Історія справи

Постанова КГС ВП від 03.10.2024 року у справі №922/3877/21
Постанова КГС ВП від 03.10.2024 року у справі №922/3877/21
Постанова КГС ВП від 21.11.2023 року у справі №922/3877/21
Постанова КГС ВП від 21.11.2023 року у справі №922/3877/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 922/3877/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023

та рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021

у справі за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко"

про стягнення шкоди

Учасники справи:

Прокуратура: Кондратюк Д. А.;

Державна екологічна інспекція: не з`явився;

ТОВ "Харків-Еко": не з`явився;

1. Стислий зміст заявлених позовних вимог

1.1. Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - позивач) з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" (далі - ТОВ "Харків-Еко", відповідач) 5 558 068,76 грн шкоди, що заподіяна державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок засмічення земельної ділянки відповідачем допущено забруднення земельної ділянки площею 325 м.кв з кадастровим номером 6310138500:12:005:006, що розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові, забруднюючими речовинами (амонієм (обмінним) у перерахунку на амоній, неполярними вуглеводними (або нафтопродуктами), нітратами у перерахунку на нітрати та фосфору рухомими формами у перерахунку на п`ятиоксид фосфор Р2О5, що є порушенням статей 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 35 Закону України "Про охорону земель".

2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2021, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що:

- проведення позивачем позапланової перевірки товариства відповідача здійснено з порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

- позивач стосовно відповідача діяв поза межами прямо передбаченого законом строку на проведення перевірки та поза межами предмету звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021, у зв`язку з чим отримані позивачем 12.02.2021 об`єктивні дані є такими, що здійснені з порушенням установленої законом процедури, а тому не можуть бути визнані судом допустимими доказами у розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України;

- для виникнення у суб`єкта господарювання обов`язку відшкодувати шкоду факт наявності лише сміття не є достатнім;

- з протоколу вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 05.08.2021 №39-2021/103-104, який складений на підставі акту відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 №39-2021/103-104, вбачається, що відбір проб ґрунтів відбувся 22.06.2021, тобто більш ніж через 4 місяці після проведеної позапланової перевірки. Також, з наданого документу також неможливо встановити, з якої саме земельної ділянки здійснено відбір проб ґрунтів;

- в наданому Інспекцією протоколі встановлено факт забруднення земельної ділянки амонієм (обмінним), неполярними вуглеводнями (або нафтопродуктами), нітратами, фосфором (рухомі форми), але не вказано час виникнення забруднення ґрунтів та не зазначено причинно-наслідковий зв`язок між розміщенням відпрацьованих покришок на земельній ділянці і забрудненням ґрунтів мінеральними добривами та неполярними вуглеводнями (або нафтопродуктами);

- рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №520/15087/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, задоволено позов ТОВ "Харків-Еко", визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківський області від 19.02.2021 № 10/08-10. Встановлені у вказаній справі обставини спростовують висновки, викладені у акті перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 та підтверджують необґрунтованість винесення припису №10/08-10 від 19.02.2021, що в свою чергу спростовує доводи прокурора про можливість притягнення відповідача до відповідальності на підставі статті 1166 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

3.1. 04.02.2021 Державною екологічною інспекцією у Харківській області з метою перевірки тверджень, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021, видано наказ № 130/12-02 про здійснення позапланового заходу (перевірки) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони атмосферного повітря, охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорони земель, поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами.

3.2. Строк проведення перевірки за наказом позивача від 04.02.2021 № 130/12-02 складав: з 05.02.2021 по 18.02.2021.

3.3. У вказаний період позивачем відносно відповідача проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Предметом перевірки були охоплені питання охорони атмосферного повітря, охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорони земель, поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами.

3.4. За результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, встановлено, що відповідачем при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із збиранням небезпечних відходів, не забезпечується захист земель від забруднення та не вживаються заходи щодо запобігання негативному та екологонебезпечному впливу на земельній ділянці та ліквідації наслідків такого впливу. Відповідачем допущено засмічення частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062, що розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові, де на відкритому ґрунті площею 325 м. кв, висотою 1,1 м та об`ємом 357,5 м. куб відповідачем розміщені відпрацьовані покришки (код 6000.2.9.03 згідно з класифікатором відходів, затвердженим Наказом Держстандарту України № 89 від 29.02.1996). Внаслідок засмічення земельної ділянки відповідачем допущено забруднення земельної ділянки площею 325 м.кв з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062, що розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові, забруднюючими речовинами (амонієм (обмінним) у перерахунку на амоній, неполярними вуглеводними (або нафтопродуктами), нітратами у перерахунку на нітрати та фосфору рухомими формами у перерахунку на п`ятиоксид фосфор Р2О5).

3.5. 19.02.2021 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, з посиланням на Акт від 18.02.2021 № 130/12-02/08-04 позивачем винесено припис № 10/08-10, яким на відповідача покладено низку обов`язків.

3.6. За розрахунком позивача, загальна сума збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленого забрудненням та засміченням земельних ресурсів відходами склала 5 558 068,76 грн, з яких:

- 5127525 грн збитки, заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленого засміченням земельних ресурсів відходами, розраховані на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за №422/13689 від 25.04.2007;

- 430543 грн збитки, заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленого забрудненням земельних ресурсів відходами, розраховані на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за № 285/2725 від 05.05.1998 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 №149).

3.7. З метою добровільного відшкодування заподіяної шкоди позивачем на адресу відповідача надсилались претензії № 29 від 05.03.2021 зі змінами від 13.04.2021, а також претензія № 126 від 13.08.2021, які залишені відповідачем без задоволення, що й зумовило подання даного позову.

3.8. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 у справі №520/15087/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, задоволено позов ТОВ "Харків-Еко", визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківський області від 19.02.2021 № 10/08-10. При цьому судами встановлено наступне:

- поданими заявником до матеріалів справи документами (а саме: фінансовою звітністю за 2020 рік) підтверджені обставини належності ТОВ "Харків-Еко" до категорії суб`єктів мікропідприємництва. Відтак, у силу частини четвертої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", строк здійснення позапланового заходу відносно заявника не може перевищувати двох робочих днів, а продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається. Позапланова перевірка була розпочата відповідачем 05.02.2021, а тому, строк проведення такої не мав перевищувати двох робочих днів, тобто до - 08.02.2021. Разом з тим перевірку проведено у строк з 05.02.2021 по 18.02.2021, що свідчить про порушення відповідачем строків проведення такої, а відтак, оформлення Інспекцією будь-яких документів поза межами 08.02.2021 не має жодного юридичного значення;

- підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021, в якому зазначено про незадовільну роботу заявника з утилізації відходів, що призвело до їх накопичення. У тексті звернення гр. ОСОБА_1 указано, що, зокрема, ТОВ "Харків-Еко" відмовилось у останнього прийняти його відходи на утилізацію та під час виїзду на місце знаходження підприємства гр. ОСОБА_1 щодо ТОВ "Харків-Еко" зазначив, що "уявіть собі промислову зону, пустир на якому стоїть саморобна піч, у якій спалюють відходи. Я такого ще не бачив. Поруч знаходяться відвали колишнього заводу ХТЗ. Навколо все усипано відходами, що свідчить про "гарну" роботу підприємства". Враховуючи це, заявник просив перевірити, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків -Еко" на дотримання чинного природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами, атмосферного повітря, охорони земель та забруднення вод. Таким чином, предмет проведеної відповідачем перевірки не співпадає із предметом означеного звернення громадянина ОСОБА_1 , що прямо суперечить положенням абз.11 частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

- жоден з наданих до матеріалів справи документів не містить приводів і підстав для реалізації ДЕІ у Харківській області у даному випадку повноважень на проведення заходів, здійснених відповідачем 12.02.2021 під час перебування за адресою ТОВ "Харків-Еко" по вул. Лодзька, буд. 7-А, м. Харків, зокрема: 1) вимірювання вмісту забруднюючих речовин на джерелі викиду № 1 (Котел марки "ИНКА-100" потужністю 100,0 кВт); 2) складання Акту відбору проб викидів від 12.02.2021 № 130; 3) здійснення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062.

- 12.02.2021 ДЕІ у Харківській області діяла поза межами предмету звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021, ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Демчини Т.Ю. від 04.02.2021 у справі №646/565/21 у кримінальному провадженні за №12020220060001761. У зв`язку з чим, дії Державної екологічної інспекції у Харківській області по проведенню позапланової перевірки ТОВ "Харків-Еко", результати якої оформлені актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, здійснені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому є протиправними;

- враховуючи незаконність проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки ТОВ "Харків-Еко", результати якої оформлені актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 10/08-10 від 19.02.2021, виданий за результатами такої перевірки є незаконним та підлягає скасуванню.

4. Стислий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статті 1166 ЦК України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону земель", "Про відходи", та з порушенням норм процесуального права: статей 75 76-79 86 236 237 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.

5.2. Суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2022 у справі №922/3025/20, які не є релевантними з огляду на те, що у названій справі та справі № 922/3877/21 правовідносини не є подібними.

5.3. На думку скаржника, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права полягає у тому, що: висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають встановленим обставинам справи, зокрема стосовно спростовання в судових рішеннях у адміністративній справі №520/15087/21 факту завдання шкоди відповідачем та визнання недопустимими доказів, отриманих за результатами перевірки відповідача; суди не врахували доказів, наданих на підтвердження позовних вимог, натомість надали оцінку діям Державної екологічної інспекції при проведенні перевірки відповідача через призму додержання нею норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного рішення покладено висновки, щодо скасування припису Держекоінспекції від 19.02.2021, але водночас поза увагою суду залишено інші докази, надані на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема акт перевірки від 18.02.2021 та інші матеріали інспекційної перевірки.

5.4. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 13.05.2019 у справі № 920/1107/17, за змістом яких доведення факту забруднення (засмічення) земель не обмежено таким доказом, як протокол про адміністративне правопорушення, оскільки зазначені обставини можуть бути підтверджені й іншими матеріалами, зокрема актом позапланової перевірки, актами відбору проб ґрунтів, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди.

6. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

6.1. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

7. Касаційне провадження

7.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3877/21 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.10.2023.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2023 - 15:00.

7.3. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В. В. у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3877/21 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., судді: Жуков С. В., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023.

7.4. В судовому засіданні 21.11.2023 прокурор підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав та просив Суд скаргу задовольнити.

7.5. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили.

7.6. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 21.11.2023.

7.7. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку своїх представників.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області про стягнення з ТОВ "Харків-Еко" шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (засмічення земельної ділянки призвело до її забруднення амонієм (обмінним) у перерахунку на амоній, неполярними вуглеводними (або нафтопродуктами), нітратами у перерахунку на нітрати та фосфору рухомими формами у перерахунку на п`ятиоксид фосфор Р2О5). За розрахунками позивача загальний розмір завданої шкоди становить 5 558 068,76 грн.

8.2. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на не доведення наявності шкоди, спричиненої засміченням земельної ділянки, як необхідного елементу складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, що унеможливлює покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню шкоди на підставі статті 1166 ЦК України.

8.3. Аргументи касаційної скарги прокурора за своїм змістом фактично зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неповно з`ясовано обставини справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права (розділ 5 цієї постанови).

8.4. Надаючи оцінку доводам скаржника, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

8.5. Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

8.6. В статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

8.7. Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є:

-протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду,

- шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди,

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та

- вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

8.8. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

8.9. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

8.10. Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

8.11. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

8.12. У даній справі спір стосується відшкодування державі шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельної ділянки.

8.13. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, серед іншого, Законами України "Про охорону земель", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" Земельним кодексом України, тощо.

8.14. В статті 35 Закону України "Про охорону земель" наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої вказані особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

8.15. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

8.16. Відповідно до статті 33 названого Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

8.17. В статті 43 Закону України "Про відходи" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

8.18. Згідно зі статтею 56 Закону України "Про охорону земель", яка кореспондується з положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

8.19. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами (розділ 3 цієї постанови):

- за зверненням гр. ОСОБА_1 , 04.02.2021 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було проведено позапланову перевірку ТОВ "Харків-Еко" щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони атмосферного повітря, охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорони земель, поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами, результати якої оформлено актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04;

- в ході перевірки виявлено, що при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із збиранням небезпечних відходів, відповідач не забезпечує захист земель від забруднення та не вживає заходи щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельній ділянці та ліквідації наслідків такого впливу;

- відповідачем допущено засмічення частини земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:12:005:0062, що розташована впритул до нежитлової будівлі за адресою: вул. Лодзька, 7-А в м. Харкові), де на відкритому ґрунті розміщені відпрацьовані покришки, внаслідок чого допущено забруднення земельної ділянки забруднюючими речовинами (амонієм (обмінним) у перерахунку на амоній, неполярними вуглеводними (або нафтопродуктами), нітратами у перерахунку на нітрати та фосфору рухомими формами у перерахунку на п`ятиоксид фосфор Р2О5);

- 19.02.2021 з метою усунення виявлених порушень позивачем відносно керівника товариства відповідача винесено припис №10/08-10, який в подальшому був оскаржений відповідачем до адміністративного суду та визнаний незаконним і таким, що підлягає скасуванню (судові рішення в адміністративній справі №520/15087/21);

- за розрахунками позивача, загальна сума заподіяних відповідачем збитків склала 5 558 068,76 грн;

- претензії позивача щодо сплати збитків залишені відповідачем без задоволення.

8.20. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначали наступне:

- проведення позапланової перевірки відповідача здійснено позивачем з порушенням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

- 12.02.2021 позивач стосовно відповідача діяв поза межами прямо передбаченого законом строку на проведення перевірки та поза межами предмету звернення гр. ОСОБА_1 від 16.01.2021;

- отримані позивачем 12.02.2021 об`єктивні дані отримані із порушенням установленої законом процедури, а тому не можуть бути визнані судом допустимими доказами у розумінні статті 77 ГПК України;

- для виникнення у суб`єкта господарювання обов`язку відшкодувати шкоду факт наявності лише сміття не є достатнім;

- з протоколу вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 05.08.2021 № 39-2021/103-104, який складений на підставі акту відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 № 39-2021/103-104, вбачається, що відбір проб ґрунтів відбувся 22.06.2021, тобто більш ніж через 4 місяці після проведеної позапланової перевірки. Крім того, з наданого документу неможливо встановити, з якої саме земельної ділянки здійснено відбір проб ґрунтів;

- за адресою: вул. Лодзька, 7-А, м. Харків розташована промислова зона, територія якої розподілена на значну кількість окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами та за даною адресою зареєстровані та здійснюють підприємницьку діяльність багато інших суб`єктів господарювання;

- прокурором та позивачем не доведено, яким чином знаходження протягом незначного періоду часу відпрацьованих покришок на частині земельної ділянки могло призвести до стверджуваних у позові негативних наслідків;

- судами адміністративної юрисдикції у справі № 520/15087/21 визнано незаконність проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки ТОВ "Харків-Еко", результати якої оформлені актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 10/08-10 від 19.02.2021, виданий за результатами такої перевірки, а відтак встановленими у названій справі обставинами спростовуються доводи прокурора про заподіяння державі шкоди на суму 5 558 068,76 грн внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

8.21. Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову передчасними, оскільки за змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами не перевірено та не встановлено належним чином обставини, з посиланням на які позивач та прокурор обґрунтовували заявлені вимоги, та не надано належної оцінки наявним у справі доказам і поясненням сторін.

8.22. Так, поза увагою судів попередніх інстанцій залишено те, що заявлена до стягнення сума збитків у розмірі 5 558 068,76 грн складається з:

- 5 127 525 грн збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельних ресурсів відходами;

- 430 543 грн збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення земельних ресурсів відходами.

8.23. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

8.24. В пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

8.25. За змістом наведеного у позові обґрунтування та матеріалів справи слідує, що 5 127 525 грн збитків нараховані за результатами проведеної позапланової перевірки відповідача, яка оформлена актом від 18.02.2021 №130/12-02/08-04, тоді як 430 534 грн збитків нараховані за результатами відбору проб ґрунтів згідно з актом від 22.06.2021 №39-2021/103-104, що здійснено з метою визначення вмісту забруднюючих речовин на виконання листа Головного управління національної поліції в Харківській області від 22.06.2021.

8.26. Згідно з наявними у справі поясненнями позивача 22.06.2021 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020220060001761 позивачем, з метою встановлення негативних наслідків для довкілля (забруднення земельних ресурсів), було здійснено виїзд на адресу відповідача та здійснено відбір проб ґрунту на засміченій ділянці кадастровий номер 6310138500:12:005:0062 площею 325 м. кв. Даний факт зафіксовано в акті відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 №39-2021/103-104, складеному позивачем.

8.27. Тобто, заявлений до стягнення розмір збитків складається з двох окремих сум збитків, одна з яких розрахована безпосередньо за результатами проведеної позапланової перевірки за засмічення земельних ресурсів відходами, а інша - за результатами відбору проб ґрунту в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження за забруднення земельних ресурсів відходами.

8.28. Місцевим господарським судом вказані обставини належним чином не досліджені та не перевірені. За змістом мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, відхиляючи посилання прокурора на вищезгаданий акт відбору проб ґрунтів від 22.06.2021 №39-2021/103-104 та протокол вимірювання показників складу і властивостей проб ґрунтів від 05.08.2021 №39-2021/103-104, суд врахував лише дату складання вказаних документів, пов`язуючи їх з проведеною у лютому 2021 року позаплановою перевіркою відповідача.

8.29. Суд апеляційної інстанції відповідне порушення не усунув, фактично поклавши в основу своєї постанови встановлені в адміністративній справі №520/15087/21 обставини та висновки про незаконність проведення позапланової перевірки відповідача (акт від 18.02.2021 №130/12-02/08-04) та скасування припису №10/08-10 від 19.02.2021, виданого за результатами цієї перевірки.

8.30. При цьому, зазначаючи про те, що встановлені у адміністративній справі №520/15087/21 обставини спростовують висновки, викладені у акті перевірки від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 та підтверджують необґрунтованість винесення припису № 10/08-10 від 19.02.2021, що в свою чергу спростовує доводи скаржника про можливість притягнення відповідача до відповідальності на підставі статті 1166 ЦК України, суд апеляційної інстанції вказав про те, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №922/3025/20.

8.31. Однак висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/3025/20, зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у вказаній справі, ніж у справі № 922/3877/21, про що слушно зазначав скаржник у касаційній скарзі.

8.32. Відносно посилання суду апеляційної інстанції на встановлені у вищезгаданій адміністративній справі обставини, колегія суддів зазначає наступне.

8.33. Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

8.34. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

8.35. У той же час за змістом частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

8.36. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

8.37. Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є "правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)" (пункти 74-76 постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21).

8.38. Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.

8.39. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

8.40. Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17).

8.41. Однак під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій наведене не було в повній мірі враховано. Зокрема, поза увагою судів залишено те, що висновки в адміністративній справі №520/15087/21 загалом стосуються проведеної позапланової перевірки відповідача, результати якої викладені у акті від 18.02.2021 №130/12-02/08-04 та винесеного з урахуванням такої перевірки припису №10/08-10 від 19.02.2021 про усунення виявлених порушень. Натомість частина заявлених до стягнення збитків нарахована не за результатами позапланової перевірки відповідача, а в ході проведення слідчих дій у межах кримінального провадження №12020220060001761.

8.42. Також в матеріалах справи наявна копія Акту Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.05.2021 № 59/21 (т.с.1, а.с.199-224), складеного за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, на який посилався прокурор в обґрунтування заявлених до ТОВ "Харків-Еко" позовних вимог.

8.43. В рішенні місцевого господарського суду взагалі відсутнє посилання на вказаний доказ з наведенням підстав щодо його не врахування чи відхилення. Натомість суд апеляційної інстанції в своїй постанові відхилив посилання прокурора на вищезгаданий Акт Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.05.2021 № 59/21, зазначивши про те, що встановлені у ньому обставини не мають відношення до обставин вчинення порушення природоохоронного законодавства, що є підставою заявлених позовних вимог.

8.44. Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що висновки стосовно наявності ризиків настання негативних наслідків від виявлених порушень не підтверджують факт завдання шкоди відповідачем.

8.45. Колегія суддів враховує, що за своєю суттю акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

8.46. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не перевірив аргументи прокурора стосовно того, що серед виявлених під час планової перевірки відповідача порушень законодавства, зокрема, вказано про невідповідність фактичного розміщення небезпечних відходів наданій схемі їх розміщення та про відсутність спеціально відведених майданчиків для зберігання небезпечних відходів, у зв`язку з чим суд не з`ясував, чи могли вищезгадані порушення призвести до забруднення земельних ресурсів, про що стверджує позивач та прокурор з посиланням на здійснені відбори проб ґрунтів 22.06.2021 та 05.08.2021, тобто вже після проведення планової перевірки відповідача.

8.47. Відхиляючи аргументи позивача та прокурора щодо засмічення відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:005:0062 по вул. Лодзька, 7-А у м. Харкові, суди попередніх інстанцій послалися на те, що відповідачем не заперечується факт тимчасового відвантаження ним відпрацьованих покришок на вказаній земельній ділянці, але це сталося внаслідок раптової та непередбачуваної поломки службового автомобіля МАЗ 53366, державний номер НОМЕР_1 під час транспортування відпрацьованих покришок, як вторинної сировини на переробку для передачі переробнику - ПАТ "Регенерат", про що було зазначено відповідачем під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 002655 від 16.02.2021. У відзиві на позов зазначено, що відвантажені покришки знаходилися на земельній ділянці протягом кількох днів, а тому даний факт не можна розцінювати як засмічення земельної ділянки під час її використання для ведення господарської діяльності.

8.48. Також в оскаржуваних судових рішеннях зазначено про те, що за адресою: вул. Лодзька, 7-А, м. Харків розташована промислова зона, територія якої розподілена на значну кількість окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами та за даною адресою зареєстровані та здійснюють підприємницьку діяльність багато інших суб`єктів господарювання.

8.49. Згідно з стверджуваними позивачем обставинами, які наведені ним у відповіді на відзив на позов, основним видом діяльності відповідача є збирання небезпечних відходів, факт зберігання відпрацьованих покришок підтверджують подорожні листи, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, відповідно до яких відповідач здійснював відвантаження відпрацьованих автошин ПАТ "Регенерат" (т.с.1, а.с.140-166).

8.50. За змістом оскаржуваних судових рішень, обмежившись вказівкою на визнання відповідачем факту тимчасового розміщення (відвантаження) ним відпрацьованих покришок на земельній ділянці, суди попередніх інстанцій не встановлювали обставин щодо дати такого відвантаження, тривалості знаходження покришок на земельній ділянці та співвідношення цих обставин із наданими позивачем подорожними листами, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, що входить до предмету доказування у цій справі з огляду на наслідки для земельних ресурсів, які можуть бути спричинені засміченням земельної ділянки.

8.51. Вказуючи про те, що для виникнення у суб`єкта господарювання обов`язку відшкодувати шкоду факт наявності лише сміття не є достатнім, судами попередніх інстанцій не досліджено у сукупності наявні в матеріалах справи докази, окрім акту позапланової перевірки від 18.02.2021, на які позивач та прокурор посилаються на підтвердження факту засмічення та забруднення земельних ресурсів відповідачем, про що зазначалося вище та на чому слушно наголошував скаржник.

8.52. ВВідповідно до положень природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини. Отже, забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність (подібні за змістом висновки щодо відшкодування шкоди та складу господарського правопорушення у природоохоронній сфері викладені у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16).

8.53. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.54. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

8.55. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.56. Водночас в статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.57. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

8.58. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

8.59. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень колегія суддів дійшла висновку про те, що розглядаючи позов у цій справі, суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином обставини, з посиланням на які позивач та прокурор обґрунтовували заявлені вимоги, не надали належної оцінки наявним у справі доказам та поясненням сторін.

8.60. Застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим ГПК України, зокрема статтею 86, вимогам, за змістом яких обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

8.61. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановити наведені обставини з урахуванням меж розгляду справи, встановлених частиною другою статті 300 ГПК України. Однак без з`ясування цих обставин не можна беззаперечно стверджувати про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

8.62. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

8.63. Аргументи касаційної скарги, які по своїй суті зводяться до необхідності встановлення обставин, які на переконання скаржника не були встановлені, та переоцінки наявних у справі доказів, не розглядаються Судом як такі, що не узгоджуються з вимогами статті 300 ГПК України.

8.64. При цьому колегія суддів враховує висновки, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

8.65. Враховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення, про які зазначалося вище, ухвалені у цій справі судові рішення по суті спору не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

8.66. З урахуванням вимог скаржника про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.2. Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

9.3. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і в залежності від встановленого ухвалити рішення.

10. Розподіл судових витрат

10.1. Відповідно до статті 129 ГПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

10.2. Враховуючи, що Верховним Судом скасовано оскаржені у цій справі судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду, тобто судом касаційної інстанції справа по суті не вирішувалась, відтак відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у справі №922/3877/21 скасувати.

3. Справу №922/3877/21 направити до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк