Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.04.2018 року у справі №905/1574/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1574/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС"), не скористались правом на участь у судовому засіданні,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-КОНТРАКТ", не скористались правом на участь у судовому засіданні,

розглянувши касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018

у складі колегії суддів: Марченко О.А. (головуючий), Стойка О.В., Татенко В.М.

та на рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2017

у складі колегії суддів: Левшиної Я.О. (головуючий), Паляниці Ю.О., Ніколаєвої Л.В.

у справі за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-КОНТРАКТ"

про стягнення штрафу в сумі 12 000 грн., зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

1. 06.12.2016 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-КОНТРАКТ" (далі - ТОВ "СПЕЦ-КОНТРАКТ", постачальник) було укладено договір поставки № 12218/53-124-11-16-05874, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовнику, а замовник - прийняти і оплатити куртки утеплені, штани утеплені, костюми зварника, халати бавовняні, сорочки, фартухи брезентові (далі - товар), в кількості асортименті та по ціні відповідно до специфікації №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

2. За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору якість товару повинна відповідати технічним характеристикам, які вказані в специфікації № 1 (додаток № 1) до договору, якими встановлені вимоги щодо якості, умовам договору та підтверджуватися паспортом якості на товар, сертифікатом перевірки типу, декларацією про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам технічного регламенту та висновком санітарно-епідеміологічної експертизи на використанні матеріали, які передаються постачальником замовнику разом з товаром. Постачальник гарантує відповідність якості товару, що постачається по договору, вимогам технічної документації для даного виду товару та умовам договору.

3. Поставка товару здійснюється протягом 25-ти календарних днів з дати підписання договору сторонами (п. 5.1 договору).

4. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі вантажоотримувача у відповідності з Інструкціями П-6 (1965 р.) та П-7 (1966 р.), затвердженими постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та іншими нормативно-правовими актами України (п. 5.2 договору).

5. Згідно п. 5.3 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс 2010 транспортом і за рахунок постачальника на склад вантажоотримувача за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька область, Хмельницьке відділення ВП "Складську господарство".

6. За умовами п.п. 6.1.2, 6.1.3 замовник зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно п. 5.2 договору. При поставці неякісного товару, товару, що не відповідає умовам договору, а також при недопоставці товару - письмово повідомити постачальника про виявлення неякісного товару або установлення факту недопоставки товару.

7. Постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору; замінити за свій рахунок неякісний товар, товар, що не відповідає умовам договору чи допоставити його у 20-ти денний строк з моменту одержання повідомлення замовника про виявлення неякісного товару або установлення факту недопоставки товару (п.п. 6.3.2, 6.3.3 договору).

8. Пунктом 7.3. передбачено, що у випадку невиконання постачальником зобов'язань, визначених п. 6.3.3 даного договору, постачальник зобов'язується сплатити замовнику штраф за порушення строку заміни або допоставки товару в розмірі 20% від вартості товару, який підлягає заміні або допоставці. Сплата штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором.

9. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

10. 06.12.2016 сторонами було підписано специфікацію № 1, відповідно до умов якої, сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних, якісних показників, ціни, строків поставки. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками сторін.

11. У відповідності до вищевказаної специфікації, на виконання умов договору відповідач передав, а повноважна особа позивача отримала продукцію, зокрема за видатковими накладними № 412 від 14.12.2016, № 437 від 26.12.2016, № 455 від 30.12.2016 - костюми зварника у кількості 40 шт. на загальну суму 60 000,00грн.

12. Комісією, до складу якої увійшли представники позивача 05.01.2017, проведено перевірку технічних характеристик костюма зварювальника на відповідність специфікації №1 до договору поставки № 12218/53-124-11-16-05874 від 06.12.2016.

13. Комісією було встановлено: костюм невогнестійкий, в процесі електрозварювання при попаданні бризок та крапель розплавленого металу, утворюються наскрізні отвори до 20мм на подвійному шарі костюма; вищевказана продукція є браком за виною постачальника, як невідповідна ДСТУ EN 470-1:2003 та специфікації №1 до договору поставки № 12218/53-124-11-16-05874 від 06.12.2016.

14. За результатами перевірки складено акт на забраковану продукцію № ОЦР0019АК-17 від 05.01.2017. Відповідно до висновків комісії, вищезазначена продукція у кількості 40 штук є остаточним браком і підлягає поверненню або заміні.

15. 11.01.2017 Листом № 61-152 позивач просив провести заміну неякісного товару у двадцятиденний строк, відповідно до п. 6.3.3 договору.

16. 13.01.2017 у листі № 8 відповідач зазначив, що постачальник поставив замовнику костюми звірника згідно детального опису технічних характеристик до товару та у кількості, вказаній в специфікації №1 до договору, отже виконав свої зобов'язання перед замовником, відповідно підстави для заміни товару або притягнення товариства до відповідальності відсутні. Також повідомив про готовність внести зміни до діючого договору та поставити костюми іншої якості згідно нових потреб замовника, попередньо надавши зразки товару для огляду.

17. 13.02.2017 позивач направив відповідачу претензію № 45-153/1109 з вимогою виконати умови договору поставки № 12218/53-124-11-16-05874 від 06.12.2016, замінити неякісний товар та сплатити штрафні санкції, передбачені п. 7.3 вказаного договору, у розмірі 12 000,00грн.

18. 17.03.2017 Листом відповідач повідомив позивача про безпідставність вищезазначеної претензії, посилаючись на помилки та недотримання працівниками позивача під час розрахунку необхідних властивостей спецодягу, враховуючи специфіку підприємства. Також зазначив, що акт на забраковану продукцію № ОЦР0019АК-17 від 05.01.2017 затверджений генеральним директором позивача датою раніше, ніж дата складання самого акту, що ставить під сумнів чинність даного документу в цілому.

Обґрунтування позовних вимог

19. 11.07.2017 ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "СПЕЦ-КОНТРАКТ" про стягнення 12 000 грн. штрафу та зобов'язання здійснити заміну за свій рахунок неякісних костюмів зварника в кількості 40 шт., з посиланням на неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 12218/53-124-11-16-05874 від 06.12.2016 та поставлення неякісного товару, та на вимоги ст.ст. 11, 509, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

20. Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.11.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у позові суди посилались на приписи ст.ст. 11, 509, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція № П-7), а також на те, що позивачем не доведено суду факту поставки неякісної продукції, оскільки належним чином не підтверджено, що дослідження Державному підприємству "Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" надавались саме костюми зварника, поставлені відповідачем за специфікацією № 1 на підставі Договору, укладеного сторонами, а приймання продукції за якістю здійснено відповідно до приписів Інструкції П-7, крім того, доводи позивача про те, що єдиним доказом підтвердження виготовлення поставлених костюмів зварника із матеріалів просякнутих Пробан є результати аналізу компанії Solvay або сертифікати якості компанії Solvay, судами відхилено, оскільки умовами договору та специфікацією не визначалось, що товар має бути сертифікований саме компанією Solvay, як і не визначено відповідності товару, що поставляється вимогам ДСТУ EN 470-1:2003.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

21. Звертаючись з касаційною скаргою позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами при розгляді справи, в порушення вимог ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) (далі - ГПК України), не проаналізували всіх обставин щодо поставки та якості товару.

22. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено тексту договору, специфікації. При цьому скаржник як на підставу касаційної скарги посилається на той факт, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до протилежних висновків при оцінці протоколу випробувань від 15.05.2017. При цьому скаржник посилається на готовність компанії Solvay (виробника тканин) взяти участь у справі, надати докази тощо.

23. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подавав до суду касаційної інстанції.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

24. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

24.1. Стаття 30. Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів

В судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

24.2. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

24.3. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

24.4. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

25. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

25.1. Стаття 74. Обов'язок доказування і подання доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

25.2. Стаття 76. Належність доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

25.3. Стаття 77. Допустимість доказів.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

25.4. Стаття 78. Достовірність доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

25.5. Стаття 79. Достатність доказів.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

25.6. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Цивільний кодекс України

26.1. Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

26.2. Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

26.3. Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням.

1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

26.4. Стаття 712. Договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

27. Господарський кодекс України

27.1. Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

28. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція № П-7).

28.1. Пунктами 1, 2 передбачено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

28.2. Підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими для сторін правилами чи умовами договору.

28.3. Пункт 12. Приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

28.4. Пунктом 14 встановлено, що приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

31. Статтею 218 ГК України, зокрема передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, тобто для застосування такої міри відповідальності необхідно довести належними та допустимими доказами наявність вини саме, в даному випадку, постачальника товару неналежної якості.

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вини саме відповідача у справі поставки товару неналежної якості, оскільки не можливо встановити, що експертиза костюмів, проведена на вимогу позивача, здійснювалась саме за товаром поставленому відповідачем, при цьому, сторонами не дотримано вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, тому, суди дійшли обґрунтованого висновку, про наявність правових підстав для відмови у позові.

33. Щодо посилань скаржника на той факт, що судом першої інстанції належним чином не досліджено тексту договору, специфікації слід зазначити наступне. Суд першої інстанції відмовив позивачеві у позові, при цьому суд апеляційної інстанції залишив прийняте рішення у силі. Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий суд пов'язується з можливістю донести до суду свою позицію. У Верховного Суду немає видимих причин вважати, що у даному випадку позивач не міг донести до суду будь-які свої суттєві аргументи. Скасування ж прийнятих судових рішень з огляду на необхідність повторно дослідити текст договору або специфікацій, свідчило б про те, що Верховний Суд вдався до дослідження цих доказів і дійшов висновку про недостатній їх аналіз судами першої та апеляційної інстанцій. Подібне повноваження явно виходило б за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

34. Щодо необхідності отримати свідчення представників Компанії Solvay. У силу статті 33 ГПК України, та виходячи з принципів змагальності, скаржник мав можливість під час розгляду справи у суді першої інстанції надати суду відповідні письмові свідчення представників Компанії Solvay (виробника тканин) як докази у справі. Скасування ж нині прийнятих судових рішень лише для того аби позивач додатково зібрав докази, зокрема, такі свідчення, порушувало б принцип рівності сторін справи.

35. Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів, надання переваги одним доказам над іншими судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Крім того, аналізуючи через призму статті 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У нинішній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

37. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Державної екологічної інспекції у місті Києві підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2017 у справі № 905/1574/17залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк