ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11301/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Кролевець О. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В., Демидова А.М.,

від 04.10.2023

у справі за позовом ОСОБА_2

до: 1. ОСОБА_1

2. Приватного підприємства "Консул-Партнер"

про визнання договору удаваним, визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним статуту та скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Консул-Партнер» про:

- визнання удаваним договору №1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який вчинений для приховання договору застави корпоративних прав;

- визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер», оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017;

- визнання недійсним статуту (нова редакція) Приватного підприємства «Консул-Партнер», затвердженого рішенням зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер», оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017;

- скасування реєстраційної дії (запису) від 13.09.2017 №10651050014010767, «Зміна або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи», «зміни до установчих документів юридичної особи», внесеної до реєстру державним реєстратором Радько І.Ю.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.07.2023 відмовив у відкритті провадження у справі, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевим господарським судом зазначено, що Господарський суд міста Києва у рішенні від 01.12.2022 у справі № 910/12593/21 встановив необґрунтованість та недоведеність тверджень позивача, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17 є договором застави, тобто, не доведено, що вказаний правочин є удаваним. Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання припиненою застави за договором № 1-09/17 від 07.09.2017, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який є удаваним правочином, вчиненим для приховання договору застави, задоволенню не підлягають.

Тобто у справі № 910/12593/21 вже прийнято рішення, яке набрало законної сили, у спорі між тими ж сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, що і у поданому до суду 17.07.2023 позові у справі № 910/11301/23.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.10.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/11301/23 скасував. Матеріали справи № 910/11301/23 передав на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Своє рішення обґрунтував тим, що предмет спору, тобто, основні матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких позивач просить прийняти судове рішення - визнання договору удаваним та визнання припиненим права застави - у цих справах є різними, мають різні правові наслідки, хоча і зумовлені одними підставами їх виникнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023, у якій просила її скасувати, ухвалу Господарського суду від 19.07.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/11301/23 залишити в силі.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржниця зазначила про те, що у даних правовідносинах є необхідним застосування пункту 3 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з наявністю відкритого спору у справі № 910/12593/21, оскільки постановою Верховного Суду від 18.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/12593/21 скасовано та передано справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва).

А також те, що суд апеляційної інстанції не врахував наявність ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі № 910/12501/20 за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Консул-Партнер" та ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Позивачка у відзиві на касаційну скаргу просила у її задоволенні відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

За змістом статей 4 14 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою та другою статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позивач повинен у позові зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими він їх обґрунтовує.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду (від 26.07.2022 у справі №906/785/21, від 14.12.2022 у справі №910/16463/21, від 02.03.2023 №925/1662/21).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, (1) повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, (2) про той самий предмет і (3) з тих самих підстав.

Апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі № 910/11301/23 з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 175 ГПК України, враховуючи наявність такого, що набрало законної сили, рішення у справі № 910/12593/21.

За висновками місцевого господарського суду, незважаючи на те, що хоча редакції першої позовної вимоги у справах № 910/11301/23 та № 910/12593/21 формально відрізняються, однак фактично предметом розгляду є вимога щодо встановлення факту удаваності правочину - договору № 1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Консул-Партнер».

У справі № 910/11301/23 ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Консул-Партнер» про визнання удаваним договору № 1-09/17 від 07.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який вчинений для приховання договору застави корпоративних прав; визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер», оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017; визнання недійсним статуту (нова редакція) Приватного підприємства «Консул-Партнер», затвердженого рішенням зборів засновників Приватного підприємства «Консул-Партнер», оформленого протоколом №1-09/17 від 07.09.2017; скасування реєстраційної дії (запису) від 13.09.2017 №10651050014010767, «Зміна або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи», «зміни до установчих документів юридичної особи», внесеної до реєстру державним реєстратором Радько І.Ю.

Правовою підставою позову визначено статтю 235 ЦК України та обґрунтовано тим, що 07.09.2017 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично уклали договір застави належних ОСОБА_2 корпоративних прав у ПП «Консул-Партнер» з метою забезпечення виконання боргових зобов`язань, у зв`язку з чим просила визнати цей договір удаваним.

Частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Отже, у справі № 910/11301/23 суд, під час розгляду справи, має перевірити доводи позивачки, що спірний правочин вчинено з метою приховати інший правочин, на підставі статті 235 ЦК України, та встановити чи сторонами вчинено саме цей правочин (наприклад, договір застави корпоративних прав як зазначає позивач), та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

У справі № 910/12593/21, за тотожного суб`єктного складу сторін, предметом позову є визнання припиненою застави за договором № 1-09/17 від 07.09.2017, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який є удаваним правочином, вчиненим для приховання договору застави. Припинення права застави регулюється положеннями статті 593 ЦК України та статті 28 Закону України "Про заставу".

Таким чином, справи № 910/11301/23 та № 910/12593/21 не збігаються як за предметом позову так і за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 04.03.2019 у справі № 910/12608/18, від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції обмежив право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя, оскільки, взявши до уваги наявність рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 910/12593/21, не звернув уваги, що справи не є повністю ідентичними, відрізняються як за правовим змістом, так і за наслідками, що в свою чергу вказує на неправомірність застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 910/12593/21 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, тобто наразі існує відкритий спір між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, є безпідставними.

Станом на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови від 04.10.2023, наведена скаржником постанова Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 910/12593/21 ухвалена не була, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави вирішувати питання про правильність застосування судом першої інстанції пункту 2 чи пункту 3 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції взагалі не взято до уваги справу № 910/12501/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПП «Консул-Партнер» про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 07.09.2017 № 1-09/17 з огляду на його фіктивність, провадження у якій було закрито у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову, то вони є безпідставними. Наявність постановленої у справі № 910/12501/20 ухвали про закриття провадження у справі не було визначено судом першої інстанції підставою для застосування наслідків пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України у справі № 910/11301/23, висновок щодо ідентичності цих справ за суб`єктним складом, предметом та підставами позову судом першої інстанції не формувався.

Враховуючи викладене, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, з наведених скаржником мотивів, відсутні.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалене із додержанням норм процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 910/11301/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

О. Кролевець