Історія справи

Постанова КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №910/2763/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/2763/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представника ПАТ "Укртрансгаз" - адвоката Василенко А.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017

у справі № 910/2763/17

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К"

про зобов'язання виконати умови договору,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

про стягнення 127 951,20 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "К і К" (далі - відповідач за первісним позовом) про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань ТОВ "К і К" не надало передбачені Договором послуги, що призвело до порушення прав ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз".

В процесі судового розгляду позивач за первісним позовом уточнив свої вимоги та просив суд зобов'язати ТОВ "К і К" виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016, а саме: виконати в повному обсязі наступні послуги: (Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "Львівтрансгаз") (ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ))", (код 41.00.4 (45453000-7).

ТОВ "К і К" звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 127 951,20 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що позивачем за первісним позовом, як замовником, порушено умови Договору в частині надання дозволу на початок надання послуг, у зв'язку із чим відповідач за первісним позовом, як виконавець, своєчасно не зміг приступити до виконання своїх зобов'язань за договором та зазнав збитків та шкоди у розмірі 127 951,20 грн., які складаються із витрат на заробітну плату у розмірі 67 558,00 грн., загальновиробничих витрат у розмірі 26 223,00 грн., адміністративних витрат у розмірі 4 010,00 грн., витрат на ПДВ у розмірі 21 325,20 грн. та упущену вигоду у вигляді прибутку в розмірі 8 835,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 (суддя Князьков В.В.) відмовлено у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладений між сторонами договір про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016 є припиненим у зв'язку з закінченням строку його дії (до 31.12.2016), у зв'язку з чим вимога первісного позову про зобов'язання ТОВ "К і К" виконати умови Договору є необґрунтованою, оскільки вказаний позивачем строк виходить за межі визначеного в п.9.1 строку дії Договору.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем за первісним позовом не доведено наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди), зокрема, протиправної поведінки позивача за первісним позовом, порушення прав відповідача за первісним позовом. Окрім того, відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б підтверджували здійснені ним витрати та упущену вигоду, які він просить стягнути з позивача за первісним позовом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у справі №910/2763/17 (судді: Зубець Л.П.- головуючий, Зеленін В.О., Алданова С.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 частково скасовано, викладено його резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016 задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "К і К" виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", та Товариством з обмеженою відповідальністю "К і К", а саме: виконати в повному обсязі послуги: Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" (Ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ)) (код 41.00.4 (45453000-7).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 копійок) судового збору за подання первісного позову.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" про стягнення 127 951,20 грн. відмовити повністю".

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що вимога первісного позову є нормативно обґрунтованою та документально підтвердженою. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримавши від ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" лист від 01.12.2016 №6245/13-06, яким фактично надано дозвіл на виконання робіт за договором про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016, у ТОВ "К і К" розпочався строк, протягом якого повинно відбутись виконання зобов'язання за Договором, яке з закінченням строку дії останнього не припиняється, оскільки ані договором, ані законом не визначено таких підстав припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

В частині зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги зустрічного позову є документально непідтвердженими, а тому не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "К і К" звернулося з касаційною скаргою, в якій в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у справі №910/2763/17 в повному обсязі та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови ТОВ "К і К" зазначає те, що судом апеляційної інстанції не було враховано всі обставини справи, що призвело до винесення постанови з порушенням вимог матеріального та процесуального права (ст. ст. 630, 637 ЦК України, ст. ст. 179, 180, 184, 193, 202, 205 ГК України, ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та невідповідності висновків суду обставинам справи.

На думку заявника касаційної скарги, апеляційний суд не врахував, що умовами спірного договору чітко визначений обов'язок надання дозволу Замовника Виконавцю, а сам дозвіл на початок надання послуг - це дії замовника, які свідчать про рішення щодо допуску на об'єкт для надання послуг, а відсутність відповідного дозволу свідчить про невиконання умов договору Замовником, що призвело до неможливості виконання своїх зобов'язань ТОВ "К і К".

Як стверджує ТОВ "К і К", суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дозвіл на початок виконання робіт повинен свідчити про рішення/волевиявлення замовника щодо допуску підрядника до виконання робіт, що можуть бути виражені в будь-якій формі, в тому числі, шляхом направлення підряднику листа з волевиявленням на отримання результатів робіт, оскільки дане вирішення справи можливо застосовувати лише тоді, коли договором не визначено умови, яким регулюється дане питання, проте, п. 2.1 спірного договору чітко встановлює факт отримання дозволу Виконавцем від Замовника. При цьому, заявник касаційної скарги посилається на ч. 3 ст. 837 ЦК України.

У касаційній скарзі ТОВ "К і К" вказує також про те, що є "недоречним" посилання позивача у позовній заяві та в апеляційній скарзі на акт СОУ 495-300019801-121:2014 "Порядок допуску працівників сторонніх організацій до виконання робіт (завдань) на об'єктах ПАТ "Укртрансгаз", відповідно до якого організації, що планують виконувати роботи на об'єктах товариства, не пізніше ніж за 7 робочих днів для організацій, що не є філіями ПАТ "Укртрансгаз", оскільки умови договору не передбачають застосування та виконання даного локального акту.

До того ж, заявник касаційної скарги зазначає про те, що відповідно до ч.29 постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, якою затверджено загальні умови та укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, та якою згідно ст. 7 ГК України також регулюються відносини у сфері господарювання, замовник зобов'язаний, зокрема, надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію та іншу договірну документацію і ресурси відповідно договору підряду. При цьому, щодо обов'язку Замовника передати Підряднику дозвільну документацію (дозволи) ТОВ "К і К" посилається також на п.43 Примірного договору підряду в капітальному будівництві, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27.10.2005 № 3, які згідно приписів ст. 637 ЦК України можуть враховуватись у разі тлумачення умов договору.

Відтак, ТОВ "К і К" вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що лист ПАТ "Укртрансгаз" № 6245/13-06 від 01.12.2016, який по суті є вимогою отримання результату, і є дозволом на початок надання послуг.

Крім цього, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 850 ЦК України щодо обов'язку замовника сприяти підрядникові у виконанні робіт у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду, вказує на те, що Замовник під час дії договору не виявляв належної зацікавленості у його виконанні, з жодним запитом до Виконавця щодо надання відповідних документів для оформлення дозволу не звертався, несвоєчасно здійснював покладені на нього обов'язки, встановлені спірним договором, законами України, ігнорував звернення відповідача узгоджувати подальші строки проведення робіт.

Водночас, ТОВ "К і К" вважає, що судом першої інстанції було враховано всі обставини справи, вірно застосовані норми як процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надано оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" проти поданої ТОВ "К і К" касаційної скарги заперечує та просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Обґрунтовуючи свою позицію, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" не погоджується з доводами касаційної скарги про необхідність застосування до спірних відносин вимог ст. 837 ЦК України, якою передбачено виконання умов договору підряду, оскільки спірний договір є договором про надання послуг, що визначено його умовами, а необхідність одержати спеціальний дозвіл на виконання робіт з підвищеною небезпекою виникає саме у підрядника, а не у замовника, що і передбачено ст. 837 ЦК України. Заперечує позивач за первісним позовом і щодо доводів про "недоречне" посилання на акт СОУ 495-300019801-121:2014 "Порядок допуску працівників сторонніх організацій до виконання робіт (завдань) на об'єктах ПАТ "Укртрансгаз", оскільки названий Порядок встановлює єдиний порядок допуску та поширюється на усі філії ПАТ "Укртрансгаз", структурні підрозділи та на сторонні організації, що планують виконувати роботи на об'єктах позивача. При цьому, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" вказує на те, що судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що виконавець був ознайомлений з Порядком допуску працівників сторонніх організацій до виконання робіт (завдань) на об'єктах ПАТ "Укртрансгаз", однак у визначений графіком термін на об'єкт не прибув, необхідних документів замовнику не надав. Не погоджується позивач за первісним позовом і з аргументами касаційної скарги ТОВ "К і К" про необхідність застосування до умов спірного договору постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, якою затверджено загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, оскільки спірний договір не є договором підряду в капітальному будівництві. З огляду на наведене, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" вважає висновки суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, а оскаржувану постанову такою, що прийнята з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "Укртрансгаз", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Із змісту касаційної скарги вбачається, що ТОВ "К і К", обґрунтовуючи свою позицію стосовно висновків суду апеляційної інстанції в частині задоволення первісного позову, не заперечує та не наводить аргументів щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога про зобов'язання ТОВ "К і К" виконати умови укладеного між сторонами договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016, а саме: виконати в повному обсязі послуги: Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "Львівтрансгаз") (ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ))", (код 41.00.4 (45453000-7).

Так, аргумент ТОВ "К і К" стосовно помилкового висновку апеляційного суду про те, що дозвіл на початок виконання робіт повинен свідчити про рішення/волевиявлення замовника щодо допуску підрядника до виконання робіт, що можуть бути виражені в будь-якій формі, в тому числі, шляхом направлення підряднику листа з волевиявленням на отримання результатів робіт, відхиляється касаційним судом як необґрунтований, оскільки, як встановлено попередніми судовими інстанціями, умовами спірного договору чітко не визначено, у якій саме формі замовник повинен надавати дозвіл на початок виконання робіт, не визначено умови, яким регулюється дане питання, а п. 2.1 договору лише встановлено строк, протягом якого з дати отримання від замовника дозволу на початок надання послуг, виконавець зобов'язується надати послуги. При цьому, є необґрунтованим посилання заявника касаційної скарги на ч. 3 ст. 837 ЦК України, оскільки названа норма закону передбачає обов'язок підрядника (субпідрядника) одержати спеціальний дозвіл для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, та не може бути застосована в даному випадку з огляду на встановлені судами обставини справи.

З аналогічних підстав не приймаються судом і аргументи відповідача за первісним позовом стосовно застосування норм ч. 29 постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 та п. 43 Примірного договору підряду в капітальному будівництві щодо обов'язку Замовника передати Підряднику дозвільну документацію, оскільки в даному спорі йдеться не про передачу дозвільної документації, а надання дозволу на початок надання послуг, що передбачено п. 2.1. укладеного сторонами Договору.

Аргумент касаційної скарги ТОВ "К і К" про те, що оскільки умови Договору не передбачають застосування та виконання локального акту, є "недоречним" посилання позивача у позовній заяві та в апеляційній скарзі на акт СОУ 495-300019801-121:2014 "Порядок допуску працівників сторонніх організацій до виконання робіт (завдань) на об'єктах ПАТ "Укртрансгаз", відхиляється касаційним судом у зв'язку з тим, що не містить обґрунтувань неправильного застосування саме судом апеляційної інстанції названого акту. До того ж, як вбачається із ухвалених у справі рішень, на вказаний Порядок посилався суд першої інстанції, з рішенням якого заявник касаційної скарги погоджується, а апеляційним судом лише було встановлено, що суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ "К і К" було ознайомлено з Порядком допуску працівників сторонніх організацій до виконання робіт (завдань) на об'єктах ПАТ "Укртрансгаз", однак у визначений графіком термін на об'єкт не прибув, необхідних документів позивачу за первісним позовом не надав.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ТОВ "К і К" не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що лист ПАТ "Укртрансгаз" № 6245/13-06 від 01.12.2016, який по суті є вимогою отримання результату, і є дозволом на початок надання послуг. Однак, зазначені доводи не може бути прийняті колегією суддів, оскільки, такі доводи фактично зводиться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Це ж стосується і доводів ТОВ "К і К" про те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник не сприяв підрядникові у виконанні робіт. Зокрема, замовник під час дії договору не виявляв належної зацікавленості у його виконанні, з жодним запитом до виконавця щодо надання відповідних документів для оформлення дозволу не звертався, несвоєчасно здійснював покладені на нього обов'язки, встановлені спірним договором, законами України, ігнорував звернення відповідача узгоджувати подальші строки проведення робіт.

Крім того, зазначаючи підставами для скасування оскаржуваної постанови порушення судом апеляційної інстанції вимог матеріального права, а саме, ст. ст. 630, 637 ЦК України, ст. ст. 179, 180, 184, 193, 202, 205 ГК України, ТОВ "К і К" у касаційній скарзі не було наведено, в чому саме полягає порушення апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної постанови наведених норм, а із змісту касаційної скарги вбачається лише посилання на норми ст. 637 ЦК України та ст. 180 ГК України.

Разом з тим, згідно п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, доводи наведені у касаційній скарзі не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні ТОВ "К і К" норм матеріального права.

Водночас, колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на встановлених у справі фактичних обставинах та нормах матеріального права.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.09.2016 між позивачем за первісним позовом, як замовником, та відповідачем за первісним позовом, як виконавцем, було укладено договір про надання послуг №1609000301, за умовами п.2.1 якого виконавець зобов'язується надати послуги протягом 150 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу на початок надання послуг. При цьому, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, умовами Договору не визначено, у якій формі замовник повинен надавати дозвіл на початок виконання робіт підряднику.

За змістом п.9.1 Договору строк дії останнього встановлено до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Окрім того, згідно з Календарним графіком виконання робіт (додаток ІІІ) останнім строком виконання робіт є четверта декада грудня 2016 року, тобто 31.12.2016. Договір він припиняє свою дію: після закінчення терміну його дії; за згодою сторін; за іншими обставинами (п.9.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в листі №1123-03 від 23.11.2016 ТОВ "К і К" просило ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" продовжити строк виконання робіт до 30.04.2017, посилаючись на великий обсяг допоміжних робіт, які не було враховано при складанні Календарного графіку та ускладнення погодних умов. Позивач за первісним позовом в листі №6245/13-06 від 01.12.2016 повідомив відповідача про те, що згідно Календарного графіку ремонтні роботи повинні були розпочатись у жовтні 2016 року, але станом на 01.12.2016 роботи по укладеному між сторонами Договору не виконувались. Обставини, викладені у листі №1123-03 від 23.11.2016, не можуть бути прийнятими позивачем за первісним позовом для продовження терміну дії Договору та не відповідають ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". З урахуванням наведеного, позивач за первісним позовом просив відповідача направити уточнений календарний графік виконання робіт та виконати роботи у строк до 31.12.2016.

Однак, як встановлено судами та не заперечується сторонами, роботи за договором про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016 ТОВ "К і К" не виконані.

Надавши належну оцінку доводам сторін та доказам у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дозвіл на початок виконання робіт повинен свідчити про рішення/волевиявлення замовника щодо допуску підрядника до виконання робіт, що можуть бути виражені в будь-якій формі, в тому числі, шляхом направлення підряднику листа з волевиявленням на отримання результатів робіт.

З'ясувавши, що лист ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" від 01.12.2016 №6245/13-06 був першим документом, у якому виражено волевиявлення замовника щодо отримання від підрядника результатів робіт (початку здійснення підрядником виконання робіт) за Договором, апеляційний суд встановив, що вказаний лист є дозволом на початок виконання робіт, у зв'язку з чим з моменту вручення відповідачу за первісним позовом розпочинається відлік визначеного в п.2.1 Договору 150-денного строку для виконання робіт.

Тобто, станом на дату звернення позивача за первісним позовом до суду та на дату розгляду справи місцевим господарським судом строк виконання відповідачем робіт в повному обсязі за спірним Договором не сплинув.

Відповідно ч. 1 до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 901, 903 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що укладений сторонами договір на надання послуг №1609000301 від 15.09.2016 за своїм змістом і правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599- 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Аналогічна правова позиція про те, що закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов'язання між сторонами, наведена в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №3-123гс14, від 24.06.2015 у справі №3-192-гс15), які є обов'язковими в силу приписів ст. 11128 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваної постанови).

У зв'язку з викладеним, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що отримавши від позивача за первісним позовом лист від 01.12.2016 №6245/13-06, яким фактично надано дозвіл на виконання робіт за Договором, у відповідача розпочався строк, протягом якого повинно відбутись виконання зобов'язання за цим Договором, яке з закінченням строку дії останнього не припиняється, оскільки ані Договором, ані законом не визначено таких підстав припинення зобов'язання, як закінчення строку дії Договору.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, враховуючи передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог первісного позову про зобов'язання ТОВ "К і К" виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016.

При цьому, оцінка доводів сторін у даній справі та наявних доказів була здійснена апеляційним судом з дотриманням вимог ст.ст. 47, 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Таким чином , касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку , що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної апеляційної постанови не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на ТОВ "К і К".

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у справі № 910/2763/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Погребняк В.Я.