ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2150/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. та Малашенкової Т. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ"

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 (судді:

Бойко С. М. (головуючий), Бонк Т. Б., Якімець Г. Г. ),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мані Флоу" (далі - ТОВ "Мані Флоу")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус+" (далі - ТОВ "Оптімус+")

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганна Василівна;

2) товариство з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" (далі - ТОВ "БРРЕНТ"),

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "БГ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладення фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ БАНК" Луньо І. В. (правонаступником якого є Позивач) звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до Відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Нотаріуса, про застосування наслідків недійсності правочину, а саме скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9623076 від 27.12.2013 та скасування запису про проведення державної реєстрації права власності, номер запису 4111803 від 27.12.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013 (далі - Договір) є нікчемним у силу положень статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки мало місце умисного заниження балансової вартості об'єкту нерухомості на 85% початкової балансової вартості.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020, позовні вимоги (з урахуванням заяви Позивача про зміну предмета позову) задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 9623076 від 27.12.2013 щодо нежитлових приміщень загальною площею 4 571,2 кв. м, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101 та всі послідуючі/пов'язані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: індексний номер 50879952 від 29.01.2020 та індексний номер 51284819 від
24.02.2020. Скасовано державну реєстрацію права власності Відповідача на нежитлові приміщення загальною площею 4 571,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101, номер запису: 4111803 від 27.12.2013 та всі послідуючі/пов'язані записи, а саме номер запису: 35249658 від 29.01.2020 та номер запису: 35627627 від 24.02.2020, з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від
27.12.2013 про право власності на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 258008746101) права власності за Позивачем (вул. Лейпцизька, 3-А, вхід "Б", офіс 8, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ ~organization0~).

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог і відсутністю правових підстав для застосування позовної давності.

Верховним Судом постановою від 27.10.2020 касаційне провадження у справі № 914/2150/18 у частині оскарження ТОВ "Оптімус+" рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо застосування статей 216, 256, 257, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 236 ГПК України, закрито; касаційну скаргу ТОВ "Оптімус+" у частині оскарження ТОВ "Оптімус+" рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 з підстав передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України щодо застосування статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, статей 13, 120, 202 ГПК України та неправильного застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі № 914/2150/18 - без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 поновлено ТОВ "БРРЕНТ" строк на апеляційне оскарження на рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 в справі №914/2150/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БРРЕНТ" від 03.03.2021, з урахуванням доповнень від 04.03.2020, на рішення господарського суду Львівської області від
23.03.2020 у справі № 914/2150/18; зупинено дію рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі №914/2150/18.

Від ТОВ "Мані Флоу" надійшла заява від 07.07.2021 №381 про зупинення провадження у цій справі у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку господарського судочинства - до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/411/21 за позовом ТОВ "Мані Флоу" до ТОВ "Оптімус+ " та ТОВ "БРРЕНТ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.01.2020 нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв. м., що розташовані за адресою:

Львівська обл., м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, що укладений між ТОВ "Оптімус+" та ТОВ "БРРЕНТ", оскільки у випадку задоволення позову будуть встановлені обставини відсутності прав ТОВ "БРРЕНТ" на вищезазначене нерухоме майно, а звідси і порушення будь-яких його прав внаслідок скасування реєстраційних записів, що є предметом спору в даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Окрім того, в такій заяві ТОВ "Мані Флоу" також просило зупинити провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення зі справи №32/77т у подібних правовідносинах щодо можливості виходячи з контекстуального аналізу положень статей 203, 215, 228 ЦК України, кваліфікації та визнання недійсним у судовому порядку правочину, що порушує публічний порядок з підстав відчуження майна за наявності встановленої судом заборони, саме як нікчемного (недійсного в силу закону), а не такого що є оспорюваним (заперечним) на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 клопотання ТОВ "Мані Флоу" задоволено частково; зупинено провадження у справі №914/2150/18 до перегляду судового рішення Великою Палатою Верховного Суду в справі №23/77т; відмовлено у зупиненні провадження до набрання законної сили рішення у справі №914/411/21.

Судове рішення мотивоване тим, що сама по собі взаємопов'язаність справ №914/2150/18 та № 914/411/21 ще не свідчить про неможливість розгляду справи №914/2150/18 до ухвалення рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи господарський суд у справі №914/2150/18 має достатньо доказів та правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про подібність правовідносин у вищезазначених справах за №32/77т та №914/2150/18 за їхніми елементами, зокрема суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин) у конкретній справі, а відтак про подібність правовідносин, а тому, з огляду на те, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу яка впливає на правову кваліфікацію договору купівлі-продажу за яким третя особа набула спірне майно, а звідси і на порушення її прав та інтереси в цьому провадженні, то провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

ТОВ "БРРЕНТ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №914/2150/18 в частині зупинення провадження у справі №914/2150/18 до перегляду судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №32/77т та передати справу для продовження її розгляду до Західного апеляційного господарського суду.

Зокрема скаржник зазначає, що право власності ТОВ "БРРЕНТ" на нерухоме майно виникло з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу нежитлових приміщень, тобто з 29.01.2020 в силу приписів статті 334 ЦК України, а його державна реєстрація в реєстрі прав або відсутність такої, жодним чином не впливає на факт набуття права власності за таким договором, як і на дійсність цього правочину, адже судом не накладалась заборона на відчуження майна, то зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 32/77т, в межах якої накладалась така заборона є незаконним, оскільки правовідносини у цих справах є кардинально відмінні.

Окрім того, на думку ТОВ "БРРЕНТ", суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив "заборону відчуження майна" та "заборону вчинення реєстраційних дій щодо майна", котрі є окремими правовими категоріями, неправильно кваліфікував їх правові наслідки, а відтак, дійшов до помилкового висновку, що правочин на підставі якого ТОВ "Оптімус+ " продало ТОВ "БРРЕНТ" спірне нерухоме майно порушує публічний порядок.

Водночас скаржник зазначає, що матеріали справи не підтверджують обізнаність ТОВ "Оптімус+" про ухвалу господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі № 914/2150/18, якою частково задоволено заяву ТОВ "Мані Флоу" про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки така ухвала відповідачу не вручалась.

Наголошує ТОВ "БРРЕНТ" і на тому, що на час звернення ТОВ "Мані Флоу" до суду із заявою про заміну позивача його правонаступником, у ПАТ "БГ Банк" не виникло відповідних прав вимоги, адже спір у справі не був вирішений на його користь, що виключає правонаступництво ТОВ "Мані Флоу".

Разом з тим від ТОВ "БРРЕНТ" надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача - фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі № 914/2150/18 як правонаступника позивача - публічного акціонерного товариства "БГ Банк".

Від ТОВ "Мані Флоу" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "БРРЕНТ" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021. ТОВ "Мані Флоу" зазначає, що у межах справи №32/77т Великою Палатою Верховного Суду буде надано правовий висновок, результати якого апеляційний господарський суд зобов'язаний врахувати при розгляді апеляційної скарги ТОВ "БРРЕНТ". Також у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мані Флоу" просить провести розгляд касаційної скарги у загальному порядку з проведенням судового засідання та викликом сторін.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Щодо клопотання ТОВ "Мані Флоу" про розгляд справи у судовому засіданні необхідно зазначити таке.

У поданому ТОВ "Мані Флоу" відзиві на касаційну скаргу останнє посилається на складність справи, великий обсяг матеріалів справи та необхідність надання суду касаційної інстанції додаткових усних пояснень відносно предмету спору у справі, а тому просить провести судове засідання у загальному порядку з викликом сторін у судове засідання.

Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 8 ГПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 5 статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 6 статті 301 ГПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Отже вирішення питання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах четвертій і п'ятій зазначеної статті, покладається на власний розсуд суду касаційної інстанції з огляду на конкретні обставини справи. Жодних інших підстав чи умов, якими має керуватися касаційний суд при вирішенні зазначеного питання, у цій нормі не міститься.

Касаційну скаргу ТОВ "БРРЕНТ" подано на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, про зупинення провадження у справі №914/2150/18 до перегляду судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №32/77т. Отже, згідно з вимогами частини 5 статті 301 ГПК України це судове рішення підлягає перегляду судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене посилання ТОВ "Мані Флоу" у клопотанні на необхідність надання суду касаційної інстанції пояснень щодо підстав необхідності зупинення провадження у справі, не мають визначального значення у цьому конкретному випадку, оскільки важливі для ТОВ "Мані Флоу" доводи та обставини, викладені останнім у відзиві на касаційну скаргу, розглядаються Судом, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, а тому Верховний Суд, не вбачає підстав для розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції в частині зупинення провадження у справі № 914/2150/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 32/77т.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 убачається, що справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку із необхідністю відступлення від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного в раніше ухваленій постанові від 11.03.2020 у справі № 404/6619/17, правові висновки якої були застосовані судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові у справі № 32/77т, стосовно можливості, виходячи із контекстуального аналізу положень статей 203, 215, 228 ЦК України, кваліфікації та визнання недійсним у судовому порядку правочину, що порушує публічний порядок з підстав відчуження майна за наявності встановленої судом заборони, саме як нікчемного (недійсного в силу закону), а не такого, що є оспорюваним (заперечним).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі № 32/77т апеляційний господарський суд залишив без задоволення клопотання ОСОБА_4 про процесуальне правонаступництво у справі щодо заміни відповідачів - ТОВ В "Будівельник", ТОВ "Спеціалізоване будівельне управління-14" на ОСОБА_4 в частині визнання права власності на 4/1000 нерухомого майна та його витребування. Суд виходив із того, що оскільки відповідачі, будучи обізнаними про заборону щодо відчуження спірного майна (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 про забезпечення позову шляхом заборони ЗАТ "Персенівка ", ТОВ "Будівельник", ПрАТ "Ірокс ", ТОВ "Галичбудмонтаж ", ТОВ "Спеціалізоване будівельне управління 14", Автогаражному кооперативу № 15 Галицького району м. Львова вчиняти будь-які дії, що стосуються відчуження спірних будівель), між судовими засіданнями в суді апеляційної інстанції, призначеними на 01.07.2020 та 15.07.2020, з метою затягування судового процесу, за договором купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 10.07.2020 здійснили відчуження на користь ОСОБА_4 4/1000 часток майнового комплексу, розташованого на АДРЕСА_1, тобто об'єкта нерухомості, який, серед іншого, є предметом спору у цій справі; такий правочин, як установив суд апеляційної інстанції, є таким, що порушує публічний порядок у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України та в силу закону є нікчемним, тому не породжує будь-яких прав та обов'язків для заявника.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що у даній справі за №914/2150/18 до закінчення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції та набрання ним законної сили, відповідач відчужив особі, яка не брала участі в справі нерухоме майно, яке є предметом спору, незважаючи на дію ухвали суду першої інстанції про заборону вчинення будь-яких дій щодо спірного майна. Оскільки зазначений правочин щодо відчуження особі, яка не брала участі в справі здійснений під час дії заборони вчинення реєстраційних дій, то перед судом апеляційної інстанції постало питання про кваліфікацію цього договору як такого, що порушує публічний порядок у розумінні положень статті 228 ЦК України, а відтак і його кваліфікацію як оспорюваного (без можливості виходу за межі предмета спору та визнання його недійсним) чи як нікчемного (з можливістю виходу за межі предмета спору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину).

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що у справі № 32/77т, порушено питання щодо можливості кваліфікації правочину як нікчемного чи оспорюваного оскільки зазначений правочин був вчинений під час заборони щодо відчуження спірного майна, а також має бути вирішене питання про те чи може суд вирішуючи спір про визнання права власності на майно та його витребування вийти за межі розгляду справи й застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 914/2150/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 32/77т.

Окрім того, необхідно зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 315 ГПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

Отже, відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду справі № 32/77т можуть вплинуть на оцінку апеляційним судом обставин справи під час перегляду рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі № 914/2150/18 та вирішення спору по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо зупинення провадження у цій справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У справі, що розглядається, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку спірним правовідносинам а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанцій.

Разом з тим необхідно зазначити, що оскільки предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції з процесуальних питань, а справа по суті не переглядається, у клопотанні про заміну сторони її правонаступником у справі в якій зупинено провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частин 1 та 3 статті 304 ГПК України.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених Статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної ухвали не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у цій справі прийнята із додержанням норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" залишити без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 914/2150/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова