Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.06.2019 року у справі №917/282/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В. Я. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Агро",

відповідач - фізична особа-підприємець Гремякін Сергій Миколайович,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

фізичної особи-підприємця Гремякіна Сергія Миколайовича

на рішення Господарського суду Полтавської області

від 11.02.2019

у складі судді: Гетя Н. Г.,

та постанову Східного апеляційного господарського суду

від 13.05.2019

у складі колегії суддів: Плахов О. В. - головуючий, Геза Т. Д., Мартюхіна Н. О.

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-АГРО",

до фізичної особи-підприємця Гремякіна Сергія Миколайовича,

про стягнення 719 513,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1.20.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Агро" (далі- ТОВ "Арт-Агро", позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гремякіна Сергія Миколайовича (далі - ФОП Гремякін С. М., відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 719
513,40 грн., з яких: 430 010,40 грн. основного боргу, 50 776,56 грн. пені, 215
005,20 грн. штрафу, 5 230,81 грн. 3.% річних та 18 490,43 грн., інфляційних втрат, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваних рішень першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області 11.02.2019 у справі № 917/282/18 позовні вимоги задоволено частково;

стягнуто з Фізичної особи - підприємця Гремякіна Сергія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - Агро":

430 010,40 грн. - основного боргу,

50 482,04грн. - пені,

215 005,20грн. - штрафу,

5 195,47грн., - три проценти річних,

18 490,43грн. - інфляційних

та 10 787,77грн. судових витрат;

в іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 917/282/18 апеляційну скаргу ФОП Гремякіна С. М. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2019 залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

4.1. Між ТОВ "Арт-Агро" (далі - продавець) та ФОП Гремякіним С. М. (далі - покупець) було укладеного договір №ДГ- 0000052 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (пункт 1.1 договору).

4.2. Пунктом 1.2 Договору закріплено найменування товару: мінеральні добрива, насіння сільськогосподарських культур та засоби захисту рослин, в асортименті, визначеному в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

4.3. Відповідно до пункту 2.1. Договору, розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначаються у додатках до цього договору.

4.4. Пунктом 3.1. Договору визначено, що термін поставки товару визначається у додатках до цього договору, допускається дострокова поставка товару.

4.5. Ціна за одиницю товару кожного найменування в національній валюті наводиться у додатках до цього Договору (пункт 4.1 договору).

4.6. Загальна вартість товару та її еквівалент в іноземній грошовій валюті визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього Договору (пункт 4.2. договору).

4.7. Згідно пункту 5.1. Договору, загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього Договору.

4.8. Поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених у додатках до Договору (пункт 6.1 договору).

4.9. В розділі 8 Договору сторони погодили, що передача-приймання товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в додатках до цього Договору.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається чинним законодавством. Приймання товару за кількістю та видимими недоліками здійснюється покупцем в день його отримання від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадку виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем як належний. Підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.

4.10. Розділом 10 Договору визначено відповідальність сторін, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки (пункт 10.2 Договору).

4.11. В разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцю штраф в розмірі 50 % (двадцять відсотків) від загальної вартості товару (пункт 10.4 договору).

4.12. Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором становить 3 (три) роки (пункт 10.6 Договору).

4.13. Судами встановлено, що 29.03.2017 сторонами в межах укладеного Договору було підписано додаток № 1 до Договору, згідно якого сторони визначили наступний товар, що підлягає поставці:

- Насіння кукурудзи, виробник "Dow Seeds", гібрид Surreal 80 000,56 мішків, на загальну суму 154 358,40грн.

- Насіння кукурудзи, виробник "Dow Seeds", гібрид МТ МАТАДО 80 000,100 мішків, на загальну суму 275 652,00грн.

Загальна вартість поставленого товару становить 430 010,40 грн.

Згідно умов додатку до Договору, сторони погодили, що поставка товару здійснюється з відстрочкою платежу, з 100% оплатою в строк до 15.10.2017, строк поставки товару до 31.03.2017.

Поставка здійснюється на умовах: транспортом постачальника на склад покупця за адресою: Полтавська область, Чутівський район, с. Сторожове.

4.14. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору, 30.03.2017 було здійснено поставку товару на адресу покупця - ФОП Гремякіна С. М. в повному обсязі, а товар було прийнято безпосередньо Відповідачем, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями видаткової накладної №РН-0000072 від 30.03.2017 та товарно-транспортною накладною №0000000055 від 30.03.2017.

Водночас, відповідач у визначений Договором строк, до 15.10.2017, не здійснив оплату за поставлений товар, у зв'язку із чим, 16.01.2019 ТОВ "Арт-Агро" було направлено на адресу покупця претензію вих. №1601/01, в якій вимагало негайно виконати умови укладеного між сторонами договору в частині оплати за поставлений товар в сумі 430 010,40 грн.

4.15. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, здійснив перевірку розрахунку розміру штрафних санкцій та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відхиляючи доводи відповідача проти задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилаючись на положення ст. 204 Цивільного кодексу України зазначили, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження визнання недійсним договору № ДГ-0000052 від 29.03.2017, крім того, заперечення відповідача проти факту підписання договору поставки № ДГ - 000005 від 29.03.2017 та товаросупровідної документації до нього не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Полтавської області від
11.02.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від
13.05.2019 ФОП Гремякін С. М. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Арт-Агро".

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/282/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Катеринчук Л. Й., суддя - Жуков С. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019.

У зв'язку з відрядженням судді Жукова С. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/282/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Катеринчук Л. Й., суддя - Васьковський О. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2019 касаційну скаргу ФОП Гремякіна С. М. залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/282/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Білоус В. В., суддя - Васьковський О. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2019 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В. Я. (головуючий), Білоуса В. В., Васьковського О. В., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Гремякіна С. М. на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 917/282/18.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги ФОП Гремякіна С. М. на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 917/282/18 здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. ТОВ "Арт-Агро" 22.08.2019 здано до відділення зв'язку для направлення на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ФОП Гремякіна С. М., в якому вказує на її безпідставність та необґрунтованість, просить в задоволенні відмовити, судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ФОП Гремякіна С. М. )

8. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник зазначає, що судом неповністю досліджено матеріали справи, надано однобічну й упереджену оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, що призвело до неповного встановлення фактичних обставин справи, а відтак - до неправильного вирішення справи по суті; в мотивувальній частині судового рішення судом не надано належної оцінки доводам та аргументам відповідача, не наведено мотивів, з яких останні були відхилені; судом в порушення ч. 1 ст. 227 ГПК України відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі; судом порушено норми матеріального права й застосовано до спірних правовідносин норми, які не підлягали до застосування.

8.1. Скаржником заперечується підписання договору поставки № ДГ-0000052 від
29.03.2017 на якому ґрунтуються позовні вимоги, заявник стверджує, що про його існування дізнався лише після отримання копії ухвали Господарського суду Полтавської області про відкриття провадження у справі.

8.2. Крім того, ФОП Гремякін С. М. зазначає про те, що не був повідомлений належним чином про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду, у зв'язку з чим був позбавлений приймати участь у розгляді справи та скористатись своїми процесуальними правами.

8.3. На думку заявника, внаслідок неправильного встановлення фактичних обставин справи та грубого порушення низки норм процесуального права суд застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 204, 546, 547, 549, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 216, 230 ГК України помилково, що в сукупності з вищевикладеним є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи позивача (ТОВ "Арт-Агро")

9. Позивач у відзиві доводить про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

9.1. Зокрема зазначає, що зміст касаційної скарги зводиться виключно до спроби Відповідача переоцінити докази в господарській справі на власну користь, натомість судами першої та апеляційної інстанцій оцінка доказів була проведена у повній відповідності до вимог процесуального законодавства

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Ст. 509 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Цивільного кодексу України, іншими законами або договором.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом положень ГПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3 і 4 ст. 13);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України (ч. 1 ст. 14);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів встановлено факт укладення договору поставки між Позивачем та Відповідачем та участь останнього у здійсненні господарської операції.

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що договір № ДГ-0000052 від
29.03.2017, наданий позивачем на підтвердження своїх вимог, додаток до договору № 1, видаткова накладна № РН-0000072 від 30.03.2017 та товарно-транспортна накладна № 0000000055 від 30.03.2017, скріплені відбитком печатки ФОП Гремякіна С. М.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від
24.05.1995р. №88 (надалі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відтиск печатки ФОП Гремякіна С. М., наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Документів, які б свідчили про втрату відповідачем печатки або її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Відповідача, матеріали справи не містять.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з поясненнями ГУ ДФС у Полтавській області ФОП Гремякін С. М. 14.04.2017 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 (реєстраційний № 9066312657) за податковою накладною № 34 від 30.03.2017. Згідно додатку №5 декларації "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" в розділі ІІ "Податковий кредит" задекларовано податковий кредит в сумі 71668,40грн. від постачальника з індивідуальним податковим номером
398270116016. Даний податковий номер присвоєно ТОВ "Арт-Агро" (код ЄДРПОУ 39827019).

Згідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший - третій пункту 198.2 цієї статті).

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014р. №957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 за №1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу 5 Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що належним доказом схвалення правочину та підтвердження суми заборгованості за договором № ДГ-0000052 від 29.03.2017 є податкова накладна № 34 від 30.03.2017 та податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2017 ФОП Гремякіна С. М.

Доводи, викладені заявником касаційної скарги щодо оцінки судами попередніх інстанцій податкової накладної та податкової декларації в контексті схвалення правочину, не знайшли свого підтвердження та вказаних обставин не спростовують.

Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання недійсним договору поставки № ДГ-000052 від
29.03.2017.

З огляду на вказане та з урахуванням приписів ст. 204 ЦК України колегія суддів погоджується з висновками судів, що на час розгляду справи правочин є дійсним, схваленим конклюдентними діями відповідача та є підставою для виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначав про порушення судами попередніх інстанцій ч. 1 ст. 227 ГПК України щодо відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У разі застосування наведеної правової норми за вимогами ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від
08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Водночас, необґрунтоване зупинення провадження у даній справі може призвести до порушення вимог статті 6 Конвенції щодо дотримання розумних строків розгляду справи і права на справедливий суд.

Колегія суддів вважає, що за наявності достатніх доказів для встановлення фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 917/282/18 до вирішення спору Господарським судом Полтавської області у справі № 917/159/19.

Судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача про те, що він не був обізнаний про судове засідання призначене до розгляду на 11.02.2019.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач був належним чином обізнаний про відкриття позовного провадження у справі № 917/282/18, судові засідання неодноразово відкладались саме з підстав викладених у відповідних клопотаннях відповідача про відкладення розгляду справи, що були подані безпосередньо до господарського суду.

Так, ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.02.2019 про відкладення розгляду справи на 11.02.2019, на неотримання якої посилається відповідач, було прийнято за результатами розгляду клопотання ФОП Гремякіна С. М. про відкладення розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.02.2019 в день проведення судового засідання за результатами якого було прийнято судове рішення по суті заявлених вимог, представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.

Відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Веhееr В. V. v. the Netherlands, рішення від
27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від
23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.02.2017 у справі "Лопушанський проти України" (Заява N 27793/08) Суд нагадує, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження.

Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною, з точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обізнаність відповідача про хід розгляду справи господарським судом першої інстанції, а можливість участі в судовому засіданні залежала виключно від волевиявлення відповідача.

На підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів суд першої інстанції здійснивши розрахунок сум, що заявлені до стягнення, а суд апеляційної інстанції в межах повноважень визначених ГПК України перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшли вірних висновків про стягнення з відповідача 430 010,40 грн., - основного боргу, 50 482,04 грн. - пені, 215 005,20 грн. - штрафу, 5 195,47 грн., - три проценти річних, 18 490,43 грн. - інфляційних збитків.

13. Щодо суті касаційної скарги

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

14. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ФОП Гремякіна С. М. та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 917/282/18 без змін.

15. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Гремякіна Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 917/282/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Я. Погребняк

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський