Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9649/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 (суддя Ковтун С.А.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 (Мальченко А.О. - головуючий, судді: Жук Г.А., Дикунська С.Я.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 631 939,57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Крона» (надалі - ПрАТ "СК "Крона") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) про стягнення 631 939,57 грн., з яких 599 120,53 грн. - основного боргу, 7 087,66 грн. - 3 % річних та 25 731,38 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов'язань з виплати гарантійних внесків з централізованого страхового резервного фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017, позов задоволено повністю.

Судові акти мотивовані положеннями статей 530, 599, 610, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 39, частини 1 статті 49, статті 51 Закону України від 01.07.2004 № 1961-ІV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-ІV), пункту 4.6 Положення про членство в Моторному (транспортному) страховому бюро України, затвердженого протоколом загальних зборів членів МТСБУ від 15.09.2010 № 38/2010 (далі - Положення № 38/2010), пункту 3.12.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого Протоколом координаційної ради МТСБУ 06.12.2012 № 1/2012 (далі - Положення № 1/2012), пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 32, 33, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, враховуючи які суди дійшли висновку, що розмір загальної суми гарантійних внесків, яка підлягає поверненню позивачеві, встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 910/22866/15, тому дана обставина повторного доведення не потребує. При цьому відповідачем на дату звернення із позовом по справі № 910/9649/17 не виплачено гарантійних внесків на суму 599 120,53 грн., що з урахуванням прострочення, передбачає нарахування та стягнення інфляційних втрат на суму 25 731,38 грн. та 3 % річних на суму 7 087,66 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі МТСБУ просить судові акти змінити, задовольнивши позовні вимоги частково - на загальну суму 149 044,61 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення та не застосування судами положень статті 628 ЦК статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), пунктів 43.2, 43.4 статті 43, пункту 51.9 статті 51 Закону № 1961-ІV, а також статті 35 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) судами при обрахунку залишку боргу по виплаті гарантійних внесків не взято до уваги витрати МТСБУ по регламентним платежам по зобов'язанням страхових компаній банкротів; 2) суди дійшли помилкового висновку щодо правової природи "суми наявного залишку вільних від зобов'язань коштів", які перетворюються в гарантійний внесок, оскільки вимогами страхового законодавства не передбачено таке джерело формування фонду захисту потерпілих, як "сформовані гарантійні внески"; 3) судами не надано належної оцінки обставинам втрати позивачем статусу асоційованого члена МТСБУ, що впливає на розрахунок виплат за гарантійними внесками.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач надав відзив, в якому просить судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ПрАТ "СК "Крона" зазначає, що борг по виплаті відповідачем гарантійних внесків на суму 1 069 741,76 грн., а також доводи сторін щодо їх нарахування є преюдиційно встановленими судом обставинами під час розгляду справи № 910/22866/15, а не правовою оцінкою. При цьому, помилковими є доводи скаржника про залежність виплат по гарантійним внескам від підстав позбавлення страховика його членства в Бюро. Крім того, станом на 15.12.2017 МТСБУ вже здійснило перерахування в добровільному порядку суми заборгованості за гарантійними внесками у розмірі, визначеному рішенням суду, що підтверджується платіжним дорученням № 1262656.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2003 Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Київ-Енерго-поліс", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Крона" (страховик), та МТСБУ (Бюро) уклали договір про співпрацю, предметом якого відповідно до пункту 1.1 є співробітництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє протягом одного року, тобто до 14.04.2004. Якщо немає заяв, зауважень та заперечень сторін, даний договір вважається автоматично продовженим на такий же строк (пункти 12.1, 12.2 договору).

04.11.2013 позивач надіслав на адресу відповідача заяву № 910/1 про добровільний вихід з членів МТСБУ з 05.11.2013. Таким чином, позивач з моменту подання заяви до МТСБУ, а саме з 05.11.2013 припинив діяльність, пов'язану з укладенням договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та з 23.01.2014 не є членом МТСБУ.

23.01.2014 відповідач надіслав позивачу повідомлення № 7/3-09/2072 про втрату статусу асоційованого члена МТСБУ.

25.06.2014 позивач листом повернув відповідачу свідоцтво № 098 про асоційоване членство в МТСБУ від 10.11.2011 та просив розпочати процедуру повернення гарантійного внеску.

Оскільки відповідач не розпочав процедуру повернення внесків позивача у порядку та у терміни, встановлені Положенням № 31/2012, ПрАТ "СК "Крона" звернулося з позовом до суду про стягнення гарантійного внеску.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 910/22866/15, залишеною без змін постановою від 26.12.2016 Вищого господарського суду України, присуджено до стягнення з МТСБУ на користь ПрАТ "СК "Крона" 106 974,17 грн. першої частини гарантійного внеску (10 % від загальної суми боргу залишку коштів позивача у Фонді захисту потерпілих (що в сукупності є коштами гарантійного внеску), 3 807,11 грн. 3 % річних та 43 317,46 грн. інфляційних витрат. При цьому встановлено, що станом на 01.01.2015 загальний розмір боргу складає 1 069 741,73 грн., виходячи з сум гарантійного внеску як сплаченого, так і сформованого за рахунок таких показників: 728 300,52 грн. (фактично сплачений гарантійний внесок) + 312 707,78 грн. (сформований гарантійний внесок за рахунок вільних від зобов'язань коштів відповідно до Закону № 1961-ІV) + 28 733,46 грн. (інвестиційний дохід, зарахований до гарантійного внеску).

Таким чином, під час розгляду справи № 910/22866/15 встановлено що загальна сума гарантійних внесків, підлягаючих поверненню позивачу, становить 1 069 741,76 грн., яка в включає в себе 728 300,52 грн. фактичного сплаченого гарантійного внеску, 312 707,78 грн. сформованого гарантійного внеску, 28 733,46 грн. інвестиційного доходу.

Із суми 1 069 741,76 грн. МТСБУ сплатив на користь ПрАТ "СК "Крона":

29.08.2016 - інвестиційний дохід від розміщення коштів ФЗП у розмірі 241 870,73 грн.;

15.12.2016 - примусово в порядку виконавчого провадження суму першого траншу гарантійних внесків 106 974,17 грн. разом із компенсаційними витратами та частиною інвестиційного доходу, всього 156 410,23 грн.

Отже, сума боргу відповідача становила 962 767,59 грн. - залишок неповернутих гарантійних внесків.

За вирахуванням 28 733,46 грн. інвестиційного доходу, сплаченого в складі платежу в сумі 156 410,23 грн., борг відповідача становить 934 034,13 грн.

Крім цього, за звітом про рух коштів ФЗП за 4 квартал 2016 року, що МТСБУ надіслало страховику, розмір боргу по інвестиційному доходу становить додатково 11 772,51 грн.

Отже, після виплати першого траншу гарантійних внесків борг відповідача склав 945 806,64 грн.

Відповідач задовольнив вимогу позивача від 03.02.2017 на суму 945 806,64 грн. частково, сплативши 346 686,11 грн. із призначенням платежу - повернення гарантійного внеску ФЗП.

Станом на день розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідач не повернув позивачу 599 120,53 грн. гарантійного внеску з урахуванням інвестиційного доходу.

Суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині залишку неповернутого гарантійного внеску, зважаючи на належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем факт його наявності, що в силу вимог страхового законодавства підлягає стягненню в судовому порядку.

В частині вимог зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат суди дійшли висновку про правильність нарахування та стягнення компенсаційних виплат на зазначену позивачем суму, зважаючи на частину 2 статті 625 ЦК, та період прострочення виплат гарантійного внеску.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 43 Закону № 1961-ІV визначено, що для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема, фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

Джерелами формування централізованих страхових резервних фондів є: базовий та додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ; відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ; повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів встановлюються положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, що затверджується президією МТСБУ та погоджується з Координаційною радою МТСБУ.

Кошти централізованих страхових резервних фондів, створених при МТСБУ, розміщуються з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності і мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на банківських рахунках, банківські депозити (вклади), цінні папери, що емітуються державою.

Пунктом 51.8 статті 51 Закону № 1961-ІV встановлено, що члени МТСБУ зобов'язані сплачувати: а) членські внески у розмірі, визначеному загальними зборами членів МТСБУ; б) гарантійні та інші внески до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону та положень про порядок і умови формування централізованих страхових фондів, а також компенсацію здійснених МТСБУ витрат за зобов'язаннями страховиків. Розміри базових гарантійних внесків страховика до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ станом на останній день кожного кварталу не можуть бути меншими за розміри, визначені положеннями про ці фонди; в) відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 51.9 статті 51 Закону № 1961-ІV гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

Відповідно до пункту 3.12.2 Положення № 1/2012 при виході страховика із складу Бюро у зв'язку із виключенням з членів Бюро, втратою статусу асоційованого члена або позбавленням членства в Бюро гарантійні внески повертаються Дирекцією Бюро частинами: 10 % його залишку - протягом 12 місяців з дати виходу страховика із складу Бюро, 30 % залишку - протягом 12 місяців з дати виплати першої частини і решта залишку не пізніше закінчення трирічного строку з дати виходу страховика зі складу Бюро, з урахуванням встановлених цим Положенням особливостей.

З урахуванням пункту 3.12.2 Положення № 1/2012 та факту втрати позивачем статусу асоційованого члена МТСБУ, виникли підстави для стягнення гарантійного внеску з відповідача. Сума фінансових нарахувань за неналежне виконання зобов'язань правомірно нарахована і стягнута судами, враховуючи вимоги частини 2 статті 625 ЦК.

За умов повного погашення суми боргу з урахуванням коштів за неналежне виконання зобов'язань в добровільному порядку станом на 15.12.2017, що підтверджується копією платіжного доручення № 1262656, наявний факт визнання відповідачем зазначених сум та підстав і способу їх нарахування.

За таких обставин оскаржувані судові акти є такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

За вищенаведених обставин касаційна інстанція не погоджується з доводами скаржника про невірність розрахунку залишку заборгованості через помилковість висновків про правову природу "суми наявного залишку вільних від зобов'язань коштів", невзяття до уваги витрат МТСБУ за регламентними платежами по зобов'язанням страхових компаній-банкротів, втрату позивачем статусу асоційованого члена МТСБУ, що впливає на розрахунок по виплатам гарантійних внесків, оскільки всі ці доводи спростовуються фактом повного погашення основного боргу до початку розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення боргу з виплати гарантійних внесків, а також компенсаційних виплат за неналежне виконання основних зобов'язань.

З урахуванням вимог статей 300, 301, 308, 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що судами дотримано приписи матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 910/9649/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков