Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 914/2190/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

на ухвалу господарського суду Львівської області від 03.08.2017 (головуючий суддя Іванчук С.В.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (головуючий Малех І.Б., судді: Давид Л.Л. і Кордюк Г.Т.)

прийняті за наслідками перегляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ"" (далі - Товариство),

про стягнення 16 400 342,63 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства про стягнення 16 400 342,63 грн., з яких пеня у розмірі 5 555 445,05 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 268 359,46 грн. та 3% річних у розмірі 576 538,12 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 2 742 485,59 грн. пені, 569 857,23 грн. 3 % річних, 9 747 168,39 грн. інфляційних втрат та 206 700,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

02.03.2017 на виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2016 видано відповідний наказ.

10.07.2017 від Товариства до господарського суду Львівської області надійшла заява про визнання наказу від 02.03.2017 № 914/2190/16 таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Компанії до Товариства про стягнення 16 400 342,63 грн.

Подана заява Товариства була обґрунтована положеннями частини третьої статті сьомої Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон України № 1730-VIII), який набрав чинності 30.11.2016.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.08.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017, заяву Товариства про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2 742 485,59 грн. пені, 569 857,23 грн. 3% річних, 9 747 168,39 грн. інфляційних втрат задоволено. Визнано наказ господарського суду Львівської області від 02.03.2017 у справі № 914/2190/16 в частині стягнення з Товариства на користь Компанії 2 742 485,59 грн. пені, 569 857,23 грн. 3% річних, 9 747 168,39 грн. інфляційних втрат таким, що не підлягає виконанню.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що заявника включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання (далі - Реєстр), а відповідно до частини третьої статті сьомої Закону України № 1730-VIII нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з відображенням сторонами - Компанією та Товариством у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності сум пені, інфляційних втрат і річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, яка погашена до 30.11.2016.

Не погоджуючись з ухвалою і постановою судів попередніх інстанцій, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства про визнання наказу від 02.03.2017 № 914/2190/16 таким, що не підлягає виконанню.

Касаційна скарга Компанії обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при задоволенні заяви Товариства було порушено вимоги Закону України № 1730-VIII та приписи статей 32, 33, 35 та частини четвертої статті 117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017).

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановили таке.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2016 у даній справі встановлено, що Товариством 27.04.2015 проведено повну оплату за спожитий природній газ за період січня-грудня 2014 року на загальну суму 80 379 737,50 грн., проте за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013р. № 1099/14-ТЕ-21, до повної сплати боргу (27.04.2015р.), боржник має відшкодувати кредитору втрати від інфляції та річні, а також сплатити пеню. Отже, до набрання чинності Законом України № 1730-VIII заборгованість боржника за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, була погашена.

Відповідно до статті першої Закону України № 1730-VIII, зокрема, учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Також вказаною статтею визначено, яка саме кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ підлягає врегулюванню, а саме - це кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Згідно з статтею другою Закону України № 1730-VIII, дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Судами встановлено, що відповідно до рішення від 28.08.2006 № 367 виконкому Новороздільської міської ради заявника визнано виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.

Частиною першою статті третьої Закону України № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з частиною третьою статті сьомої Закону України № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Метою прийняття Закону України № 1730-VIII, згідно пояснювальної записки до нього, було забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій, поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.07.2017 №173 "Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання" вирішено включити до Реєстру теплопостачальник та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, суб'єкти, згідно з додатком. Згідно інформації, зазначеній в додатку до вказаного наказу "Перелік суб'єктів господарювання, які включаються до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії" до даного Реєстру включено, зокрема, Товариство, основний вид діяльності - виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, місцезнаходження - 81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, буд.37, з обсягом нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені) інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 у сумі 16 184 480,15 грн., що також підтверджується повідомленням про включення до Реєстру станом на 12.07.2017, та засвідчує, що Товариство внесено до Реєстру та підтверджує участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом України № 1730-VIII.

Відтак, враховуючи включення заявника до Реєстру та положення частини третьої статті сьомої Закону України № 1730-VIII, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з відображенням сторонами - Компанією та Товариством у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності сум пені, інфляційних втрат і річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, яка погашена до 30.11.2016.

Згідно з частинами другою і четвертою статті 117 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд, який видав наказ, може за заявою боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, якщо обов'язок відсутній повністю чи частково і перелік підстав для того не є вичерпним.

З таких підстав суди дійшли висновку про визнання наказу № 914/2190/16, виданого 02.03.2017 господарським судом Львівської області таким, що не підлягає виконанню.

Посилання Компанії в касаційній скарзі на те, що судом першої та апеляційної інстанції при задоволенні заяви Товариства було порушено вимоги Закону України № 1730-VIII та приписи статей 32, 33, 35 та частини четвертої статті 117 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі суді рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 03.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 914/2190/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко