Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.08.2020 року у справі №922/3212/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3212/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін

касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради

про стягнення 733 519,01 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог та судових рішень

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради (далі - КП "Тепловодосервіс", відповідач) про стягнення 733519,01 грн, з яких, пеня у сумі 566 772,67 грн, 3% річних у сумі 51 145,61
грн, інфляційні втрати у сумі 115 600,73 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" посилалось на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від
15.12.2015 за №2028/16-БО-32 в частині своєчасної оплати за спожитий газ. У зв'язку із чим відповідач повинен сплатити позивачу неустойку, інфляційні втрати та 3% річних.

1.3. Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2019 (суддя - Аріт К. В. ), залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 (колегія суддів у складі: Ільїн О. В., Дучал Н. М., Сіверін В. І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

1.4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що до даних правовідносин підлягає застосуванню частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі-Закон № 1730-VIII), відповідно до якої на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі-Закон № 1730-VIII (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі-Закон № 1730-VIII. Вказана норма є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі-Закон № 1730-VIII.

1.5. Встановивши, що заборгованість за отриманий природний газ, на яку позивачем було нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, станом на
30.11.2016 відповідачем погашена повністю, суди дійшли висновку, що всі нарахування здійснені відповідачем за поставлений газ у січні-квітні 2016 року підлягають списанню з дня набрання чинності ~law12~, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

1.6. Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій врахували висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.

2. Стислий виклад вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

3. Аргументи учасників справи

3.1. Аргументи касаційної скарги

3.1.1. Як на підставу касаційного оскарження АК "НАК "Нафтогаз України" посилається на пункт 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: обґрунтовує її фундаментальністю для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому зазначає про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судами в оскаржуваних судових актах.

3.1.2. Так, позивач вказує на необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 905/403/17, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17 щодо застосування статті 7 Закону як норми прямої дії, що суперечить Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

3.1.3. Згідно з доводами касаційної скарги:

- списання заборгованості згідно з ~law15~ є частиною процедури врегулювання заборгованості відповідно до статті 1 Закону;

- дія ~law16~ розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення відповідно до статті 2 Закону;

-учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру відповідно до ~law17~;

-суди попередніх інстанцій не врахували, що в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до реєстру підприємств які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

3.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

3.2.1. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

4. Обставини справи, встановлені попередніми судовими інстанціями

4.1.15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в подальшому змінено назву на АК "НАК "Нафтогаз України" та КП "Тепловодосервіс" укладено договір № 2028/16-БО-32 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

4.2. На виконання умов Договору позивач у період з січня-квітня 2016 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 164 954,76 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу наявні в матеріалах справи (а. с. 27-30).

4.3. Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

4.4. Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем пункту
6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

4.5. Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказував на порушення відповідачем договірного строку щодо оплати фактично переданого та отриманого газу. Порушення строків оплати отриманого відповідачем природного газу за цими актами стало підставою для нарахування за період прострочки заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 566772,67 грн, 3% річних у розмірі 51 145,61 грн за період з 16.02.2016 по 12.10.2016 та інфляційних втрат у розмірі 115 600,73 грн за період 01.03.2016 по 30.09.2016

4.6. Судами встановлено, що заборгованість за договором купівлі-пролажу природного газу № 2028/16-БО-32 від 15.12.2015 за січень-квітень 2016 року була погашена відповідачем 13.10.2016. Вказані обставини сторонами не заперечувались.

5. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

5.1. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2.30.11.2016 набрав чинності ~law18~, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

5.3. ~law19~ визначено, що заборгованістю яка підлягає врегулюванню відповідно до ~law20~, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

5.4. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (абзац 9 ~law21~).

5.5. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до ~law22~. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (абзац 10 ~law23~).

5.6. Учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (абзац 12 ~law24~).

5.7. Згідно з ~law25~ для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

5.8. ~law26~ визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

5.9. Відповідно до ~law27~ на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

5.10. ~law28~ передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності ~law29~, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності ~law30~.

5.11. У постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 905/403/17, від
23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від
18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від
29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від
03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від
30.05.2018 у справі № 908/2055/17, на які посилається скаржник та про які зазначають суди першої та апеляційної інстанції викладено таку правову позицію.

5.12. ~law31~ є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ~law32~ не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1,2,3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності ~law33~.

5.13. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону, тоді положення ~law34~ не застосовуються. Відтак, не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання ~law35~, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону.

5.14. Суди попередніх інстанції встановили, що відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, яка використовує природний газ для виробництва теплової енергії, і на момент набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" оспорювана заборгованість відповідача за поставлений йому природний газ у період з січня по квітень 2016 була сплачена повністю
13.10.2016.

5.15. З огляду на викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України ~law37~ не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

5.16. З цього приводу Касаційним господарським судом сформована тривала стала і послідовна практика, викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16,15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 21.05.2020 у справі № 910/5501/19, від 06.08.2020 у справі № 904/4721/19, від 02.10.2020 у справі 911/19/19. Аналіз доводів і аргументів наведених у касаційній скарзі, в контексті встановлених судом обставин справи та вищевикладених правових позицій Верховного суду, дає колегії суддів зазначити, що вони не є новими та такими які не розглядались Верховним Судом щодо застосування частини третьої статті 7 Закону до даної категорії спірних правовідносин, або ж такими які вказують на наявність підстав для відступу від правових позицій.

5.17. Оскільки скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у подібних правовідносинах, викладеного у численних послідовних постановах Верховного Суду та застосованого судами в оскаржуваних судових рішеннях, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для задоволення касаційної скарги з підстав зазначених у касаційній скарзі, як таких, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

7. Судові витрати

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на АТ "НАК "Нафтогаз України", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Касаційний господарський суд, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 у справі № 922/3212/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова