Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.04.2019 року у справі №910/20909/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/20909/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019р.

у складі колегії суддів: Г. А. Жук - головуючий, С. Я. Дикунська, А. О.

Мальченко

та на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018р.

суддя: О. Г. Удалова

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг"

до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мантас"

про розірвання договору поруки

за участю представників:

від позивача: Шубак М. І.,

від відповідача: Опанасик В. В.,

від третьої особи: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Імперія Холдінг" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про розірвання договору поруки № 4М14289И/П від 17.11.2016р.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем як поручителем було виконано обов'язок боржника - ТОВ "Мантас" перед відповідачем та сплачено заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 1 100 192 542,54 грн., проте відповідач, в порушення п. 10 договору поруки, не передав позивачу посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Таке порушення умов укладеного сторонами договору поруки, на думку позивача, є достатньою підставою для його розірвання, оскільки завдало позивачу шкоду, внаслідок якої він значною мірою був позбавлений того, на що розраховував при укладені спірного договору поруки. Крім того, за твердженням позивача, йому було завдано значних збитків, оскільки для виконання обов'язку поручителя позивач був вимушений залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними, а також надати забезпечення такого кредиту.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. у справі №910/20909/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного договору поруки.

Також суди взяли до уваги відсутність доказів звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою про надання документів, необхідних для переходу прав кредитора, а також на підтвердження наявності відмови відповідача від виконання вказаного обов'язку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Імперія Холдінг", не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення по суті позовних вимог.

Скаржник посилається на те, що дії відповідача щодо ненадання кредитних договорів та договорів застави істотно порушують умови договору поруки, що є підставою для його розірвання. Також зазначає, що невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором поруки є істотним порушенням умов договору, призвело до суттєвого погіршення фінансово-майнового стану позивача та спричинило останньому шкоду.

Скаржник стверджує, що обов'язок щодо передачі документів за кредитними зобов'язаннями настав у відповідача в силу вимог договору поруки, і виконання цього обов'язку не пов'язано з надісланням позивачем вимоги.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

17 листопада 2016 р. між ТОВ "Імперія Холдінг" як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк" як кредитором був укладений договір поруки № 4М14289И/П, згідно з яким поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником - ТОВ "Мантас" зобов'язань за кредитними договорами № 4М16008Д від 30.03.2016р., № 4М14289И від
01.09.2014р. та № 4М14290И від 02.09.2014р. з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Положеннями п. 4 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитними договорами і договором (ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитними договорами у частині виконаного зобов'язання.

За умовами п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Відповідно до п. 14 договору поруки дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Позивачем як поручителем сплачено заборгованість боржника - ТОВ "Мантас" перед відповідачем за кредитними договорами у загальному розмірі 1 100 192 542,54

грн., на підтвердження чого надано платіжні доручення №10, №11 та №12 від
18.11.2016р.

6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Предметом даного позову є вимоги позивача про розірвання договору поруки №4М14289И/П від 17.11.2016р. з посиланням на порушення відповідачем п. 10 договору поруки, оскільки останнім не передано позивачу належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Сторони у п. 14 договору поруки №4М14289И/П від 17.11.2016р. узгодили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Як встановлено судами, позивач не надав доказів звернення до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки.

За положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, з'ясуванню підлягає не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також слід встановити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відмовляючи в задоволенні позову господарські суди виходили із того, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження невиконання відповідачем умов договору щодо передачі копій документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами № 4М16008Д від 30.03.2016р., № 4М14289И від 01.09.2014р. та №4М14290И від 02.09.2014р., а також доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про надання відповідних документів та наявності відмови відповідача від виконання вказаного обов'язку. Крім того не довів, що вказане значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного договору поруки, зокрема, позбавило можливості вимагати від боржника повернення (сплати) коштів, сплачених позивачем за договором поруки.

Судами правильно враховано, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Також суди встановили відсутність доказів того, що позивач звертався до боржника чи до суду з метою реалізації права на повернення сплачених за боржника коштів і йому було відмовлено у реалізації вказаного права.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Не довівши факт відмови чи ухилення відповідача від надання документів, позивач не довів порушення його прав (охоронюваних законом інтересів) відповідачем, а також сам факт істотного порушення відповідачем договору поруки.

Оскільки позивачем не було доведено, що він був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні спірного договору поруки, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність істотного порушення договору в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, а отже і відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника у касаційній скарзі про істотність вчинених відповідачем порушень зводяться до переоцінки вже встановлених судами обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

8. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Імперія Холдінг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019р. у справі №910/20909/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Л. В. Стратієнко

І. В. Ткач