Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.12.2018 року у справі №910/22788/15
Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №910/22788/15
Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №910/22788/15
Ухвала КГС ВП від 19.06.2018 року у справі №910/22788/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22788/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" - Сабодаша Р.Б. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3902 від 29.10.2009), який діє на підставі довіреності від 19.06.2017,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 355 від 15.05.2017), який діє на підставі ордеру № 017383 від 21.03.2018

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" - ОСОБА_7 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3236 від 27.03.2008), яка діє на підставі ордеру № 202487 від 21.03.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017

(колегія суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Сотніков С.В., Смірнова Л.Г.)

та розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атек-2017"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017

(суддя - Чеберяк П.П.)

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017

(колегія суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Сотніков С.В., Смірнова Л.Г.)

у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік"

3) ОСОБА_5

про визнання недійсним згоди боржника на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки

в межах справи № 910/22788/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек".

2. Оголошення про порушення провадження у справі № 910/22788/15 опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.10.2015 за № 23469.

3. 30.03.2017 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про визнання недійсними згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки (під час дії мораторію у справі про банкрутство).

4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про визнання недійсними згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки (під час дії мораторію у справі про банкрутство) прийнято до розгляду в межах справи № 910/22788/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" та призначено розгляд справи на 10.05.2017.

5. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.05.2017 задоволено клопотання ТОВ "ФемеліЛайтХаус" та відкладено розгляд справи на 29.05.2017.

6. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.05.2017 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та відкладено розгляд справи на 19.06.2017 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

7. 19.06.2017 до Господарського суду м. Києва надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Атек-2017", а також заява про вжиття заходів забезпечення позову.

8. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2017 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" до участі у розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про визнання недійсними згоди боржника на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки в межах справи № 910/22788/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек".

9. Ухвалами Господарського суду м. Києва від 19.06.2017 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про вжиття заходів забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 17.07.2017 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

10. У судовому засіданні 17.07.2017 розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про визнання недійсними згоди боржника на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог.

Короткий зміст заяви кредитора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про визнання недійсними згоди боржника на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки з урахуванням збільшення позовних вимог, обґрунтована тим, що у період з 28.12.2015 по 31.12.2015 (в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів) між ОСОБА_11 (заставний кредитор ТОВ "Вікотек) та ТОВ "Є-Електрик" укладено 9 договорів купівлі-продажу предметів забезпечення (іпотеки).

11.1. В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" було, на переконання кредитора, укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких предмети іпотеки які ТОВ "Є-Електрик" набуло від ОСОБА_11, було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Атек-2017".

11.2. Враховуючи наведене, ТОВ "ФемеліЛайтХаус" у своїй заяві про визнання недійсними згоди боржника на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки з урахуванням збільшення позовних вимог просить: визнати недійсною згоду ТОВ "Вікотек" на відчуження ОСОБА_5 на користь ТОВ "Є-Електрик" предметів іпотеки; визнати недійсними договори купівлі-продажу предметів іпотеки, які були укладені між ОСОБА_5 та ТОВ "Є-Електрик"; визнати недійсними договори купівлі-продажу предметів іпотеки, які були укладені між ТОВ "Є-Електрик" та ТОВ "Атек-2017".

12. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі № 910/22788/15:

12.1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про визнання недійсними згоди боржника на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, задоволено частково.

12.2. Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки - нежитлова будівля, Магазин побутової техніки, загальною площею 904,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженню відповідальністю "Є- Електрик" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.3. Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки - вбудовано-прибудоване приміщення магазину в житловому будинку, що складається з № 109-1 по 109-7 та 110-1 по 110- 10, загальною площею 472,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (один), укладений 28 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженню відповідальністю "Є-Електрик" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.4. Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки - приміщення магазину загальною площею 939,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (сто шість) об'єкт складається з приміщень магазину, а саме приміщення: за №№ 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 4-8, 4-9, 4-10, 4-11, 4-12, 4-13, 4-14, 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9,3-10,3-11, укладений 28 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженню відповідальністю "Є-Електрик" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.5. Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки - вбудоване приміщення магазину та підвалу загальною площею 712,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (тридцять), укладений 30 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженню відповідальністю "Є-Електрик" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.6. Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки -нежитлової будівлі, магазин промислових товарів, що складається: в підвалі кімната І площею 68,8 кв.м. , кімната II пл. 9,0 кв.м., кімната III площею 9,3 кв.м., кімната IV площею 1,8 кв.м. Всього по підвалу 162,9 кв.м. По першому поверху тамбур № 1 площею 2,3 кв.м. торгівельний зал № 2 площею 130,0 кв.м., коридор № З площею 13.1 кв.м., вбиральна№ 4 площею 1,6 кв.м., сходи VII пл. 9,0 кв.м., сходи VIII площею 3,8 кв.м., ліфт IX площею 1,8 кв.м. Всього по першому поверху 161,6 кв.м. На другому поверсі торгівельний зал №5 площею 80,0 кв.м., торгівельний зал №6 площею 49,1 кв.м., коридор №7 площею 5,8 кв.м., кімната №8 площею 7,4 кв.м., вбиральна №9 площею 3,4 кв.м., кухня № 10 площею 10,1 кв.м., сходи X площею 6,6. кв.м., ліфт XI площею 1,8 кв.м., балкон XII площею 0,8. кв.м. Всього по другому поверху 165,0 кв.м., ганок літ В, вхід в підвал літ. В., брукування - І. Загальна площа становить 489,5 кв.м. Місцезнаходження: АДРЕСА_5 (двадцять сім "а"), укладений З0 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженню відповідальністю "Є- Електрик" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.7. Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки - магазин "Вікотек" загальною площею 545,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, укладений 30 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженню відповідальністю "Є-Електрик" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.8. Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки - нежиле приміщення загальною площею 522,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 укладений 31 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженню відповідальністю "Є-Електрик" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.9. Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки - нежитлові приміщення другого поверху торгового комплексу, що складаються з 81/15,4 кв.м, 82/22,1 кв.м, 83/1,1 кв.м, 84/1,1 кв.м, 85/428,2 кв.м, 86/47,3 кв.м, 87/14,9 кв.м, сходові клітини у загальному користуванні: 80/19,8 кв.м, 90/60,3 кв.м, загальною площею 530,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 (тридцять шість), укладений 31 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженню відповідальністю "Є-Електрик" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.10. Визнано недійсним договір купівлі-продажу - нежитлової будівлі Б-2 складає: І поверх - 2 торгівельні зали 1 пл. 161,2 кв.м., 2 пл. -162,5 кв.м., кабінет 3 пл. - 9,1 кв.м., підс, приміщ. 4 пл. - 4,5 кв.м., 4 коридори 5 пл. - 2,1 кв.м., 8 пл. - 5,9 кв.м., II пл. - 14,1 кв.м., IV пл. - 2,8 кв.м., вбиральня 6 пл. - 1,5 кв.м., санвузол 7 пл. - 4,6 кв.м., котельня III пл. - 4,9 кв.м., сходова клітина V пл. - 10,7 кв.м., тамбурІ пл. - 2,1 кв.м.,II поверх - приміщ. складу 9 пл. - 179,6 кв.м., кімната прийому їжі 10 пл. - 13,8 кв.м., кабінет 11 пл. - 11,1 кв.м., сходова клітина VI пл. - 15,6 кв.м., ліфтовий хол VII пл. - 4,4 кв.м., осн. пл. - 343,9 кв.м., підс. пл. - 212,0 кв.м., площа не врахована в заг. - 54,6 кв.м. та усіх складових частин цього об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресоюАДРЕСА_9, укладений "З0" грудня 2015 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.11. Визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення магазину та підвалу загальною площею 712,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16, укладений 08 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ясвеновою Євгенією Володимирівною.

12.12. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 522,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 укладений 08 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ясвеновою Євгенією Володимирівною.

12.13. Визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудовано-прибудованого приміщення магазину з № 109-1 по 109-7 та 110-1 по 110-10, загальною площею 472,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, укладений 09 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.14. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, приміщення магазину загальною площею 939,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12, укладений 09 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є- Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.15. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - магазину промислових товарів, загальною площею 489.5 кв.м., що складається: в підвалі кімната І пл. 68,8 кв.м; кімната ІІ пл. 9,0 кв.м; кімната № III пл. 9,3 кв.м; кімната IV пл. 70,0 кв.м; сходи V пл. 4,0 кв.м; ліфт VI пл. 1,8 кв.м. Всього по підвалу 162,9 кв.м. По першому поверху тамбур № 1 пл. 2,3 кв.м; торгівельний зал № 2 пл. 130,0 кв.м; коридор № 3 пл. 13,1 кв.м; вбиральня № 4 пл. 1,6 кв.м; сходи VII пл. 9,0 кв.м; сходи VIII пл. 3,8 кв.м; ліфт IX пл. 1,8 кв.м. Всього по першому поверху 161,6 кв.м. На другому поверсі торгівельний зал № 5 пл. 80,0 кв.м; торгівельний зал № 6 пл. 49,1 кв.м; коридор № 7 пл. 5,8 кв.м; кімната № 8 пл. 7,4 кв.м; вбиральня № 9 пл. 3,4 кв.м; кухня № 10 пл. 10,1 кв.м; сходи X пл. 6,6 кв.м; ліфт XI пл. 1,8 кв.м; балкон XII пл. 0,8 кв.м. Всього по другому поверху 165,0 кв.м.; ганок літ. "В"; вхід в підвал літ. "В"; брукування -І. Місцезнаходження: АДРЕСА_10, укладений 09 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ясвеновою Євгенією Володимирівною.

12.16. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення другого поверху торгового комплексу, що складаються з 81/15,4 кв.м, 82/22,1 кв.м, 83/1,1 кв.м, 84/1,1 кв.м, 85/428,2 кв.м, 86/47,3 кв.м, 87/14,9 кв.м, сходові клітини у загальному користуванні: 80/19,8 кв.м, 90/60,3 кв.м, загальною площею 530,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 (тридцять шість), укладений 14 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.17. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, магазину "Вікотек" загальною площею 545,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 укладений 16 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.18. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, магазину побутової техніки, загальною площею 904,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14, укладений 16 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задніпряним Олександром Миколайовичем.

12.19. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі Б-2 складає: І поверх - 2 торгівельні зали 1 пл. 161,2 кв.м., 2 пл. -162,5 кв.м., кабінет 3 пл. - 9,1 кв.м., підс, приміщ. 4 пл. - 4,5 кв.м., 4 коридора 5 пл. - 2,1 кв.м., 8 пл. - 5,9 кв.м., II пл. - 14,1 кв.м., IV пл. - 2,8 кв.м., вбиральня 6 пл. - 1,5 кв.м., санвузол 7 пл. - 4,6 кв.м., котельня III пл. - 4,9 кв.м., сходова клітина V пл. - 10,7 кв.м., тамбур І пл. - 2,1 кв.м.,ІІ поверх - приміщ. складу 9 пл. - 179,6 кв.м., кімната прийому їжі 10 пл. - 13,8 кв.м., кабінет 11 пл. - 11,1 кв.м., сходова клітина VI пл. - 15,6 кв.м., ліфтовий хол VII пл. - 4,4кв.м., осн. пл. - 343,9 кв.м., підс. пл. - 212,0 кв.м., площа не врахована в заг. - 54,6 кв.м. та усіх складових частин цього об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 укладений 09 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік" та Товариством з обмеженню відповідальністю "Атек-2017" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ясвеновою Євгенією Володимирівною.

12.20. В іншій частині заяву залишено без задоволення.

13. В ухвалі господарського суду міста Києва від 17.07.2017 судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайт Хауз" є конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек". Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайт Хауз" можуть бути задоволені у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" за рахунок майна боржника і виключно у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У такому ж порядку підлягають задоволенню й вимоги інших кредиторів з особливостями, що встановлюються залежно від їх черговості та забезпеченості, проте, у будь-якому разі у порядку, встановленому законодавством про банкрутство.

14. Також судом встановлено, що, кредиторські вимоги ОСОБА_5 на суму 56 187 591 грн. 10 коп. забезпечені заставою майна боржника.

15. Суд першої інстанції в ухвалі від 17.07.2017 дійшов висновку, що ОСОБА_5 як кредитор боржника, вимоги якого забезпечені заставою,всупереч положенням ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності майна боржника або визнання його банкрутом" задовольнив свої вимоги за рахунок заставного майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек", відчуживши предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Електрік", яким, у свою чергу, дане майно було відчужене на користь Товариства з обмеженню відповідальністю "Атек-2017".

16. З огляду на викладене, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" про визнання недійсними згоди боржника на відчуження предмету іпотеки, договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що наведені заявником обставини, з якими останній пов'язує можливість визнання спірних договорів купівлі-продажу предметів іпотеки недійсними підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення поданої заяви в частині визнання недійсними правочинів щодо відчуження предметів іпотеки.

17. Водночас, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" в частині визнання недійсними згоди боржника на відчуження предмету іпотеки.

18. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/22788/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Атек-2017" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 року у справі № 910/22788/15 задоволено частково; пункти 11-19 ухвали господарського суду міста Києва від 17.07.2017 року у справі № 910/22788/15 скасовано; прийнято в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Фемелі Лайт Хаус" відмовити; в іншій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 17.07.2017 року у справі № 910/22788/15 залишено без змін.

19. У постанові суду апеляційної інстанції встановлені наступні фактичні обставини:

19.1. Судом апеляційної інстанції, відповідно до ухвали від 14.09.2017 року, витребувано у ТОВ „Є-Електрік" та ТОВ „Атек-2017" належним чином засвідчені копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладені між ТОВ „Є-Електрік" та ТОВ „Атек-2017", які визнано недійсними оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, а у разі неможливості подати відповідні документи - письмові пояснення з цього приводу.

19.2. На виконання вимог ухвали суду, ТОВ „Атек-2017" надано суду договори купівлі-продажу предмету іпотеки, за якими ТОВ „Є-Електрік" відчужило предмет іпотеки на користь ТОВ „ІМТЕК", яке в свою чергу, згодом відчужило відповідне іпотечне майно на користь ТОВ „Атек-2017".

20. Порівнюючи відомості, які містяться в єдиному державному реєстрі речових прав, про те, що власником відповідного іпотечного майна боржника наразі є ТОВ „Атек-2017" відповідно до договорів купівлі-продажу, а також номери реєстрації укладених між ТОВ „ІМТЕК" та ТОВ „Атек-2017" правочинів, колегія суддів апеляційного суду у постанові дійшла до висновку, що ТОВ „Атек-2017" набуло право власності на предмети іпотеки саме укладаючи правочини з ТОВ „ІМТЕК".

21. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Таким чином, в даному випадку, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним наступних правочинів, укладених ТОВ „Є-Електрік" з метою відчуження предмету іпотеки, отриманого за недійсними правочинами, та звертає увагу, що заінтересована в цьому особа не позбавлена права звернення з відповідним позовом про витребування майна в останнього набувача.

22. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані нормами статей 33, 35-38 Закону України "Про іпотеку", статей 202, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 16, 19, 43, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами скаржників, які подали касаційні скарги

23. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" (далі в тексті - Скаржник 1) через Київський апеляційний господарський суд подало касаційну скаргу у якій просить: скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.07.2017 в повному обсязі; в скасованій частині винести у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених ТОВ "ФеміліЛайтХаус" вимог відмовити.

24. В обґрунтування підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 17.07.2017 та прийняття в скасованій частині нового рішення у касаційній скарзі зазначено наступні доводи:

24.1. За змістом статті 1, 33 Закону України "Про іпотеку" в якості додаткової підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначено порушення провадження у справі про банкрутство іпотекодавця або його ліквідацію як юридичної особи. З чого Скаржник 1 робить висновок про чинність договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, оскільки іпотекодержатель не втратив права звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку і у спосіб, які передбачені Законом України "Про іпотеку", у тому числі на підставі договору про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

24.2. Суди попередніх інстанцій не врахували, що боржник - ТОВ "Вікотек" не є стороною жодного з визнаних недійсними правочинів, а тому, на переконання Скаржника 1 суди попередніх інстанцій не мали права вирішувати спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу предметів іпотеки у межах провадження у справі про банкрутство, а відтак провадження за заявою ТОВ "ФеміліЛайтХауз" в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу предметів іпотеки підлягає припиненню.

25. Також через Київський апеляційний суд було ТОВ"ФеміліЛайтХауз" (далі в тексті - Скаржник 2) подано касаційну скаргу у якій Скаржник 2 просить суд: скасувати п. 2 постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 яким скасовано пункти 11-19 ухвали господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі № 910/22788/15; скасувати п. 3 постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 яким у скасованій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ФеміліЛайтХауз"; у скасованій частині постанови Київського апеляційного господарського суду прийняти нове рішення про визнання недійсними (нікчемними) договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, які укладені між ТОВ "Є-Електрик" та ПП "Імптек", та договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, які укладені між ПП "Імптек" та ТОВ "Атек-2017".

26. В обґрунтування підстав для скасування пунктів 2 та 3 постанови Київського апеляційного господарського суду та прийняття нового рішення, Скаржник 2 наводить у своїй касаційній скарзі наступні доводи:

26.1. Відмовивши ТОВ "ФеміліЛайтХауз" у задоволенні позову з підстав, що належним способом захисту прав заявника є пред'явлення віндикаційного позову власником майна, суд апеляції фактично позбавив Скаржника 2 ефективного способу захисту цивільних прав, оскільки такий спосіб захисту прав є характерний тільки для особи, яка є власником майна, а не для конкурсного кредитора у справі про банкрутство.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

27. До Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ТОВ "Атек-2017" та ТОВ "ФеміліЛайтХауз" не надходили.

Позиція Верховного Суду

28. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/22788/15 прийнято до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та відкрито касаційне провадження у справі № 910/22788/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/22788/15; об'єднано касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" в одне касаційне провадження; призначено до розгляду касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" на 22 березня 2018 року.

29. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги Скаржника 1 та Скаржника 2 підлягають залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду міста Києва від 17.07.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/22788/15 підлягають залишенню без змін виходячи з наступного.

30. Щодо доводу касаційної скарги Скаржника 1 про те, що за змістом статті 1, 33 Закону України "Про іпотеку" в якості додаткової підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначено порушення провадження у справі про банкрутство іпотекодавця або його ліквідацію як юридичної особи. З наведеного у касаційній скарзі робиться висновок про чинність договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, оскільки існує право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку і у спосіб, які передбачені Законом України "Про іпотеку", у тому числі на підставі договору про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.

31. Відповідно ч. 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

32. Відповідно до положень статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку та здійснює з дня свого призначення, зокрема такі повноваження, як очолення ліквідаційної комісії та формування ліквідаційної маси.

33. До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку (стаття 42 Закону про банкрутство).

34. Положеннями статті 43 Закону про банкрутство передбачено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

35. Відповідно до положень статті 44 Закону про банкрутство продаж майна банкрута здійснюється ліквідатором після проведення інвентаризації та оцінки майна шляхом проведення аукціону чи продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

36. Таким чином, системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що задоволення вимог кредиторів, в тому числі забезпечених заставою майна боржника, може відбуватися тільки на стадії ліквідаційної процедури в порядку та у спосіб, передбачені Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі № 5024/1463/2012 (провадження № 3-1135гс15)).

37. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що під час порушення справи про банкрутство іпотекодавця, заставні кредитори такого боржника (іпотекодержателі) мають право на задоволення своїх грошових вимог, які забезпечені заставою майна боржника, лише на стадії ліквідаційної процедури у разі визнання іпотекодавця банкрутом, а тому суди попередніх інстанцій вірно визнали недійсними договори купівлі-продажу предметів іпотеки, які укладені заставним кредитором ТОВ "Вікотек" - ОСОБА_5 та ТОВ "Є-Електрик".

38. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає неаргументованим та таким, що суперечить приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" довід касаційної скарги про те, що за змістом статті 1, 33 Закону України "Про іпотеку" в якості додаткової підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначено порушення провадження у справі про банкрутство іпотекодавця або його ліквідацію як юридичної особи, що в свою чергу вказує про чинність договорів купівлі-продажу предметів іпотеки, оскільки існує право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку і у спосіб, які передбачені Законом України "Про іпотеку", у тому числі на підставі договору про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

39. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що боржник - ТОВ "Вікотек" не є стороною жодного з визнаних недійсними правочинів, а тому, на переконання Скаржника 1 суди попередніх інстанцій не мали права вирішувати спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу предметів іпотеки у межах провадження у справі про банкрутство, а відтак провадження за заявою ТОВ "ФеміліЛайтХауз" в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу предметів іпотеки підлягає припиненню, колегія суддів зазначає наступне.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2015 року ТОВ „Вікотек" повідомило приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Задніпряного О.М. про визнання боргу перед ОСОБА_5

41. Положеннями Закону України "Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

42. Відповідно приписів ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

43. Відповідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

44. Згідно приписів ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержатилем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

45. Відповідно положень ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

46. Аналіз зазначених норм права, дає підстави зробити висновок, що погодження чи заперечення іпотекодавця на звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачено нормами Закону України "Про іпотеку".

47. За приписами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору для прийняття рішення іпотекодержатилем про звернення стягнення на предмет іпотеки, обов'язковою умовою є надіслання письмової вимоги іпотекодавцю та боржнику за основним договором (якщо іпотекодавець відмінний від боржника).

48. Відповідно до положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку" для реалізації права, іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, яке виникло на підставі судового рішення чи застереження в іпотечному договорі, обов'язковою умовою є письмове повідомлення за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

49. За таких обставин колегія суддів касаційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність правових підстав, у відповідності до положень Закону України "Про іпотеку", на продаж предметів іпотеки ОСОБА_5, які перебували у власності ТОВ "Вікотек".

50. Окрім цього, задоволення вимог заставного кредитора шляхом продажу майна боржника, якого не визнано банкрутом та щодо якого діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, поза межами ліквідаційної процедури, є прямим порушенням приписів статей 42, 43, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вказані дії спричинили до вибуття з власності боржника майна, а саме предметів іпотеки.

51. Згідно приписів ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

52. Відповідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

52.1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

52.2. боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

52.3. боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

52.4. боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

52.5. боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

52.6. боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

53. Враховуючи встановлену фактичну обставину щодо того, що ОСОБА_5 задовольнив свої вимоги за рахунок заставного майна ТОВ „Вікотек", відчуживши предмети іпотеки на користь ТОВ „Є-Електрік", колегія суддів дійшла до висновку про наявність додаткових підстав, відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", для визнання недійсними договорів купівлі-продажу предметів іпотеки укладених між ОСОБА_5 та ТОВ "Є-Електрік", оскільки вказані договори, які були укладені після порушення справи про банкрутство, спричинили до безоплатного, для боржника, відчуження майна, у зв'язку з тим, що продавцем за договорами купівлі-продажу був не боржник, а заставний кредитор.

54. За таких обставин, колегія суддів, враховуючи безоплатне, для боржника, відчуження майна, яке перебувало у його власності заставним кредитором з порушенням норм статей 35-38 Закону України "Про іпотеку" та статей 42-44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відхиляє довід касаційної скарги Скаржника 1 про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що боржник - ТОВ "Вікотек" не є стороною жодного з визнаних недійсними правочинів, а тому, на переконання Скаржника 1 суди попередніх інстанцій не мали права вирішувати спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу предметів іпотеки у межах провадження у справі про банкрутство, а відтак провадження за заявою ТОВ "ФеміліЛайтХауз" в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу предметів іпотеки підлягає припиненню.

55. Щодо доводу касаційної скарги Скаржника 2 про те, що відмовивши ТОВ "ФеміліЛайтХауз" у задоволенні позову з підстав, що належним способом захисту прав заявника є пред'явлення віндикаційного позову власником майна, суд апеляції фактично позбавив Скаржника 2 ефективного способу захисту цивільних прав, оскільки такий спосіб захисту прав є характерний тільки для особи, яка є власником майна, а не для конкурсного кредитора у справі про банкрутство.

56. Відповідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

57. Норма ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Положення ст. 216 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише до сторін недійсного правочину (угоди). У разі ж встановлення обставин перебування проданого за недійсним правочином майна у третьої особи (яка не є стороною недійсного правочину) має бути застосований інший спосіб повернення майна. У такому разі застосовуються способи захисту, передбачені, зокрема нормами ст.ст. 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.

58. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі звернення із вимогами про застосування наслідків недійсного правочину з купівлі-продажу майна у вигляді двосторонньої реституції за нормами ст. 216 Цивільного кодексу України, підлягають з'ясуванню обставини перебування саме у покупця на момент розгляду спірних правовідносин проданого майна, оскільки не підтвердження або спростування цих обставин та фактів унеможливлює застосування норм вказаної статті та є неправомірним. При цьому суд касаційної інстанції також виходить з того, що норми ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачають можливість покладення на сторону недійсного правочину обов'язку відшкодувати іншій стороні вартість отриманого за цією угодою у разі неможливості повернення отриманого в натурі. Виходячи з приписів ст. 216 Цивільного кодексу України законодавець не вказав вичерпний перелік підстав, за яких сторону угоди може бути зобов'язано відшкодувати вартість отриманого за угодою.

59. Згідно положень ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

59.1. було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

59.2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

59.3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

60. Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна від добросовісного набувача.

61. Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

62. Додатковою підставою, яка вказує про правильність зазначеного висновку суду апеляційної інстанції є те, що положеннями ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено лише визнання правочинів, які були вчинені саме боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

63. Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанції визнали недійсними договори купівлі-продажу предметів іпотеки, котрі були у власності боржника, які були укладені заставним кредитором боржника з ТОВ "Є-Електрик", подальше визнання недійсними угод, щодо продажу майна, які були укладені не боржником, чи як в даному випадку заставним кредитором, не передбачено приписами ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

64. Довід касаційної скарги Скаржника 2 про те, що відмовивши у задоволенні позову ТОВ "ФемеліЛайтХаус" з тих підстав, що належним способом захисту порушених прав заявника є пред'явлення віндикаційного позову власником майна, суд апеляційної інстанції фактично позбавив Скаржника 2 ефективного способу захисту цивільних прав обґрунтовується тим, що:

64.1. зазначена заява була пред'явлена до власника, який надав згоду на відчуження предмету іпотеки, а відтак, останнього неможливо примусити звернутись до суду з відповідним позовом;

64.2. ТОВ "ФемеліЛайтХауз" не є власником майна, а отже застосувати такий спосіб захисту порушеного права як віндикаційний позов можливості немає, оскільки цей спосіб захисту права притаманний виключно власнику майна.

65. Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

66. Скаржник 2, як учасник справи про банкрутство, наділений був правом звернутися з клопотанням щодо вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів в порядку передбаченому ч. 1 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

67. Відповідно статті 13 Конвенції "Про захист прав і основоположних свобод людини", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

68. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

69. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

70. Положення ч. 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, передбачають що у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

71. Відповідно до абзацу 13 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

72. Згідно положень частини 3 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі: невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

73. У разі прийняття рішення про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури, на ліквідатора банкрута покладається обов'язок повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

74. Колегія суддів зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте у відповідності до положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, тому що вимоги про застосування наслідків недійсного правочину з купівлі-продажу майна у вигляді двосторонньої реституції за нормами ст. 216 Цивільного кодексу України, підлягають задоволенню тоді, коли саме у покупця на момент розгляду спірних правовідносин перебуває продане майно, разом з тим, якщо у покупця правочину, який визнано недійсним, відсутнє у власності спірне майно, то зазначене унеможливлює застосування норм вказаної статті.

75. Колегія суддів зазначає, що спосіб поновлення порушеного права Скаржника 2, як кредитора боржника після визнання правочину недійсним на підставі якого відбулося відчуження майна боржника, який укладений боржником (заставним кредитором на підставі згоди боржника) передбачений положеннями ч. 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також, у разі введення ліквідаційної процедури боржника, передбачений положеннями ст. ст. 41, 114 вказаного Закону.

76. Враховуючи наведене, колегія вважає необґрунтованим довід касаційної скарги Скаржника 2 про те, що відмовивши ТОВ "ФеміліЛайтХауз" у задоволенні позову з підстав, того що належним способом захисту прав заявника є пред'явлення віндикаційного позову власником майна, суд апеляції фактично позбавив Скаржника 2 ефективного способу захисту цивільних прав, оскільки такий спосіб захисту прав є характерний тільки для особи, яка є власником майна, а не для конкурсного кредитора у справі про банкрутство.

77. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

78. Отже, беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновків про необхідність відмовити у задоволенні касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус", а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/22788/15 слід залишити без змін.

79. Враховуючи те, що підстав для скасування судових рішень та постановлення нового немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФемеліЛайтХаус".

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атек-2017" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/22788/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 910/22788/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко