Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/929/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Гришина Т.А.,

позивача - Тарновецький Я.М.,

відповідача - Левченко К.В.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 (Саврій В.А., Коломис В.В., Мамченко Ю.А.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2018 (Марач В.В.) у справі № 918/929/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИСТ-КРІОН" до Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Рівненська міська рада про визнання договору укладеним

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИСТ-КРІОН" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Відповідач), третя особа Рівненська міська рада (далі - Третя особа) про визнання договору № 1/17 про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку секційного типу з приміщеннями громадського призначення в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному укладеним з дня набрання рішення законної сили у редакції запропонованій Позивачем.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що наданий Відповідачу проект договору № 1/17 не суперечить протоколу засідання депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж в місті Рівному від 18.11.2014 та в порядку передбаченому законодавством був направлений Відповідачу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.02.2018 позов задоволено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що укладання спірного договору погоджено з Третьою особою і цей договір не є підставою для автоматичного набуття Позивачем права на земельну ділянку, оскільки пунктом 4.5 договору передбачено лише зобов'язання Відповідача відмовитися від договору оренди земельної ділянки та користь експлуатуючої організації після завершення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку, а тому умови спірного договору не передбачають перехід права власності на земельну ділянку до Позивача. Перевіривши подану Відповідачем заяву про визнання позову на відповідність її вимогам статті 191 ГПК України, а також враховуючи відзив Третьої особи, в якому визнано позовні вимоги обґрунтованими, суд задовольнив позов в повному обсязі.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Заступник прокурора Рівненської області (далі - Прокурор) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судові рішення прийняті всупереч вимогам статей 1130, 1131 ЦК України, статей 1, 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 120, 123, 124, 134 ЗК України.

8. Суди не врахували, що умови спірного договору фактично спрямовані лише на набуття Позивачем, а не Відповідачем чи Третьою особою майнових прав на об'єкт будівництва та, в подальшому, права власності на нього, що підтверджується змістом пунктів 4.3, 4.4 договору.

9. Відповідач безпідставно, без дозволу Третьої особи, за відсутності відповідного рішення Третьої особи, розпорядився земельною ділянкою шляхом її передачі, як вклад в спільну діяльність з Позивачем.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

10. Зі змісту договору не вбачається, що він є правовстановлюючим документом на земельну ділянку, а тому отримання землі у користування буде відбуватись після завершення будівництва на підставі чинного законодавства України.

11. Суди дійшли вірного висновку, що спірний договір не суперечить нормам чинного законодавства.

12. Прокурором не враховано, що Відповідачем та Третьою особою визнано позовні вимоги та підтверджено отримання інвестиційного доходу після виконання Позивачем своїх зобов'язань за спірним договором.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

13. Спірний договір не є підставою для автоматичного набуття Позивачем права на земельну ділянку, оскільки це суперечить змісту пункту 4.5 договору.

14. Спірний договір не містить умов про виникнення у Позивача будь-яких речових прав на земельну ділянку.

15. Судами досліджено всі матеріали справи та перевірено, що визнання Відповідачем та Третьою особою даного позову не порушує права та не суперечить інтересам сторін.

Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

16. Третя особа відзив на касаційну скаргу не подала, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій у справі №918/929/17 у касаційному порядку.

16.1. Третя особа в судове засідання 22.08.2018 представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце засідання належним чином.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги, викладені в пунктах 7, 8, 9 цієї постанови, з огляду на таке.

Статтею 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, на якій за умовами спірного договору передбачено спорудження об'єкту, перебуває у комунальній власності та знаходиться у користуванні Відповідача.

19. Отже, в силу наведеного імперативного припису частини 2 статті 120 ЗК України, право користування зазначеною земельною ділянкою, незалежно від того, чи передбачено це договором, має перейти до Позивача після набуття ним права на відповідний об'єкт.

20. Статтями 123, 124 ЗК України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та порядок передачі земельних ділянок в оренду.

21. Господарські суди першої та апеляційної інстанції послались на те, що укладений спірний договір не є підставою для автоматичного набуття Позивачем права на земельну ділянку, оскільки підпунктом 4.5 пункту 4 спірного договору передбачено тільки зобов'язання Відповідача відмовитися від оренди земельної ділянки на користь експлуатуючої організації після завершення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку. Колегія суддів зазначає, що, в даному випадку, передача земельної ділянки в оренду може бути здійснена лише в порядку, визначеному статтями 123, 124 ЗК України, тобто на підставі рішення уповноваженого органу, а не за договором, шляхом відмови Відповідача від цієї ділянки.

22. Судами попередніх інстанцій не досліджено питання, чи спрямований спірний договір на набуття Позивачем права на земельну ділянку в порядку, визначеному статтями 123, 124 ЗК України, зокрема, внаслідок прийняття відповідного рішення уповноваженим на це органом. В зв'язку з чим судами не з'ясовувалось питання та не встановлювались обставини, чи приймалось рішення уповноваженим чинним законодавством України органом на передачу земельної ділянки в користування Позивачу.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанова від 06.06.2018 у справі №920/112/17).

23. Також, судами встановлено, що положеннями спірного договору передбачено, що земельна ділянка використовується Відповідачем в межах її цільового призначення і 18.11.2014 депутатською інвестиційною комісією було доручено Відповідачу укласти відповідний інвестиційний договір з Позивачем на забудову спірної земельної ділянки.

24. Однак, господарські суди не звернули увагу на те, що використання земельної ділянки самим користувачем (Відповідач) з установленою метою не здійснюється, а використання Позивачем земельної ділянки для забудови внаслідок укладення спірного договору буде здійснене без згоди на це власника земельної ділянки (Третя особа). При цьому, згода власника має бути оформлена в порядку, встановленому зазначеним вище земельним законодавством України. В свою чергу, депутатська інвестиційна комісія не є тим органом, який наділений відповідно до земельного законодавства України правом розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

25. Під час вирішення спору в суді першої інстанції Відповідачем та Третьою особою подано заяви про визнання позову і суд, керуючись статтею 191 ГПК України прийняв, ці заяви. Однак, оскільки судом не було надано оцінки спірному договору на предмет його відповідності наведеним вище нормам ЗК України, внаслідок не дослідження та не встановлення всіх обставин справи, які є необхідними для правильного вирішення спору у даній справі, не врахував, що всупереч частині 4 статті 191 ГПК України такі дії Відповідача та Третьої особи про визнання позову суперечать ЗК України і порушують права та інтереси територіальної громади, що виражається в тому, що умовами пункту 4.5 договору Позивачу надано можливість отримати в користування земельну ділянку в обхід процедури, визначеної ЗК України, тобто без згоди на це власника земельної ділянки, яка має бути виражена у відповідній формі та в певній процедурі (сесія міської ради).

26. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, зі змісту прийнятої у цій справі апеляційним господарським судом постанови вбачається, що суд не дав оцінки всім доводам апеляційної скарги Прокурора, що є порушенням вимог статті 282 ГПК України. Так Прокурор, окрім іншого, послався на зміст пункту 4.3 спірного договору, яким визначено, що до завершення будівництва об'єкту майнові права на нього належать Позивачу. Після завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію, Позивач набуває права власності на об'єкт згідно з цим договором та підставі акта готовності об'єкта до експлуатації. Суд, надавши оцінку пункту 4.5 договору зробив висновок, що земельна ділянка не може бути передана у користування або власність Позивача, як до моменту завершення реалізації інвестиційного договору, так і після його реалізації.

Проте, такі висновки не узгоджуються з вимогами статей 120, 123, 124 ЗК України, а також пункту 4.3 спірного договору, на що суд не звернув увагу внаслідок неврахування всіх доводів апеляційної скарги Прокурора.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

28. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

29. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

30. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2018 у справі №918/929/17 скасувати.

3. Справу № 918/929/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.