Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.01.2019 року у справі №910/20207/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/20207/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ",

представник - адвокат Лаврик С.В. (довіреність від 03.01.2019),

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",

представник - Герасименко М.В. (довіреність №3 від 03.01.2019),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мигора"

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 19.11.2018

у складі колегії суддів: Сулім В.В. (головуючий), Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

та рішення Господарського суду міста Києва

від 03.05.2018

у складі судді Ковтуна С.А.

у справі №910/20207/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про розірвання договору поруки №4М15078И/П від 26.10.2016

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 04.03.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ" повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/20207/17 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20207/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.03.2019.3.

3. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №910/20207/17 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 та призначено її розгляд на 21.05.2019.

4. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20207/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019.

5. Ухвалою від 20.05.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я. прийняв справу №910/20207/17 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 до провадження, ухвалив розглянути касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/20207/17 у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 на 21.05.2019.

6. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ" (далі - ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІТ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про розірвання договору поруки №4М15078И/П від 26.10.2016.

7.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав своїх обов`язків за договором поруки №4М15078И/П від 26.10.2016 щодо передачі позивачу документів, які підтверджують обов`язки боржника - ТОВ "Мигора" за кредитним договором від 18.12.2015 №4М15078И. Обґрунтовуючи наявність такого обов`язку у відповідача позивач посилався на те, що він, як поручитель за договором поруки №4М15078И/П від 26.10.2016, укладеним з відповідачем, виконав зобов`язання ТОВ "Мигора" щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 18.12.2015 №4М15078И, а невиконання відповідачем цього обов`язку, на думку позивача, є істотним порушенням договору поруки №4М15078И/П від 26.10.2016 та підставою для розірвання договору.

Короткий зміст рішення першої інстанції

8. Рішенням 03.05.2018 Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.

8.1. Місцевий суд встановив, що 26.10.2016 ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІТ" (поручитель) уклали договір поруки №4М15078И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Мигора" (боржником) своїх зобов`язань за кредитним договором від 18.12.2015 №4М15078И з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

8.2. Місцевий суд, з посиланням статті 547, 553, 554, 556, 651 ЦК України, зазначив, що не будь-яке порушення договору є підставою для його розірвання за рішенням суду, а тільки таке, яке свідчить про неможливість досягнення стороною цілі договору. З огляду на це, підлягають встановленню правова природа договору поруки та мета (матеріально-правовий результат), яку сторони переслідують при його укладенні. При цьому, суд зазначив, що виконання поручителем свого обов`язку перед кредитором за боржника є тим юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення цивільних прав та обов`язків між поручителем, як новим кредитором, та боржником (стаття 11 ЦК України). Виникнення цивільних прав та обов`язків у поручителя до боржника, зобов`язання якого виконані поручителем, не обумовлено настанням таких обставин, як вручення поручителю кредитором документів, що підтверджують факт виконання поручителем зобов`язань за боржника, оскільки поручитель володіє доказами виконання ним таких зобов`язань. Спір щодо стягнення грошової суми з боржника, яка була погашена поручителем у даній справі відсутній. Тому місцевий суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави вважати, що невиконання кредитором обов`язку передати документи є істотним порушенням договору поруки, внаслідок якого сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою від 19.11.2018 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІТ" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/20207/17 залишив без змін.

9.1. Розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки позивач виконав вимоги договору поруки та сплатив певну суму за боржника за цим договором, тоді до поручителя, переходять усі права кредитора в цьому зобов`язані, зокрема й ті, що забезпечували його виконання. Отже, виникнення права вимоги у поручителя до боржника пов`язано з встановленням факту виконання зобов`язання боржника його поручителем, а не з передачею документів кредитором, що може бути передбачено договором поруки. Спеціальний порядок передачі документів від кредитора до поручителя Цивільним кодексом України не передбачений, тому сторони могли врегулювати таку процедуру в договірному порядку, однак, вона не є істотною умовою договору поруки та її порушення не є таким, що може бути підставою для розірвання договору поруки.

Судом встановлено, що за договором поруки від 26.10.2016 №4М15078И/П ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІТ" поручилось перед ПАТ КБ "Приватбанк" за повне виконання зобов`язань ТОВ "Мигора" за кредитним договором 18.12.2015 №4М15078И, а кредитор зобов`язався у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором (пункти 8.10 Договору).

З огляду на таке, апеляційний суд погодився з правильністю висновків місцевого суду про безпідставність вимог про розірвання договору поруки, зазначивши, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні статей 73, 76-79 ГПК України доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором поруки, які можуть бути підставою для розірвання договору згідно із статтею 188 Господарського кодексу України із застосуванням критерію "істотного порушення договору", внаслідок якого позивач зазнав значних збитків, та або упущеної вигоди, не зміг отримати очікуване за договором, на що мав право очікувати укладаючи такий договір.

При цьому, апеляційний суд аргументував аналогічною правовою позицією у Постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №910/20312/17.

Також, суд зазначив про те, що скаржником не було доведено, що він в повному обсязі виконав зобов`язання за договором поруки 26.10.2016 №4М15078И/П та дійшов висновку про необґрунтованість та передчасність доводів скаржника про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано положень договору поруки, зокрема, щодо обов`язку передати поручителю впродовж п`яти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІТ", позивач у справі)

10. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій порушено приписи статей 512, 514, 553, 554, 556 ЦК України, оскільки судами не враховано вимоги про повернення коштів, направленої ТОВ "МИГОРА", яка залишилась без реагування та копія якої надана суду разом з відповіддю на відзив від 21.02.2018 і судом не надано оцінку тому факту, що відповідно до положень частини 2 статті 5 ГПК України, не маючи можливості стягнути з третьої особи заборгованість, позивач звернувся з таким позовом з метою ефективного захисту свого порушеного права.

10.1. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено статті 612, 651 ЦК України, оскільки відповідачем не спростовано наявності факту істотного порушення умов договору та не виконано пункт 10 договору.

10.2. Скаржник аргументував, що судами порушено частину 1 статті 77, частину 1 статті 86, частину 5 статті 236 ГПК України, оскільки суди не дослідили ряду обставин справи, що необхідно було дослідити для прийняття законного та обґрунтованого рішення, безпідставно відмовили у витребуванні доказів, які мали істотне значення для прийняття обґрунтованого значення.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 512 - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Частина 1 статті 514 - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 553 - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частина 1 статті 554 - у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 1 статті 556 - після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

Частина 2 статті 556 - до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Частина 1 статті 612 - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 612 - боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частина 1 статті 651 - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 651 - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 3 статті 651 - у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 512, 514, 553, 554, 556, 612, 651 ЦК України, частини 1 статті 77, частини 1 статті 86, частини 5 статті 236 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, однією з яких є укладення договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

15. За змістом частин 1, 2 статті 553 ЦК України вбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.10.2016 ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ТОВ "ІМПЕРІЯ ЛІТ" (поручитель) уклали договір поруки 4М15078И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Мигора" (боржником) своїх зобов`язань за кредитним договором від 18.12.2015 №4М15078И, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів. При цьому, відповідно до пункту 10 Договору поруки, кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Обґрунтовуючи звернення до суду з позовом у цій справі з посиланням на статтю 612 ЦК України, позивач зазначав, що останнім, як поручителем, виконано зобов`язання ТОВ "Мигора" (боржника) за кредитним договором. Проте відповідачем в порушення положень, встановлених пунктами 8, 10 Договору поруки, не передано позивачу належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором та засобів забезпечення цих обов`язків. Внаслідок цього, за доводами позивача, він зазнав збитків і втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та був вимушений залучити кредитні кошти. Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договір поруки з огляду на істотне порушення договору іншою стороною.

Крім того, позивач стверджував, що останнім сплачено ПАТ КБ "Приватбанк" згідно з договором поруки №4М15078И/П від 26.10.2016 як виконання обов`язків за кредитним договором від 18.12.2015 №4О15113И 2 347 462 491, 91 грн. і на підтвердження зазначеного надано суду платіжне доручення №398 від 27.10.2016 (том 1, а.с. 28).

17. Відповідно до положень статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частин 1, 2 статті 556 ЦК України вбачається, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.

Правовий аналіз норм частин 1-2 статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

18. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, а згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Таким чином, на позивача, з урахуванням положень статті 129 Конституції України, статей 13, 74 ГПК України, покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту у такий спосіб, який обрано позивачем.

19. Господарськими судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою про надання документів, передбачених договором поруки, або докази наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що в свою чергу свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору поруки відповідачем.

Водночас, предметом заявленого позову є розірвання договору поруки, укладеного між сторонами спору у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.

За змістом статі 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.10.2018 року у справі №910/20206/17 у подібних правовідносинах.

20. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та урахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не установили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки №4М15078И/П від 26.10.2016 з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій з`ясували, що позивачем не надано, як і не містять матеріали справи, доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором поруки, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що наявність складових елементів правопорушення, з якими законодавство пов`язує виникнення збитків (протиправна поведінка, розмір збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками, вина), позивачем також не доведено.

Враховуючи наведені положення законодавства і обставини встановлені судами, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки із заявлених ним мотивів, колегія суддів касаційного суду вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору поруки №4М15078И/П від 26.10.2016.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 10-10.2. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 14-20 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судами попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

23. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ЛІТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/20207/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк