Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2018 року у справі №910/12148/16
Постанова ВГСУ від 20.02.2017 року у справі №910/12148/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12148/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Бондаренко М.Г., Гнип А.С., Мостового О.В.,

відповідача - не з'явилися,

третіх осіб на стороні позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

третіх осіб на стороні відповідача - Дубовика Б.М., Єфімова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І., Зубець Л.П.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і ОСОБА_9,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича,

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (далі - ТОВ "ФК Аурум Фінанс") про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015 № б/н, зобов'язання відповідача повернути на користь ПАТ "УПБ" права майнової вимоги, отриманої за договором відступлення прав вимоги від 26.05.2015 № б/н, укладеним між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК Аурум Фінанс", та повернути оригінали документів згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, перелік яких наведено у позовній заяві, а також внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про суб`єктів у записі про іпотеку, а саме замінити іпотекодержателя - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на ПАТ "УПБ", внести зміни про суб`єктів у записі про обтяження, а саме замінити обтяжувача - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на ПАТ "УПБ".

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями статей 215, 216 Цивільного кодексу України та аргументовано тим, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посвідчений 26.05.2015 приватним нотаріусом, за яким ПАТ "УПБ" відступило ТОВ "ФК Аурум Фінанс" право вимоги за кредитним договором від 28.01.2014 № 426, укладеним між ПАТ "УПБ" і ОСОБА_9, є нікчемним згідно з пунктами 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що оформлено проколом комісії від 24.07.2015 № 8, затвердженим уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "УПБ".

У відзиві на позовну заяву ТОВ "ФК Аурум Фінанс" просило відмовити в її задоволенні з підстав недоведеності позивачем нікчемності правочину, а відтак і застосування наслідків нікчемного правочину, наголошуючи, що ним виконано умови договору про відступлення права вимоги, ТОВ "ФК Аурум Фінанс" є добросовісним набувачем права вимоги до ОСОБА_9 і єдиним належним кредитором за кредитним договором і договором, що його забезпечує.

Національний банк України у поясненнях на позовну заяву підтримав вимоги позивача та просив їх задовольнити, акцентуючи на встановленні комісією з перевірки договорів, створеною уповноваженою особою ПАТ "УПБ", нікчемності спірного правочину в силу пунктів 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду ПАТ "УПБ" подало заяву про зміну предмета позову та просило застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6255, укладеного між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК Аурум Фінанс" шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2016, у тому числі відновлення статусу ПАТ "УПБ" як іпотекодержателя та/або обтяжувача, - визнавши наявність у публічного акціонерного товариства "УПБ" права майнової вимоги до ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426 та договором забезпечення, та повернути оригінали документів згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015 згідно з переліком, наведеним у цій заяві, а також стягнути з ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на користь ПАТ "УПБ" кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником - ОСОБА_9 у рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до кредитного договору від 28.01.2014 № 426 у сумі 250 856, 30 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 (суддя Мудрий С.М.) позов ПАТ "УПБ" задоволено повністю. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6255, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс", шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2016, у тому числі відновлення статусу ПАТ "УПБ" як іпотекодержателя та/або обтяжувача, - визнавши наявність у публічного акціонерного товариства "УПБ" права майнової вимоги до ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426 та договором забезпечення, та повернути оригінали документів згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_9: кредитний договір від 28.01.2014 № 426, іпотечний договір від 28.01.2014, договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 30.05.2011, витяг з державного реєстру правочинів від 30.05.2011 № 9948744, витяг про державну реєстрацію прав від 03.06.2011 № 30185134, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.01.2014 № 16919770, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на користь ПАТ "УПБ" кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувалися позичальником - ОСОБА_9 у рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору від 28.01.2014 № 426, у сумі 250 856, 30 грн. Стягнуто з ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на користь ПАТ "УПБ" судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І., Зубець Л.П.) скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 у частині задоволення позовних вимог щодо відновлення статусу ПАТ "УПБ" як іпотекодержателя та/або обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426 та договором забезпечення та повернення оригіналів документів згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документів щодо позичальника банку - ОСОБА_9: договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 30.05.2011; витягу з державного реєстру правочинів від 30.05.2011№ 9948744; витягу про державну реєстрацію прав від 03.06.2011 № 30185134; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.01.2014 № 16919770; технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1. Прийнято нове рішення, яким відмовлено ПАТ "УПБ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. у задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017, ПАТ "УПБ" у касаційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про повне задоволення позову вважаючи безпідставним скасування судом апеляційної інстанції рішення Господарського суду м. Києва в частині повернення оригіналів документів, отриманих ТОВ "ФК Аурум Фінанс" згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015 внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015. Скаржник наголошує, що зважаючи на положення статей 216, 236 Цивільного кодексу України документи, отримані відповідачем внаслідок укладення нікчемного правочину, має бути повернуто позивачеві, про що правомірно зазначив суд першої інстанції та не взяв до уваги суд апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_9 просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 - без змін з підстав встановлення судом обставин виконання ОСОБА_9 своїх зобов'язань за кредитним договором від 28.01.2014 № 426. Суд апеляційної інстанції виходячи з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, обґрунтовано зазначив, що відповідач реалізував отримане ним за нікчемним правочином майнове право шляхом отримання від ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 250 856,30 грн на виконання зобов'язань цієї особи за кредитним договором, отже таке майнове право в силу його реалізації (припинення) не може бути повернуто банку (визнано за ним).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2014 між ПАТ "УПБ" (банк) і ОСОБА_9 (позичальник) укладено кредитний договір № 426, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом і виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 договору строк кредиту встановлено з 28.01.2014 до 10.01.2024, процентна ставка - 23,0 % річних, кредит з лімітом заборгованості 200 000,00 грн із поетапним щомісячним зменшенням ліміту заборгованості, починаючи з березня 2014 року.

За умовами пункту 2.1 кредитного договору повернення кредиту забезпечується іпотекою позичальника (іпотечний договір від 28.01.2014).

26.05.2015 між ПАТ "УПБ" (первісний кредитор) і ТОВ "ФК Аурум Фінанс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № б/н, за умовами якого первісний кредитор відступив (передав) новому кредиторові належні банку майнові права до ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426, у тому числі, але не обмежуючись, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором у розмірі, який існуватиме на момент переходу прав вимоги, зазначений у пункті 3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Згідно з пунктом 3 договору про відступлення станом на 25.05.2015 заборгованість за кредитним договором від 28.01.2014 № 426 становила 177 440,76 грн.

Пунктом 4 договору про відступлення передбачено, що підстави виникнення зазначених у пункті 1 цього договору прав вимоги до боржника на момент підписання цього договору підтверджуються: 1) кредитним договором від 28.01.2014 № 426; 2) іпотечним договором від 28.01.2014, посвідченим приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. за реєстровим № 89.

Відповідно до пункту 5 договору про відступлення права вимоги за відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідач сплачує позивачеві кошти у сумі 177 440,7 грн без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредиторові протягом 2-х банківських днів із дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за реквізитами зазначеними у договорі.

Пунктами 6, 8 договору про відступлення права вимоги передбачено, що права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі. Первісний кредитор зобов'язаний при підписанні акта приймання-передачі права вимоги, передати новому кредиторові за цим актом оригінали документів, зазначених у пункті 4 цього договору, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором.

За актом приймання-передачі від 27.05.2015 позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги за зобов'язаннями наступних боржників і документи, зокрема за боржником ОСОБА_9: кредитний договір від 28.01.2014 № 426, іпотечний договір від 28.01.2014, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. за реєстровим № 89.

В акті зазначено, що сторони підтверджують, що розрахунки за укладеним між ними договором проведено у повному обсязі, сторони не мають претензій одна до одної.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію ТОВ "ФК Аурум Фінанс" іпотекодержателем за іпотечним договором (номер запису про іпотеку 9810031).

27.05.2015 ТОВ "ФК Аурум Фінанс" направило на адресу позичальника - ОСОБА_9, повідомлення № 05/15-12 про відступлення права грошової вимоги та всіх інших пов'язаних із нею прав за кредитним договором від 28.01.2014 № 426, яке отримано позичальником 06.06.2015.

Крім того, як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 № 348 "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних", зазначений банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі цієї постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 28.05.2015 № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ", якою призначено Пантіну Л.О.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2015 № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ "УПБ" і прийнято рішення про ліквідацію банку .

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято відповідне рішення від 28.08.2015 № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2015 № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ "УПБ" і прийнято рішення про ліквідацію банку.

Згідно з частиною 6 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частинами 1, 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

29.05.2015 наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Пантіної Л.О. "Про перевірку договорів в ПАТ "УПБ" № 26/ТА було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, з метою виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатами роботи комісії складено протокол від 24.07.2015 № 8, в якому зазначено, що: - договір про відступлення права вимоги укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє банку передавати у забезпечення третім особам майно та активи; - прийнявши до виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунка в банку, банк порушив вимоги постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, відповідно до якої всі розрахунки у національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України; - умови договору відступлення, укладеного між банком і ТОВ "ФК Аурум Фінанс", прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення, отже надають кредиторові - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у пункті 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.

Предметом спору у цій справі є вимога ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6255, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2016, у тому числі відновлення статусу ПАТ "УПБ" як іпотекодержателя та/або обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426 та договором забезпечення, та повернути оригінали документів згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015 за переліком, наведеним у цій заяві, а також стягнути з ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на користь ПАТ "УПБ" кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувалися позичальником - ОСОБА_9 у рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору від 28.01.2014 № 426 у сумі 250 856, 30 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (частина 5 статті 216 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положення якої визначено позивачем як підставу нікчемності договору про відступлення права вимоги, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Судами попередніх інстанцій установлено, що зазначена позивачем у позові підстава, а саме те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, підтверджується матеріалами справи, адже кошти у сумі 177 440,76 грн реально на рахунок банку не надходили, так як відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, отже договір про відступлення вимоги є нікчемним.

Разом із цим щодо вимоги банку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015 № б/н суд апеляційної інстанції виходив з того, що позичальник - ОСОБА_9 сплатив на користь ТОВ "ФК Аурум Фінанс" (нового кредитора) грошові кошти в загальній сумі 250 856,30 грн у рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 28.01.2014 № 426. ПАТ "УПБ" факту сплати ОСОБА_9 коштів у сумі 250 856,30 грн на користь відповідача, а також припинення іпотеки за іпотечним договором від 28.01.2014 не заперечувало та належними доказами не спростовувало.

За змістом статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "ФК Аурум Фінанс" підтвердило, що станом на 16.03.2017 ОСОБА_9 повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим новий кредитор претензій до ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426 не має, що підтверджується довідкою від 16.03.2017 № 16032017/2, а кредитний договір, договір іпотеки та інші документи щодо майна повернуто ОСОБА_9 за актом приймання-передачі.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2017 № 82706489 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г. зареєстровано припинення іпотеки за іпотечним договором від 28.01.2014 на належну ОСОБА_9 квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2017 у справі № 761/28742/17, якою було скасовано арешт на належне ОСОБА_9 майно, вбачається, що ОСОБА_9 станом на 16.03.2017 повністю виконав зобов'язання за кредитним договором від 28.01.2014 № 426, що підтверджується випискою про рух коштів щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 28.01.2014 № 426.

З огляду на припинення іпотеки документи на іпотечне майно було повернуто відповідачем власнику майна - ОСОБА_9

Суд апеляційної інстанції зазначив, що як убачається із матеріалів справи на виконання нікчемного правочину банком було передано ТОВ "ФК Аурум Фінанс" майнові права - право вимоги до ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426 та укладеними на його підставі договорами забезпечення.

Ураховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про задоволення вимоги ПАТ "УПБ" про стягнення з відповідача 250 856,30 грн, сплачених ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426, оскільки такі грошові кошти було отримано відповідачем внаслідок реалізації ним майнового права, набутого на виконання нікчемного правочину.

При цьому колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про помилковість задоволення місцевим судом вимоги ПАТ "УПБ" про відновлення його статусу як кредитора, іпотекодержателя та/або обтяжувача шляхом визнання наявності у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ОСОБА_9 за кредитним договором від 28.01.2014 № 426 і договором забезпечення, оскільки така вимога суперечить положенням статей 509, 510 Цивільного кодексу України, які визнають існування статусу кредитора виключно в чинному зобов'язанні.

Крім того, оскільки відповідачем було реалізовано набути ним за нікчемним правочином майнове право шляхом отримання від ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 250 856,30 грн на виконання зобов'язань останнього за кредитним договором від 28.01.2014 № 426, то таке майнове право в силу його реалізації (припинення) не може бути повернуто позивачеві (визнано за ним).

Вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути оригінали документи також не може бути задоволена, оскільки такі документи на іпотечне майно було повернуто відповідачем власнику майна - ОСОБА_9 у зв'язку із виконанням ним своїх зобов'язань зі сплати відповідних грошових коштів.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно і повно встановлених судами.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_9 про стягнення судового збору з ПАТ "УПБ", в якій третя особа просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у частині розподілу судових витрат і стягнути з ПАТ "УПБ" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 10 917,53 грн на користь ОСОБА_9, не підлягає задоволенню, зважаючи на положення статей 129, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_9, стягнувши на його користь 10 917,53 грн судового збору, а суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, на той час як постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає залишенню без змін.

Заява ОСОБА_9 щодо постановлення ухвали про стягнення з ПАТ "УПБ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Л.О. штрафу у сумі 17 620,00 грн за зловживання процесуальними правами у справі, яку аргументовано неправомірним, на думку заявника, поданням позову про застосування наслідків нікчемності правочину, також не підлягає задоволенню у зв'язку з її необґрунтованістю та невідповідністю положенням статті 135 Господарського процесуального кодексу України, в якій наведено перелік випадків накладення судом штрафу, і подання відповідного позову до таких випадків не належить.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі № 910/12148/16 залишити без змін.

3. Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_9 про стягнення судового збору з Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" і про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни штрафу у сумі 17 620,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак