Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №910/699/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/699/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 (у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л. (головуючий), Разіної Т.І., Чорної Л.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення заборгованості за договором у сумі 141 562,61 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА"

про зобов'язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - ТОВ "Дієса") про стягнення 105 391,46 грн. заборгованості за договором №0204-01 від 02.04.2015 (далі - договір поставки), з яких 77 112,18 грн. - основний борг, 15 826,25 грн. - пеня, 3 229,51 грн. - 3% річних, 9 223,52 грн. - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.02.2017).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА" посилалось на те, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору поставки в частині оплати товару.

27.02.2017 ТОВ "Дієса" подано зустрічний позов про зобов'язання ТОВ "ТК Астоніш Україна" виконати умови п. 5.10 договору поставки - забрати низькопопулярний та неконкурентоспроможний товар.

06.04.2017 ТОВ "Дієса" подано заяву про зміну предмета позову, у якій конкретизовано перелік низькопопулярного та неконкурентоспроможного товару, який на виконання умов п. 5.10 договору поставки слід зобов'язати відповідача за зустрічним позовом забрати.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ТОВ "Дієса" посилалось на те, що договором поставки визначено обов'язок покупця оплачувати виключно реалізований товар споживачеві, крім того, оскільки поставлений позивачем товар є непопулярним, у зв'язку з чим не продався, то відповідно до п. 5.10 договору поставки у ТОВ "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА" виник обов'язок викупу такого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Дієса" на користь ТОВ "ТК "Астоніш Україна" основний борг у сумі 77 112,18 грн, пеню у сумі 14 579,37 грн, інфляційну складову боргу у сумі 9 223,52 грн, 3% річних у сумі 2 948,41 грн, 1 557, 96 грн. судового збору та витрати за надані послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні решти первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки ТОВ "Дієса" протягом 60 днів з дня отримання товару не використало права його повернути, як нереалізований, то у ТОВ "ТК "Астоніш Україна" виникло право вимагати оплати вказаного товару. При цьому пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають нарахуванню починаючи з наступного дня після спливу вказаного 60-денного строку для повернення товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 в частині первісного позову cкасовано частково та прийнято нове рішення в цій частині в редакції, відповідно до якої первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Дієса" на користь ТОВ "ТК "Астоніш Україна" основний борг у сумі 77 112,18 грн, пеню у сумі 6 685,57 грн, інфляційну складову боргу у сумі 3 077,00 грн, 3% річних у сумі 715,24 грн, 1 312,32 грн. судового збору за розгляд позовних вимог та витрати за надані послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні решти первісного позову відмовлено. В частині зустрічного позову рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Дієса" на ТОВ "ТК "Астоніш Україна" витрати за надані послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн. під час апеляційного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними у рішенні місцевого суду в частині стягнення плати за поставлений товар та в частині вирішення зустрічного позову, однак вказав про необхідність здійснювати розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних по закінченню 7 днів з моменту отримання ТОВ "Дієса" вимоги про сплату основного боргу.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції частково, 04.09..2017 ТОВ "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суд у від 15.08.2017 скасувати в частині прийняття нового рішення, і залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, ТОВ "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА" посилається на те, що апеляційним судом під час визначення періоду розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних безпідставно застосовано положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки строк виконання зобов'язання з повної оплати товару настав зі спливом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 02.04.2015 між ТОВ "ТК Астоніш Україна" (постачальник) та ТОВ "Дієса" (покупець) укладено договір №0204-01, відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товари народного споживання, а саме: електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини і прилади для механізації побутових робіт, побутових пристроїв для очищення, зволоження, кондиціонування повітря, електроосвітлювальної арматури і електроламп, електронагрівальних приладів, провідникових виробів і т.д. і т.п.), телерадіотовари, звукозаписна, для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носіїв для записів звуку, платівок, телевізійних приймачів, частин, вузлів, а також деталей і приладдя до них і т.д. і т.п.), комп'ютерну техніку (комп'ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, засоби для чистки, далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Товар постачається партіями (п. 1.1, 1.2. договору).

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 171 441,00 грн за наступними видатковими накладними: № 47 від 23.06.2015 на суму 30 582,24 грн; № 70 від 15.07.2015 на суму 19 189,80 грн; №85 від 29.07.2015 на 17 933,76 грн; №156 від 13.10.2015 року на суму 59 904,00 грн; №241 від 19.05.2016 на суму 32 173,92 грн; №251 від 19.05.2016 на суму 11 657,28 грн.

Наявність заборгованості в сумі 113 283,33 грн підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2016, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін.

На час вирішення спору в суді встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару не виконав належним чином, оплатив поставлений товар на вказану суму лише частково в розмірі - 94328,82 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача, з огляду на що судами встановлено наявність заборгованості ТОВ "Дієса" перед ТОВ "ТК Астоніш Україна" в сумі 77 112,18 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення наведено у статтях 525 , 526 ЦК України.

Згідно з ст. 530 ЦК України з якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Водночас згідно з п. 3.5 договору поставки (в редакції додаткової угоди №1 від 02.04.2015) покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачу, але в будь-якому випадку не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначених у п. 2.9 договору.

Разом з тим, відповідно до п. 5.10 договору поставки постачальник гарантує конкурентоспроможність і ліквідність товару, що поставляється. У випадку якщо протягом 60 календарних днів з моменту постачання товару буде виявлена низька популярність, неконкурентоспроможність і/або неліквідність поставленого товару (у тому числі за вказаний період товар не буде проданий через роздрібну мережу кінцевому споживачеві), постачальник зобов'язується викупити такий товар у покупця за ціною його первинного продажу покупцеві і здійснити власними силами і за свій рахунок його повернення (вивезення). Зобов'язання по викупу такого товару у постачальника виникають у момент отримання від покупця повідомлення про низьку популярність і/або конкурентоспроможності і/(або) неліквідності товару (партії товару).

Судами встановлено, що вимога ТОВ "Дієса" №1441/1 від 01.12.2016 про повернення товару та була направлена з порушенням строку, встановленого п. 5.10 договору поставки, та містить посилання на інший договір №0104-01 від 02.04.2015.

Аналіз наведених обставин справи, норм матеріального права у сукупності з умовами договору дає підстави для висновку, що нереалізація товару протягом 60 днів із моменту поставки та невчинення покупцем (ТОВ "Дієса") зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові тягне за собою обов'язок покупця оплатити товар.

Таким чином, зі спливом вказаного строку (60 днів з моменту поставки товару) у постачальника виникає право вимагати оплати поставленого товару.

Апеляційний господарський суд правомірно звернув увагу на те, що умовами договору поставки не передбачено строку оплати товару постачальнику, який нереалізовано покупцем протягом 60 днів.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Реалізація товару, в залежність від якої у п. 3.5. договору поставлено його оплату, не може вважатись обставиною, яка має неминуче настати в розуміння ст. 530 ЦК України.

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що за таких умов у договорі строк виконання зобов'язання з оплати товару не встановлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про безпідставність застосування апеляційним судом ст. 530 ЦК України до спірних правовідносин.

Судами встановлено, що 19.10.2016 ТОВ "ТК Астоніш Україна" було надіслано ТОВ "Дієса" вимогу № 53 від 19.10.2016 з посиланням на ст. 530 ЦК України, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги сплатити борг у сумі 113 283,33 грн. За змістом вимоги №53 позивач за первісним позовом наголосив, що оскільки п. 3.5 договору сторони не обумовили строк виконання оплати, він керується ст. 530 ЦК України.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що строк оплати за таких умов настав через 7 днів з моменту пред'явлення вимоги, а не на 61 день з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 7.4 договору поставки за прострочення плати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш 20 % від вартості поставленої партії товару.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином встановивши, що прострочення ТОВ "Дієса" оплати товару за договором поставки має місце з 26.10.2016, апеляційний господарський суд правомірно здійснив перерахунок заявлених ТОВ "ТК Астоніш Україна" сум пені, інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням цієї дати та частково відмовив у їх задоволенні.

Таким чином, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК АСТОНІШ УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі №910/699/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий