Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.02.2019 року у справі №909/374/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/374/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

у складі судді Грица Ю.І.

від 11.09.2018 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Галушко Н.А., Желіка М.Б., Орищин Г.В.

від 10.01.2019

за позовом заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області

до 1. Військової частини 1241 Національної Гвардії України, 2. Військової частини 3072 Національної Гвардії України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс"

про відшкодування шкоди у розмірі 476 370, 43 грн.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 08 травня 2018 року заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону подав позовну заяву в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (далі - Позивач) про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 476370,43 грн.

2. Позовні вимоги прокурор обґрунтовує посиланням на положення статті 1166 Цивільного кодексу України та обставини заподіяння Військовою0 частиною 1241 Національної Гвардії України (далі - Відповідач-1) матеріальної шкоди державі внаслідок здійснення незаконної рубки дерев різних порід.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2018 у позові відмовлено.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 апеляційна скарга заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Судові рішення мотивовані тим, що заявник не надав доказів заподіяння збитків державі в заявленій сумі саме відповідачами, а також не довів факт заподіяння державі збитків внаслідок протиправних дій відповідачів, тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

6. Заступник військового прокурора Західного регіону України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій формально дослідили лише Акт перевірки від 13.03.2017 та Протокол огляду картографічних знімків земельної ділянки, однак не дослідили інші докази, які містяться у матеріалах справи, які у своїй сукупності підтверджують факт заподіяння матеріальної шкоди саме Відповідачем-1.

8. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог частини 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України за відсутності правових підстав та належного обґрунтування залучив Відповідача-2 у якості співвідповідача.

9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд. Позивач зазначає, що Актом перевірки від 13.03.2017 зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння та порушення природоохоронного законодавства, а саме незаконна рубка дерев на території лісового фонду Спеціалізованого лісомисливського науково-дослідного природно-заповідного господарства "Чорний ліс", тому такий документ може використовуватися в господарському провадженні як доказ.

10. Позивач наголошує, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, діє презумпція вини правопорушника. Тому позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні такої шкоди, а навпаки, саме відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні матеріальної шкоди.

11. Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

12. Приватне підприємство "Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство "Чорний ліс" (далі - Третя особа) подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд. Третя особа вважає, що оскаржувані рішення прийняті за неповного з`ясування обставин справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права.

13. Відповідач-2 відзив на касаційну скаргу Суду не подав.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. За результатами проведеної Позивачем перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ПП СЛНДПЗГ "Чорний ліс" на території навчально-тренувального центру "Лисець", що проходила у період з 10.03.2017 до 13.03.2017, виявлена незаконна рубка 318 сироростучих та сухостійких дерев осики, граба звичайного, берези повислої, дубу звичайного, липи дрібнолистої, вільхи чорної, зрубаних орієнтовно в осінньо-зимовий період 2015-2016 років, про що складено Акт перевірки від 13.03.2017.

15. Розмір матеріальної шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у результати вказаної рубки становить 476 370,43 грн.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

16. Конституція України

Стаття 13 частина 1

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 66

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

17. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

Стаття 5. Об`єкти правової охорони навколишнього природного середовища

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Стаття 40. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення;

д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Стаття 69. Особливості застосування цивільної відповідальності

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

18. Лісовий кодекс України

Стаття 16. Право користування лісами

Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Стаття 17. Постійне користування лісами

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи…

…Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Стаття 18. Тимчасове користування лісами

Об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства…

Стаття 19. Права та обов`язки постійних лісокористувачів

…Постійні лісокористувачі зобов`язані:

1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

4) вести первинний облік лісів;

5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;

8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Законом можуть бути передбачені й інші права та обов`язки постійних лісокористувачів.

Стаття 20. Права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування

…Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані:

1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором;

2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором;

3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;

4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;

5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Стаття 63. Зміст ведення лісового господарства

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Стаття 64. Основні вимоги щодо ведення лісового господарства

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані:

…4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах;

5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень;...

Стаття 86. Організація охорони і захисту лісів

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб….

…Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Стаття 105. Відповідальність за порушення лісового законодавства

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у:

1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;…

Стаття 107. Відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

19. Цивільний кодекс України

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини…

20. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 86

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 177 частина 1 пункт 1

Завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Стаття 236 частина 1, 5

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи

Стаття 238 частина 4 пункти 1, 2

У мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Стаття 310 частина 3 пункти 1

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

21. Суд зазначає, що в силу частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. З огляду на положення наведеної процесуальної норми Суд відхиляє доводи Скаржника, які стосуються неналежної оцінки судами попередніх інстанцій Акту перевірки від 13.03.2017 та Протоколу огляду картографічних знімків земельної ділянки. Наведені доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

23. Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не звернули уваги та не дослідили інші наявні у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, суди не надали правової оцінки, зокрема, наказу від 25.11.2015 №682 командира Військової частини 1241, наказу №285 від 17.06.2016 командира Військової частини 1241, згідно з якими організована безкоштовна заготівля твердого палива та забезпечено його складування на території навчального центру в районі котельні; акту №139 від 04.01.2016 та №213 від 01.12.2016 про оприбуткування дров; протоколу огляду місця події від 10.03.2017 слідчого Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України; висновку експерта від 16.08.2017 року №627-А Чернівецького НДЕКЦ МВС України; відповіді Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області №03-11/379 від 27.02.2017; відповіді Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства №02-23/9-382 від 27.02.2017.

24. При цьому Суд враховує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

25. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

26. Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК УКраїни необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

27. У деліктних правовідносинах обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою покладається на Позивача. Натомість Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

28. Однак з огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили наявність чи відсутність наведених елементів складу цивільного правопорушення на підставі дослідження усіх наданих сторонами доказів.

29. Отже, оскільки суди не надали жодної правової оцінки (прийняли до уваги чи відхилили) переліченим доказами, наданим прокурором на підтвердження позовних вимог, Суд вважає передчасним висновок судів про недоведеність прокурором факту заподіяння державі шкоди внаслідок протиправних дій відповідачів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31. Тому зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

32. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

33. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Судові витрати

34. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Висновки про застосування норм права

35. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

36. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

37. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №909/374/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Кролевець

В. Студенець