Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.03.2018 року у справі №909/514/16
Ухвала КГС ВП від 27.03.2018 року у справі №909/514/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/514/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача -2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017

(головуючий - Дубник О.П., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.)

у справі № 909/514/16 Господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Захід",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Вест"

про стягнення солідарно заборгованості в сумі 860 998,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 для розгляду справи №909/514/16 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.

Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.) відкрито касаційне провадження у справі №909/514/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" та призначено її розгляд на 23 травня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №970 від 21.05.2018 у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І., відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №909/514/16.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №909/514/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Захід" (далі - ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Інжиніринг Вест" (далі - ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест"), про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості в сумі 860 998,85 грн, з яких: 625 987,71 грн - заборгованість по кредиту прострочена; 10 000,00 грн - заборгованість по процентам прострочена; 3 352,28 грн - заборгованість по процентам поточна; 214 738,93 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 6 919,93 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.11.2016).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" зобов'язань перед позивачем по кредитному договору №163983/12-ІФю/47 від 05.09.2012 із змінами згідно з додатковою угодою №1 від 03.02.2014, для забезпечення виконання якого між позивачем, ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест" укладено договір поруки №163983/12-ІФю/47-Р4 від 03.02.2014.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 05.09.2012 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (банк) та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" (позичальник) укладено кредитний договір №163983/12-ІФю/47 (далі - кредитний договір). 03.02.2014 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" укладена додаткова угода №1.

2.2. З урахуванням змін та доповнень, внесених до кредитного договору додатковою угодою №1 від 03.02.2014, банк відкриває позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 900 000,00 грн на строк з 05.09.2012 по 04.09.2015, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Згідно з п. 1.3.2 кредитного договору встановлено, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування (додаток №1 до цього договору).

2.3. Позивачем на виконання умов кредитного договору в період з 07.09.2012 по 31.03.2013 одинадцятьма окремими траншами на поточний рахунок позичальника перераховані кредитні кошти в загальній сумі 900 000,00 грн.

2.4. Відповідно до п. 5.3.3 кредитного договору банк має право відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, зокрема якщо позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту(його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором. Вимога про дострокове виконання позичальником своїх зобов'язань, по цьому договору направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних дів з дати одержання такої вимоги від банку.

Згідно з п. 9.11 кредитного договору сторони встановили строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Кінцевий строк повернення кредиту - по 04 вересня 2015 року, та строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом (п. 3.3, п. 3.4 кредитного договору) і для процентів за користування кредитом (п. 3.4 кредитного договору).

2.5. 03.02.2014 ПАТ АБ "Укргазбанк" (кредитор), ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест" (поручитель) та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" (позичальник) укладено договір поруки №163983/12-ІФю/47-Р4.

Згідно з п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по Кредитному договору №163983/12-ІФю/47 від 05.09.2012, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 04.09.2015 повернути кредит в сумі 900 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом згідно з п. 1.1 договору поруки.

2.6. У зв'язку з порушенням умов кредитного договору ПАТ АБ "Укргазбанк" надіслав ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" та поручителю ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест" претензію про повернення заборгованості по кредиту, згідно з якою просив сплатити банку протягом 10 днів від дати отримання претензії суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 08.07.2014 становить 636 287,60 грн. Ця претензія була вручена ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" 10.07.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.07.2014.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 03 листопада 2016 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №163983/12-ІФю/47 від 05.09.2012 в сумі 860 998,85 грн, з яких: 625 987,71 грн - заборгованість по кредиту прострочена; 10 000,00 грн - заборгованість по процентам прострочена; 3 352,28 грн - заборгованість по процентам поточна; 214 738,93 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 6 919,93 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів. Здійснено розподіл судового збору.

3.1.1. Рішення мотивовано тим, що сторонами не подано суду доказів щодо належного виконання ними своїх зобов'язань за договорами кредиту та поруки, тому позовні вимоги про солідарне стягнення з ТОВ " Абсолют Інжиніринг Захід" та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест" на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 860 998,85 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

3.2. 16 листопада 2017 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2016 скасовано в частині стягнення пені і в цій частині прийняти нове рішення, в зв'язку із чим резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути солідарно з ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" та ТОВ "Абсолют Інжиніринг Вест" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №163983/12-ІФю/47 від 05.09.2012 в сумі 778 861,04 грн, з яких: 625 987,71 грн - заборгованість по кредиту прострочена; 10 000,00 грн - заборгованість по процентам прострочена; 3 352,28 грн - заборгованість по процентам поточна; 135 122,91 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 4 398,14 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів. В задоволенні решти позовних вимог відмовити". Здійснено розподіл судового збору.

3.2.1. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач просив стягнути 214 738,93 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 919,93 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 09.02.2015 по 08.02.2016.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з п. 6.3 кредитного договору сторонами погоджено, що за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 6.3 кредитного договору сторони домовилися, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У цьому зв'язку банк, надіславши претензію від 09.07.2014, змінив строк виконання зобов'язання згідно з п. 5.3.3 кредитного договору. Дана претензія була вручена ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" 10.07.2014. У претензії був визначений строк сплати заборгованості протягом 10 днів від дати отримання претензії. Таким чином, зобов'язання мало бути виконане боржником не пізніше 20.07.2014, однак оскільки це був вихідний день, тому останнім днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день, а саме 21.07.2014.

Враховуючи наведе вище, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим нарахування пені за період з 22.07.2014 по 22.07.2015.

3.2.2. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку вказано період нарахування пені з 10.10.2014, а тому враховуючи заявлені позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість стягнення пені за період з 10.10.2014 по 22.07.2015, що становить згідно з проведеним перерахунком 135 122,91 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 4 398,14 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

3.2.3. Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності у один рік до вимоги про стягнення пені, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати (постанова Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі №6-1174цс16).

Таким чином, банк, надіславши претензію від 09.07.2014, змінив строк виконання зобов'язання, у зв'язку з чим зобов'язання мало бути виконане боржником не пізніше 21.07.2014. Оскільки позов подано до суду 21.06.2016 то такий подано в межах трьох років від цієї дати.

У цьому зв'язку суд апеляційної інстанції послався на постанову Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-474цс16, у якій зазначено, що аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що враховуючи звернення з позовом до суду 21.06.2016 позивачем не пропущена позовна давність щодо стягнення пені.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 06 грудня 2017 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить "скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 в частині прийняття нового рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в сумі стягнення пені в розмірі 82 137,81 грн та залишити скаргу без задоволення".

4.2. ПАТ АБ "Укргазбанк" обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Судом апеляційної інстанції не враховано, що банком застосовано до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, яка розраховувалась банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені по дату припинення існування цих обставин, як це передбачено п. 3.8 кредитного договору.

4.2.2. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному з платежів окремо, що знайшло своє відображення у рішенні першої інстанції.

4.2.3. Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

4.2.4. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

4.4. Відзив до Верховного Суду не надходив.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідачів (боржника та поручителя) солідарно заборгованості за кредитним договором, яка складається з основної суми заборгованості, заборгованості по процентам, пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів.

5.2.2. Судові рішення в частині стягнення з відповідача суми основного боргу і заборгованості по процентам не оскаржуються.

З урахуванням приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Так, ПАТ АБ "Укргазбанк" оспорює правомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача пені, яка заявлена позивачем за період з 09.02.2015 по 08.02.2016.

5.2.3. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Як було встановлено господарським судом апеляційної інстанції, банк надіславши претензію боржнику та поручителям про дострокове повернення кредиту від 09.07.2014 змінив строк виконання зобов'язання згідно з п. 5.3.3 кредитного договору.

Дана претензія була вручена ТОВ "Абсолют Інжиніринг Захід" 10.07.2014. У претензії був визначений строк сплати заборгованості протягом 10 днів від дати отримання даної претензії. Таким чином, зобов'язання мало бути виконане боржником не пізніше 20.07.2014, однак оскільки це був вихідний день, тому останнім днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день, а саме 21.07.2014.

У цьому зв'язку Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що після зміни строку виконання зобов'язання (до 21 липня 2014 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки позичальник зобов'язаний був повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 21 липня 2014 року не підлягають виконанню.

Враховуючи викладене, у цьому випадку Верховний Суд відхиляє доводи банку про те, що право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, оскільки банком змінено строк виконання зобов'язання.

5.2.4. Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Водночас ні суд першої інстанції ні суд апеляційної інстанції не звернули належної уваги на п. 6.3 кредитного договору, яким сторони погодили, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовилися, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених у цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, п. 6.3 кредитного договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, протягом одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається зі змісту постанови апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є нарахування пені за період з 22.07.2014 по 22.07.2015.

При цьому, стягуючи з відповідача суму пені, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення пені за період з 10.10.2014 по 22.07.2015, що становить 135 122,91 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 4 398,14 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

Однак, господарським судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем заявлена пеня за період з 09.02.2015 по 08.02.2016 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.11.2016), і саме за цей період розрахунок пені був предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.2.5. Крім того, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до заявлених банком позовних вимог щодо стягнення пені.

Так, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України). Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено особливості порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарські суди попередніх інстанції, не дослідивши положення п. 6.3 кредитного договору щодо обмеження нарахування банком пені протягом року з дня порушення зобов'язання, не врахували положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності, які підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України.

5.2.6. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що господарськими судами не з'ясовано усіх обставин справи, що входили до предмета доказування в ній. Попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу у відповідній редакції стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 43, 47, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення першої інстанції) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення пені як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа в частині стягнення пені має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення пені скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на період, за який заявлено позов про стягнення пені, врахувати під час вирішення справи умови п. 6.3 кредитного договору щодо періоду нарахування пені позивачем, дослідити подані сторонами докази та надати їм відповідну оцінку, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа в частині направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2016 у справі №909/514/16 скасувати в частині стягнення пені. Справу у цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2016 у справі №909/514/16 залишити без змін

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко