Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.03.2020 року у справі №916/1288/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1288/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Студенець В. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ярош А. І., Діброви Г. І., Разюк Г. П.

від 28.01.2020

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"

про стягнення 1 353 796,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2019 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" про стягнення заборгованості за договором оренди рухомого майна № КД-7786 від 01.09.2005 у розмірі 1 353 796,20 грн, з яких: 600 945,04 грн - основний борг, 102 212,22 грн - пеня, 639 734,40 грн - неустойка, 10 904,63 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди рухомого майна № КД-7786 від 01.09.2005 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з травня по листопад 2018 року.

2. Короткий зміст судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 13.05.2019 прийняв позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/1288/19.

За результатами розгляду справи № 916/1288/19 Господарський суд Одеської області рішенням від 25.10.2019 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 600 945,04 грн основного боргу, 102 126,01 грн пені, 639 734,40
грн неустойки, 10 904,63 грн три відсотки річних та 20 305,72 грн витрат на сплату судового збору. Відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 86,21 грн.

19.11.2019 особа, яка не брала участі у справі, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки, - учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 у цій справі, в якій просить скасувати зазначене рішення та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також залучити ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

За твердженням ОСОБА_1 він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 70%.

Оскаржуване ним рішення Господарського суду Одеської області у цій справі стосується його прав, інтересів та обов'язків, а саме:

- порушує його корпоративні права на управління Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (відповідач), оскільки суд стягнув з відповідача заборгованість за договором оренди на умовах додаткової угоди № Кд-7786/5 від 01.07.2010 без урахування того, що ця додаткова угода є значним правочином та була укладена директором відповідача з перевищенням наданих йому статутом повноважень, за відсутності рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", тобто за відсутності згоди ОСОБА_1 як учасника Товариства на її укладення, а суд, стягнувши заборгованість, розраховану на умовах додаткової угоди, фактично визнав її укладеною та вирішив питання про укладення значного правочину, що віднесене законом та статутом Товариства до виключної компетенції загальних зборів учасників, та зокрема ОСОБА_1 як учасника відповідача;

- порушує його майнові корпоративні права та інтереси на отримання прибутку (дивідендів) Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" у розмірі, на який він розраховував, оскільки суд стягнув заборгованість за договором оренди на умовах додаткової угоди № Кд-7786/5 від 01.07.2010, яка передбачала нарахування орендної плати у значному розмірі, що мало наслідком погіршення майнового стану Товариства та зменшення розміру прибутку Товариства, який підлягає розподілу між учасниками;

- порушує його процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків, оскільки місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вирішив питання, віднесене законом та статутом Товариства до виключної компетенції загальних зборів учасників, та зокрема ОСОБА_1 як учасника відповідача з вирішальною часткою у розмірі 70 % статутного капіталу, однак не залучив його до участі у справі. За твердженням ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції має вирішити питання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та як наслідок, скасувати рішення місцевого господарського суду на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.12.2019 відкрив апеляційне провадження по справі № 916/1288/19 за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019, а ухвалою від 23.12.2019 призначив розгляд справи № 916/1288/19 в судовому засіданні.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.01.2020 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 не порушує права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 як учасника відповідача.

За висновком суду апеляційної інстанції спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як орендарем своїх господарських зобов'язань за договором оренди державного рухомого майна, учасниками яких є орендодавець та орендар, а ОСОБА_1 як учасник відповідача не є учасником цих правовідносин. У рішенні Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 у цій справі відсутні висновки про корпоративні права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", з рішення суду не виникають будь-які права чи обов'язки ОСОБА_1 як суб'єкта корпоративних відносин та носія корпоративних прав, ці питання з огляду на характер спірних правовідносин у судовому рішенні не вирішувалися, а факт того, що ОСОБА_1 може бути позбавлений можливості отримувати дивіденди від господарської діяльності товариства внаслідок стягнення з відповідача за оскаржуваним рішенням заборгованості є наслідком насамперед господарської діяльності відповідача як суб'єкта господарювання. Крім того суд визнав такими, що не стосуються спірних правовідносин посилання ОСОБА_1 на обставини укладення додаткової угоди до договору оренди посадовою особою відповідача з перевищенням повноважень.

Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, оскільки рішення суду у спорі, що виник з виконання господарського договору, не впливає на права та обов'язки ОСОБА_1 як учасника відповідача у зв'язку із стягненням з останнього грошових коштів на погашення заборгованості за договором, ОСОБА_1 не є стороною цього договору, договір не спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ОСОБА_1, а права та обов'язки ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" встановлюються законом та статутом цього Товариства, а не договором.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Не погоджуючись з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції:

- не врахував правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15 щодо застосування частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України;

- залишив поза увагою встановлені судом у справі № 916/1878/15 обставини, які є преюдиційними, а саме: обставини недійсності угоди від 29.09.2014 про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005, укладеного між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", обставини укладення цієї угоди неуповноваженою особою Товариства та обставини того, що ця недійсна угода порушує корпоративні права ОСОБА_1 на управління справами Товариства, розподіл прибутку, впливає на його права як учасника Товариства;

- не дослідив належним чином предметної складової поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, не звернув увагу на застосування місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні для розрахунку заборгованості за договором оренди № КД-7786 від 01.09.2005 умов неукладеної додаткової угоди КД-7786/5 від
01.07.2010, яка є значним правочином та укладання якої згідно із законом та статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" віднесене до виключної компетенції загальних зборів Товариства та має погоджуватися ОСОБА_1 як учасником Товариства у межах наявних у нього повноважень здійснювати управління Товариством шляхом особистого голосування, оформленого відповідним рішенням загальних зборів учасників Товариства;

- дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримувати дивіденди від господарської діяльності Товариства внаслідок насамперед господарської діяльності Товариства, оскільки залишив поза увагою те, що відповідач в особі уповноваженого органу управління (загальних зборів учасників Товариства) не приймало жодних рішень про укладання додаткової угоди № КД-7786/5 від 01.07.2010, яка є неукладеною через відсутність у директора Товариства передбачених законом та статутом Товариства повноважень на укладання значних правочинів;

- порушив частину 2 статті 267 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не визначив характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює, не встановив суб'єктний склад учасників справи, внаслідок чого помилково не врахував доводи апелянта, які стосуються обставини укладення додаткової угоди із перевищенням повноважень відповідною посадовою особою;

- порушив частину 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначив в ухвалі ні суті заявлених скаржником вимог та клопотань, пов'язаних із безпосереднім впливом на права та інтереси скаржника умов неукладеної додаткової угоди КД-7786/5 від 01.07.2010, ні мотивів, з яких суд дійшов висновків про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримувати дивіденди від господарської діяльності товариства внаслідок господарської діяльності відповідача, а не внаслідок безпідставного застосування судом першої інстанції розрахунку заборгованості за умовами неукладеної додаткової угоди, ні суті заявлених ОСОБА_1 підстав апеляційної скарги, ні висновків, з яких виходив суд, стверджуючи те, що обставини укладення додаткової угоди із перевищенням повноважень відповідною посадовою особою взагалі не повинні враховуватися.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 про закриття апеляційного провадження є законною та обґрунтованою, а наведені скаржником у касаційній скарзі доводи - безпідставними, не стосуються процесуальних підстав закриття провадження у справі, а направлені на перегляд рішення суду першої інстанції. При цьому позивач зазначає, що спір у цій справі стосується невиконання договірних зобов'язань саме відповідачем, який за змістом частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, спір у справі не є корпоративним та не впливає на права та обов'язки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1, що також підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від
13.03.2019 у справі № 916/3245/17.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 55 Конституції України закріплене право людини і громадянина на судовий захист.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства.

Аналогічне положення закріплене у пункті 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України як основний принцип господарського судочинства.

Згідно зі статтею 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Зазначена стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

Отже частина 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачає право особи, яка не брала участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка не брала участі у справі повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, чинний господарський процесуальний кодекс передбачає необхідність з'ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване ним рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Встановивши зазначені вище обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України) та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, суд апеляційний інстанції закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 була подана учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (відповідача у цій справі) ОСОБА_1, який має частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 70%.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що оскаржуване ним рішення місцевого господарського суду у цій справі порушує його корпоративні права на управління Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (відповідачем) та на отримання дивідендів, а також порушує його процесуальні права бути учасником справи.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають:

- при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом позову у цій справі № 916/1288/19 є стягнення заборгованості, пені, неустойки та трьох відсотків річних за договором оренди рухомого майна № КД-7786 від 01.09.2005, укладеним між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" в особі начальника порту Павлюка М. П., правонаступником якого є Державне Підприємство "Адміністрація морських портів України", як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" в особі генерального директора ОСОБА_1 як Орендарем.

Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем як юридичною особою та суб'єктом господарювання умов договору оренди рухомого майна в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Позивачем та відповідачем у цій справі є сторони договору: орендодавець та орендар.

Наведеним спростовуються безпідставні доводи заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не визначив характер спірних правовідносин та не встановив суб'єктний склад учасників справи.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції орендарем за договором оренди державного рухомого майна № КД-7786 від 01.09.2015 є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", а ОСОБА_1 не є стороною цього договору. Договір не спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ОСОБА_1, а права та обов'язки ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" встановлюються законом та статутом цього Товариства, а не договором.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України, в якій наведене поняття юридичної особи, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За змістом частин 1 та 2 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язанням усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом (частина 3 статті 96 Цивільного кодексу України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що юридична особа, суб'єкт господарювання як сторона зобов'язальних (договірних) правовідносин несе відповідальність за договірними зобов'язаннями самостійно.

З огляду на викладене у спірних правовідносинах відповідальною за невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної сплати орендних платежів за договором оренди державного рухомого майна від 01.09.2015 є саме сторона цього договору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" як юридична особа.

Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, спір у цій справі є спором, що виник при виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" договору оренди державного рухомого майна від 01.09.2005 у господарській діяльності. Цей спір не має ознак корпоративного, взагалі не стосується корпоративних відносин та корпоративних прав учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ".

Спір виник саме із зобов'язальних відносин щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" орендних платежів, тобто щодо виконання господарських зобов'язань, і не впливає на права та обов'язки ОСОБА_1 як учасника цього Товариства, який відповідно до частини 3 статті 96 Цивільного кодексу України не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи. Тобто ОСОБА_1 як учасник Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (відповідача) не є учасником цих спірних правовідносин.

Наведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, про що правильно зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу.

З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду від 25.10.2019 у цій справі не впливає на права, обов'язки та/або інтереси ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ", не створює для нього як суб'єкта в корпоративних відносинах та носія корпоративних прав будь-яких прав чи обов'язків.

Крім того зазначене рішення суду не несе для учасників відповідача, в тому числі і для ОСОБА_1 негативних наслідків, оскільки ухвалене безпосередньо щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" та не стосується корпоративних прав його учасників, в тому числі прав учасників на отримання дивідендів від господарської діяльності товариства, можливість отримання яких та їх розмір залежить перш за все від наслідків господарської діяльності Товариства як суб'єкта господарювання, від отриманого прибутку Товариства, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Посилання ОСОБА_1 на те, що внаслідок виконання оскаржуваного ним рішення місцевого господарського суду від 25.10.2019 у цій справі та стягнення за цим рішенням заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" він може бути позбавлений можливості отримувати дивіденди від господарської діяльності відповідача не можуть братися до уваги, оскільки фактично побудовані на ймовірності впливу судового рішення на це право учасника Товариства та ймовірності настання цих наслідків, ці доводи є суб'єктивними припущеннями скаржника, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Крім того твердження ОСОБА_1 про обставини укладення додаткової угоди до договору оренди посадовою особою відповідача з перевищенням повноважень є безпідставними, оскільки взагалі не стосуються спірних правовідносин, дійсність цієї угоди не є предметом спору, не була предметом розгляду судом першої інстанції у цій справі та не досліджувалися судом першої інстанції при її вирішенні.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правового зв'язку між рішенням місцевого господарського суду від
25.10.2019 у цій справі та скаржником - учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1

За відсутності будь-якого правового зв'язку між судовим рішенням у цій справі та скаржником сам по собі статус останнього як одного з учасників відповідача не наділяє таку особу процесуальним правом на оскарження судового рішення у цій справі.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 у цій справі, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи не вирішувалися, а також вважає правильним висновок суду про відсутність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи.

7. Розгляд заяв/клопотань.

Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про наявність визначених статтею 246 Господарського процесуального кодексу України підстав для постановлення Верховним Судом окремої ухвали через допущене Південно-західним апеляційним господарським судом порушення норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі № 916/1288/19, непрямої дискримінації ОСОБА_1 за ознаками інвалідності, та завдання останньому матеріальної і моральної шкоди, в порядку, визначеному статтею 246 Господарського процесуального кодексу України, (далі по тексту - заява).

У цій заяві учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 просить:

1) постановити окрему ухвалу відносно суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош А. І., Діброви Г. І., Принцевської Н. М. про допущені Південно-західним апеляційним господарським судом порушення правового порядку в Україні, норм матеріального і процесуального права та антидискримінаційного законодавства при постановленні ухвали від 02.12.2019 у справі № 916/1288/19 або у випадку відсутності на думку Касаційного господарського суду підстав для постановлення окремої ухвали передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України. В окремій ухвалі заявник просить:

- виявити допущені Південно-західним апеляційним господарським судом порушення правового порядку в Україні, а також, матеріального і процесуального права, що вчинені у формі процесуальних дій (рішень) примусового характеру (при вирішення питання про відкриття апеляційного провадження по справі № 916/1288/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від
25.10.2019 по справі № 916/1288/19), спрямованих на свідоме створення для апелянта по справі № 916/1288/19 ОСОБА_1 штучних перешкод у доступі до правосуддя, шляхом постановлення 02.12.2019 ухвали про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху з підстав, не передбачених статтею 260 Господарського процесуального кодексу України (ненадання ОСОБА_1 доказів надсилання копії його апеляційної скарги філії позивача, що не є самостійним учасником справи через відсутність процесуальною дієздатністю та не є юридичною особою);

- виявити допущені Південно-західним апеляційним господарським судом порушення антидискримінаційного законодавства, що вчинені у формі процесуальних дій (рішень) примусового характеру (при вирішення питання про відкриття апеляційного провадження по справі № 916/1288/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2019 по справі № 916/1288/19), спрямованих на непряму дискримінацію за ознаками інвалідності фізичної особи ОСОБА_1, шляхом створення для останнього, менш сприятливих умов доступу до судочинства у справі № 916/1288/19, порівняно з іншим учасником цієї справи, що є юридичною особою приватного права;

2) вжити передбачених законом заходів для відшкодування апелянту по справі № 916/1288/19 ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 20 грн з метою компенсації йому грошових коштів, витрачених на оплату послуг поштового зв'язку за надсилання копії його апеляційної скарги філії позивача, що не є самостійним учасником справи через відсутність процесуальної дієздатності та не є юридичною особою;

3) вжити передбачених законом заходів для відшкодування апелянту по справі № 916/1288/19 ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати, що дорівнює 4 723,00 грн, з метою компенсації ОСОБА_1 вимушених витрат свого особистого часу, подолання наслідків емоційного приниження, а також докладання додаткових фізичних і моральних зусиль під час вимушеного підкорення протиправно застосованим щодо нього Південно-західним апеляційним господарським судом процесуальним діям (рішенням) примусового характеру, спрямованим на непряму дискримінацію ОСОБА_1 за ознаками інвалідності, шляхом створення для ОСОБА_1, менш сприятливих умов доступу до судочинства у справі № 916/1288/19 порівняно з іншим учасником цієї справи, що є юридичною особою приватного права;

4) надіслати окрему ухвалу голові Південно-західного апеляційного господарського суду для вжиття заходів щодо усунення наслідків, причин та умов, що сприяли вище наведеним порушенням закону;

5) зобов'язати Південно-західний апеляційний господарський суд в особі його голови повідомити Верховний Суд, не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали, про заходи, вжиті на її виконання.

В обґрунтування наявності підстав для постановлення окремої ухвали учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції:

- в порушення норм процесуального права зобов'язав заявника (ОСОБА_1) у справі № 916/1288/19 вчинити дії, не передбачені процесуальним законом, а саме: усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання суду доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", яка не є стороною у справі, не може бути самостійним учасником справи та не є зареєстрованою в установленому законом порядку юридичною особою через відсутність у філії процесуальної дієздатності, внаслідок чого ОСОБА_1 поніс додаткові витрати (матеріальні збитки) у розмірі 20

грн на оплату послуг поштового зв'язку за надсилання копії апеляційної скарги на адресу філії позивача. Отже суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та винесення ухвали від 02.12.2019 по справі № 916/1288/19 про залишення її без руху, безпідставно включив до кола учасників справи, на яких поширюються положення статей 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, не наділеного процесуальною дієздатністю суб'єкта - Одеську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", без постановлення відповідної ухвали про залучення цієї особи до участі у цій справі в якості її учасника. При цьому, аналогічних умов відкриття апеляційного провадження для іншого учасника справи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський Клуб ТЦФ" Південно-західний апеляційний господарський суд не встановлював;

- в порушення статей 24, 64 Конституції України, пункту 3 частини 1 статті 1, частини 1 статті 2, частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", статей 2,9 Конвенції про права інвалідів, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї", статей 1, 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII обмежив ОСОБА_1 доступ до правосуддя та здійснив непряму дискримінацію ОСОБА_1 за ознаками інвалідності через створення для останнього менш сприятливих умов доступу до судочинства порівняно з відповідачем, оскільки в одній ухвалі від
12.12.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху з підстав ненадання доказів надсилання її копії філії позивача, а в іншій ухвалі від 12.12.2019 про залишення апеляційної скарги відповідача без руху не визнає факт ненадіслання копії апеляційної скарги філії позивача недоліком апеляційної скарги;

- протиправно зобов'язав ОСОБА_1, яка є особою з обмеженими фізичними можливостями, понести додаткові матеріальні витрати та докласти додаткові зусилля для доступу до правосуддя.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з Південно-західного апеляційного господарського суду матеріальної шкоди учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 посилається на наявність усіх трьох елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляду відшкодування збитків за статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України. За твердженням ОСОБА_1 неправомірність дій Південно-західного апеляційного господарського суду полягає у допущених судом порушеннях законодавства, зокрема правового порядку в Україні шляхом примушування ОСОБА_1 робити те, що не передбачено процесуальним законом, свідомого обмеження ОСОБА_1 у праві доступу до правосуддя та непрямої його дискримінації за ознаками інвалідності. Наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою ОСОБА_1 підтверджує наданими письмовими доказами, зокрема ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 по справі № 916/1288/19 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху з підстав не надання доказів надсилання копії його апеляційної скарги філії позивача, а також накладною № 6505810178767, що підтверджує грошові витрати ОСОБА_1 у розмірі 20 грн на оплату послуг поштового зв'язку.

В обґрунтування вимог щодо стягнення з Південно-західного апеляційного господарського суду моральної шкоди учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції протиправно примушував ОСОБА_1, який є особою з обмеженими фізичними можливостями, докладати додаткових зусиль для реалізації Конституційного права на доступ до правосуддя, робити те, що не передбачене чинним законодавством, внаслідок чого ОСОБА_1 як інвалід ІІ групи, який потребує особливо чутливого ставлення до нього, вимушений був принизливо підкоритись волі суб'єкта владних повноважень та виконати умови Південно-західного апеляційного господарського суду, не зважаючи на їх явно дискримінаційний характер, з огляду на що ОСОБА_1 зазнав моральних і фізичних страждань, втрат немайнового характеру. На думку заявника у цих діях колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош А. І., Діброви Г. І. та Принцевської Н. М. має місце умисна форма вини.

Відповідно до частини 10 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Отже умовою постановлення судом вищої інстанції окремої ухвали на підставі частини 10 статті 246 Господарського процесуального кодексу України є допущені судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права при ухваленні/постановленні судових рішень.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 про закриття апеляційного провадження. Здійснюючи касаційний перегляд зазначеної ухвали у межах доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанцій не встановив обставин допущення судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального або процесуального права при постановленні цієї оскаржуваної ухвали.

Вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали стосуються порушень норм матеріального або процесуального права, допущених суддями Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош А. І., Діброви Г. І., Принцевської Н. М. при постановленні ухвали від 02.12.2019 у справі № 916/1288/19 про залишення апеляційної скарги без руху.

Однак суд касаційної інстанції не вбачає у діях зазначеної колегії суддів порушень норм матеріального або процесуального права при постановленні ухвали від 02.12.2019 у справі № 916/1288/19 про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на наступне.

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі суддів Ярош А. І., Діброви Г. І., Принцевської Н. М. ухвалою від 02.12.2019 залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 у справі № 916/1288/19 без руху та встановив ОСОБА_1 строк 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"

Отже суд апеляційної інстанції у відповідності до частин 1, 2, 3, 4 статті 174 та частин 2, 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановив факт наявності в апеляційній скарзі ОСОБА_1 певних недоліків (відсутність доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу та Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України") та встановив скаржнику строк для їх усунення. При цьому усунення недоліків позовної заяви/апеляційної скарги є процесуальною дією позивача/заявника апеляційної скарги, передбаченою законом, зокрема частинами 1, 2, 3, 4 статті 174 та частинами 2, 4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, чим спростовуються твердження ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції цією ухвалою зобов'язав заявника (ОСОБА_1) вчинити дії, не передбачені процесуальним законом.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначені у статті 258 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 1 та пункту 3 частини 3 якої апеляційна скарга подається у письмовій формі. До апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно зі статтею 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України.

Позов у цій справі поданий Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, плаща Митна, 1, код ЄДРПОУ ~organization1~).

Як встановив місцевий господарський суд у цій справі відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) є відокремленим підрозділом юридичної особи Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", має окремий ідентифікаційний код ~organization2~; та місцезнаходження - 65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, площа Митна, 1.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

За змістом частин 1, 2 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою. Вона наділяються майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Отже юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" наказом № 17 від
13.06.2013 наділило Одеську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" майном, яке є частиною майна Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а згідно з актами приймання-передачі Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" передало Одеські філії для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації, в тому числі майнові права та зобов'язання за договором оренди державного рухомого майна № КД-7786 від 01.09.2015.

Отже Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" є уповноваженим відособленим підрозділом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" і у спірних правовідносинах діє від його імені та, відповідно користується правами та обов'язками учасника процесу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач та його філія мають різні адреси місцезнаходження, направлення копії апеляційної скарги Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" сприяє ознайомленню філії зі змістом скаргу, своєчасному розгляду справи та відповідає статті 259 Господарського процесуального кодексу України.

Наведеним спростовуються доводи заявника про порушення суддями Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош А. І., Діброви Г. І., Принцевської Н. М. норм процесуального права при постановленні ухвали від
02.12.2019 у справі № 916/1288/19 про залишення апеляційної скарги учасника відповідача ОСОБА_1 без руху в частині зобов'язання скаржника усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання суду доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками Одеській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції здійснив його дискримінацію через створення для нього менш сприятливих умов доступу до судочинства порівняно з відповідачем, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач при поданні апеляційної скарги дотримався вимог статті 259 Господарського процесуального кодексу України щодо надсилання копії апеляційної скарги філії позивача.

Наведеним також спростовуються доводи заявника про протиправне зобов'язання його судом апеляційної інстанції понести додаткові матеріальні витрати на оплату послуг поштового зв'язку за надіслання копії його апеляційної скарги філії позивача та докласти додаткові зусилля для доступу до правосуддя.

Суд касаційної інстанції, вважає безпідставними та не розглядає вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди з огляду на те, що ці вимоги не є процесуальними вимогами, а мають матеріальний характер та їх розгляд виходить за межі визначених процесуальним законом меж розгляду справи судом касаційної інстанції та повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не встановив обставин допущення судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального або процесуального ні при постановленні оскаржуваної в касаційному порядку ухвали про закриття провадження у справі, ні ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заява учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош А. І., Діброви Г. І. та Принцевської Н. М. не підлягає задоволенню.

Крім того Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що заявник не зазначив, яку саме виключну правову проблему містить ця справа та в чому вона полягає, а суд касаційної інстанції не вбачає наявності у цій справі виключної правової проблеми.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду про закриття провадження у справі була постановлена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим Касаційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 916/1288/19 залишити без змін.

3. У задоволенні заяви учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо суддів Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош А. І., Діброви Г. І., Принцевської Н. М. відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець