ціною 1 032 044,00 грн та обладнання за стартовою ціною 3 987 449,00 грн, що належать на праві приватної власності ТОВ "ТБК Львів" та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд. 7, до ухвалення рішення у даній скарзі.

3. Стислий виклад рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2021 (суддя - Гоменюк З. П. ) у справі №914/2022/17 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ "ТБК-Львів" про призначення експертизи та про зупинення реалізації на електронних торгах комплексу нежитлових будівель і обладнання; відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "ТБК -Львів" на дії Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції при виконанні наказу у справі №914/2022/17.

3.2. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги суд першої інстанції, відмовив у задоволенні клопотання боржника про зупинення реалізації майна на електронних торгах; відмовив у задоволенні боржника про призначення судової оціночно-будівельної експертизи та дійшов висновку, що наведені скаржником доводи є необґрунтованими, так як державний виконавець діяв в межах визначених Законом України "Про виконавче провадження". Суд визнав недоведеним порушення приватним виконавцем вимог закону у процедурі залучення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні та не довів суду невідповідність висновків звіту про оцінку майна положенням Національного стандарту №1 "Загальних засад оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт №1).

3.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 (колегія суддів: Желік М. Б. - головуючий, Галушко Н. А., Орищин Г. В. ) у справі №914/2022/17 пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Львівської області від 22.03.2021 скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволено скаргу ТОВ "ТБК -Львів" на дії Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції при виконанні наказу у справі №914/2022/17 та визнано недійсними звіти від 28.01.2021 про оцінку комплексу нежитлових будівель і про оцінку майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "ТБК -Львів" та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд 7, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семком В. З. на замовлення Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах процедури виконавчого провадження №62360780. В іншій частині ухвалу господарського суду Львівської області від 22.03.2020 у справі №914/2022/20 залишено без змін.

Стягнуто з Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь 2 270,00
грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

3.4. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при проведенні оцінки майна в межах виконавчого провадження було порушено статтю 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пункти 15,50,51,56 Національного стандарту № 1, що відповідно, могло вплинути на результати оцінки вказаного майна та є підставою для визнання недійсною такої оцінки, зазначеної у звітах від 28.01.2021 про оцінку комплексу нежитлових будівель і про оцінку майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "ТБК -Львів" та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд 7.

3.5. Зокрема, скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд установив, що:

- оцінювач не провів особистого огляду об'єкта оцінки, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на результати такої оцінки;

- у матеріалах справи немає доказів звернення ФОП Семка В. М. з вимогою забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до об'єкта оцінки або державного виконавця до боржника з вимогою забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до об'єкта оцінки;

- об'єкти нерухомого майна оцінювались суб'єктом оціночної діяльності методом порівняння, водночас у звіті про оцінку нежитлових приміщень від 28.01.2021 аналіз ринку нерухомості проведено станом на 2017 рік;

- звіт про оцінку вартості обладнання "оцінюваного майна" проведено на підставі порівняльного методу, шляхом обрання одного аналогу щодо кожного об'єкта оцінки.

Джерелом інформації є інтернет-ресурс, на якому було розміщено відповідне оголошення, водночас із доданих до звіту скріншотів інтернет-сторінок, на яких було розміщено відповідні оголошення неможливо встановити дати, коли таке оголошення було розміщене, тобто його актуальності на момент проведення оцінки.

3.6. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання боржника про зупинення реалізації майна на електронних торгах та відмови у задоволенні боржника про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду з огляду на те, що положеннями Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено можливості призначення експертизи в межах здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом ГПК України. Водночас у процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця, шляхом зупинення реалізації майна.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від
07.06.2021 Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ДВС, скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу господарського суду Львівської області від 22.03.2021 у справі №914/2022/17 залишити без змін.

5. Аргументи учасників справи

5.1. Аргументи касаційної скарги

5.1.1. ДВС зазначає, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи, не надав належної оцінки доводам скаржника та не в повному обсязі виконав обов'язок щодо перевірки обставин зазначених відповідачем у скарзі, що призвело до незаконного скасування ухвали суду першої інстанції.

5.1.2. Згідно з доводами скаржника висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неповному з'ясуванні всіх обставин. Зокрема:

- висновки суду щодо неналежного повідомлення державним виконавцем боржника про наявність постанови від 15.07.2020 (призначення суб'єкта оцінювальної діяльності) спростовуються наявними у матеріалах справи доказами;

- висновки суду апеляційної інстанції про порушення державним виконавцем вимог закону в частині призначення 15.07.2021 суб'єкта оціночної діяльності, який діє на підставі сертифікату дія якого закінчиться 18.10.2020 суперечать вимогам частини 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження";

- висновки суду апеляційної інстанції, що ціна зазначена у звітах від 28.01.2021 про оцінку комплексу нежитлових будівель і про оцінку майна не відповідає дійсній ринковій вартості зазначеного нерухомого та рухомого майна і є заниженою, зроблено судом без урахування визначення самої суті поняття "вимушений продаж ", яке полягає у визначені "ринкової вартості майна" із застосуванням до такої вартості знижувальних коефіцієнтів.

5.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

6. Касаційне провадження

6.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

6.2. Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.09.2021 №29.3-02/3267 у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В. П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №914/2022/17 відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І. М. (головуючий), Колос І. Б., Львов Б. Ю.

7. Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями

7.1. Так, судами встановлено, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2020 на виконанні у виконанні у Миколаївському відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №62360780 з примусового виконання наказу №914/2022/17, виданого 29.01.2018 господарським судом Львівської області про стягнення з ТОВ "ТБК -Львів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління 27" заборгованості у розмірі 1 067 913,17 грн та 16021,00 грн судового збору.

7.2. Згідно з постановою про опис та арешт майна боржника від 14.07.2020 державним виконавцем описано та арештовано майно належне боржнику, а саме: майновий комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд 7.

7.3. Суди попередніх інстанцій установили, що сторони не дійшли згоди щодо вартості описаного майна боржника, у зв'язку з чим державний виконавець
15.07.2020 виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні та залучив для проведення оцінки арештованого майна суб'єкта оціночної діяльності - ФОП Семко В. М., який має сертифікат від
18.10.2017 за №1012/17, виданий Фондом державного майна України (строк дії:
18.10.2020).

7.4. Державним виконавцем також попереджено суб'єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження чи надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

7.5. Суд апеляційної інстанції встановив, що у матеріалах виконавчого провадження наявні докази надсилання на адресу боржника постанови про опис та арешт майна від 14.07.2020 (супровідний лист від 15.07.2020 №18.21-28/14849 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення). Доказів надсилання на адресу боржника постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 15.07.2020 матеріали виконавчого провадження не містять.

Водночас, судом встановлено, що постанова державного виконавця від 15.07.2020 про призначення суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні не оскаржена.

7.6. На виконання постанови державного виконавця від 15.07.2020 суб'єкт оціночної діяльності підготував та надіслав ДВС звіти про незалежну оцінку майнового комплексу будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. С. Бандери, 7 та про оцінку майна, що належить ТОВ "ТБК -Львів" (автоклав, млин шаровий, силос, прийомна для силоса).

7.7. Зазначені звіти про незалежну оцінку майна державний виконавець отримав
28.01.2021. За змістом цих звітів загальна ринкова вартість майнового комплексу загальною площею 1 012,8 кв. м. становить - 1 032 044 грн; вартість рухомого майна, що належить ТОВ "ТБК -Львів" (автоклав, млин шаровий, силос, прийомна для силоса) становить - 3 987 449,00 грн.

7.8. Сторонам виконавчого провадження 29.01.2021 було скеровано повідомлення №19.21-28/889 про вартість майна, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки - майнового комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою:

Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. С. Бандери, 7, становить 1 032 044 грн, та роз'яснено, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

7.9. Судами встановлено, що вказане повідомлення отримано ТОВ "ТБК -Львів"
08.02.2021.

7.10. Відповідач не погодився із такою оцінкою та зазначав, що вартість майна у звітах про незалежну оцінку майна від 28.01.2021 свідомо занижена суб'єктом оціночної діяльності, у зв'язку з чим звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просив суд визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку комплексу нежитлових будівель та про оцінку майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "ТБК Львів" та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд. 7, здійснений в межах процедури виконавчого провадження. Також просив суд, зупинити реалізацію зазначеного майна.

7.11. Боржником в обґрунтування своїх доводів до скарги на дії державного виконавця додано звіт незалежної оцінки майна: активів, що обліковуються на балансі ТОВ "ТБК Львів", яке розташоване за адресою Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. С. Бандери, 7, виконаний ФОП Петрюченко В. І. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №16574/14, виданий ФДМУ від
10.06.0214) на замовлення боржника 22.05.2017. Згідно з яким вартість майнового комплексу будівель і споруд становить 32 120 139,00 грн. Боржником також додано до скарги роздруківки оголошень щодо продажу подібних об'єктів майна, розміщених на сайті OLX.ua в мережі Інтернет на підтвердження того, що вартість подібних об'єктів майна на вторинному ринку є значно вищою, ніж та, яка взята до уваги суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Семко В. М. при проведенні порівняльного аналізу.

7.12. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця саме в частині визнання недійсною оцінки майна.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК України.

8.2. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.3. Оскаржуваним судовим рішенням частково задоволено скаргу ТОВ "ТБК Львів" та визнано недійсними звіти від 28.01.2021 про оцінку комплексу нежитлових будівель і про оцінку майна, що належить на праві приватної власності боржнику та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд 7, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ФОП Семком В. З. на замовлення ДВС у межах процедури виконавчого провадження №62360780.

8.4. Згідно із частиною 1 статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частиною 1 статті 339 ГПК України, порушено їхні права.

8.5. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

8.6. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

8.7. Згідно зі статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

8.8. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

8.9. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

8.10. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

8.11. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

8.12. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

8.13. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

8.14. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

8.15. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

8.16. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

8.17. Зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" убачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

8.18. Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців, що урахував суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної у справі постанови.

8.19. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц.

8.20. Можливість оскарження оцінки майна шляхом: скасування звіту про оцінку майна; визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанова від 28.07.2021 у справі №921/317/18, постанова від 11.11.2020 у справі №922/585/20, постанова від 24.07.2020 у справі №906/696/18, постанова від 15.10.2020 у справі №917/628/17).

8.21. Як установили суди та свідчать матеріали справи, у цьому випадку боржник оскаржує оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.

8.22. Колегія суддів зазначає, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

8.23. Згідно із Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

8.24. Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10, частина перша статті 11 Закону України Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

8.25. У частині 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

8.26. За змістом частині 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

8.27. Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

8.28. Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт №1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

8.29. Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442 (далі - Національний стандарт №2), також є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

8.30. Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту №2 з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

8.31. Так, згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

8.32. Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

8.33. Згідно з пунктами 15,16 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

8.34. Відповідно до пунктів 48-49 Національного стандарту №1 для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

8.35. Згідно з пунктом 52 Національного стандарту №1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).

8.36. За змістом пункту 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

8.37. Отже, виходячи з аналізу наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

8.38. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

8.39. Крім того, відповідно до пункту 15 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

8.40. Переглядаючи справу в апеляційному порядку та частково задовольняючи скаргу боржника на дії державного виконавця, в частині визнання недійсною оцінки майна, проведеної ФОП Семком М. В. станом на 28.01.2021, в межах процедури виконавчого провадження, апеляційний господарський суд виходив із того, що експертна оцінка спірного майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною. Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, факт ознайомлення оцінювача з зовнішнім виглядом об'єкта оцінки підтверджується фотографічними матеріалами, які є невід'ємною частиною звіту та містяться у матеріалах справи. Водночас додані фотознімки зроблені неналежної якості та не дозволяють встановити візуально стан об'єктів оцінювання, зокрема навіть не містять зазначень, яке саме невиробниче приміщення із частин немайнового комплексу чи яке саме обладнання зображено на фотознімку. Також суд встановив, що характеристики майна, які наведено у звіті є загальними та не містять детального опису майна, його стану, технічних характеристик тощо.

8.41. Суд апеляційної інстанції наголосив, що у матеріалах справи немає доказів того, що державний виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об'єкта для його об'єктивної оцінки, а тому посилання у звіті на те, що огляд об'єкта оцінки відбувався 28.01.2021 не відповідають дійсності, чого приватний виконавець не спростував і протилежного не довів. Водночас суд першої інстанції таких обставин не дослідив.

8.42. Крім того суд апеляційної інстанції установив, що у звіті про оцінку нежитлових приміщень від 28.01.2021 аналіз ринку нерухомості проведено станом на 2017 рік. Також у звіті зазначено, що для бази розрахунку вартості об'єкта порівняльним підходом були використані дані вторинного ринку нерухомості у Городоцькому районі та області, а у даному звіті ціни пропозицій щодо продажу аналогічних об'єктів нежитлового фонду, що були проведені за результатами маркетингових досліджень нерухомості у с. Воля Висоцька Жовківського району та здійснюються за допомогою коригуючих коефіцієнтів за умов аналогічних територіальних зон, конкретних характеристик та ознак об'єкта оцінки. Поряд з тим, об'єкт оцінки розміщено саме в Миколаївському районі Львівської області.

8.43. Також суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до звітів інформація про об'єкти порівняння нерухомого майна та рухомого майна (обладнання) отримана оцінювачем з мережі Internet, водночас із доданих до звіту скріншотів інтернет-сторінок, на яких було розміщено відповідні оголошення неможливо встановити дати, коли таке оголошення було розміщене, тобто його актуальності на момент проведення оцінки.

8.44. Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про недотримання суб'єкт оціночної діяльності під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту №1, що безумовно є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.

8.45. Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та не досліджено належним чином усіх доказів по справі колегією суддів відхиляються, оскільки вбачається, що під час розгляду справи судом фактичні обставини були встановлені з дотриманням статей 74, 75, 76, 77, 78, 79, статті 86 ГПК України.

8.46. Колегія суддів зазначає, що фактично доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, які не були предметом дослідження та відповідно, й оцінки судом апеляційної інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, підстави для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції судових рішень.

10. Судові витрати

9.1. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Верховний Суд, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від
07.06.2021 у справі №914/2022/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Б. Львов