Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/342/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.) і рішення Господарського суду Херсонської області від 24.11.2016 (суддя Немченко Л.М.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" у справі № 923/342/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський"

до Державного агентства автомобільних доріг України в особі Служби автомобільних доріг у Херсонській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор",

про стягнення 265 404,59 грн,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" (далі - ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський") про стягнення з Державного агентства автомобільних доріг України в особі Служби автомобільних доріг у Херсонській області 265 404,59 грн матеріальної шкоди на підставі статей 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, статей 10, 11, 13 Закону України "Про автомобільні дороги", статей 9, 24 Закону України "Про дорожній рух".

Позов обґрунтовано тим, що 28.08.2015 на 19 км + 900 м автомобільної дороги Т-0403 (Мар'янське - Берислав) відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля SCANIA 380, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_3, які належать ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський". У результаті ДТП транспортний засіб позивача, його причеп та автомобіль ОСОБА_4 зазнали механічних пошкоджень; вартість відновлювального ремонту автомобіля SCANIA 380, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 265 404,59 грн (тобто суму, заявлену до стягнення). Позивач наголосив, що спричинення шкоди у спірній сумі сталося через бездіяльність Служби автомобільних доріг у Херсонській області, на яку державою покладено обов'язок з утримання автомобільних доріг у належному стані, яка проте не забезпечила належного технічного стану покриття дороги, не виконала необхідних ремонтних робіт, не встановила попереджувальних знаків.

У відзиві на позов Служба автомобільних доріг у Херсонській області просила замінити первісного відповідача - Службу автомобільних доріг у Херсонській області на належного відповідача - Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" (далі - ДП "Херсонський облавтодор"); залучити Службу автомобільних доріг у Херсонській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні належного відповідача - ДП "Херсонський облавтодор"; відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що обов'язок із відшкодування шкоди у цьому випадку покладається саме на ДП "Херсонський облавтодор" і зазначаючи, що належним доказом розміру збитків, спричинених ДТП, є оцінка майна, проведена спеціальним оцінювачем за участю представника винної сторони.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.04.2016 до участі у справі залучено другого відповідача - ДП "Херсонський облавтодор".

17.05.2016 ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський" звернулося до місцевого господарського суду із заявою, в якій просило залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДП "Херсонський облавтодор".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.05.2016 здійснено процесуальну заміну другого відповідача - ДП "Херсонський облавтодор" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи, на розгляд якої поставлено такі питання: "Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля SCANIA 380, реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП від 28.08.2015? Чи пов'язані відновлювальні (ремонтні) роботи, проведені ТОВ "Дніпро-скан-сервіс" із пошкодженнями, отриманими автомобілем SCANIA 380, реєстраційний номер НОМЕР_2, із ДТП, яка відбулася за його участю 28.08.2015?"

31.10.2016 до суду першої інстанції надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової експертизи № 457/467 від Миколаївської філії Одеського НДІСЕ.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.11.2016 у позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявленої до стягнення суми збитків.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 24.11.2016 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Державне агентство автомобільних доріг України в особі Служби автомобільних доріг у Херсонській області є неналежним відповідачем у справі, та зазначив, що питання доведеності розміру збитків, причинно-наслідкового зв'язку між збитками та протиправною поведінкою, вини заподіювача шкоди суд апеляційної інстанції не досліджував, оскільки вони перебувають поза межами предмета доказування у спорі за участю неналежного відповідача. При цьому суд апеляційної інстанції послався на положення пункту 7.8 договору від 13.02.2015 № 1Д-ОАД/15, укладеного між Службою автомобільних доріг у Херсонській області - замовником та ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - підрядником.

ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 і рішення Господарського суду Херсонської області від 24.11.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень у справі скаржник вважає неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що обов'язок із відшкодування завданої позивачеві шкоди на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, з урахуванням вимог статей 10, 11, 13 Закону України "Про автомобільні дороги", статей 9, 24 Закону України "Про дорожній рух", пункту 11 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони (далі - Єдині правила ремонту та утримання автомобільних доріг), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 456/2011, повинна нести Служба автомобільних доріг у Херсонській області Державного агентства автомобільних доріг України. Скаржник наголошував, що наявність вибоїн на ділянці дороги, де сталося спірне ДТП, і відсутність на ній попереджувальних знаків на час такої пригоди підтверджуються постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 у справі № 182/7000/15-п.

Від ДП "Херсонський облавтодор" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить ухвалені у справі судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану, посилаючись на недоведеність позовних вимог і відсутність правових підстав для їх задоволення.

Від Служби автомобільних доріг у Херсонській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін, посилаючись, зокрема, на те, що на момент ДТП ремонтні роботи на ділянці автомобільної дороги, де сталася ДТП, не проводилися, тому посилання скаржника у касаційній скарзі на порядок встановлення дорожніх знаків під час ремонтних робіт не відповідає вимогам законодавства. Крім того, Служба автомобільних доріг у Херсонській області не може нести відповідальності за збитки з огляду на відсутність вини у їх заподіянні та не є відповідальною особою у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника є підставою для скасування оскаржуваних у справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, оскільки судові рішення у справі ухвалено без дотримання норм матеріального і процесуального права, а отже їх необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Водночас слід визнати непереконливими аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі ухвалено без дотримання норм матеріального і процесуального права, тому вони підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Господарські суди встановили та підтверджено матеріалами справи, що 28.08.2015 на 19 км + 900 м автомобільної дороги Т-0403 (Мар'янське - Берислав) відбулася ДТП за участю автомобіля MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля SCANIA 380, реєстраційний номер НОМЕР_2, із причепом, реєстраційний номер НОМЕР_3, які належать ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський", що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів. Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача, його причеп та автомобіль ОСОБА_4 зазнали механічних пошкоджень.

На місце ДТП були викликані інспектори ДПС, які склали протокол про адміністративне правопорушення від 28.08.2015 № 219591 відносно ОСОБА_4 про порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху України і притягнення до відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 182/7000/15-п провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях. Цю постанову було залишено без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.10.2015.

Як убачається із матеріалів справи, предметом цього судового розгляду є вимога позивача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у сумі 265 404,59 грн - вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

За змістом статті 7 цього Закону передбачено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про автомобільні дороги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади.

Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженням; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг (стаття 11 Закону України "Про автомобільні дороги" у відповідній редакції).

Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України "Про автомобільні дороги" орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць, належить, у тому числі, своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а в разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а також компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.

За змістом пункту 2 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 10.09.2014 № 439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об'єктами державної власності (пункт 3 Положення).

За змістом пунктів 5, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг передбачено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Отже, у розумінні наведених положень у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Проте ухвалюючи судові рішення у справі, місцевий господарський суд наведені положення законодавства залишив поза увагою, оцінки спірним правовідносинам у контексті зазначених норм не надав. Обмежившись посиланням на недоведеність розміру спірних збитків, місцевий господарський суд достеменно не встановив особу, яка є відповідальною за завдані у цьому випадку збитки; не дослідив наявності чи відсутності підстав цивільно-правової відповідальності у даних спірних правовідносинах, виходячи із предмету та підстав позову.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, з тих підстав, що Служба автомобільних доріг у Херсонській області є неналежним відповідачем у справі, зважаючи на умови договору від 13.02.2015 № 1Д-ОАД/15, укладеного між Службою автомобільних доріг у Херсонській області - замовником та ДП "Херсонський облавтодор" - підрядником, за якими саме на підрядника покладено обов'язок із відшкодування збитків, не урахував, що згідно з вимогами частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Для виникнення в особи обов'язку з відшкодування шкоди за змістом вимог частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб'єктивного складу відповідних відносин, зокрема наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-117гс11).

Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи було заподіяно позивачеві шкоди внаслідок самостійних дій ДП "Херсонський облавтодор" або внаслідок виконання ним зобов'язань за договором від 13.02.2015 № 1Д-ОАД/15 за завданням Служби автомобільних доріг у Херсонській області, а тому достеменно не установив і особу, відповідальну за завдання шкоди у даних спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній до 15.12.2017 (яка діяла на момент винесення оскарженої постанови), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у редакції чинній до 15.12.2017, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто метою апеляційного суду є розгляд справи повторно.

В силу приписів статті 105 цього Кодексу у редакції, чинній до 15.12.2017, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вимог вказаних норм процесуального закону не виконав, від повторного розгляду справи фактично ухилився (як і місцевий господарський суд), не дослідив усіх необхідних для вирішення спору обставин.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 43, 82, 84, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом із тим, за приписами статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Дніпровський" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 і рішення Господарського суду Херсонської області від 24.11.2016 у справі № 923/342/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак