Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.04.2021 року у справі №910/15860/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15860/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Баранець О. М., Мамалуй О. О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Буравльов С. І.; судді: Владимиренко С. В., Пашкіна С. А.)

від 01.02.2021

у справі №910/15860/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флайхелп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап"

про стягнення 17 900,00 Євро,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Флайхелп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 17 900,00 євро.

2. Зміст рішення судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Флайхелп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" про стягнення 17 900,00 євро повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації за відмову в перевезенні пасажирів за договорами перевезення в кількості 43 штук у період з липня 2018 року по вересень 2019 року за різними рейсами, право на стягнення якої позивачем отримано на підставі 40 окремих договорів відступлення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню 40 окремих спорів між тими ж сторонами, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, оскільки, підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні договори перевезення укладені з різними пасажирами в різний час, які мають різну ціну, різні строки та розмір компенсації.

Місцевий господарський суд виходив також з того, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем позовних вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими договорами.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що заявлені вимоги не пов'язані між собою ані "підставою виникнення ", ані "поданими доказами", та не є "основними та похідними" позовними вимогами.

Так, "підставами позову" є 40 договорів відступлення прав вимоги, які укладені з різними фізичними особами.

Відтак, "підстави виникнення" позовних вимог, які позивач об'єднав у одному позові, є різними.

Також, заявлені за усіма договорами вимоги не об'єднані "поданими доказами", оскільки договори відступлення укладені на підставі 43 договорів перевезення (квитків) в різні періоди.

Заявлені вимоги також не є "основними та похідними" позовними вимогами, оскільки дані договори не є основними та похідними по відношенню один до одного, а є по-суті окремими угодами.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що підставою звернення з даним позовом є порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" зобов'язань з перевезення пасажирів. Тобто, позивачем визначена одна підстава позову, що узгоджується з вимогами частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.

3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов не правильного висновку про те, що підставою звернення з даним позовом є порушення товариством зобов'язань з перевезення пасажирів, оскільки підставою звернення є отримані позивачем права вимоги за сорока різними угодами, а порушення чи не порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" зобов'язань з перевезення пасажирів є обставинами, що підлягають доведенню та встановленню.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що за кожним із 40 окремих договорів підлягає з'ясуванню наявність права на компенсацію, тобто причину та обставини скасування різних рейсів у період з липня 2018 року по вересень 2019 року.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 304 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Наведеною нормою процесуального права визначено право позивача об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

4.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що звертаючись з позовом у цій справі, підставою такого позову позивач визначив неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" зобов'язань з перевезення пасажирів авіаційним транспортом, за що передбачена відповідальність у вигляді виплати компенсації пасажирам на підставі статті 104 Повітряного кодексу України. Також позивач посилався на те, що на підставі укладених з пасажирами договорів про відступлення прав вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Флайхелп" отримало права вимоги до відповідача щодо стягнення вказаної компенсації.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що на підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано однорідні за своєю правовою природою та аналогічні докази. Зокрема, позивачем надано суду копії згаданих договорів відступлення прав вимоги, а також квитків і паспортів пасажирів.

З врахуванням викладеного, виходячи зі змісту поданої позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем заявлено одну матеріально-правову вимогу - стягнення компенсації за відмову в перевезенні пасажирів за договорами перевезення у загальному розмірі 17 900,00 Євро.

Натомість, позивачем лише наведено окремий розрахунок розміру компенсації по кожному із пасажирів. Оскільки позивач отримав права вимоги від пасажирів щодо стягнення компенсації з відповідача, суд апеляційної інстанції вважав, що подання окремих позовних заяв по кожному із випадків порушення умов перевезення є недоцільним та не сприятиме ефективному захисту потенційно порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Флайхелп".

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що необхідність у даній ситуації для позивача звертатися до суду з одним позовом обґрунтовано пов'язаністю доданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим в обґрунтування позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має право надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що об'єднання позовних вимог у даній ситуації дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, а також відповідає завданням господарського судочинства та принципу пропорційності у господарському судочинстві.

При цьому спірні правовідносини виникли на підставі договорів про організацію перевезень, які за своєю правовою природою є однотипними та містять один і той самий предмет регулювання, що і є спільною підставою для звернення із позовом у цій справі. Заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин здійснення компенсації за цими договорами, наявності боргу за ними та визначення дійсної суми заборгованості.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, а саме: статті 173, 174 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що за кожним із 40 окремих договорів підлягає з'ясуванню наявність права на компенсацію, тобто причину та обставини скасування різних рейсів у період з липня 2018 року по вересень 2019 року, колегією суддів відхиляються, оскільки під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі такі обставини не підлягають встановленню та перевірці. Визначення обставин справи, які підлягають встановленню є завданням підготовчого провадження. При цьому відповідно до частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Крім того, колегія суддів відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 907/51/19, відповідно до якої якщо позовні вимоги виникли з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, то виходячи зі змісту положень статей 173, 174 Господарського процесуального кодексу України, у випадку якщо суд вважав, що сумісний розгляд позовних вимог може суттєво ускладнити вирішення спору, суд мав розглянути питання щодо роз'єднання позовних вимог, а не повертати позовну заяву з цих підстав.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 910/15860/20 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй