Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/19921/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 (Барсук М. А. - головуючий, судді: Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 (суддя Чинчин О. В.) у справі

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

до Державного підприємства "Наш Дім",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України

про скасування державної реєстрації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і обґрунтувань позову

1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" (далі - Позивач, ОСББ "Анрі Барбюса-13") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Наш Дім" (далі - Відповідач, ДП "Наш Дім") про скасування державної реєстрації.

2. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що зареєстровані за Відповідачем об'єкти нерухомого майна є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, використовуються співвласниками цього будинку відповідно до їх функціонального призначення та не можуть бути самостійним об`єктом права власності. Крім того, наполягало, що Відповідач здійснив реєстрацію права господарського відання на спірні об`єкти без рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, тобто з порушенням вимог частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

3. З цих підстав, Позивач просив скасувати державну реєстрацію права господарського відання ДП "Наш Дім" на групу нежитлових приміщень № 6, № 10, № 2/4, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 443 від 28.12.1999 "Про створення державного підприємства "Наш дім" вирішено створити ДП "Наш Дім" з правами юридичної особи на базі рухомого та нерухомого майна відокремленого підрозділу Київського заводу "Радар".

5. Згідно з актом приймання - передачі від 12.04.2001 з балансу заводу "Радар" на баланс ДП "Наш Дім" було передано будинок № 13 по вул. Анрі Барбюса в м. Києві (нині вул. Василя Тютюнника).

6. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі України об'єктами державної власності" від 23.03.2014 № 408-р вирішено передати ДП "Наш Дім" із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 року у справі № 910/9663/16, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та постановою Верховного Суду від 16.05.2019, було частково задоволено позов ОСББ "Анрі Барбюса-13" до ДП "Наш Дім" та зобов`язано останнє передати багатоквартирний будинок № 13 по вул. Анрі Барбюса в місті Києві в управління вказаного ОСББ разом із відповідною технічною документацією.

8. У вказаному рішенні встановлено, що 16.01.2016 на установчих зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою місто Київ, вул. Анрі Барбюса, 13, було прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом, про створення ОСББ "Анрі Барбюса-13".

9. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.02.2016 було здійснено державну реєстрацію юридичної особи Позивача, номер запису 10701020000061899.

10. Згідно з п. п. 1.1, 2.1 Статуту, ОСББ "Анрі Барбюса-13" створено власниками квартир/нежилих приміщень багатоквартирного будинку № 13 на вул. Анрі Барбюса у місті Києві з метою сумісного управління спільним майном та забезпечення його належної експлуатації, а також для захисту своїх прав та законних інтересів щодо володіння, користування і розпорядження таким майном.

11. Пунктом 2.2 статуту ОСББ передбачено, що завданням та предметом діяльності ОСББ, зокрема, є належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; забезпечення захисту прав і законних інтересів співвласників багатоквартирного будинку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном; сприяння співвласникам багатоквартирного будинку в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками багатоквартирного будинку своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю ОСББ.

12. 29.02.2016 на загальних зборах ОСББ "Анрі Барбюса-13" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1, зокрема, про самостійне управління всім багатоквартирним будинком № 13 по вул. Анрі Барбюса, 13 силами і засобами ОСББ "Анрі Барбюса-13" відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку.

13. 18.03.2016 на загальних зборах ОСББ "Анрі Барбюса-13" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 2, зокрема, про визначення ОСББ "Анрі Барбюса-13" балансоутримувачем всього багатоквартирного будинку № 13 по вул. Анрі Барбюса в місті Києві, надання згоди щодо прийняття вказаного будинку на баланс ОСББ та утворення відповідної комісії, яка у встановлений чинним законодавством України строк здійснить заходи, пов`язані із прийомом-передачею даного будинку з балансу ДП "Наш Дім" на баланс ОСББ; про звернення до ДП "Наш Дім" з пропозицією щодо призначення та спрямування уповноваженого представника підприємства для прийняття участі у роботі комісії із прийому - передачі багатоквартирного будинку № 13 по вул. Анрі Барбюса в місті Києві з балансу ДП "Наш Дім" на баланс ОСББ "Анрі Барбюса-13"; про здійснення прийому-передачі технічної та іншої документації багатоквартирного будинку № 13 по вул. Анрі Барбюса в місті Києві у встановлений чинним законодавством України строк.

14. Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ченківським О. О. було проведено примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9663/16 (наказ від 21.02.2019), у зв`язку з чим 08.11.2019 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59436999.

15. Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по вул. Василя Тютюнника № 13 в м. Києві, оформленим протоколом № 9 від 06.01.2020, зокрема, прийнято на баланс багатоквартирний будинок в Києві по вулиці Анрі Барбюса (Василя Тютюнника), 13.

16. Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по вул. Василя Тютюнника № 13 в м. Києві, оформленим протоколом № 10 від 10.02.2020, затверджено, зокрема, функціональне призначення приміщень другого та третього поверхів будинку № 13 по вул. Василя Тютюнника у м. Києві та визначено, що дані приміщення є допоміжними приміщеннями ОСББ для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців.

17. Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 337433716, 22.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шершун Наталією Костянтинівною було здійснено державну реєстрацію права власності (правовий режим майна - право господарського відання) за ДП "Наш Дім" на групу приміщень № 10 у житловому будинку (3 поверх) загальною площею 52,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321720080000) за адресою м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 57297802 від 25.03.2021, номер запису - 41179078.

18. Цього ж дня приватним нотаріусом здійснено державну реєстрацію права власності (правовий режим майна - право господарського відання) за ДП "Наш Дім" на групу нежитлових приміщень № 2/4 у житловому будинку (3 поверх) загальною площею 117,9 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321700280000), підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 57297267 від 25.03.2021, номер запису - 41178621.

19. 19.05.2021 цим же нотаріусом здійснено державну реєстрацію права власності (правовий режим майна - право господарського відання) за ДП "Наш Дім" на групу нежитлових приміщень № 6 у житловому будинку (2 поверх) загальною площею 170,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2366431280000), підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58315779 від 24.05.2021, номер запису - 42109178.

20. Звертаючись до господарського суду з позовом у цій справі, ОСББ "Анрі Барбюса-13" стверджувало, що вказані реєстраційні дії є незаконними та такими, що порушують права Позивача як балансоутримувача багатоквартирного будинку по вул. Василя Тютюнника, 13 у м. Києві на володіння, користування та розпорядження спільною сумісною власністю багатоквартирного будинку, в тому числі усіма належними нежитловими приміщеннями. Позивач наполягав, що вказані приміщення є допоміжними приміщеннями будинку, використовуються співвласниками багатоквартирного будинку відповідно до їх функціонального призначення та не можуть бути самостійним об`єктом права власності. Крім того, за твердженням Позивача, Відповідач в порушення законодавства здійснив реєстрацію права господарського відання на спірні об`єкти без рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

21. Господарський суд міста Києва рішенням від 12.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у задоволенні позовних вимог відмовив.

22. Рішення обґрунтував недоведеністю Позивачем обставин того, що спірні нежитлові приміщення є допоміжними, а не є окремими нежилими приміщеннями, які з самого початку так будувались, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення.

Касаційна скарга

23. Не погодившись із судовими рішеннями, ОСББ "Анрі Барбюса-13" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та без врахування висновку Верховного Суду щодо правильного застосовування вказаних приписів, викладених у постановах від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 07.04.2021 у справі № 463/2237/16-ц, від 29.09.2021 у справі № 760/34774/19 (допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень).

25. Скаржник наполягає, що у цій частині суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не спростували доводів Позивача про очевидність того факту, що спірні приміщення відносяться до категорії допоміжних приміщень, призначених для забезпечення експлуатації будинку, побутового обслуговування його мешканців. Як наслідок, суди залишили поза увагою та не дослідили того, що матеріали цієї справи не містять як доказів існування в житловому будинку окремих нежитлових приміщень, так і доказів створення Відповідачем або іншими особами спірних приміщень шляхом нового будівництва або проведення реконструкції.

26. ОСББ "Анрі Барбюса-13" також зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 355 382 Цивільного кодексу України, частини першу, сьому, восьму статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", приписи Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 та не врахували висновку щодо правильного застосовування, який викладено у постанові Вищого господарського суду України від 10.05.2012 року у справі № 2/297 (багатоквартирний житловий будинок є співвласністю власників квартир та нежитлових приміщень, що в свою чергу виключає можливість його перебування у власності держави та територіальних громад. За виключенням ОСББ легітимних "балансоутримувачів" багатоквартирних житлових будинків, які підпадали б під визначення пункту 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" фактично бути не може).

27. У цій частині Позивач пояснює, що суди не надали оцінки його доводам про те, що ДП "Наш Дім" здійснило державну реєстрацію прав господарського відання на спірні нежитлові приміщення будинку лише 22.03.2021 та 19.05.2021, тобто після того, як втратило статус балансоутримувача будинку, а відповідно і право розпорядження будь-яким майном, яке не закріплено у нього на праві господарського відання.

28. Окремо скаржник також підкреслює, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи частини третьої статті 73 Господарського кодексу України, частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", адже проігнорували факт відсутності рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (як уповноваженого суб'єкта управління ДП "Наш Дім") про передачу спірних приміщень Відповідачеві на праві господарського відання.

Узагальнені доводи інших учасників справи

29. 12.03.2024 до суду касаційної інстанції надійшов відзив ДП "Наш Дім" на касаційну скаргу, у якому воно заперечує проти її задоволення. Стверджує, що доводи, наведені скаржником є безпідставними, в той час як рішення судів попередніх інстанцій винесені з неухильним дотриманням правових норм. З цих підстав просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені рішення і постанову залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух справи у суді касаційної інстанції

30. Верховний Суд ухвалою від 20.02.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.04.2025.

31. В подальшому, Верховний Суд ухвалою від 03.04.2025 задовольнив заяву суддів Мамалуя О. О., Баранця О. М., Кролевець О. А. про самовідвід від розгляду цієї справи та передав її для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.

32. За наслідками здійснення потворного автоматизованого розподілу справи № 910/19921/23 для розгляду касаційної скарги у ній було визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. (головуючий), Берднік І. С., Зуєв В. А.

33. 08.04.2025 Верховний Суд у складі вказаної колегії прийняв дану справу до свого провадження та призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.04.2025.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

34. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Ізовіта А. М.) та Третьої особи (Хайновський О. О.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з таких міркувань.

35. Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

36. Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

37. У частині другій статті 382 ЦК України передбачено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

38. За змістом наведеної норми, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

39. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

40. Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

41. У Рішенні від 09.11.2021 № 14-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

42. В свою чергу згідно з абзацом 6 статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" під допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку розуміють приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), в той час як нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц виснувано, що законодавство чітко розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

44. Так, згідно із статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

45. Як вже неодноразово висновував Верховний Суд допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (див. постанови від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

46. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (див. правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц).

47. Суди попередніх інстанцій у цій справі, досліджуючи подані Позивачем технічні паспорти спірних приміщень встановили, що група приміщень № 2/4 складається з: основного - приміщення №№1, 7-12, підсобного - №№ 2-6, загальною площею 117,9 кв.м., житловою - 113,1 кв.м., допоміжною - 4,8 кв.м; група приміщень № 10 з основного приміщення №№ 6-8, підсобного - №№ 1-5, загальною площею 52,5 кв.м., житловою - 39,9 кв.м., допоміжною - 12,6 кв.м.; група приміщень № 6 з основного приміщення №№ 2-4, 7-11, підсобного - №№ 1, 5-6, 12-13, загальною площею 170,3 кв.м., житловою - 146,7 кв.м., допоміжною - 23,6 кв.м.

48. Звідси суди виснували, що надані Позивачем технічні паспорти не підтверджують, що приміщення № 6, загальною площею 170,3 кв.м., № 10 загальною площею 52,5 кв.м., № 2/4 загальною площею 117,9 кв.м. є допоміжними приміщеннями, а навпаки з цих паспортів вбачається, що вказані приміщення є ізольованими, тобто окремими нежитловими приміщеннями та є самостійними об`єктами нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення. Також з вказаних доказів не слідує, що призначенням спірних приміщень є обслуговування власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням, на що посилається скаржник.

49. Крім того, як також встановили суди, з характеристик груп нежитлових приміщень № 2/4, нежитлових приміщень № 10, нежитлових приміщень № 6 за адресою: м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13 станом на 28.09.2020 вбачається, що їх рік спорудження/реконструкції 1944.

50. Проте, матеріали справи не містять технічної інвентаризації станом на момент спорудження спірних нежитлових приміщень та станом на момент проведення реконструкції, перебудови (у разі їх проведення), проектної документації, акта введення будинку в експлуатацію, з яких би вбачалось, що спірні приміщення є допоміжними, а не з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

51. За висновком судів Позивач не довів, що спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками є допоміжними, та що у них, зокрема, знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку (в якості колясочних, комор, тощо).

52. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

53. Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

54. Оскільки за наслідками проведеної оцінки доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність Позивачем обставин того, що спірні приміщення є допоміжними, а не є окремими нежилими приміщеннями, які з самого початку так будувались, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення, колегія суддів Верховного Суду не вбачає жодних протирічь між здійсненим судами попередніх інстанцій правозастосуванням та тим, що мало місце у справах № 904/5047/18, № 914/843/17, № 463/2237/16-ц та № 760/34774/19, судові рішення в яких переглядалися Верховним Судом.

55. Доводи касаційної скарги ОСББ "Анрі Барбюса-13" у цій частині є проханням про потворну оцінку доказів та надання власної оцінки встановленим обставинам, що по суті є намаганням спрямувати суд касаційної інстанції до втручання у фактичну складову оскаржених судових рішень та підмінити внутрішнє переконання судів попередніх інстанцій власним. Питань права чи правозастосування доводи касаційної скарги у цій частині не містять і за цим колегією суддів відхиляються.

56. Посилання скаржника на рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по вул. Василя Тютюнника № 13 в м. Києві, оформлене протоколом № 10 від 10.02.2020, яким затверджено, зокрема, функціональне призначення приміщень другого та третього поверхів будинку та визначено, що дані приміщення є допоміжними приміщеннями ОСББ для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців вже обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, адже норми Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не наділяють збори співвласників правом визначення й затвердження функціонального призначення нежитлових приміщень у будинку.

57. Звідси, оскільки Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що нежитлові приміщення № 6, загальною площею 170,3 кв.м., № 10 загальною площею 52,5 кв.м., № 2/4 загальною площею 117,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 13 є допоміжними в розумінні вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а не є окремими нежилими приміщеннями, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що проведена 22.03.2021 і 19.05.2021 державна реєстрація права господарського відання за ДП "Наш Дім" на спірні приміщення не порушує прав ОСББ "Анрі Барбюса-13".

58. Відповідно приписів до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

59. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

60. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

61. Колегія суддів Верховного Суду виходить з того, що вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права.

62. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

63. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач.

64. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

65. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

66. У постановах від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18 Верховний Суд послідовно надавав правовий висновок про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

67. Так як суди попередніх інстанцій у цій справі не встановили обставин порушення прав Позивача у спірних правовідносинах, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, прийняті ними рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСББ "Анрі Барбюса-13" є правильними та законними.

68. З цих підстав аргументи скаржника про ігнорування судами факту відсутності рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (як уповноваженого суб'єкта управління ДП "Наш Дім") про передачу спірних приміщень Відповідачеві на праві господарського відання касаційним судом не розглядаються, адже значення для правильного вирішення спору у цій справі не мають. Більше того, ці аргументи підставами касаційного оскарження й не обґрунтовані.

69. Доводи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо правильного застосовування статей 355 382 ЦК України, частин першої, сьомої, восьмої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", приписів Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 10.05.2012 року у справі № 2/297, колегія суддів Верховного Суду не приймає, оскільки постанови Вищого господарського суду України не є тими рішеннями, неврахування висновків з яких є підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

70. Крім цього, касаційний суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не доведено і не обґрунтовано.

Висновки за результатами касаційного провадження

71. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

72. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

73. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Позивачем касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Судові витрати

74. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/19921/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.