ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Трофименко Т. Ю.

від 01.06.2021 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Корсак В. А., Євсіков О. О., Шапран В. В.

від 15.07.2021

за позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7"

до Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним правочину, стягнення акцій,

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.10.2021 № 29.3-02/3665 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/8714/18 у зв'язку з увільненням судді Мамалуя О. О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2021 для розгляду справи № 910/8714/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді:

Бакуліна С. В., Кролевець О. А.

1. Історія справи

Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про:

- визнання недійсним рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", оформленого протоколом № 314 від
14.03.2018, яким затверджено ринкову вартість (однієї) простої іменної акції Товариства у розмірі 0,564 грн згідно зі звітом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт" станом на 02.03.2018 в складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду;

- визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" від 19.03.2018 та застосування наслідків її недійсності щодо простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (код ISIN - UA 4000075758), які належать Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" в кількості 521 400 штук, номінальною вартістю 25,00 грн, загальною номінальною вартістю 130
350,00 грн;

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" списати 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (код ISIN - UA 4000075758), які належать Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" в кількості 521 400 штук, номінальною вартістю 25,00 грн, загальною номінальною вартістю 130
350,00 грн з депозитного рахунку Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк" і зарахувати їх на особовий рахунок Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" № НОМЕР_1 в депозитарній установі Акціонерне товариство "Піреус банк МКБ".

Позов мотивований незаконністю примусового продажу акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", а також порушенням встановленої законом процедури такого продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі № 910/8714/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі № 910/8714/18 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 760,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/8714/18 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у даній справі залишені без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 910/8714/18 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" на користь Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) 10 169,25 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/8714/18 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді даної справи, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" про визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" вимагати обов'язкового придбання акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі № 910/8714/18, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
15.07.2021, повернуто зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та додані до неї документи.

Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що зустрічний позов подано із суттєвим порушенням строку, встановленого для вчинення такої процесуальної дії, та без клопотання про поновлення пропущеного строку на подання зустрічного позову і наведення причин пропуску строку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги.

Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у даній справі, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" мотивована тим, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували приписи статей 46, 180 Господарського процесуального кодексу України, які не підлягають застосуванню;

- суд апеляційної інстанції застосував до порядку подання зустрічного позову положення статті 46 Господарського процесуального кодексу України, однак чинним процесуальним законом передбачена можливість застосовувати аналогію норм матеріального права, а не процесуального;

- суд першої інстанції прийняв заяву позивача про зміну предмету позову, тому, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції, у Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" існує право пред'явлення зустрічного позову, з огляду на зміну фактичних обставин справи;

- суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційного перегляду;

- апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" розглянуто за відсутності його представника за відсутності даних про отримання відзиву на апеляційну скаргу, що свідчить про порушення принципу змагальності судового процесу.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, та стягнути зі скаржника на користь позивача витрати на надання правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

4. Позиція Верховного Суду

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Отже, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо її подання.

Частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам Статтею 180 Господарського процесуального кодексу України. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення Статтею 180 Господарського процесуального кодексу України.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Тобто, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, первісний позов Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" було подано до суду у липні 2018 року, та ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 було відкрито провадження у справі № 910/8714/18 і зобов'язано відповідачів надати суду відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/8714/18 була направлена на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та отримана ним 24.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Натомість, зустрічна позовна заява у справі № 910/8714/18 подана до суду Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" лише
27.05.2021, тобто, із суттєвим пропуском строку, встановленого в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/8714/18 та без клопотання про поновлення пропущеного строку на подання зустрічного позову і наведення причин пропуску такого строку.

Таким чином встановивши те, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції та погоджується суд касаційної інстанції, дійшов вірного висновку про повернення зустрічного позову на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом апеляційної інстанції вірно враховано те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 у справі №910/8414/18, якою прийнято дану справу до свого провадження, призначено підготовче засідання та встановлено учасникам справи строк до 16.04.2021 для надання письмових пояснень та доказів по суті спору з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від
16.02.2021 у справі 910/8414/18, не є ухвалою про відкриття провадження у даній справі. Тому, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції, у передбачених Господарським процесуальним кодексом України межах та повноваженнях, ухвалою від 22.03.2021, встановив учасникам справи строк до 16.04.2021 виключно для надання письмових пояснень та доказів по суті спору з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/8414/18, а не повторно для надання відзиву на позовну заяву.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що приписи статей 46, 180 Господарського процесуального кодексу України не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки саме вказаними нормами визначено право відповідача подати зустрічний позов та строк пред'явлення такого позову.

Аргументи скаржника про порушення судом апеляційною інстанцією принципу змагальності судового процесу, оскільки апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" розглянуто за відсутності його представника, Суд вважає неспроможними, з огляду на те, що: за клопотанням представника Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" розгляд даної справи було призначено у судовому засіданні, в той час, як відповідно до частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи; ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2021 було задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon"; причини відкладення розгляду справи, наведені у клопотанні Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" визнано судом апеляційної інстанції неповажними.

Суд також відхиляє твердження скаржника про неможливість застосування аналогії норм процесуального права, з огляду на приписи частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 21.01.2019 у справі № 42/339-10, від 21.01.2019 у справі № 5023/2082/12.

Поряд з цим Суд зазначає, що з аналізу частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що застосування аналогії закону допускається лише у випадку неврегульованості спірних правовідносин та за умови подібності до них інших правовідносин, які мають законодавче врегулювання.

Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що застосовуючи за аналогією до даного випадку приписи статті 46 Господарського процесуального кодексу України випливає, що подача зустрічного позову при новому розгляді справи можлива у зв'язку зі зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, оскільки Господарський процесуальний кодекс України містить правове регулювання строку пред'явлення зустрічного позову та не передбачає розширення його переліку шляхом застосування інших положень процесуального законодавства. Проте, наведене порушення суду апеляційної інстанції не призвело до прийняття неправильного рішення.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та не довів неправильного застосування норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

При цьому оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

6. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" заявило клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" надано: копію довіреності від
11.01.2021 № 1, якою уповноважено адвоката Кологойду О. В. представляти інтереси Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7"; розрахунок розміру витрат на надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг по касаційній інстанції у справі № 910/8714/18, який містить зміст наданих послуг (складення і подання відзиву на касаційну скаргу) та загальну (фіксовану) вартість наданих послуг (3 000,00 грн).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" було направлено, зокрема, Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" відзив на касаційну скаргу із заявленим у ньому клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, разом з додатками до нього, про що свідчать опис вкладення у цінний лист та накладна Акціонерного товариства "Укрпошта".

Зазначений відзив із заявленим у ньому клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, разом з додатками до нього, вручено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" 27.09.2021, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Акціонерного товариства "Укрпошта" в розділі "Відстеження відправлень", за результатами пошуку даних по штриховому кодовому ідентифікатору "0407036743428" рекомендованого листа, надісланого Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7".

Від Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із касаційним розглядом справи № 910/8714/18, не надходило.

З огляду на викладене, враховуючи що позивач довів надання йому адвокатом Кологойдою О. В. зазначених послуг у суді касаційної інстанції у заявленому розмірі, витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" повністю.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 910/8714/18 залишити без змін.

3. Клопотання Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; ідентифікаційний код 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25-Б; ідентифікаційний код 35744353) 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

О. А. Кролевець