Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №917/377/17
Ухвала КГС ВП від 11.02.2019 року у справі №917/377/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/377/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" - не з'явився,

Приватного підприємства "Панда-М" - не з'явився,

ОСОБА_4 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (у складі колегії суддів: Пуль О.А.(головуючий), Фоміна В.О., Шевель О.В.)

та на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2017(суддя Киричук О.А.)

у справі № 917/377/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін банк"

до Приватного підприємства "Панда-М",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Марфін банк" (далі - ПАТ "Марфін банк") звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Панда-М" (далі - ПП "Панда-М"), у якому просило визнати право власності на нежитлову будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 285,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

Позов з посиланням на положення статей 321, 386, 391, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) обґрунтовано тим, що у процесі реалізації позивачем свого права звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", за договором іпотеки від 01.07.2008 № 00733-СР, укладеним між банком і ПП "Панда-М", у ряді документів було допущено технічну помилку щодо адреси цього нерухомого майна, а саме: замість "АДРЕСА_1" було зазначено "АДРЕСА_1". Судовими рішеннями у справі № 19/194 виправлено описку у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції щодо адреси нерухомого майна, а також внесено виправлення у судовий наказ.

Оскільки, відділ державної виконавчої служби відмовив у внесенні змін до процесуальних документів виконавчого провадження (акт і постанову про передачу майна), а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано невірну адресу зазначеного об'єкта нерухомості, позивач просив визнати право власності на це майно для внесення відповідних відомостей про власність до державного реєстру.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.04.2017 до участі в справі як третю особу залучено ОСОБА_4

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог та необхідністю захисту права власності ПАТ "Марфін банк" на майно, яке позивач не може реалізувати через невідповідність адреси місцезнаходження цього об'єкта нерухомості.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2017 року третя особа - ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 аргументує, зокрема, невідповідністю способу захисту порушеного права ПАТ "Марфін банк" вимогам статей 16, 335, 376, 392 ЦК та положенням Закону України "Про іпотеку"; наявністю у позивача права звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі існуючого рішення суду у справі № 19/194 шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання; судом апеляційної інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про витребування додаткових доказів, які мають значення для вирішення справи.

ПАТ "Марфін банк" у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, з належною оцінкою наданих сторонами доказів та з урахуванням усіх установлених фактичних обставин справи.

Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Під час вирішення справи судами встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.02.2012 у справі № 19/194 задоволено позов ПАТ "Марфін банк" до ПП "Панда-М" про звернення стягнення на предмет іпотеки. Постановлено: за договором іпотеки від 01.07.2008 № 00733-СР, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (далі - ВАТ "Морський транспортний банк"; правонаступником якого є ПАТ "Марфін банк") і ПП "Панда-М", звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 285,8 кв. м за адресою: місто Полтава, АДРЕСА_1, який належить ПП "Панда-М" на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності від 15.10.2003 № 1012; за рахунок вартості цього майна погасити заборгованість за кредитним договором від 01.07.2008 № 00024/FP, укладеним між ВАТ "Морський транспортний банк" і ОСОБА_4, шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у межах процедури, встановленої Законом України "Про виконавче провадження", за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2012 у справі № 19/194 частково змінено і постановлено, що продаж предмета іпотеки з прилюдних торгів у межах процедури, встановленої Законом України "Про виконавче провадження", слід здійснити за початковою ціною предмета іпотеки в розмірі 3 137 570,00 грн з ПДВ і 2 614 642,00 грн без ПДВ.

На виконання постанови суду апеляційної інстанції Господарським судом Полтавської області видано наказ від 10.08.2012 № 19/194, у якому адресу предмета іпотеки зазначено: місто Полтава, АДРЕСА_1.

Оскільки в процесі виконання судового рішення вказане майно з торгів реалізовано не було, ПАТ "Марфін банк" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором залишило нерухоме майно за собою та у порядку встановленому чинним законодавством зареєструвало право власності на це майно, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вчинено відповідний запис від 07.10.2013 № 10376120, при цьому адресу цього об'єкта нерухомості зазначено: місто Полтава, АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 у справі № 19/194, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016, частково задоволено заяву ПАТ "Марфін банк" про виправлення описки; виправлено описку у пункті 2 резолютивної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 і постановлено, що замість слів "місто Полтава, АДРЕСА_1" слід читати "АДРЕСА_1". Припинено апеляційне провадження в частині заяви ПАТ "Марфін банк" про виправлення описки у наказі Господарського суду Полтавської області від 10.08.2012 № 19/194.

Ухвалою Верховного Суду України від 11.10.2016 за наслідками розгляду заяви ПП "Панда-М" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17.08.2016 відмовлено у допуску справи № 19/194 до провадження Верховного Суду України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 у справі № 19/194, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 і постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2017, внесено виправлення в наказ Господарського суду Полтавської області від 10.08.2012 № 19/194, зазначивши замість "місто Полтава, АДРЕСА_1" - "АДРЕСА_1".

У листі від 15.12.2016 № 1194 відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області повідомив ПАТ "Марфін банк", що чинним законодавством не визначено порядок внесення змін до процесуальних документів виконавчого провадження (зокрема до акта державного виконавця про передачу майна (предмета іпотеки) стягувачу в рахунок погашення заборгованості), тому відсутні підстави для задоволення заяви банку від 23.11.2016 № 683/07.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 285,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 у справі, яка розглядається, ПАТ "Марфін банк" послалося на положення частини 2 статті 386, статті 391, 392 ЦК і зазначило, що у зв'язку з обставинами, які склалися, рішення у справі № 19/194 про звернення стягнення на предмет іпотеки виконано не в повному обсязі, тому банк позбавлений можливості зареєструвати речове право на це майно без відповідного рішення суду.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав позов обґрунтованим і задовольнив його.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Відповідно до статті 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними документами (за умови відсутності іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права), підлягає сумніву, оспорюється іншими особами або не визнається ними (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права).

Задовольняючи позов ПАТ "Марфін банк", суди попередніх інстанцій послалися на обставини невизначеності відносин власності щодо об'єкта нерухомості внаслідок розбіжностей у ряді документів щодо адреси місцезнаходження цього майна, проте, належним чином не обґрунтували, чи свідчать ці обставини про наявність у позивача підстав для звернення до суду з позовом у порядку статті 392 ЦК, зокрема, чи відповідає заявлений позов належному способу захисту порушеного права, а також чи оспорюється або не визнається це право позивача відповідачем.

Разом із тим, за наявності судових рішень у справі № 19/194 за позовом ПАТ "Марфін банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, з урахуванням виправлення описки у постанові апеляційного суду та наказі на примусове виконання цього рішення у зазначеній справі, а також посилання позивача на невиконання такого рішення в повному обсязі, судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

Ураховуючи наведене, судові рішення, постановлені у справі № 917/377/17, не можна вважати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляду справи суду першої інстанції слід урахувати, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суду необхідно з'ясувати характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (у редакції, чинній до 15.12.2017 на момент вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 та рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2017 у справі № 917/377/17 скасувати.

3. Справу № 917/377/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий