Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.07.2020 року у справі №904/3546/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3546/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Селіваненка В. П.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенко В. О. (довіреність від 17.05.2019 №14-202),

відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району

про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 535 326,28 грн., пені у розмірі 347 215,94 грн., 3 % річних у розмірі 220 651,55 грн., інфляційної складової у розмірі 852 508,52 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень зі справи

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Будинкоуправління № 2, відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 535 326,28 грн., пені у розмірі 347 215,94 грн., 3% річних у розмірі 220 651,55 грн., інфляційної складової у розмірі 852 508,52 грн.

2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 25.08.2016 № 4535/1617-ТЕ-3 зі сплати вартості поставленого природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019 (суддя Ніколенко М. О.) позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 496 862,20 грн.

Зменшено розмір пені, заявленої до стягнення, з 347 215,94 грн до 200 000 грн.

Стягнуто з Будинкоуправління № 2 на користь НАК "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 1 665 817,43 грн., пені у розмірі 200 000 грн., 3% річних у розмірі 196 227,86 грн., інфляційної складової у розмірі 730 511,79 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 51 549,52 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 372 646,65 грн, 3% річних у розмірі 24 423,69 грн та інфляційної складової у розмірі 121 996,73 грн.

Стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь Будинкоуправління № 2 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 151,78 грн.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (колегія суддів у складі: Білецька Л. М., Верхогляд Т. А., Вечірко І. О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. НАК "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 166 577,71 грн (з яких 147 215,94 грн пені та 19
361,77 грн інфляційних втрат), стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4
151,75 грн і вважає, що рішення та постанова суду попередніх інстанцій в цих частинах прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

6. Судові рішення попередніх інстанцій в іншій частині не оскаржуються.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України та пункту 2 (скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні), частини 2 статті 287 ГПК України.

Доводи іншого учасника справи

8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

9. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу Будинкоуправління № 2 у зв'язку з поширенням на території України пандемії коронавірусу COVID-19 просить розгляд касаційної скарги НАК "Нафтогаз України" здійснити без участі представника Будинкоуправління № 2.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

10. Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в подальшому перейменоване на НАК "Нафтогаз України"; далі - постачальник) та Будинкоуправлінням № 2 (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу від 25.08.2016 № 4535/1617-ТЕ-3 (далі - договір).

Згідно з пунктом 12.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до
31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

11. Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

12. Позивач виконав умови договору, поставив Будинкоуправлінню № 2 за період з жовтня 2016 по березень 2017 природний газ на загальну суму 5 697 412,39 грн.

13. Пунктом 6.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки товару.

14. Сторони погодили, що, з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

15. З урахуванням зазначених положень договору строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав. Однак відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не оплатив поставлений природний газ у встановлених розмірах та строки.

16. Так, станом на 17.05.2019 (дата здійснення розрахунку позивачем) у Будинкоуправління № 2 була наявна заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" у розмірі 2 535 326,28 грн.

17. За період з 17.05.2019 по дату звернення позивача до суду з даним позовом -
08.08.2019 відповідачем було сплачено позивачу суму основного боргу у загальному розмірі 372 646,65 грн. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями від
23.05.2019 №336 на суму 124 215,55 грн., від 21.06.2019 № 403 на суму 124 215,55
грн., від 24.07.2019 №422 на суму 124 215,55 грн., долученими відповідачем до відзиву.

18. Після звернення позивача до суду з даним позовом - 08.08.2019 відповідачем було сплачено позивачу суму основного боргу у загальному розмірі 496 862,20
грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.08.2019 № 480 на суму 124
215,55 грн., від 13.09.2019 №523 на суму 124 215,55 грн., від 16.10.2019 № 566 на суму 124 215,55 грн., від 04.11.2019 №597 на суму 124 215,55 грн., долученими відповідачем до матеріалів справи.

19. А, отже, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 496 862,20 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

20. За таких обставин, станом на дату прийняття рішення у справі у Будинкоуправління №2 наявна заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" у розмірі 1 665 817,43 грн.

21. Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 220 651,55 грн за загальний період з 26.11.2016 по 17.05.2019 та суму інфляційної складової у розмірі 852 508,52 грн за загальний період з січня 2017 року по квітень 2019 року.

22. Під час судового розгляду позивачем було надано до суду скоригований розрахунок штрафних санкцій. Відповідно до наданого розрахунку суми 3% річних та інфляційної складової за порушення відповідачем грошового зобов'язання становлять суми у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

23. Згідно з пунктом 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

24. На підставі пункту 8.3 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 26.11.2016 по 17.05.2019 у розмірі 347 215,94 грн.

25. Рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що після звернення позивача до суду з даним позовом - 08.08.2019 відповідачем було сплачено позивачу суму основного боргу у загальному розмірі 496 862,20 грн., а тому провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 496 862,20
грн суд закрив на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

26. Під час судового розгляду позивачем було надано до суду скоригований розрахунок штрафних санкцій. Разом з тим, позивачем не було подано до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог. Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційної складової розглядалися у заявленій редакції.

27. Перевіривши скоригований розрахунок 3% річних (том 1, а. с. 174-177), суд першої інстанції встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити у розмірі 196 227,86 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 24 423,69 грн суд відмовив. Крім того, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування було допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду:

- інфляційна складова на суму заборгованості з оплати боргу за листопад 2016 року у розмірі 86 917,62 грн. за період лютий 2017 становить 869,18 грн. ;

- інфляційна складова на суму заборгованості з оплати боргу за грудень 2016 року у розмірі 294 247,61 грн за період березень 2017 року становить 5 296,46 грн. ;

- інфляційна складова на суму заборгованості з оплати боргу за січень 2017 року у загальному розмірі 1 315 599,94 грн. (з урахуванням часткових оплат) за загальний період з березня 2017 року по серпень 2019 року становить 297 804,42
грн.

28. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової слід задовольнити у розмірі 730
511,79 грн. У задоволенні вимоги про стягнення інфляційної складової у розмірі 121 996,73 грн слід відмовити.

29. Суд першої інстанції зазначив, що розрахунок пені зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

30. Під час вирішення питання про зменшення заявленого розміру пені судом було враховано, що відповідач у добровільному порядку здійснює погашення заборгованості перед позивачем. Так, 08.08.2019 відповідачем було сплачено позивачу суму основного боргу у загальному розмірі 372 646,65 грн. Після звернення позивача до суду з позовом відповідачем було сплачено позивачу суму основного боргу у загальному розмірі 496 862,20 грн.

31. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення пені до 200 000,00 грн.

32. Щодо клопотання відповідача про покладення на позивача витрат Будинкоуправління № 2 на правову допомогу суд першої інстанції зазначив, що розмір витрат на правову допомогу адвоката, заявлений відповідачем, підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

33. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати відповідача на правову допомогу адвоката слід покласти на позивача у частині, пропорційній задоволеним проханням відповідача, викладеним у відзиві.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

34. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

стаття 509:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

стаття 526:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 610:

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина перша статті 627:

- відповідно до ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

35. Господарський кодекс України (далі - ГК України):

стаття 7:

- відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами;

36. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 1:

- цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція);

пункт 7:

- для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України ", ПАТ "Укртрансгаз ", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

37. Касаційна скарга, з якою НАК "Нафтогаз України" звернулася 18.06.2020, розглядається відповідно до положень ГПК України зі змінами, внесеними Законом України 15.01.2020 № 460-IX.

38. Щодо підстав зменшення судом першої інстанції заявленого позивачем до стягнення розміру пені за клопотанням відповідача відповідно до положень статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, Суд зазначає таке.

39. Постановою Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, на висновки якої щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України посилається скаржник у касаційній скарзі, залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 908/1453/14. При цьому Верховний Суд зазначив, що "суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг. Отже, з'ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені".

40. Постанова Верховного Суду у справі № 908/1453/14 ухвалена хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі (у частині стягнення розміру пені), але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у цій справі № 904/3546/19, тобто зазначена справа № 908/1453/14 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками (в частині стягнення пені), що свідчить про неподібність правовідносин у них.

41. Висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від
13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від
10.02.2020 у справі № 910/1175/19 щодо передбаченого статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України права суду на зменшення пені, яке може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

42. Зменшення розміру пені є правом суду і було ним реалізоване у справі № 904/3546/19 за наслідками оцінки обставин справи, які не є подібними з встановленими обставинами у справі № 908/1453/14.

43. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що безпідставним є твердження позивача, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів, враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати, і 3% річних, нараховані за попередній період. Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постановах від
21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

44. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає про помилковість висновків судів про порядок нарахування "інфляційних втрат" на суму несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання, оскільки у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25-29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

45.26.06.2020 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

46. У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

47. Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 було наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

48. У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

49. Отже, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.

50. Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частини 4 статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

51. З огляду на викладене, у вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому судові рішення зі справи прийняті з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. З урахуванням викладеного та відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача "інфляційних втрат" та в частині розподілу судових витрат зі справи, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати відповідача на правову допомогу адвоката слід покласти на позивача у частині, пропорційній задоволеним проханням відповідача, викладеним у відзиві, а справа - передачі на новий розгляд у тих же частинах.

53. У решті зазначені судові рішення слід залишити без змін.

54. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи, обставини та докази, надати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

55. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 904/3546/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району "інфляційних втрат" та в частині розподілу судових витрат зі справи.

Справу в цих частинах передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

3. У решті зазначені рішення та постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко