Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.09.2020 року у справі №910/6067/19
Ухвала ВП ВС від 07.04.2021 року у справі №910/6067/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6067/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Пєскова В. Г., Ткаченко Н. Г.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020

у справі №910/6067/19

за позовом Приватного підприємства "Дубекспо"

до Державної казначейської служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 13 659,62 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дубекспо" (надалі - ПП "Дубекспо", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві) про стягнення суми пені в розмірі 13 659,62 грн на підставі пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

В подальшому, позивачем подано клопотання щодо заміни первісного відповідача на належного.

Ухвалою суду від 12.11.2019 замінено у справі №910/6067/19 первісного відповідача ГУ ДКС у м. Києві на належного відповідача - Державну казначейську службу України (далі - Казначейство). Залучено ГУ ДКСУ у м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ПП "Дубекспо" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа ГУ ДКС у м. Києві, в якому просило суд стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Дубекспо" суму пені, у зв'язку з протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 546
384,82 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №826/18845/16 повністю задоволено позов ПП "Дубекспо" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління ДФС у м. Києві, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Дубекспо" пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість у розмірі 546 384,82 грн.

Сума пені, стягнута рішенням у справі № 826/18845/16, була нарахована відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

29.11.2018 Головне управління Казначейства отримало заяву ПП "Дубекспо" від
28.11.2018 № 28 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПП "Дубекспо" пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість в розмірі 546
384,82 грн.

Листом від 03.12.2018, Головне управління Казначейства направило боржнику - Головному управлінню ДФС у місті Києві запит про надання довідки про суму залишку невідшкодованої пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за звітний період.

Головне управління ДФС України у місті Києві листом від 12.12.2019 №3812519/26-15-07-06-17 (вх. №8-9764 від 18.12.2018) надало реквізити рахунку з якого підлягало відшкодуванню ПДВ.

Головне управління Казначейства листом від 18.12.2018 № 14-01.5-5/2902-14306 направило пакет документів з оригіналом виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 у справі №826/18845/16 на виконання до Державної казначейської служби України.

Вказаний пакет документів отримано Казначейством 19.12.2018 за вх. № 08-19688.

Казначейством забезпечено проведення засідання Комісії 26.12.2018, за наслідками якого складено висновок від 27.12.2018 № 105.

На підставі складеного висновку Казначейством забезпечено перерахування коштів за реквізитами, вказаними стягувачем, про що свідчить платіжне доручення від
27.12.2018 №10461.

Таким чином, на виконання рішення суду від 02.08.2018 у справі №826/18845/16 був виданий виконавчий лист, який був поданий на виконання до Головного управління Казначейства 29.11.2018 та виконаний 27.12.2018.

Порушення строку виконання виконавчого листа, на думку ПП "Дубекспо", стало підставою для його звернення із позовною заявою до Головного управління Казначейства про стягнення пені в розмірі 13 659,62 грн на підставі пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 (суддя Борисенко І. І.) у справі №910/6067/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи зазначене рішення, місцевий господарський суд з посиланням на положення Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
03.08.2011 №845 (далі - Порядок № 845), Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016 (далі - Порядок № 343), Порядку проведення безспірного списання коштів державного бюджету, спрямованого на виконання судових рішень про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, затвердженим наказом Казначейства від
03.11.2015 № 307 - в редакції, що діяла до 19.12.2018, та наказом Казначейства від 19.12.2018 № 399 - в редакції, що діє з 19.12.2018, (далі - Порядки № 307 та № 399 відповідно) зазначив про забезпечення Казначейством належного опрацювання документів зі справи №826/18845/16 протягом п'яти робочих днів після їх надходження до Казначейства.

Відтак, відмовляючи у задоволенні позову суд вказав, що не встановив неправомірної бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного перерахування коштів стягувачу.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 (колегія суддів: Майданевич А. Г. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М. ) апеляційну скаргу ПП "Дубекспо" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/6067/19 скасовано частково. Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПП "Дубекспо" пеню в розмірі 1
639,15 грн. Стягнуто з Державної казначейської служби України в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 230,52 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 345,78 грн.

Доручено Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована тим, що за встановлених судом обставин вина Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного перерахування коштів строком у три дні є доведеною, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Апеляційним судом зазначено, що місцевий господарський суд помилково послався на Порядок №343 від 09.03.2016 та Порядок №399 від 19.12.2018, оскільки на Казначейство у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який має вищу юридичну силу.

Судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 760/11577/15-ц.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Казначейство звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить, зокрема, скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції повністю, провадження у справі закрити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", зважаючи на те, що під час виконання рішень про бюджетне відшкодування пені Державна казначейська служба України проводить безспірне списання коштів державного бюджету та не є банком, що обслуговує отримувача чи платника, та не здійснює переказу коштів.

У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки судом встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. При цьому, судом не враховано правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові
07.04.2020 у справі №910/4590/19 при вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних втрат та процентів річних про те, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі.

Також, заявник касаційної скарги зазначив про неоднозначне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі №910/6067/19 правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Позиція інших учасників справи

ГУ ДКСУ у м. Києві подало відзив на касаційну скаргу Казначейства, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020, провадження у справі закрити.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/6067/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Погребняка В. Я., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2020 касаційну скаргу Казначейства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі №910/6067/19 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.09.2020 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги у справі № 910/6067/19.

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/6067/19 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л. Й. - головуючої, Погребняка В. Я., Банаська О. О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2020, серед іншого, поновлено Казначейству строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі №910/6067/19. Відкрито касаційне провадження у справі №910/6067/19 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Казначейства на постанову Північного апеляційного господарського суду від
29.07.2020 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/6067/19 у зв'язку з обранням судді Катеринчук Л. Й. до складу Великої Палати Верховного Суду (рішення зборів суддів від 30.11.2020 №13) та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Ткаченко Н. Г.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 у зазначеному складі суду прийнято до свого провадження справу №910/6067/19 за касаційною скаргою Казначейства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 та ухвалено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 справу № 910/6067/19, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Казначейства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на норми пункту 7 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від
05.07.2017 у справі №760/11577/15-ц (покладеного в основу оскаржуваної постанови апеляційного суду).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2021 справу № 910/6067/19 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Означена ухвала Великої Палати Верховного Суду мотивована відсутністю підстав для розгляду питання про відступ від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 760/11577/15-ц, оскільки правовідносини, що виникли у вказаній справі та у справі № 910/6067/19 не є подібними. Так, у справі, що переглядалась Верховним Судом України, правовідносини виникли у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення у спорі про стягнення заборгованості за депозитним вкладом у розмірі 347
892,83 грн, Казначейство у цих відносинах здійснювало переказ коштів з рахунку органу Державної виконавчої служби, відкритого в органі Казначейства для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті. Правовідносин з виконання судового рішення про стягнення надходжень бюджету (зокрема, й надходжень бюджету) у справі № 760/11577/15-ц не виникало. Натомість, у справі № 910/6067/19 йдеться про виконання рішень про бюджетне відшкодування пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ, тобто спір виник у правовідносинах, в яких Казначейство проводить безспірне списання коштів державного бюджету.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Огороднік К. М. - головуючий, Ткаченко Н. Г., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (раніше визначеному складу суду від 06.04.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 постановлено, зокрема, здійснити розгляд касаційної скарги Казначейства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі № 910/6067/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв'язку з відпусткою судді Жукова С. В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/6067/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - (головуючий), Ткаченко Н. Г., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі є вимога ПП "Дубекспо" про стягнення з Державної казначейської служби України суми пені, у зв'язку з порушенням строку виконання судового рішення про стягнення надходжень бюджету (ПДВ).

З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За нормами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення про Державну казначейську службу України основними завданнями Казначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення про Державну казначейську службу України передбачено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком № 845 (порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845).

За правилами пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку про те, що Казначейство є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як зазначено вище, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, зокрема, через встановлення судом відсутності обставин неправомірної бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного перерахування коштів стягувачу.

Скасовуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції врахував судову практику Верховного Суду України, викладену у постанові від 05.07.2017 у справі №760/11577/15-ц, та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки за встановлених судом обставин вина Казначейства щодо несвоєчасного перерахування коштів строком у три дні є доведеною, при чому на відповідача у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Суд касаційної інстанції вважає висновок апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені помилковим та зазначає наступне.

Згідно з преамбулою Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Згідно з Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Пунктом 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку.

Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових угод до договорів (у разі наявності) між органами Казначейства і клієнтами (додаток 1 цього Порядку).

З наведеного, Верховний Суд не заперечує висновок апеляційного господарського суду про те, що на Державну казначейську службу України, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Однак, колегія суддів вважає помилковим застосування саме до спірних правовідносин положень Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", оскільки механізм безспірного списання органами Казначейства коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету (зокрема й податкових платежів) є відмінним від механізму (порядку) міжбанківського переказу не бюджетних коштів, який здійснює Казначейство як банківська установа.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1 , 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Бюджетним кодексом України встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань (частина перша пункту 9 розділу VI).

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні позивачем із клопотанням про заміну первісного відповідача на належного, останнє обґрунтовувалось тим, що ГУ ДКСУ у м. Києві не є належним відповідачем у справі та не є боржником у матеріально-правовому відношенні, оскільки саме Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету (пені) в розмірі, встановленому судом та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначеного у виконавчому документі. Тобто, самим позивачем звернено увагу суду на те, що правовідносини у справі стосуються безспірного списання коштів державного бюджету.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що не спростовано апеляційним судом, механізм безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету визначено Порядком №845 та Порядком № 343 (Порядок взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016).

Органи Казначейства приймають виконавчі документи дотримуючись пунктів 16-23 Порядку № 845, після чого скеровують їх для виконання до Державної казначейської служби України.

Строки опрацювання документів при безспірному списанні коштів за рішеннями про стягнення пені визначені Порядком № 343. Крім того, строки опрацювання документів безпосередньо органами Казначейства також врегульовано Порядком № 307 та Порядком № 399 (Порядок проведення безспірного списання коштів державного бюджету, спрямованого на виконання судових рішень про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, затвердженим наказом Казначейства від
03.11.2015 №307 - в редакції, що діяла до 19.12.2018, та наказом Казначейства від 19.12.2018 №399 - в редакції, що діє з 19.12.2018).

Так, відповідно до пункту 5 Розділу III Порядку №343, Державна казначейська служба України на підставі оригіналу виконавчого документа (за відсутності ухвали суду про прийняття до розгляду заяви, зазначеної в абзаці першому пункту 3 цього розділу, або обставин, які зумовлюють зупинення (відкладення) безспірного списання коштів) своїми розрахунковими документами протягом п'яти робочих днів з дня надходження до Державної казначейської служби України такого виконавчого документа (або після надходження документів, які свідчать про усунення обставин, що були підставою для зупинення (відкладення) безспірного списання коштів) перераховує кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок платника у сумі, визначеній виконавчим документом, або зазначеній платником у його заяві, або узгодженій платником з органом ДФС у Довідці.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що строк безспірного списання Казначейством коштів державного (місцевого) бюджету за судовим рішенням про стягнення пені (за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ) визначено Порядком №343, встановленим Кабінетом Міністрів України, що відповідає вимогам частини першої пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Як зазначалось, суд першої інстанції з наявних у цій справі доказів встановив обставини забезпечення Казначейством належного опрацювання документів зі справи № 826/18845/16 протягом п'яти робочих днів після їх надходження до Казначейства, що відповідає вимогам вищенаведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через встановлення судом відсутності обставин неправомірної бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного перерахування коштів стягувачу.

Зазначеного судом апеляційної інстанцій враховано не було, тому є необґрунтованим та безпідставним часткове скасування ним рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/6067/19.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися відповідно до норм матеріального і процесуального права та фактичних обставин справи, достовірно встановлених судом, тобто з'ясованих шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Однак, ураховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає. Більш того, апеляційним судом помилково застосовано до спірних правовідносин норми пунктів 8.1, 8.4 статті 8, пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" із посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від
05.07.2017 у справі №760/11577/15-ц, що підтверджується наведеним вище обґрунтуванням та висновками Великої Палати Верховного Суду у цій справі, викладеними в ухвалі від 30.03.2021, згідно яких правовідносини, що виникли у справі № 760/11577/15-ц та у справі № 910/6067/19 не є подібними.

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що місцевий господарський суд при розгляді справи всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи скаржника у цій частині знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку.

Водночас, посилання скаржника на неврахування апеляційним судом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, є неприйнятними, оскільки у зазначеній постанові і в судовому рішенні у справі № 910/6067/19, що розглядається, не є подібними підстави позову та фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на визначення підвідомчості цього спору. У даному випадку, правовідносини, які виникли між сторонами вважаються саме грошовими зобов'язаннями, при чому позовні вимоги щодо стягнення пені, передбаченої на підставі пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", не об'єднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Висновки про застосування норм права

Під час розгляду спорів про стягнення з Державної казначейської служби України пені на підставі пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" судам належить правильно визначати правову кваліфікацію відносин у спорі, зокрема необхідно розмежовувати правовідносини, що пов'язані із безспірним списанням органами Казначейства бюджетних коштів на виконання судового рішення, із правовідносинами, що виникають у зв'язку з виконанням судового рішення, однак стосуються порядку казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів - державних органів, яке здійснюють органи Казначейства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд встановив невірне застосування апеляційним судом норм матеріального права, на які посилався скаржник. Водночас, рішення суду першої інстанції у справі прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутніми були підстави для його часткового скасування апеляційним господарським судом.

З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції у цій справі залишити в силі.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі № 910/6067/19 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/6067/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. Г. Пєсков

Н. Г. Ткаченко