Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.09.2021 року у справі №923/602/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 923/602/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (колегія суддів: Бєляновський В. В. - головуючий, Богатир К. В., Філінюк І. Г. ) і ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.04.2021 (суддя Пригуза П. Д. ) у справі

за позовом першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації

до Приватного підприємства "Левас"

про зобов'язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи

1.1.27.04.2021 року перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Левас" (далі - ПП "Левас"), в якому просив зобов'язати відповідача виконати умови договору про надання послуг з розробки проекту землеустрою від
09.07.2018 № 31, укладеного між Департаментом та ПП "Левас", а саме: виконати у повному обсязі послуги вартістю 21225,52 грн, встановлені підпунктами 1.1,3.3.1-3.3.5 угоди сторін протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов договору про надання послуг з розробки проекту землеустрою від 09.07.2018 № 32 (з додатками до нього), укладеного між Департаментом та ПП "Левас", оскільки відповідач не виконав умови договору, передбачені підпунктами 3.3.3 та 3.3.5, а саме: не виконав календарний план та технічне завдання до договору щодо виготовлення та погодження проекту землеустрою в органах виконавчої влади та замовлення державної експертизи проекту землеустрою, чим порушив статтю 28 Закону України "Про землеустрій".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.04.2021, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, позовну заяву прокурора повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Ухвала мотивована тим, що прокурор не підтвердив підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Суд першої інстанції виходив із того, що, обґрунтовуючи підстави для звернення із позовом в інтересах Департаменту, прокурор зазначав про необхідність захисту позивача як учасника господарських правовідносин, а не як органу державної влади чи управління. При цьому прокурор не зазначив про статус позивача як компетентного органу, що у передбачений законом спосіб повинен здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах; не надав положення або інший документ, яким визначено юридичний статус позивача як органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що, за доводами прокурора, позов пред'явлено в інтересах Департаменту як захід прокурорського реагування з метою спонукання відповідача до виконання належним чином договірних зобов'язань у сфері природоохоронного законодавства. Проте суд зауважив, що прокурор не надав суду належних і допустимих доказів щодо відповідних повноважень Департаменту для захисту прав та інтересів держави у сфері дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів та порушення відповідачем саме інтересів держави при невиконанні ним своїх договірних зобов'язань і саме у сфері природоохоронного законодавства.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.04.2021, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції.

3.2. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, статті 1311 Конституції України, статей 53, 174, 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор стверджує, що обґрунтував у позовній заяві підстави для представництва, однак суд не надав належної правової оцінки доводам прокурора.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувані у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції та ухвала місцевого суду про повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, зокрема, у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

4.4. Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

4.5. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

4.6. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в пунктах 6.21,6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19,4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від
26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

4.7. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Щодо підстав звернення прокурора до суду, то відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування про наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

4.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна заява прокурора обґрунтована такими обставинами:

- 09.07.2018 року мiж Департаментом (замовник) та ПП "Левас" (виконавець) було укладено договір № 32 (з додатками до договору) про надання послуг з розробки проекту землеустрою, відповідно до якого виконавець у 2018 році надає замовнику послугу з розробки проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Стояни";

- позивач виконав повністю свої зобов'язання та своєчасно перерахував на рахунок відповідача вартість наданих послуг у вказаній сумі;

- сторони за спірним договором склали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.12.2018 № ОУ-010077, який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками обох сторін, згідно з яким відповідач передав, а позивач без будь-яких зауважень прийняв у повному обсязі технічну документацію із розробки проекту землеустрою відносно земельної ділянки заповідного урочища місцевого значення "Стояни";

- Департамент енергетики та екології Херсонської обласної державної адміністрації звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонський області з листом вiд 30.06.2020 № 01-10-1532/0/20/013.2.2 щодо надання інформації про стан проведення державної експертизи землевпорядної документації стосовно проектів землеустрою щодо організації i встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Стояни";

- відповідач зобов'язання, передбачені договором щодо розробки проекту землеустрою та надання державної експертизи вказаного проекту, не виконав;

- у відповіді на лист Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021за № 15/1-119 вих-21 голова ліквідаційної комісії Департаменту в листі від 19.03.2021 № 1/76 зазначив, що проект землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Стояни" ПП "Левас" нi до позивача, ні до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не надало;

- згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від
10.07.2020 року № 13-21-0.9-4177/2-20 державна експертиза землевпорядної документації стосовно проекту землеустрою щодо організації i встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Стояни" не проводилась;

- з огляду на зазначене прокурор стверджував, що виконавець послуг відмовився виконати календарний план та технічне завдання до договору щодо виготовлення та погодження проекту землеустрою в органах виконавчої влади та замовлення державної експертизи проекту землеустрою, чим порушив норми, встановлені статтею 28 Закону України "Про землеустрій", якими передбачено, що виконувати роботи iз складання документації із землеустрою необхідно у строк, передбачений договором;

- на підтвердження своїх доводів прокурор також зазначив, що опрацюванням даних Державного земельного кадастру, Публічної кадастрової карти України встановлено, що земельну ділянку об'єкта природно-заповідного фонду, яка є предметом зазначеного договору, на цей час не сформовано, межі не встановлено та у кадастр не внесено;

- Департамент з 29.10.2019 року перебуває в процесі ліквідації за рішенням засновника, водночас заходів щодо забезпечення повного виконання договору чи повернення коштів ним не вжито.

4.9. Суд апеляційної інстанції послався на те, що прокурор на підтвердження підстав для звернення iз позовом в інтересах Департаменту зазначав, що позов подається як захід прокурорського реагування з метою спонукання відповідача до виконання належним чином договірних зобов'язань у сфері природоохоронного законодавства.

Суд зазначив, що, обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави прокурором, прокурор листом вiд 12.03.2021 № 15/1-119вих-21 звертався до Департаменту щодо надання інформації про вжиття заходів щодо фактичного повного виконання договірних зобов'язань з боку виконавця (надання документації відповідно до договору). Департамент листом вiд 19.03.2021 № 1/76 повідомив про те, що відповідач не надав Департаменту проект землеустрою з організації та встановлення меж заповідного урочища місцевого значення "Стояни". 02.04.2021 листом № 1/83 Департамент інформував прокуратуру про відсутність позовної роботи за фактом неналежного виконання договору від 09.07.2018 № 32.

Суд апеляційної інстанції встановив, що до позовної заяви позивач додав такі документи:

- договір від 09.07.2018 № 32 про надання послуг з розробки проекту землеустрою;

- технічне завдання на надання послуг з розробки проекту землеустрою;

- календарний план на надання послуг з розробки проекту землеустрою;

- планову калькуляцію кошторисної вартості послуг;

- протокол угоди про договірну ціну;

- акт № ОУ-010077;

- платіжне доручення від 19.12.2018 № 10;

- лист Департаменту від 10.07.2020 № 01-10-1627/0/20/013.2.2;

- лист Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 15/1-119 вих-21;

- лист Департаменту від 19.03.2021 № 1/76;

- лист Херсонської обласної прокуратури вiд 25.03.2021 № 15/1-165 вих-21;

- лист Департаменту вiд 02.04.2021 № 1/89;

- повідомлення Херсонської обласної прокуратури від 22.04.2021 № 15/1-213 вих-21.

4.10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у цьому випадку прокурор не підтвердив підстави для звернення з позовом в інтересах держави за захистом прав та законних інтересів Департаменту. Так, суди зазначили, що прокурор не обґрунтував, що позивач є компетентним органом, який у передбачений законом спосіб повинен здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки до матеріалів позовної заяви прокурор не додав положення або інший документ, яким визначено юридичний статус позивача як органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Крім того, суди зазначили, що підстави для звернення із позовом в інтересах Департаменту прокурор обґрунтував необхідністю захисту інтересів позивача як учасника господарських правовідносин, а не як органу державної влади чи управління.

4.11. Колегія суддів вважає, що суди передчасно вирішили питання про повернення позовної заяви прокурора та неправильно застосували положення пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Органам державної влади та місцевого самоврядування заборонено здійснення підприємницької діяльності та некомерційної господарської діяльності (частина 4 статті 43, частина 3 статті 52 Господарського кодексу України).

Водночас частиною 3 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що діяльність негосподарюючих суб'єктів спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. Така діяльність є допоміжною (додатковою) господарською діяльністю, оскільки здійснюється суб'єктами, які створені не для заняття господарською діяльністю, однак для забезпечення свого основного виду діяльності змушені вступати у господарські відносини, наприклад, навчальні заклади, медичні установи, правоохоронні органи тощо.

Таким чином, діяльність органів державної влади ґрунтується на конституційному принципі, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, суди не врахували, що реалізація функцій державного управління може передбачати, зокрема, й укладення договорів у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

4.12. Відповідно до частин 1, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (тут і надалі у редакції Закону від 06.12.2020) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

За змістом частини 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених частини 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", за їх надання стягується плата.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент за організаційно-правовою формою є органом державної влади, який перебуває у стані припинення з
29.10.2019.

Отже, юридичний статус позивача як органу державної влади підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані під час розгляду спору.

4.13. У позовній заяві прокурор стверджував, що представництво інтересів Департаменту обумовлено необхідністю захисту інтересів держави під час використання земельних ділянок державної власності, а також у зв'язку iз невжиттям суб'єктом владних повноважень заходів для усунення порушених державних інтересів у сфері охорони та раціонального використання земель. Крім того, як зазначав суд апеляційної інстанції, прокурор звернувся для захисту прав та інтересів держави у сфері дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, та обґрунтовував порушення відповідачем інтересів держави невиконанням його договірних зобов'язань у сфері природоохоронного законодавства.

Тобто, прокурор посилався на обставини, які можуть бути підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді, проте, як зазначили суди, прокурор не надав докази на підтвердження відповідних повноважень Департаменту.

4.14. За висновком, викладеним у підпункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 8.32 постанови Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 910/5367/20, у випадку, якщо прокурор, звертаючись з позовом, посилається на обставини, які можуть бути підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді, однак не надає суду обґрунтування наявності цих підстав з відповідними доказами, суд залишає позовну заяву без руху для усунення цих недоліків. У тому ж випадку, якщо прокурор не посилається на такі обставини або обставини, на які він посилається, не можуть бути підставою для здійснення представництва, і, відповідно, їх обґрунтування і підтвердження доказами не має значення, суд згідно з пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повертає позовну заяву і додані до неї документи. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/2052/19.

4.15. Таким чином, у цій справі суди попередніх інстанцій, зазначивши, що прокурором не надано доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з доданими до неї документами відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.16. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що за наведених обставин ненадання прокурором до матеріалів позовної заяви положення або іншого документа, яким визначено юридичний статус позивача як органу державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, є підставою для залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків, зокрема для надання доказів на підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Департаменту.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

5.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.4. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.5. Ураховуючи наведені положення законодавства, порушення судами норм процесуального права, зокрема пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат буде здійснено за результатами вирішення спору у порядку, визначеному ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 і ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.04.2021 у справі № 923/602/21 скасувати, справу передати до Господарського суду Херсонської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак