Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.12.2019 року у справі №910/4585/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 910/4585/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК, позивач) -Тацишиної О.П. (посв. від 25.09.2019 № 290),

відповідача - комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" (далі - КП "Київавтошляхміст", відповідач, скаржник) - Гуцула В.О. (адвокат, посв. від 27.04.2018 № 245),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу КП "Київавтошляхміст"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 (головуючий - суддя Бондаренко Г.П.) та

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 (головуючий - суддя Іоннікова І.А., судді Разіна Т.І., Тарасенко К.В.),

у справі № 910/4585/19

за позовом територіального відділення АМК

до КП "Київавтошляхміст"

про стягнення пені.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Київське обласне територіальне відділення АМК України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до КП "Київавтошляхміст" про стягнення пені в сумі 68 000 грн за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного рішенням територіального відділення АМК від 29.08.2017 № 34 за порушення, передбачені пунктом 4 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

1.2. Позовні вимоги мотивовано тривалим невиконанням відповідачем рішення територіального відділення АМК № 34, що стало підставою для нарахування пені.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та правомірністю нарахування пені в сумі 68 000 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. КП "Київавтошляхміст", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справи скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевий та апеляційний господарські суди:

4.1.1. не правильно застосували та не невірно витлумачили норми матеріального права, а саме статті 56 та 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

5. Позиція позивача

5.1. У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

РОЗГЛЯД КЛОПОТАНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Разом із касаційною скаргою КП "Київавтошляхміст" подало клопотання про передачу справи № 910/4585/19 на розгляд палати Касаційного господарського суду.

Скаржник зазначає про неправильне тлумачення судами норм статей 56 та 60 "Про захист економічної конкуренції", що призвело до формування помилкової та хибної судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 302 Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Клопотання скаржника про передачу справи на розгляд палати Касаційного господарського суду Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки обставини, зазначені у клопотанні, не є підставами передачі справи на розгляд палати Касаційного господарського суду Верховного Суду в розумінні статті 302 ГПК України.

При цьому, скаржник не обґрунтував наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі справи на розгляд палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, а, розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає. Відтак, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017 № 34 у справі № 11/12-р-02-05-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення № 34) на КП "Київавтошляхміст" накладено штраф у сумі 68 000 грн за вчинення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: не в повному обсязі виконано рішення комітету щодо припинення порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, які належать відповідачу на правах повного господарського відання, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

6.2. Копію рішення № 34 разом із супровідним листом від 30.08.2017 № 02-02/2878 КП "Київавтошляхміст" отримало 01.09.2017.

6.3. Не погодившись з рішенням №34 органів АМК України, відповідач звернувся з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним зазначеного рішення.

6.4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/18918/17, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та постановою Верховного Суду від 18.12.2018, у задоволенні позовних вимог КП "Київавтошляхміст" відмовлено у повному обсязі.

6.5. У зв`язку із закінченням процедури судового оскарження рішення № 34, позивач на адресу відповідача направив лист від 08.01.2019 № 60-02/64 про необхідність протягом 5 днів сплатити штраф та нараховану пеню за не сплату штрафу в передбачений строк.

6.6. Листом від 06.02.2019 № 053/282/01-11/277 (вх. № 60-02/472 від 11.02.2019) відповідач повідомив позивача про сплату штрафу у розмірі 68 000 грн, надавши копії платіжних доручень, а саме: №5049 від 14.01.2019; №5068 від 17.01.2019; №5088 від 21.01.2019; №5140 від 29.01.2019; №5156 від 30.01.2019; №5175 від 01.02.2019; №5186 від 04.02.2019.

6.7. Листом від 13.02.2019 № 60-02/842 позивач направив повторний лист про необхідність відповідачу протягом 5 днів сплатити нараховану пеню за несвоєчасну сплату штрафу у строк понад два місяці.

6.8. За прострочення сплати штрафу позивачем нарахована відповідачу пеня за період прострочення з 21.03.2018 по 25.04.2018 включно (36 днів), з 26.09.2018 по 30.10.2018 включно (35 днів), з 19.12.2018 по 03.02.2019 включно (47 днів), загальна кількість прострочення сплати штрафу становить 118 днів в сумі 120 360 грн (1020 * 118 = 120 360).

6.9. З урахуванням приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" сума пені, яка підлягає до стягнення складає 68 000 грн.

6.10. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 68 000 грн за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного рішенням № 34.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України":

стаття 25:

- з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання АМК, територіальні відділення АМК у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема юридичними особами, подають позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

7.2. Закон України від 11 січня 2001 року № 2210-III "Про захист економічної конкуренції":

абзаци другий та сьомий частини першої статті 48:

- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу;

частини друга, третя, п`ята та сьома статті 56:

- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання;

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку;

частини перша та четверта статті 60:

- заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено;

- порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

7.3. ГПК України (у редакції, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Накладений на КП "Київавтошляхміст" штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

9.2. У застосуванні приписів статті 56 Закону № 2210 (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке.

9.3. Абзацами 3-5 частини п`ятої зазначеної статті Закону № 2210 передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

9.4. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, і колегія суддів не вбачає підстав для її відступлення.

9.5. Виходячи з системного аналізу частин першої та четвертої статті 60 Закону № 2210, оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18).

9.6. Суди першої та апеляційної інстанцій, беручи до уваги те, що згаданими положеннями статті 56 Закону № 2210 не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 Закону № 2210 передбачено лише зупинення примусового виконання Рішення АМК у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, цей строк є присікальним і відновленню не підлягає.

9.7. Закон № 2210 не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу, встановивши те, що рішення АМК у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано та є обов`язковим до виконання, дослідивши перебіг судового розгляду позовних вимог КП "Київавтошляхміст" у справі № 910/18918/17, з`ясувавши факт виконання КП "Київавтошляхміст" рішення № 34 щодо сплати штрафу, перевіривши правильність нарахування територіальним відділенням АМК пені (підстави, тривалість, розмір), - дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог територіального відділення АМК в повному обсязі та правомірно задовольнили позов.

9.7. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

9.8. Посилання КП "Київавтошляхміст" на те, що в разі оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу обов`язковому зупиненню підлягає не тільки нарахування пені, але й виконання самого рішення не ґрунтується на законі і спростовується наведеним вище.

9.9. Суд погоджується з аргументами територіального відділення АМК, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

9.10. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

9.11. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі, з мотивів, наведених у розділі 9 даної постанови.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу КП "Київавтошляхміст" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені КП "Київавтошляхміст" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на КП "Київавтошляхміст", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 910/4585/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова