Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.01.2018 року у справі №911/4024/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/4024/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп»,

представники позивача - Кирилець М.О., Гримальський А.Ю.,

відповідач - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

представник відповідача - Дубей В.Ю.,

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017

у складі колегії суддів: Куксова В.В. (головуючий), Гончарова С.А., Скрипка І.М.

та на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017

у складі колегії суддів: Щоткін О.В. (головуючий), Конюх О.В., Кошик А.Ю.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про витребування майна

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

26.03.2013 між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт», орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервісгруп» (далі - ТОВ «Екосервісгруп», орендодавець) було укладений договір оренди обладнання № 343 (далі - Договір) та додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до умов якого сторони домовились про спільну співпрацю в рамках цього Договору на умовах того, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування обладнання для роботи котельної на альтернативному паливі (об'єкт оренди), а саме пиловидних біологічних речовинах.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що прийняття орендарем об'єкта оренди здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі орендованого майна (Додаток № 4 до Договору) протягом 10 (десяти) робочих днів із дати введення в експлуатацію модернізованого котла та наданню орендарю дозвільної документації на експлуатацію котла, а також після огляду модернізованого котла представником орендаря, про що складається Акт огляду об'єкта оренди.

У пункті 5.5 Договору (відповідно до Додаткової угоди № 1) визначено, що, підписуючи цей Договір сторони свідчать, що до початку перебігу терміну оренди об'єкту обладнання орендодавець зобов'язується здійснити модернізацію котла орендаря шляхом установки на ньому об'єкта оренди та введення модернізованого котла в експлуатацію з отриманням всіх необхідних дозволів.

Позивач зазначав, що на виконання умов Договору ним було здійснено модернізацію котла орендаря шляхом проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт зі встановлення спалювача пиловидних біологічних речовин 12, 0 МВт - 1 комплект та автоматики контролю безпеки для спалювача пиловидних біологічних речовин 12, 0 МВт - 1 комплект.

Водночас, спірне майно належить ТОВ «Екосервісгруп», про що свідчать договори купівлі-продажу, укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корес ЛТД» від 24.11.2014 № 24/11-14 та від 17.11.2014 № 17/11-14.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору термін його дії складає 1 (один) рік з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди згідно акту приймання-передачі.

Після закінчення строку Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона в термін до одного календарного місяця до закінчення цього Договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний Договір пролонгується на такий самий термін.

Як встановлено пунктом 4.1 Договору та відповідно до Додаткової угоди № 1, сторони домовились, що розмір орендної плати на місяць в цілому складає не більше 50% від місячної економії з використання пиловидних біологічних речовин замість природного газу. У розмір орендної плати включено також податок на додану вартість в розмірі 20%.

Пунктом 6.1.2 передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі, визначені цим Договором.

Проте, зважаючи на те, що в повному обсязі та вчасно відповідач не здійснював оплату за користування орендованим майном, орендодавцем було направлено на адресу орендаря лист-повідомлення № 12 про відмову від договору оренди з посиланням на статтю 782 Цивільного кодексу України (опис вкладення в цінний лист від 08.12.2014 та фіскальний чек від 08.12.2014 про направлення листа на адресу відповідача наявний в матеріалах справи).

Як визначено пунктом 7.1 Договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 5 календарних днів повернути об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі та відшкодувати вартість монтажу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору об'єкт оренди має бути переданий орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу.

17.08.2015 позивач листом № 16 на підставі вищезазначених умов Договору звернувся до відповідача з проханням повернути обладнання згідно переліку.

26.08.2015 у відповіді на вказаний лист ДП «Укрспирт» за вихідним номером 01-4-1/785 зазначив, що 31.12.2014 термін дії договору оренди обладнання закінчився, у зв'язку з чим 01.01.2015 орендоване підприємством обладнання було підготовлено для повернення в адресу ТОВ «Екосервісгруп». У цьому листі ДП «Укрспирт» зазначило, що готове повернути обладнання, що було отримано за актом приймання-передачі в межах дії Договору в зручний час.

Враховуючи те, що відповідачем об'єкт оренди так і не було повернуто, позивач звернувся з позовом про його повернення в судовому порядку.

Обґрунтування позову (позиції позивача у суді першої інстанції)

Поданий позов позивач обґрунтував тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору та акту приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв обладнання (спалювач та автоматику контролю безпеки), а також виконав роботи по поліпшенню та модернізації котла ДЕ 16/14 котельні ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» Струтинське МПД шляхом проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт зі встановлення спалювача пиловидних біологічних речовин 12, 0 МВт - 1 комплект та автоматики контролю безпеки для спалювача пиловидних біологічних речовин 12 ,0 МВт - 1 комплект.

Однак, в порушення умов Договору та чинного законодавства щодо повернення об'єкту оренди, спірне майно (спалювач та автоматику контролю безпеки) орендодавцю повернуто не було, у зв'язку з чим ТОВ «Екосервісгруп» просить суд зобов'язати відповідача повернути орендоване майно.

Мотиви відзиву на позов (позиція відповідача у справі).

Відповідач у відзиві і додаткових поясненнях зазначав про недоведеність факту отримання орендованого майна, необґрунтованість поданих доказів, оскільки вони суперечать обставинам справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12.09.2017 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 07.12.2017, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 042 440 грн вартості орендованого майна. Судами мотивовані рішення тим, що у незатвердженій судом мировій угоді сторони визнали факт модернізації (наявності спірного майна у відповідача), а з огляду на невід'ємність предметів оренди від обладнання, що належить відповідачеві, стягненню підлягає сума вартості спірного майна згідно з поданою заявою про зміну предмету позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

14.12.2017 відповідач подав касаційну скаргу, в якій ставить клопотання про скасування прийнятих судових рішень та передачу справи на новий розгляд з мотиву недоведеності факту отримання орендованого майна (акт було підписано 20.05.2014 року ОСОБА_8, тоді коли прийнятий на роботу він був лише 30.05.2014) та відмову судом у проведенні почеркознавчої та товарознавчої експертизи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач із посиланням на правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Джерела права й акти їх застосування

Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, що діяв до 15.12.2017)

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом…

Стаття 84. Зміст рішення

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому:

1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення;

2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);

3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення)…

Цивільний кодекс України.

Стаття 782. Право наймодавця відмовитися від договору найму

1. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

2. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Стаття 785. Обов'язки наймача у разі припинення договору найму

1. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі...

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Верховний Суд вважає, що ті доводи, що їх ДП «Укрспирт» наводив у своїх відзивах на позов та апеляційній скарзі, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів першої та апеляційної інстанцій їх дослідження та відображення у судових рішеннях.

З огляду на це Верховний Суд вбачає низку істотних питань, що їх належить вирішити у цій справі:

1) Необхідно дослідити оригінал акту приймання-передачі обладнання від 20.05.2014 за Договором, який долучено до матеріалів справи позивачем (т. 1, 105).

Відповідач у своїх поясненнях неодноразово наголошував, що згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30 травня 2014 року № 72-п ОСОБА_8 було призначено на посаду генерального директора ДП «Укрспирт» (т. 1, а.с. 120). Тобто, за твердженнями відповідача, акт приймання-передачі обладнання від 20.05.2014 було підписано ОСОБА_8 за 10 днів до його призначення керівником ДП «Укрспирт». Однак, жодної оцінки цьому факту судами не надано.

2) Судами також було відхилено клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи ідентичності (належності) підпису генерального директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_8 на зазначеному вище акті приймання-передачі обладнання з мотивів надання копій документів для дослідження та завірення печаткою підприємства підпису ОСОБА_8 на акті приймання-передачі обладнання. Проте, суд першої інстанції міг витребувати оригінали документів від відповідача для проведення експертизи, а посилання на відтиск печатки підприємства на документі не є безумовним доказом ідентичності такого відтиску оригіналу печатки, що є додатковою підставою для висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи (тобто судом можна було поставити перед експертом питання щодо ідентичності не лише підпису ОСОБА_8, але й відтиску печатки підприємства).

Вирішення цього питання має визначальне значення для встановлення факту передачі обладнання і відповідно вирішення позовних вимог.

3) Судами залишено без дослідження відображення у бухгалтерських документах відповідача користування переданим обладнанням.

4) Судами не вирішено питання наявності модернізації та кількісного складу орендованого майна.

5) Суди не проаналізували та не надали оцінку в часовому вимірі наступним фактам: акт приймання-передачі обладнання датований 20.05.2014 (т. 1, а.с. 105), у той же час закупівля обладнання орендодавцем відбулася 17.11.2014 та 24.11.2014, як про це вказано в рішенні суду першої інстанції (т. 3, а.с. 117). А монтажні, пусконалагоджувальні роботи та реконструкцію обладнання здійснено у червні 2015 року (т. 1, а.с. 62-67).

6) На думку колегії суддів істотним для правильного вирішення спору є встановлення вартості орендованого майна та, за словами позивача, модернізації обладнання, для чого слід провести товарознавчу експертизу. Посилання в рішенні суду щодо відображення вартості обладнання в акті приймання-передачі обладнання від 20.05.2014 є суперечливим із підстав, наведених вище, стосовно справжності цього акту.

7) Також необхідно звернути увагу суду на те, що в рішенні суду першої інстанції відображено два Договори № 343, але з вказівкою на різні дати укладання. Зокрема, Договір від 26.03.2013 № 343 (т. 3, а.с. 169, останній абзац) та Договір від 20.05.2014 № 343 (т. 3, а.с. 170, дев'ятий абзац). Цю неузгодженість слід виправити, співставивши Договори з підставою позову.

Лише за умови встановлення істини при вирішенні зазначених вище питань судове рішення буде мінімально обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виклав будь-яких істотних мотивів, якими він керувався при задоволенні позову. При цьому суд першої інстанції не послався й на конкретні доводи, що містилися у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях відповідача. Суд апеляційної інстанції так само проігнорував доводи відзивів на позов та апеляційної скарги, що виключає можливість залишення у силі прийнятих судових рішень.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції було порушено принципи повноти оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях, якими вирішувався спір по суті, що вимагає направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду судам першої та апеляційної інстанцій слід з'ясувати обставини, що пов'язані з наведеним вище переліком питань та, ґрунтуючись на достеменно встановлених фактичних обставинах, винести судове рішення.

При цьому, на думку касаційної інстанції, встановлення істини у даному випадку вимагатиме збору/подання додаткових доказів, що зумовлює необхідність направлення справи саме до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 315, 316 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/4024/15 скасувати.

3. Справу № 911/4024/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк