Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №910/14036/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/14036/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Національний банк України, 2) Міністерство фінансів України про визнання права та визнання відсутнім права,

за участю представників:

позивача - Горобець Д.Г., адвокат;

відповідача-1 - Діденко Т.Г., адвокат;

відповідача-2 - не з'явилися;

третьої особи-1 - не з'явилися;

третьої особи-2 - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (далі - ТОВ "Лайк Сіті") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" (далі - ТОВ "Інвестгруп") про визнання за ТОВ "Лайк Сіті" права вимоги до ТОВ "Інвестгруп" сплатити суму боргу за кредитним договором від 04.11.2013 №4И13703Д (далі - договір № 4И13703Д) у розмірі 90 079 068,67 грн, який було сплачено ТОВ "Лайк Сіті" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" за ТОВ "Інвестгруп"; визнання відсутності у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимоги до ТОВ "Інвестгруп" сплатити суму боргу за договором № 4И13703Д у розмірі 90 079 068,67 грн, який було сплачено ТОВ "Лайк Сіті" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" за ТОВ "Інвестгруп".

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.10.2016 ТОВ "Лайк Сіті" як поручитель за договором поруки від 20.10.2016 № 4И13700Д/П (далі - договір № 4И13700Д/П) виконало обов'язок боржника - ТОВ "Інвестгруп" за договором № 4И13703Д і сплатило на користь ПАТ КБ "Приватбанк" борг у сумі 90 079 068,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1369, у зв'язку з чим ПАТ КБ "Приватбанк" втратив, а ТОВ "Лайк Сіті" набуло право вимоги до ТОВ "Інвестгруп" сплати боргу у сумі 90 079 068,67 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що уся сума заборгованості ТОВ "Інвестгруп" за договором №4И13703Д на дату її сплати ТОВ "Лайк Сіті" становила 90 079 068,67 грн. Також суди взяли до уваги, що заявлені позивачем вимоги є фактично вимогами про встановлення факту, які відповідно до статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не можуть бути окремим предметом спору.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційних скаргах, які є ідентичними за змістом, що було також підтверджено представником позивача у судовому засіданні, ТОВ "Лайк Сіті" посилається на те, що суди неправильно застосували положення статей 16, 512, 514, 556 ЦК України, оскільки встановлення факту визнання ПАТ КБ "Приватбанк" погашення ТОВ "Лайк Сіті" боргу в сумі 90 079 068,67 грн автоматично має наслідком визнання відсутнім у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимоги до ТОВ "Інвестгруп" сплати зазначеної суми коштів та визнання у ТОВ "Лайк Сіті" такого права вимоги до ТОВ "Інвестгруп".

Також у касаційних скаргах ТОВ "Лайк Сіті" посилається на те, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є визнання права, тому позивачем було правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційних скаргах ТОВ "Лайк Сіті" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційні скарги ПАТ КБ "Приватбанк" просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку. Крім того, ПАТ КБ "Приватбанк" наголошує, що надане позивачем платіжне доручення не є належним доказом виконання ним зобов'язань боржника у повному обсязі, що було враховано судами під час винесення рішень з посиланнями на правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційних скарг, однак відповідач-2 та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь представників у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційні скарги, а представник відповідача - підтримав наведені у відзиві заперечення на касаційні скарги ТОВ "Лайк Сіті".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що 20.10.2016 між ТОВ "Лайк Сіті" (поручитель) і ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) було укладено договір №4И13700Д/П, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання TOB "Інвестгруп" (боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 01.11.2013 № 4И13700Д (далі - кредитний договір №1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору № 1;

- кредитним договором від 04.11.2013 № 4И13703Д (далі - кредитний договір №2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору № 2;

- кредитним договором від 07.11.2013 № 4И13708Д (далі - кредитний договір №3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору № 3;

- кредитним договором від 11.04.2014 № 4И14157И (далі - кредитний договір №4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору № 4;

- кредитним договором від 26.03.2014 № 4И15072И (далі - кредитний договір №5), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору № 5.

За умовами пунктів 2, 4, 5, 6, 7 договору № 4И13700Д/П поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором із повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів із моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору. У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дата цього договору.

Відповідно до пункту 8 договору № 4И13700Д/П до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договором(ами) застави (іпотеки), укладеним у цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

За змістом пункту 10 договору № 4И13700Д/П кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Судами встановлено, що позивач, на підтвердження факту перерахування відповідачу-1 грошових коштів на виконання умов договору № 4И13700Д/П, надав копію платіжного доручення від 20.10.2016 № 1369 на суму 90 079 068,67 грн, в зв'язку з чим позивач вважає, що ним виконано зобов'язання відповідача-2 за договором № 4И13703Д.

27.01.2017 листом № 20 ТОВ "Лайк Сіті" звернулося до ТОВ "Інвестгруп" в якому повідомило останнього про виконання його зобов'язань перед ПАТ КБ "Приватбанк" щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом і просило ТОВ "Інвестгруп" підписати угоду та довіреність на представництво його інтересів.

Зазначений лист відповідачем-2 залишено без відповіді та без задоволення.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачі, на думку позивача, не визнають факту погашення заборгованості та переходу до нього прав кредитора.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частин 1, 2 статті 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом із тим суди попередніх інстанцій правильно встановили, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що станом на 20.10.2016 заборгованість ТОВ "Інвестгруп" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за договором №4И13703Д становила саме 90 079 068,67 грн.

Як зазначив Верховний Суд України у постановах від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Згідно пункту 7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку у складі колегії суддів, колегія не вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

У відзиві на касаційні скарги ПАТ КБ "Приватбанк" обґрунтовано зазначає, що надане позивачем платіжне доручення від 20.10.2016 № 1369 на суму 90 079 068,67 грн на підтвердження факту перерахування ним відповідачу-1 грошових коштів на виконання умов договору № 4И13700Д/П не є належним доказом виконання ним зобов'язань боржника у повному обсязі.

Крім того, способи захисту прав та охоронюваних законом інтересів встановлені статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що заявлені позивачем вимоги про визнання у відповідача-1 відсутнім права вимоги та визнання у ТОВ "Лайк сіті" наявним права вимоги до відповідача-2 є фактично вимогами про встановлення фактів, які мають юридичне значення, підлягають встановленню під час розгляду спору про стягнення грошових коштів за договором №4И13703Д чи за договором № 4И13700Д/П та не можуть бути самостійним предметом спору, оскільки такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, а тому не можуть самостійно розглядатися в окремій справі.

Зазначені висновки судів стали обґрунтованою підставою для відмови у позові.

Доводи, наведені у касаційних скаргах ТОВ "Лайк Сіті", стосовно того, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є визнання права, тому позивачем було правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, не заслуговують на увагу суду, оскільки позов про визнання права може бути подано щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто винесенням рішення про визнання права повинен вирішуватися спір по суті, а не встановлюватися факти, якими не завершується вирішення спору та не відбувається поновлення порушених прав позивача.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом частини 1 статті 309 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/14036/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір