Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №927/751/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/751/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - Н.С. Руденко

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р.

у складі колегії суддів: В.В. Сулім - головуючий, О.М. Гаврилюк, А.Г. Майданевич

та на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017р.

суддя: М.О. Демидова

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"

про визнання договору укладеним

за участю представників учасників:

позивача: Родіна Т.М. - адвокат

відповідача: Дороніна О.М. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі: Філії "Центр метрології та газорозподільних систем"Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (далі - ПАТ "Чернігівгаз", відповідач) про визнання договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об'єктів №50/12/03/17 від 06.06.2017 р. укладеним у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач відмовляється укладати договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об'єктів на умовах позивача.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017р. у справі № 927/751/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р., відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що спірний договір на експлуатацію складових газорозподільної системи (далі - ГРМ), визнання укладеним якого є предметом спору по даній справі, не базується на державному замовленні, не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону, жодних попередніх домовленостей щодо укладення спірного договору сторони не заключали, тому відсутні законні підстави зобов'язувати відповідача укласти вказаний договір або визнавати його укладеним.

Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, наведений у додатку № 3 до Кодексу газорозподільних систем, не визначений як типовий або примірний, тому, сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою та узгодження всіх істотних умов.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р. у справі № 927/751/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скарга мотивована тим, що газопровід середнього тиску в селі Черешеньки та газопровід до села Високе на території Чернігівської області є власністю ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Вказані об'єкти неправомірно перебувають у користуванні ПАТ "Чернігівгаз", оскільки між сторонами відсутні договірні відносини щодо цих газопроводів.

Позивач вказує на те, що правовою підставою здійснення ПАТ "Чернігівгаз" ліцензованої діяльності на території, де розташовані газопроводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", є наявність документів, що підтверджують перебування на законних підставах у власності чи користуванні здобувача ліцензії газорозподільних систем. Єдиною правовою підставою для використання ГРМ позивача у здійсненні ліцензійної діяльності відповідача є договір.

Крім того, позивач наголошує на тому, що газопроводи Компанії перебувають у користуванні ПАТ "Чернігівгаз" на безоплатній основі, що порушує законні права та інтереси власника.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.

Відповідач вказує на те, що договір на експлуатацію складових ГРМ, запропонований позивачем, не базується на державному замовлені, не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону, попередніх домовленостей щодо укладання спірного договору сторони не заключали, тому відсутні законні підстави зобов'язувати відповідача укласти вказаний договір або визнавати його укладеним.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

На підставі договорів Доручення №14/133/05 від 08.02.2005р. та №22 від 01.11.2005р., ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (довіритель) доручив ПАТ "Чернігівгаз" (повіреному) виконати функції замовника по: будівництву газорозподільного газопроводу і газифікації школи-інтернат в с. Черешеньки Коропського району Чернігівської області (договір №14/133/05) та будівництву міжселищного газопроводу високого тиску по проекту "Газифікація с. Високе Борзнянського району Чернігівської області" (договір №22).

Рішенням приймальної комісії 30.06.2006р. №008323, об'єкт "Підземний газопровід низького тиску, вступний газопровід, внутрішньоцехового газообладнання приміщення для обладнання побутових котлів в школі-інтернат с. Черешеньки Коропського району Чернігівської області" прийнято замовником разом з виконавчою документацією.

Рішенням приймальної комісії, оформленим актом від 22.03.2006р., об'єкт "Газопровід високого тиску ГРС с. Іванівка, с. Шаповалівка, с. Високе" прийнято замовником разом з виконавчою документацією.

Газопровід високого тиску ГРС в с. Іванівка, с. Шаповалівка, с. Високе та підземний газопровід низького тиску, вступний газопровід, внутрішньоцехового газообладнання приміщення для обладнання побутових котлів в школі-інтернат с. Черешеньки Коропського району Чернігівської області знаходяться на балансі ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Оскільки ПАТ "Чернігівгаз" здійснює свою ліцензійну діяльність з розподілу природного газу на території, де розміщені вищезазначені об'єкти, позивача без належних правових підстав, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до ПАТ "Чернігівгаз" з пропозицією укласти договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об'єктів від 06.06.2017р. №50/12/03/17.

Згідно з запропонованим проектом, предметом договору є надання користувачеві у експлуатацію, для використання в процесі здійснення діяльності з розподілу природного газу на платній основі, належних Власнику об'єктів газорозподільних систем, які підключені (приєднані) безпосередньо до мереж оператора газотранспортної системи або газовидобувного підприємства, чи до газорозподільних мереж Користувача, перебувають в зоні його ліцензованої діяльності та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам.

Відповідач 10.07.2017р., у відповідь на пропозицію позивача укласти договір, надіслав лист №23 від 04.07.2017р., в якому зазначив про неможливість підписання проекту договору, оскільки утримання, ремонт та поліпшення майна позивача здійснювалось за рахунок відповідача, останній готовий розглянути пропозицію позивача за умови змін НКРЕКП тарифів на розподіл природного газу.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з положеннями п. 6 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

П. 17 ст. 1 Закону передбачено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

У п. 32 ст. 1 Закону зазначено, що Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Отже, газові мережі від газорозподільних станцій до споживача є газорозподільною системою, за безпечну експлуатацію якої відповідає оператор газорозподільної системи.

Ч. 1 ст. 38 Закону встановлено, що права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 19.06.2017р. № 807 "Про видачу ліцензії на розподіл" природного газу ПАТ "Чернігівгаз" видано ПАТ "Чернігівгаз" ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Чернігів та Чернігівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ "Чернігівгаз".

Постановою НКРЕКП від 16.02.2017р. № 201 затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Відповідно до п 1.3. глави 1 вказаних Ліцензійних умов газорозподільна система ліцензіата - об'єкти газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають у власності чи користуванні здобувача ліцензії/ліцензіата (у тому числі на праві господарського відання, користування чи експлуатації), та які знаходяться в межах місць провадження господарської діяльності; засіб провадження діяльності - газорозподільна система, що на законних підставах перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації здобувача ліцензії/ліцензіата, якою здійснюється розподіл природного газу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є власником відповідних об'єктів газопостачання (власник), а ПАТ "Чернігівгаз" є оператором газорозподільних систем (оператор).

Положеннями ст. 41 Закону передбачено, що Регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті. Кодекс газорозподільних систем повинен містити такі положення: 1) основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газорозподільних систем та механізми нагляду за їх додержанням; 2) умови, у тому числі комерційні та технічні, доступу до газорозподільних систем, включаючи комерційні та технічні умови приєднання нових об'єктів замовника до газорозподільної системи; 3) правила обліку природного газу (у тому числі приладового); 4) правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем; 5) порядок обміну інформацією з іншими суб'єктами ринку природного газу; 6) інші питання щодо експлуатації газорозподільних систем.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс).

П. 1, п. 2 г. 2 розділу І Кодексу передбачено, що Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором. Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Згідно з п. 2 г. 1 розділу III Кодексу власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Таким чином НКРЕКП розроблено Кодекс газорозподільних систем з урахуванням вимог Закону України "Про ринок природного газу" щодо відповідальності Оператора ГРМ за безпечну експлуатацію газорозподільної системи та, відповідно, необхідністю врегулювання договірних відносин з власниками цих мереж.

Згідно з абз. 2 п. 2 г. 1 розділу ІІІ Кодексу договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Вказані договори не визначені як типові або примірні договори, а також Кодексом не встановлено обов'язковості дотримання їх форми.

Тому, сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою і узгодження всіх істотних умов.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частинами 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частинами 1, 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою договору, отже в будь-якому випадку має бути погоджена сторонами.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем надіслано відповідачу договір на експлуатацію газорозподільних систем та їх об'єктів з метою його укладення, проте відповідачем відхилено зазначену пропозицію, оскільки ПАТ "Чернігівгаз" обмежений в джерелах надходження коштів та напрямків їх витрачання, що виключає можливість підприємства на власний розсуд, без відповідного реагування Регулятора, брати на себе значні фінансові зобов'язання.

Крім того, відповідач посилається на те, що останній попри відсутність на його балансі спірних систем газопостачання, за рахунок власних коштів забезпечує фінансування робіт, пов'язаних з поліпшенням, відновленням, ремонтом, реконструкцією та технічним обслуговуванням належних ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та забезпечує безпечну та безаварійну експлуатацію спірних систем.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в обґрунтування встановленої у спірному проекті договору ціни позивач посилається на те, що ціна визначена за аналогією з положеннями типового договору (Постанова КМУ від 21.02.2017 р. №95).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність посилання на норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017р. №95, оскільки вказаною постановою врегульовані питання використання газорозподільних систем або їх складовими, власником яких є держава.

Оскільки позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували обґрунтованість ціни договору, що унеможливлює здійснення оцінки її правомірності, а відповідач заперечує такі умови договору, беручи до уваги, що п. 2 г. 1 розділу ІІІ Кодексу передбачена альтернатива щодо укладення договорів, та враховуючи принцип свободи договору, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання укладеним договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об'єктів.

Доводи касаційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду відхиляє доводи позивача щодо набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави, оскільки предметом даної справи є визнання укладеним договору, істотні умови якого не погоджені сторонами.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.10.2017р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р. у справі № 927/751/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач