ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1064/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

прокуратури - Яговдік С.М., Бескровний М.О.,

позивачів - Сорока А.В.,

відповідачів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзапчасть"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2017 (судді: Склярук О.І., Дучал Н.М., Мартюхін Н.О.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2017 (суддя Боєва О.С.) у справі № 908/1064/17

за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (Військова частина А0652)

до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзапчасть"

про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод (Військова частина А0652) - (далі - ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод") звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзапчасть" (далі - ТОВ "Укрзапчасть") про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.02.2007 (далі - договір від 16.02.2007), укладеного між відповідачами щодо земельної ділянки площею 1 га, розташованої в межах смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075), та зобов'язання ТОВ "Укрзапчасть" повернути Міністерству оборони України зі складанням акта прийому-передачі зазначену земельну ділянку, на підставі статей 13, 18, 77, 92, 93, 116, 123 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 216, 386 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, статей 2, 4, 6, 15 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони".

Позов обґрунтовано незаконністю передачі Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ "Укрзапчасть" земельної ділянки площею 1 га за рахунок земель державної власності, яка за цільовим призначенням належить до земель оборони, що встановлено судами у справах № 908/2867/13, № 908/2846/13.

У відзиві на позов ТОВ "Укрзапчасть" заперечило проти його задоволення, послалося на недоведеність матеріалами справи того, що спірна земельна ділянка входить до складу земель оборони, а саме земельної ділянки, яка згідно з державним актом на право постійного користування землею від 1981 року серії надавалася у постійне користування попередникові ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод", та акцентував, що спірна земельна ділянка визначена межами на місцевості, натомість земельна ділянка, площею 3 га, передана 402 воєнному заводу ГСП-161 (правонаступником якого наразі є ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод"), не має чітких меж на місцевості, не визначено її координат. Відповідач також зазначив, що ним було отримано спірну земельну ділянку у користування у відповідності до норм законодавства. Крім того він вважав, що цей позов подано прокурором з пропуском встановленого законом загального строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2017 позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.02.2007, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ТОВ "Укрзапчасть" щодо земельної ділянки площею 1,0 га, розташованої в межах смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075). Зобов'язано ТОВ "Укрзапчасть" повернути Міністерству оборони України зі складанням акта прийому-передачі зазначену земельну ділянку. Здійснено розподіл судових витрат.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із незаконності передачі Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ "Укрзапчасть" спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони, та послався на судові рішення у справах № 908/2867/13, № 908/2846/13. Суд встановив, що строк позовної давності у цьому випадку не сплив.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу ТОВ "Укрзапчасть" - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Укрзапчасть" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2017 і рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2017 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник зазначає порушення норм матеріального і процесуального права, посилаючись на недоведеність того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, та зазначаючи про пропуск строку позовної давності у цьому випадку при зверненні із позовом.

Від Військового прокурора Запорізького гарнізону надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану, посилаючись, зокрема, на те, що обставини незаконності винесення органом виконавчої влади розпорядження про скасування державного акта на право постійного користування землею від 1981 року під розміщення бази відпочинку "Дельфін", вилучення 3 га та передачу її до земель запасу Кирилівської селищної ради, а також незаконність рішення Кирилівської селищної ради від 30.01.2007 № 11 були предметом розгляду Господарського суду Запорізької області у справах № 908/2846/13, № 908/2867/13; та наголошуючи, що строк позовної давності при зверненні із цим позовом не пропущено.

Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу просило залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення, стверджуючи, що спірна земельні ділянка належить до земель оборони і була незаконно передана в оренду відповідачеві за оспорюваним договором та зазначаючи про помилковість доводів касаційної скарги про пропуск строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Посилання скаржника на недоведеність того, що спірна земельна ділянка була надана за рахунок земель оборони не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки судами попередніх інстанцій було установлено та підтверджено матеріалами справи, що спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, відноситься до земель державної власності за категорією землі оборони; вона була передана в оренду за оспорюваним договором з порушенням вимог законодавства щодо порядку передачі в користування земель такої категорії; зворотного відповідачами не доведено.

Водночас визнаються необґрунтованими і посилання скаржника на пропуск строку позовної давності при зверненні із цим позовом. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, урахувавши положення статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України встановили, що строк позовної давності у цьому випадку не пропущено, зважаючи на те, що про факт відсутності у Кирилівської селищної ради повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, позивачам стало відомо після скасування рішення Кирилівської селищної ради від 30.01.2007 № 11, на виконання якого було укладено спірний договір, у судовому порядку (рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2016).

Окрім того, колегія зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції. До того ж, судом апеляційної інстанції була надана оцінка усім наведеним доводам скаржника.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзивах на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив із незаконності припинення права попереднього землекористувача та передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачеві, оскільки, як встановили господарські суди, ця земельна ділянка є державною власністю і належить до земель оборони, Міністерство оборони України, як орган уповноважений державою на здійснення управління такими землями, згоди на передачу спірної землі в оренду відповідачеві не надавало. Суди також установили, що рішення Кирилівської селищної ради від 30.01.2007 № 11, на виконання якого було укладено оспорюваний договір, визнано незаконним і скасовано рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2016 у справі № 908/2867/13, а факт неправомірності припинення права користування землею попереднього землекористувача згідно з державним актом від 1981 року встановлено у справі № 908/2846/13.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Господарські суди в процесі розгляду спору установили та підтверджено матеріалами справи, що Виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році на підставі державного акта на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 військовому заводу ГСП-161, м. Запоріжжя, правонаступником якого наразі є ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод", було надано у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4,0 га, з яких: 3,0 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1,0 га - для бази відпочинку.

21.01.2004 Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження від 21.01.2004 № 20, яким затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод" для розміщення бази відпочинку "Дельфін" (пункт 1); державний акт від 1981 року серії Б № 012923 скасовано (пункт 2); вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради (пункт 3); надано ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод" земельну ділянку площею 1,24 га під розміщення бази відпочинку "Дельфін" у постійне користування (пункт 4).

Суди також установили, що у подальшому рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007 № 11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Укрзапчасть" під розміщення кемпінгу з автостоянкою, яка розташована в смт Кирилівка, вул. Коса Пересип, Якимівського району Запорізької області; надано ТОВ "Укрзапчасть" земельну ділянку площею 1,0 га пасовищ під розміщення кемпінгу з автостоянкою у довгострокову оренду на 49 років за рахунок земель житлової і громадської забудови Кирилівської селищної ради.

16.02.2007 між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області - орендодавцем і ТОВ "Укрзапчасть" - орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 30.01.2007 № 11 передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку під розміщення кемпінгу з автостоянкою, розташовану в межах смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Коса Пересип.

У пункті 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0 га згідно з додатком, який є невід'ємною частиною цього договору.

Кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:10:003:0075 (пункт 4 договору).

Договір укладено на 49 років і строк його дії закінчується 16.02.2056 (пункт 5 договору).

В процесі розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 у справі № 908/2846/13, яке набрало законної сили, визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 № 20. Господарськими судами у справі № 908/2864/13 було встановлено, що спірні земельні ділянки (у тому числі і спірна земельна ділянка, надана ТОВ "Укрзапчасть") є землями оборони; власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, є держава в особі Кабінету Міністрів України, який наділений правом припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Окрім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2016 у справі № 908/2867/13, яке набрало законної сили, було визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007 № 11 (на підставі якого укладено оспорюваний у цій справі договір), оскільки Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1 га, розташованої в межах смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075), укладеного 16.02.2007 між відповідачами у справі, та повернення цієї земельної ділянки Міністерству оборони України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

За змістом статті 6 названого Закону (у відповідній редакції) відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною 2 цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України (стаття 13 Земельного кодексу України, стаття 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статті 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України").

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

За змістом статті 77 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно з пунктами 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що Міністерство оборони України добровільно від права користування спірною земельною ділянкою державної власності оборонного значення (як це передбачено наведеними приписами законодавства) не відмовлялося, згоди на передачу такої земельної ділянки Якимівській районній державній адміністрації Запорізькій області не надавало і відповідних рішень про таке не приймало. Суди з'ясували, що обставини незаконного вилучення із володіння держави, у тому числі спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони, та подальшої її передачі у користування відповідачеві підтверджуються також обставинами, установленими Господарським судом Запорізької області у справах № 908/2846/13, № 908/2867/13, рішення в яких набрали законної сили.

Господарські суди попередніх інстанцій, здійснюючи судовий розгляд, установили, що оспорюваний договір було укладено з порушенням вимог законодавства, а саме статей 203, 317 Цивільного кодексу України, статей 20, 116 Земельного кодексу України, статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", статті 4 Закону України "Про оренду землі", а тому цей договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а спірна земельна ділянка - поверненню власникові.

Оскільки судами попередніх інстанцій під час вирішення спору було установлено обставини, з якими законодавство пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним, висновки господарських судів про наявність підстав для задоволення заявленого позову є правомірними; доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзапчасть" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2017 у справі № 908/1064/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак