Історія справи

Постанова КГС ВП від 21.09.2023 року у справі №910/590/23
Постанова КГС ВП від 21.09.2023 року у справі №910/590/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/590/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Білоуса В. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ГУ ДПС у Кіровоградській області - Філоненко Д. В.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Безносюк Наталії Анатоліївни за вх.№ 5179/2023

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023

у складі колегії суддів: Андрієнка В.В. - головуючого, Буравльова С.І., Шапрана В.В.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023

у складі судді Полякової К.В

за позовом Безносюк Наталії Анатоліївни

до 1) Державної податкової служби України,

2) Державної казначейської служби України,

3) Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області

про стягнення 11 000 000 грн,-

На розгляд Суду постало питання стягнення з державного бюджету заявлених позивачем збитків та моральної шкоди, завданих неправомірними діями державної податкової служби.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця Безносюк Наталії Анатоліївни (далі - ФОП Безносюк Н. А.) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої був складений акт №454/11-28-13-03/3121303527 від 21.11.2017.

2. Даним актом було встановлено: порушення п. 177.2, пп. 177.4.1 пп. 177.4.4 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 721820,13 грн, в тому числі: за 2015 рік на суму 689 210,07 грн; за 2016 рік на суму 32 610,06 грн; порушення п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пункту 4.4. розділу 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за 3 квартал 2015 року було відображено з недостовірними даними та помилками податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них, що призвело до зміни даних платника податків; порушення п. 2 частини 1 ст. 7, п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 124 557,98 грн, в т.ч. за 2015 рік на суму 84 701,24 грн, за 2016 рік на суму 39 856,74 грн; порушення пп. 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України занижено податкове зобов`язання по військовому збору на загальну суму 54918,87 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 52 201,37 грн, за 2016 рік на суму 2 717,50 грн; порушення п.57.1 статті 57, пп. е) п. 176.1 статті 176, п.п. 250.2.1 п. 250.2 статті 250 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з екологічного податку за 3 квартал 2014 рік; порушення підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 до пункту 177.10 статті 177 Податкового Кодексу України в частині не зберігання та ненадання на перевірку документів.

3. 27.11.2017 позивач подала до ГУ ДФС у Кіровоградській області заперечення на вказаний акт.

4. За наслідками позапланової документальної перевірки ФОП Безносюк Наталії Анатоліївни згідно з наказом виконувача обов`язків начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області від 04.12.2017 № 1631 складений акт №592/11-28-13-03/3121303527 від 19.12.2017, в якому встановлено наступні порушення законодавства: порушення пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 92 3721,94 грн за 2014 рік; порушення п.2 ч. 1 ст.7 , п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 87 292,70 грн за 2014 рік; порушення підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині не зберігання та ненадання на перевірку документів.

5. Відповідно до відповіді заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області від 27.12.2017 № 579/ФОП/11-28-13-03-07 про результати розгляду заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки від 21.11.2017 № 454/11-28-13-03/3121303527 висновки акту перевірки залишено без змін.

6. На підставі актів перевірок ГУ ДФС у Кіровоградській області винесені та вручені ФОП Безносюк Н. А. податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017, а саме:

- №0005881303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 84 144,08 грн і нарахованих штрафних санкцій - 21 036,025 грн;

- №0005891303 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору осіб за основним платежем у сумі 6 677,78 грн і нарахованих штрафних санкцій - 1 669,45 грн;

- №0005871303 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 55 605, 26 грн і нарахованих штрафних санкцій - 13 901,32 грн;

- №0005861303 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у сумі 6 771,00 грн;

- №0005851303 про нарахування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн;

- №0005901303 від 29.12.2017 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн

7. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

8. 15.03.2018 Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №3648/Б/99-99-11-62-01-14 скаргу ФОП Безносюк Н. А. задоволено частко, скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 № 0005881303, № 0005891303, № 0005871303, № 0005861303, від 29.12.2017 № 0005901303, а податкове повідомлення-рішення № 0005851303 від 28.12.2017 - залишено без змін.

9. На підставі акту перевірки №454/11-28-13-03/3121303527 від 21.11.2017 з врахуванням акту №592/11-28-13-03/3121303527 від 19.12.2017 винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002041303 від 28.12.2017, яким донараховано 85 297,46 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовано до ФОП Безносюк Н. А. штрафні санкції у розмірі 17 019,87 грн

10. 26.07.2018 постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № П/811/250/18 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі № П/811/250/18 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Безносюк Н. А. задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо проведення документальної позапланової перевірки ФОП Безносюк Н. А., на підставі наказу від 04.12.2017 за №1631 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП Безносюк Н. А." з питань, що не були предметом оскарження. У задоволені позову в іншій частині відмовлено.

11. 12.03.2019 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/7238/18 позов ФОП Безносюк Н. А. задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 № Ф-0000241303, від 28.12.2017 № Ф-0000871303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.03.2018 № 0000681303. В решті позову відмовлено.

12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 826/7321/18 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002041303 від 28.12.2017. В іншій частині у задоволені позовних вимог відмовлено.

13. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 826/7321/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 залишено без змін.

Короткий зміст позовних вимог

14. ФОП Безносюк Н. А. звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової служби України та Державної казначейської служби України про стягнення 1 000 000 грн збитків та 10 000 000 грн моральної шкоди, завданих унаслідок неправомірного нарахування заборгованості перед бюджетом.

15. Позивач зазначила, що з метою захисту своїх прав зверталася зі скаргами та адміністративними позовами до суду щодо дій та рішень ГУ ДФС у Кіровоградській області. Також для забезпечення захисту прав позивач наймала фахівців в галузі права та аудиту і бухгалтерії, що привело до значних витрат, пов`язаних із консультаціями та підготовкою документів, оплатою відряджень. У той же час, в адміністративному порядку в разі задоволення скарги не передбачено компенсації витрат на правову допомогу. Крім того, за зверненнями ГУ ДФС в Кіровоградській області відкрито виконавчі провадження, в межах яких з позивача стягнуто виконавчі збори та накладені на рахунки позивача арешти, що змусило позивача припинити підприємницьку діяльність, відмовитись від вигідних контрактів та призвело до втратити можливості реалізувати об`єкти нерухомості. Також позивача включено до реєстру боржників, у зв`язку з чим остання була вимушена відмовитись від придбання корпоративних прав ряду підприємств. До того ж, позивач оскаржувала постанови ДВС до суду, що потягло за собою необхідність сплати судових зборів, оплату послуг юристів. Загальну суму понесених збитків позивач оцінила в 1 000 000 грн.

16. Поряд із цим, позивачем заявлено до відшкодування 10 000 000 грн моральної шкоди, завдання якої спричинено вимушеною необхідністю припинення реєстрації ФОП та фактичною втратою засобів до існування. Крім того, позивач не змогла виконати ряд зобов`язань перед контрагентами, що завдало шкоди її діловій репутації. Одночасно, внаслідок арешту грошових коштів, позивач не могла забезпечувати всім необхідним своїх дітей, яких вона утримує самостійно, у зв`язку з чим позивачу доводилося позичати кошти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

17. 27.04.2023 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/590/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

18. 28.06.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/590/23 залишено без змін.

19. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивачем не доведено наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є правовою підставою для відмови в покладенні на державу, в особі відповідачів, відповідальності згідно зі статтями 1173 1174 ЦК України та відсутність належних та допустимих доказів завдання позивачу моральної шкоди.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. 20.07.2023 Безносюк Н. А. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/590/23; постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі та стягнути з Державного бюджету України, розпорядником якого є Державна казначейська служба України, 1 000 000 грн збитків, завданих неправомірними рішеннями ГУ ДФС України, та 10 000 000 грн моральної шкоди.

21. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, порушення ст. 1174 1176 Цивільного кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 26.01.2022 у справі №953/6561/20, від 09.06.2021 у справі № 726/837/20, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20, від 22.06.2020 у справі № 925/1300/18, Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 та порушення ст. 56 Конституції України, ст. 1174 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

22. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не перевірили всіх обставин справи та не застосували норми, які підлягають застосуванню, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

23. 11.09.2023 до Верховного Суду надійшов відзив ГУ ДПС у Кіровоградській області на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на відсутність обґрунтованих доводів скаржника, які б спростували законні висновки судів про відмову в позові.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання стягнення з державного бюджету заявлених позивачем збитків та моральної шкоди, завданих неправомірними діями державної податкової служби.

26. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.

27. Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

28. Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

29. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

30. Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

31. У частині першій статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

32. Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

33. Отже підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (див. аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом за наслідками проведених перевірок позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства було встановлено порушення ФОП Безносюк Н. А. порушення податкового законодавства. В подальшому, позивач оскаржила в порядку адміністративного судочинства результати проведених перевірок та прийнятих на їх підставі рішень податкового органу. За наслідками розгляду вимог позивача у справах № П/811/250/18, № 826/7321/18, № 826/7321/18 адміністративні позови ФОП Безносюк Н. А. частково визнані обґрунтованими та задоволені.

35. Позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій податкового органу вона понесла збитки в розмірі 1 000 000 грн, оскільки з метою захисту своїх прав зверталася зі скаргами та адміністративними позовами; наймала фахівців в галузі права та аудиту і бухгалтерії, що привело до оплати консультацій, підготовки документів, оплати відряджень, судових зборів, послуг юристів; відносно неї були відкриті виконавчі провадження; накладені на рахунки позивача арешти, що змусило позивача припинити підприємницьку діяльність, відмовитись від вигідних контрактів та призвело до втратити можливості реалізувати об`єкти нерухомості; позивача включено до реєстру боржників, у зв`язку з чим остання була вимушена відмовитись від придбання корпоративних прав ряду підприємств.

36. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

37. До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

38. Частинами першою, третьою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

39. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

40. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій матеріали справи не містять доказів понесення позивачем для захисту своїх прав при оскарженні протиправних дій ГУ ДФС в Кіровоградській області витрат на наймання фахівців у галузі права, аудиту і бухгалтерії, оплати відряджень, консультацій, підготовки документів тощо. Позивачем не надано доказів того, що вона втратила можливість реалізувати об`єкти нерухомості та мала відмовитися від придбання корпоративних прав ряду підприємств як і не наведено переліку таких об`єктів чи активів чи вчинення нею дій на їх придбання. Разом з тим, позивачем не надано доказів та відомостей про контракти, від виконання яких вона мала відмовитися внаслідок відкриття щодо неї виконавчих проваджень. Крім того, судами встановлено, що судовими рішеннями у справах № 826/7238/18, № 826/7321/18 позивачу присуджено до відшкодування витрати по сплаті судового збору.

41. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями податкового органу і заподіяною їй шкодою, а тому суди дійшли вірних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України 1 000 000 грн збитків. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції, в силу положень статті 300 ГПК України, не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку доказів у справі.

42. Відносно заявленою позивачем до відшкодування суми 10 000 000 грн моральної шкоди, Верховний Суд зазначає таке.

43. Згідно із частиною першою, пунктами 2, 4 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

44. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

45. При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 761/28949/17).

46. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій стверджуючи про те, що неправомірні дії ГУ ДФС в Кіровоградській області спричинили вимушену необхідність припинення реєстрації позивач як ФОП, призвели до втрати засобів до існування, необхідності позичати грошові кошти, неможливості забезпечувати всім необхідним своїх дітей, яких вона утримує самостійно, позивачем не надано доказів щодо настання таких обставин як і не надано відомостей про наявність у позивача дітей, їх кількість та вік. Водночас, позивачем також не доведено причинного зв`язку між неправомірними діями податкового органу і заподіяною позивачу шкодою про яку вона стверджує.

47. Разом з тим, доводи касаційної скарги не містять обґрунтувань щодо не дослідження судами попередніх інстанцій конкретного доказу у справі або дослідження доказів у справі з порушенням норм процесуального права.

48. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволення позову у цій справі про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача майнової та моральної шкоди та доходить висновку про правильне застосування судами ст. 56 Конституції України та ст. 1174 1176 ЦК України.

49. Відносно доводів скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 26.01.2022 у справі №953/6561/20, від 09.06.2021 у справі № 726/837/20, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20, від 22.06.2020 у справі № 925/1300/18, Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 в аналогічних правовідносинах, колегія суддів відзначає наступне.

50. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

51. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

52. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

53. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

54. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

55. Водночас, в касаційній скарзі, посилаючись на неврахування висновків Верховного Суду у справах про відшкодування майнової та моральної шкоди скаржник наводить загальні правові висновки щодо застосування статей ст. 23 1174 1176 ЦК України. Однак, результат вирішення зазначених справ зумовлений конкретними встановленими фактичними обставинами справи, які мають юридичне значення. Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

56. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

57. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

58. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

60. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

61. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Безносюк Наталії Анатоліївни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 910/590/23 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

К. Огороднік