ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/3142/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 (колегія суддів: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), Поляк О. І., Дідиченко М. А.)

зі справи № 911/3142/19

за позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс" (далі - Товариство)

про стягнення 68 000 грн. пені та 68 000 грн. штрафу.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Відділення звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства про стягнення з останнього штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з рішенням Відділення від 27.11.2018 № 60-37/р/к зі справи № 86/26-р-02-04-18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", на Товариство накладено штраф за ненадання інформації на вимогу голови Відділення у встановлений строк в розмірі 68 000 грн., проте останнє не виконало зобов'язання зі сплати штрафу, у зв'язку з чим Відділенням також нараховано до стягнення 68 000 грн. пені.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду Київської області від 20.05.2020 зі справи № 911/3142/19 (суддя Мальована Л. Я.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 68 000 грн. та пеню в сумі 68 000 грн. шляхом зарахування вказаних сум в дохід загального фонду Державного бюджету України, а також з відповідача на користь позивача стягнуто 2 040 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду. Також до апеляційної скарги Товариством додане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду Київської області від
20.05.2020 зі справи № 911/3142/19 залишено без руху; надано апелянту строк у 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме, в ухвалі зазначено про необхідність Товариству вказати інші підстави для поновлення строку; роз'яснено, що при неподанні відповідної заяви у встановлений строк або у разі, якщо вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку приписів статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені апелянтом в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції причини пропуску строку визнані судом неповажними, оскільки Товариством не доведено належними та допустимими доказами обставин в обґрунтування причин несвоєчасного звернення з апеляційною скаргою у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 зі справи відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 мотивовано тим, що наведені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, доказів на підтвердження об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальних дій суду не надано, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство у касаційній скарзі просить Суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 зі справи скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги Товариство посилається на те, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 236, 242 ГПК України.

Скаржник зазначає, що не отримував рішення господарського суду Київської області від 20.05.2020, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення зазначеного рішення суду першої інстанції на адресу Товариства. Про існування оскаржуваного рішення Товариство дізналося 01.12.2020 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, скаржник вказує про відсутність у матеріалах даної справи зворотного повідомлення з відміткою про вручення судового рішення або про відмову отримання копії рішення чи відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

За доводами скаржника, ГПК України пов'язує момент початку відліку строку на оскарження судового рішення саме з врученням цього рішення стороні у справі.

Доводи інших учасників справи

Відділення у відзиві на касаційну скаргу просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду - без змін, з посиланням, зокрема, на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв'язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40,41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від
20.06.2011).

Згідно зі приписами статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 256 ГПК України.

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли статті 119 ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту частин 2 , 3 статті 256 ГПК України, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Так, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку незвернення з відповідною заявою у встановлений строк у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду Київської області від
20.05.2020 у справі № 911/3142/19 було залишено без руху. У зазначеній ухвалі судом були визнані неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; зобов'язано скаржника навести інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Тобто, визнавши неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд надав скаржнику можливість навести інші підстави для поновлення строку в порядку, передбаченому частиною 3 статті 260 ГПК України.

В подальшому, Товариство звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому просило суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 20.05.2020 у справі № 911/3142/19 та відкрити апеляційне провадження.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку, апелянт зазначав про те, що несвоєчасне звернення зі скаргою зумовлено обмеженнями, пов'язаними з дією карантину. Крім того, посилався на те, що у період з березня 2020 року до листопада 2020 року на підприємстві не здійснювалася претензійно-позовна робота через припинення дії договору про надання правової допомоги адвокатом Бондик В. А. та відсутність в штатному розписі Товариства посади юриста. Також апелянт вказував на фактичну відсутність поштового зв'язку з підприємством через неналежну роботу органу поштового зв'язку, який здійснює доставку кореспонденції відповідачу. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі.

Розглядаючи наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Повний текст оскаржуваного апелянтом рішення суду першої інстанції від
20.05.2020 складений 17.06.2020, у зв'язку з чим останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення є 07.07.2020, проте апеляційна скарга подана відповідачем 09.12.2020, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 256 ГПК України.

Крім того, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX (набрав чинності
17.07.2020) викладено у іншій редакції правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину та встановлено, що відповідні строки, які автоматично продовжувались на час дії карантину, закінчуються через 20 днів після набрання статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" чинності, тобто 06.08.2020.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про те, що Товариством не доведено обставин того, що несвоєчасне звернення з апеляційною скаргою було зумовлене саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

При цьому, апеляційним господарським судом у постановленні оскаржуваної ухвали враховано, що:

- представник відповідача брав участь в судовому засіданні від 26.02.2020;

- відповідач був повідомлений про призначення справи до розгляду на 20.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Товариства 10.05.2020;

- з клопотанням про неможливість прибути у судове засідання 20.05.2020 представник Товариства до суду не звертався;

- рішення суду від 20.05.2020 зі справи направлено на зазначену в позовній заяві та відзиві адресу Товариства (згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте повернуто до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (згідно з матеріалами справи Товариство не повідомляло суду про зміну адреси свого місцезнаходження);

- відповідач, як юридична особа, не був позбавлений права вчиняти претензійно-позовну роботу через свого керівника або через іншого представника;

- посилання апелянта на неналежну роботу органу поштового зв'язку, який здійснює доставку кореспонденції відповідачу, документально не підтверджені;

- Товариство було обізнане про рух справи в суді першої інстанції, а, отже, могло звернутися до суду з метою отримання інформації про результат розгляду справи чи дізнатися відповідну інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень раніше ніж 01.12.2020, при цьому запровадження карантинних заходів не перешкоджало вчиненню вказаних дій;

- жодних інших причин стосовно того, що саме перешкоджало скаржнику подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, Товариством не зазначено.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені Товариством причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зі справи не є поважними.

Скаржник у касаційній сказі вказує на те, що не отримував рішення суду першої інстанції від 20.05.2020 зі справи та не був присутнім під час його ухвалення, а в матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення зазначеного рішення суду на адресу Товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому скаржник вказує, що Товариство дізналося про рішення суду першої інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 01.12.2020. За вказаних обставин скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального права, дійшов необґрунтованого висновку, що наведені Товариством причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, Верховний Суд відхиляє зазначені аргументи скаржника, оскільки згідно з матеріалами справи № 911/3142/19 рішення суду першої інстанції від
20.05.2020 зі справи направлено на адресу Товариства 18.06.2020 рекомендованою кореспонденцією, проте повернуто до суду першої інстанції з відміткою органу поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення на адресу Товариства рішення суду першої інстанції, спростовуються наведеним вище.

Статтею 43 ГПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від
03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Оскільки представник Товариства був присутній у судовому засіданні, яке відбулося 26.02.2020, а також ухвалою суду першої інстанції повідомлений про призначення справи до розгляду на 20.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто Товариство було обізнане про існування судового провадження у справі, останнє мало вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, стан надходження поштової кореспонденції тощо.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із заснованим на законі висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем пропущений строк, встановлений законом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а у клопотанні про поновлення строку скаржником не наведено достатнього обґрунтування та не зазначено об'єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд погоджується із заснованим на законі висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, оскільки Товариство не довело існування обставин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об'єктивно свідчили про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою.

Звертаючись з касаційною скаргою Товариство не спростувало наведених вище висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення зі справи.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 зі справи № 911/3142/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова