Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.12.2019 року у справі №922/815/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/815/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного товариства

«Племінний завод «Червоний Велетень» - Кузьменка В.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Слобожанський Альянс» - не з`явився,

Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації

речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації

юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Зміївської районної державної адміністрації Харківської області

Штефана Олександра Анатолійовича - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний Велетень»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (у складі колегії суддів: Барабашова С.В. (головуючий), Істоміна О.А., Стойка О.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 (суддя Чистякова І.О.)

у справі № 922/815/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний Велетень»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський Альянс»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефана Олександра Анатолійовича, ОСОБА_1,

про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Племінний завод «Червоний Велетень» (далі - ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський Альянс» (далі - ТОВ «Слобожанський Альянс»), у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42335817 від 01.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора земельна ділянка, щодо якої було проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) за ТОВ «Слобожанський Альянс», перебувала у користуванні позивача згідно з договором оренди, укладеним 06.08.2012 із ОСОБА_2 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ) строком на 10 років, і зареєстрованим відділом Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що внесено запис у Державний реєстр земель від 07.09.2012 № 632178054001216.

Оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржене рішення, не перевірив наявність/відсутність суперечностей між заявленим ТОВ «Слобожанський Альянс» правом на користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою та вже зареєстрованими правами ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» на цю земельну ділянку, чим допустив неправомірну подвійну державну реєстрацію речового права, позивач просив визнати протиправним і скасувати зазначене рішення.

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 та 23.04.2019 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Державного реєстратора сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (далі - державний реєстратор) Штефана О.А. та ОСОБА_1

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не підстав набуття такого права, та не є спором про право. Такі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник унаслідок виконання державним реєстратором владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 17.10.2019 залишив рішення суду першої інстанції без змін з мотивів, викладених у постанові.

Апеляційний суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спір у цій справі має публічно-правовий характер, та, надавши власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначив, що спір у зазначеній справі є спором про право цивільне між особою, що вимагає скасування державної реєстрації, й особою, за якою зареєстровано таке право, а тому підлягає розгляду судами господарської юрисдикції з огляду на суб`єктний склад сторін. Водночас суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що позивач скористався неефективним способом відновлення порушеного права, а тому позовна вимога про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора не є правильно обраним способом захисту таких прав. Разом із тим судом зауважено, що спір щодо реєстраційних дій виник на підставі укладеного між ТОВ «Слобожанський Альянс» і ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 26.07.2018, питання правомірності укладення та виконання якого взагалі не було предметом розгляду у цій справі, тому скасування рішення про державну реєстрацію не призведе до скасування (усунення) підстави її проведення.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2019 року ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» обґрунтовано тим, що поза увагою судів залишилася та обставина, що положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» передбачено скасування записів про державну реєстрацію прав на підставі рішення суду; оскільки фактичним підґрунтям і метою пред`явлення позову у цій справі стало наявність суперечностей щодо правомірності користування земельною ділянкою, що виникло внаслідок прийняття оскарженого рішення державного реєстратора, позовна вимога про визнання протиправним та скасування такого рішення є належним способом захисту та відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18; відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заявлена позивачем вимога є самостійною вимогою та не потребує додаткового визнання недійсним договору оренди

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Слобожанський Альянс» зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

ТОВ «Слобожанський Альянс», державний реєстратор Штефан О.А. та ОСОБА_1 в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

22.01.2020 ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» подано Суду письмові пояснення, які за своїм змістом фактично є доповненнями до касаційної скарги та подано поза межами строку на касаційне оскарження, отже, з огляду на положення статті 118 ГПК Суд залишає ці письмові пояснення без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 06.08.2012 між Публічним акціонерним товариством «Племінний завод «Червоний Велетень» (у подальшому перейменоване на ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень»; орендар) і ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,1349 га (у тому числі сіножаті), кадастровий номер 6321780500:02:000:1059, яка розташована на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області (пункти 1, 2).

Відповідно до пункту 8 договору його укладено терміном на 10 років.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43).

Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 07.09.2012 № 632178054001216.

За актом приймання-передачі від 06.08.2012 орендодавець передав зазначену земельну ділянку орендарю.

Також судами встановлено, що власником зазначеної земельної ділянки на цей час є ОСОБА_1 - спадкоємець ОСОБА_2 .

Згідно з інформацією Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області (лист від 06.02.2019 № 64/111-19) станом на 29.12.2012 відповідно до Книги реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок, зокрема, між зазначеними у переліку громадянами (у тому числі ОСОБА_1 ) та Публічним акціонерним товариством «Племінний завод «Червоний Велетень» (перейменовано на ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень») укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321780500:02:000:1059, а інших записів про зміну або припинення цього договору немає.

Аналогічну інформацію надало Головне управлінням Держгеокадастру у Харківській області (лист від 06.02.2019 № 32-20-11-1036/0/19-19).

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42335817 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором щодо реєстрації права оренди ТОВ «Слобожанський Альянс» на земельну ділянку, за наявності чинного договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» і громадянином ОСОБА_2 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ), що, у свою чергу, унеможливлює здійснення державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Слобожанський Альянс» і громадянином ОСОБА_1 , до закінчення строку дії попереднього договору.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову -обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої є третя особа - ОСОБА_1 (фізична особа).

Тобто позивач вважає, що у нього виник спір з особою, право якої зареєстровано, з приводу реєстраційних дій. Однак таке твердження, на переконання Верховного Суду, є помилковим та спростовується змістом позовної заяви.

Як свідчать предмет і підстави позову, заявлені ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень», товариство взяло в оренду у власника - фізичної особи ОСОБА_2 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ) спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321780500:02:000:1059, площею 0,1349 га.

Під час дії договору оренди, укладеного із позивачем, право оренди на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 6321780500:02:000:1059, площею 0,1349 га державний реєстратор 01.08.2018 зареєстрував за ТОВ «Слобожанський Альянс» на підставі укладеного між ним і фізичною особою ОСОБА_1 договору оренди від 26.07.2018.

Отже, допущено одночасну державну реєстрацію декількох прав оренди на одну й ту саму земельну ділянку, що порушує права позивача на орендовану земельну ділянку.

Так, за змістом позовної заяви ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» звернулося до суду за захистом свого права користування спірною земельною ділянкою, порушеного власником цієї земельної ділянки (третьою особою ОСОБА_1 ) шляхом укладення договору про надання права користування цією самою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб із ТОВ «Слобожанський Альянс» і реєстрації права користування земельною ділянкою відповідачем за собою.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором права оренди з іншим орендарем (ТОВ «Слобожанський Альянс»), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (власником орендованої земельної ділянки), яка у цій справі є третьою особою, на той час не припинилися. Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.

Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи -власника земельної ділянки.

Неоспорювання позивачем дій третьої особи (власника земельної ділянки) не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї фізичної особи і спір у позивача виник саме із власником земельної ділянки як орендодавцем.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19.

Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди власника земельної ділянки (третя особа) та відповідача, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договорів, укладених із позивачем і відповідачем.

Власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновок суду першої інстанції про підвідомчість цього спору адміністративному суду та висновок суду апеляційної інстанції про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За змістом частини 1 статті 313 ГПК судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу.

Так, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у справі № 922/815/19.

Суд касаційної інстанції не надає оцінки доводам сторін, викладеним у касаційній скарзі та відзиві на неї, оскільки згідно з частиною 2 статті 313 ГПК порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу ПрАТ «Племінний завод «Червоний Велетень» необхідно частково задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а провадження у справі закрити з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний Велетень» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі № 922/815/19 скасувати.

3. Провадження у справі № 922/815/19 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий