ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/939/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Банаська О. О., Ткаченко Н. Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020

у справі № 916/939/15-г

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К"

про визнання боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2015 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" (далі - ТОВ "Глассрайз") порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" (далі - ТОВ "Ланжерон і К", боржник).

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2018, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
24.04.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019, заяву ТОВ "Глассрайз" в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна боржника задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 29.12.2014, укладений між ПАТ "Златобанк" від імені боржника ТОВ "Ланжерон і К" та Фермерським господарством "Агрохолдинг 2007" (далі - ФГ "Агрохолдинг 2007"), зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. у реєстрі за №2147.

13.01.2020 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Бєлоусов І. В. звернувся до суду із заявою в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) про відшкодування вартості майна, в якій просив стягнути з ФГ "Агрохолдинг 2007" на користь ТОВ "Ланжерон і К" відшкодування вартості обладнання для виробництва та зберігання вина у кількості 267 одиниць у сумі 18 048 877,20 грн.

25.03.2020 ліквідатором ТОВ "Ланжерон і К" подано до Господарського суду Одеської області заяву про накладення арешту на грошові кошти ФГ "Агрохолдинг 2007" у сумі 15 040 731 грн.

В обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову зазначав, що не зважаючи на те, що ухвала Господарського суду Одеської області від
27.12.2018 набрала законної сили з моменту проголошення, ФГ "Агрохолдинг 2007" не здійснило жодної дії щодо повернення в ліквідаційну масу ТОВ "Ланжерон і К" обладнання для виробництва та зберігання вина у кількості 267 одиниць, а також приховування протягом п'яти років інформації щодо відчуження рухомого майна за договором купівлі-продажу, який в подальшому був визнаний судом недійсним, на користь ТОВ "Шампань України".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2020 заяву ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. про забезпечення вимог задоволено. Накладено арешт на грошові кошти ФГ "Агрохолдинг 2007" у сумі 15 040
731 грн, які знаходяться на рахунках ФГ "Агрохолдинг 2007".

При прийнятті рішення щодо забезпечення вимог місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 136, 137 ГПК України, виходив з того, що факти неодноразового перепродажу спірного майна під час розгляду справи, а також встановлені обставини зловживання ФГ "Агрохолдинг 2007" процесуальними правами, ухилення від вчинення дій, покладених на сторону судом, а також приховування інформації протягом 5-ти років щодо перепродажу спірного рухомого майна є обов'язковими підставами забезпечення вимог.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ФГ "Агрохолдинг 2007" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. про вжиття заходів забезпечення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2020 у справі № 916/939/15-г скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. про забезпечення вимог про відшкодування вартості майна - відмовити.

За результатом апеляційного розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходу забезпечення позову у даній справі і дійшов передчасного і необґрунтованого висновку щодо наявності імовірності утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у даній справі у разі не вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову.

Апеляційним судом встановлено, що заявник не надав суду жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, а також вчинення ФГ "Агрохолдинг 2007" дій щодо зменшення активів підприємства.

За висновком апеляційного суду, у даному випадку заходи про забезпечення вимог застосовуються по відношенню до особи, яка не є власником спірного майна, що має бути повернуте в ліквідаційну масу банкрута. Крім того, неможливість витребування цього майна від його чинних власників судом першої інстанції не встановлювалась та не перевірялась, що порушує визначальний принцип вжиття заходів забезпечення у вигляді дотримання збалансованості і захисту інтересів не тільки заявника, а також інших осіб.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Ліквідатор ТОВ "Ланжерон і К" арбітражний керуючий Бєлоусов І. В. (скаржник1) подав до Верховного Суду касаційну скаргу (з урахуванням поданих доповнень), в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2020.

В обґрунтування доводів посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 86, 269 ГПК України в частині ігнорування встановлених судом першої інстанції фактів недобросовісних дій з боку відповідача - ФГ "Агрохолдинг 2007", які знайшли своє підтвердження в окремій ухвалі від 08.12.2017 та ухвалі від 08.02.2018 про накладення штрафу, а також неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 42 КУзПБ, положеннями якої передбачено обов'язок кредитора повернути до ліквідаційної маси банкрута майно, яке він отримав від боржника, а у разу неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість.

У поданих доповненнях до касаційної скарги ліквідатор ТОВ "Ланжерон і К" арбітражний керуючий Бєлоусов І. В. посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків щодо застосування норми права (статей 48, 59 Закону України "Про виконавче провадження", статті 43 Конституції України, статей 21, 44 ГПК України), викладених у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 910/9359/20, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

До Верховного Суду з касаційною скаргою також звернулося ТОВ "Глассрайз" (скаржник2), в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 скасувати, ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2020 залишити в силі.

В обґрунтування доводів скаржник2 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від
12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від
13.06.2018 у справі № 911/3871/17, від 05.08.2019 у справі №910/16586/18, від
14.08.2019 у справі № 521/8746/18, від 18.05.2020 у справі №643/5556/14-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, в яких висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

На думку скаржника2, матеріали справи містять докази недобросовісних дій ФГ "Агрохолдинг 2007", спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги про відшкодування вартості майна, що є достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, ТОВ "Глассрайз" та ліквідатором ТОВ "Ланжерон і К" до Касаційного господарського суду подані клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 302 ГПК України для формування правового висновку у питанні можливості оскарження судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду заяв про забезпечення позову.

Доводи інших учасників справи

Ліквідатор ТОВ "Ланжерон і К" арбітражний керуючий Бєлоусов І. В. у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Глассрайз" підтримує її вимоги, просить врахувати зазначений відзив при ухваленні судового рішення за результатами розгляду касаційних скарг ТОВ "Глассрайз" та ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В.

ФГ "Агрохолдинг 2007" у відзивах на касаційні скарги ТОВ "Глассрайз" та ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог, оскаржувану постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 залишити без змін.

Крім того, ФГ "Агрохолдинг 2007" подало клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 916/939/15-г за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. та ТОВ "Глассрайз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. про забезпечення вимог про відшкодування вартості майна, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 щодо неможливості касаційного оскарження, зокрема, постанови апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/939/15-г визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Банасько О. О., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2020 касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 916/939/15-г залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02.12.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від скаржника надійшло доповнення до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Глассрайз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 916/939/15-г, вирішено здійснити розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 11.01.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №916/939/15-г та постановив здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; об'єднав в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами ТОВ "Глассрайз" та ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. у справі № 916/939/15-г.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 провадження у справі № 916/939/15-г за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. та ТОВ "Глассрайз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1096/20.

Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 916/939/15-г за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І В. та ТОВ "Глассрайз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, вирішено здійснити розгляд касаційних скарг у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2021 зупинено касаційне провадження у справі № 916/939/15-г за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. та ТОВ "Глассрайз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1570/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, ухваленої за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош" про забезпечення позову та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 касаційну скаргу ТОВ "Роберт Бош" (Robert Bosch Gesellschaft mit beschrankter Haftung), залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від
19.10.2020, ухвалену за результатами розгляду заяви ТОВ "Роберт Бош" про забезпечення позову у справі № 914/1570/20, залишено без змін.

Постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 01.07.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 916/939/15-г за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. та ТОВ "Глассрайз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020.

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі №911/2460/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К. М., судді - Банасько О. О., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.07.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо клопотань

Подані ТОВ "Глассрайз" та ліквідатором ТОВ "Ланжерон і К" клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 302 ГПК України обґрунтовані необхідністю формування правового висновку у питанні можливості оскарження судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду заяв про забезпечення позову.

Вказані клопотання колегією суддів залишаються без задоволення, зважаючи на наявність правової позиції Великої Палати Верховного Суду у питанні можливості оскарження судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду заяв про забезпечення позову, викладеної у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. та ТОВ "Глассрайз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020.

Подане ФГ "Агрохолдинг 2007" клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 916/939/15-г за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. та ТОВ "Глассрайз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. про забезпечення вимог про відшкодування вартості майна, обґрунтоване неможливістю касаційного оскарження, зокрема, постанови апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі № 916/939/15-г.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 7.7 постанови, у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

Зважаючи на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання ФГ "Агрохолдинг 2007" про закриття касаційного провадження слід відмовити.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка доводів учасників та застосування судами норм матеріального та процесуального права

Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення вимог.

Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від
18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зробила такий висновок: "Проаналізувавши правові позиції у справі № 753/22860/17 у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, Велика Палата Верховного Суду вважає невиправданими такі обмеження та відступає в цій частині від висновків, наведених вище у пункті 7.5. цієї постанови, та зазначає, що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову" (пункт 7.7 цієї постанови).

Таким чином, з огляду на положення статті 287 ГПК України та, враховуючи вищевказану правову позицію, постанова суду апеляції інстанції у даній справі підлягає касаційному перегляду.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених стаття 136 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або оплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від
23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від
11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від
21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від
26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Отже заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Колегія суддів наголошує, що з урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів про забезпечення вимог шляхом накладення арешту на грошові кошти ФГ "Агрохолдинг 2007 ", ліквідатор ТОВ "Ланжерон і К" арбітражний керуючий Бєлоусов І. В., з посиланням на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2018, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019, якою визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 29.12.2014, укладений між ПАТ "Златобанк" від імені боржника ТОВ "Ланжерон і К" та ФГ "Агрохолдинг 2007", зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. у реєстрі за №2147, зазначав, що ФГ "Агрохолдинг 2007" приховувало інформацію щодо відчуження на користь ТОВ "Шампань України" спірного рухомого майна, не відреагувало на вимогу ліквідатора про повернення рухомого майна, не виконало викладених в ухвалах Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 та від 13.02.2020 вимоги суду щодо надання відзиву на заяву про відшкодування вартості майна.

Місцевий господарський суд, в даному випадку, застосовуючи заходи до забезпечення, виходив з того, що факти неодноразового перепродажу спірного майна під час розгляду справи, а також встановлені обставини зловживання ФГ "Агрохолдинг-2007" процесуальними правами, ухилення від вчинення дій, покладених на сторону судом, а також приховування інформації протягом 5-ти років щодо перепродажу спірного рухомого майна, є обов'язковими підставами забезпечення вимог.

Водночас, судом першої інстанції не було встановлено будь-якого факту неможливості здійснення віндикації майна, яке було предметом недійсного договору. При цьому судом взято до уваги, що сам ліквідатор банкрута просив залишити без розгляду подану ним заяву про витребування майна, тобто заяву віндикаційного характеру, не здійснюючи її розгляду по суті та не встановлюючи обставини, із якими закон безпосередньо пов'язує можливість покладення на кредитора (в розумінні положень статті 42 КУзПБ - особу, яка набула право власності на майно банкрута за недійсним правочином) обов'язку здійснити компенсацію вартості такого майна у вигляді реальної неможливості його повернення до ліквідаційної маси.

Апеляційний господарський суд, досліджуючи обґрунтованість заяви, за наслідком якої було постановлено ухвалу Господарського суду Одеської області від
26.03.2020 про забезпечення вимог, зазначив, що вказані в заяві обставини, за умови відсутності будь-яких інших доказів, на підтвердження таких фактів, не надають суду можливості дійти беззаперечних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання та, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.05.2015 між ФГ "Агрохолдинг 2007" (Продавець) та ТОВ "Шампань України" укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець передав у власність Покупця обладнання у кількості 267 одиниць згідно з переліком, визначеним у додатку №1. Право власності ФГ "Агрохолдинг 2007" виникло на підставі договору купівлі - продажу рухомого майна від 29.12.2014, укладеного між ПАТ "Златобанк" від імені боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" та Фермерським господарством "Агрохолдинг 2007".

В подальшому, відповідно до умов нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.06.2018, реєстровий номер 408, ТОВ "Шампань України" продало, а ТОВ "Вінагропром" прийняло у власність 67 одиниць обладнання згідно з переліком, наведеним у додатку, яке розташоване за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське, вул. Центральна (колишня вул. Леніна), 39.

Вказане майно належало Продавцю на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.05.2015 за № 770.

Таким чином, продаж спірного майна ФГ "Агрохолдинг 2007" на користь ТОВ "Шампань України" було здійснено більш ніж за 3 роки до моменту постановлення ухвали суду від 27.12.2018 про визнання правочину недійсним, що спростовує доводи заява про перепродаж майна відповідачем ФГ "Агрохолдинг-2007" на користь ТОВ "Вінагропром" під час розгляду заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.

Суд апеляційної інстанції встановив, що заявник не надав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення вимог, а також вчинення ФГ "Агрохолдинг 2007" дій щодо зменшення активів підприємства, яке здійснює господарську діяльність та є платоспроможним підприємством.

Відтак, зазначені в заяві ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. підстави для забезпечення позову як загроза в подальшому утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду грунтуються виключно на припущеннях про імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі.

За відсутності встановлення відповідних фактів, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про передчасність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення вимог про можливе стягнення грошових коштів із ФГ "Агрохолдинг 2007", які не відповідають критеріям адекватності, співмірності, пов'язаності із гарантією виконання судовою рішення та характеру допущеного порушення права, щодо якого триває судовий спір.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду про забезпечення позову, апеляційний господарський суд вірно вказав, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на рахунках відповідача, за умови відсутності будь-яких доказів, на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.

Таким чином, враховуючи наведене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, дослідивши висновки, викладені в ухвалі про забезпечення позову, враховуючи принципи співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, вірно застосував положення статті 136, 137 ГПК України та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. про забезпечення вимог про відшкодування вартості майна.

Посилання скаржників на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (зазначено ряд постанов), колегія суддів вважає помилковим, зважаючи на те, що у всіх наведених скаржниками постановах викладено чітку правову позицію щодо критерію застосування заходів забезпечення - достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення, та необхідність встановлення у кожному конкретному випадку наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржників на те, що саме відсутність будь - яких доказів на підтвердження вищезазначених фактичних обставин, не надала суду можливості дійти беззаперечних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, та слугувала підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення вимог при застосуванні положень статей 136, 137 ГПК України у цій справі, що спростовує доводи касаційних скарг про те, що висновки апеляційного суду у цій справі не узгоджуються з відповідними висновками постанов Верховного Суду, які прийняті у подібних правовідносинах, але за інших фактичних обставин.

Наведені у касаційних скаргах цитати з постанов Верховного Суду, по суті, є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів та не стосуються питання неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відтак, доводи касаційних скарг не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку обставин справи та прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку скаржників, неправильно були оцінені апеляційним судом під час розгляду заяви про забезпечення вимог, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин 1 , 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частин 1 , 3 статті 304 ГПК України. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Суд приходить до висновку, що доводи ліквідатора ТОВ "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова І. В. та ТОВ "Глассрайз" не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, скаржниками не доведено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення у справі.

За таких обставин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що оскаржувана постанова у цій справі прийнята судом апеляційної інстанції у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального законодавства, і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенням без змін оскарженого судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявників касаційних скарг.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1 Касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассрайз" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 916/939/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Банасько О. О.

Ткаченко Н. Г.