Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.02.2019 року у справі №920/403/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (Агрикова О. В., Чорногуз М. Г., Хрипун О. О.) та рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2018 (Котельницька В. Л. ) у справі №920/403/18

за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" про стягнення 240 000,00 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Сумської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (далі - Відповідач) про стягнення коштів у сумі 240 000,00 грн як упущеної вигоди, спричиненої неукладенням договору про залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми під час реконструкції нежитлового приміщення для розміщення маслоекстраційних ліній холодного пресування, перерахувавши їх на рахунок спеціального фонду міського бюджету.

2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що Відповідач в порушення вимог чинного законодавства не уклав з Позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, у зв'язку з чим міським бюджетом м. Суми були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі, визначеному нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положенням про пайову участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Суми.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2018 позов задоволено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору, а тому неправомірна бездіяльність Відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, який кореспондується зі зверненням Відповідача до Позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами не враховано, що проведені Відповідачем роботи, які хоча і мають ознаки внутрішньої реконструкції, проте не є такими роботами, за якими, виходячи з тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути передбачено обов'язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

8. Суди попередніх інстанцій невірно застосували статті 1, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що вплинуло на правильність висновків про наявність в бездіяльності Відповідача протиправного діяння, яке завдало Позивачу збитки.

9. Судами неправильно застосовано статті 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позиція Прокурора у відзиві на касаційну скаргу

10. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що за замістом статей 2, 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

11. Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" саме на замовника будівництва покладено ініціювання укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, є порушенням зобов'язання.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, який здійснюється Відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а, виходячи з норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Відповідач є замовником і реконструкція будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє Відповідача від укладення договору про пайову участь і пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. За умовами статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що замовником будівництва (реконструкції) є Відповідач.

15. Відповідно до статті 2 Закону України "Про архітектурну діяльність" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій.

15.1. Отже, реконструкція, здійснена Відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням будівництва та забудови, а, виходячи із наведених положень законодавства, Відповідач є замовником і на нього поширюється дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

16. Частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

За змістом положень Частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок пайової участі у розвитку встановлюють органи місцевого самоврядування.

17. Рішенням Сумської міської ради №601-MP від 22.06.2011 затверджено "Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми" (далі - Порядок), який діяв до та на час реєстрації Відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

17.1. Пунктом 3.2.1 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми (із змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради №3668-МР від
29.10.2014) становить для нежитлових будівель та споруд - 5% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта,

17.2. Відповідно до п. 5.1 Порядку кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

18. З огляду на викладене, суди вірно визначили, що аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та умов Порядку дає підстави для висновку, що обов'язок добровільно ініціювати укладення договору про пайову участь у зазначений строк покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

19. Неукладення такого договору у вказаний вище період часу, законодавством не визначається правовою підставою звільнення забудовника від обов'язку укласти відповідний договір та від обов'язку сплатити пайовий внесок, що спростовує твердження скаржника про відсутність у нього підстав для укладення договору пайової участі після введення об'єкту в експлуатацію.

20. Судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації за №СМ142151550262 від 04.06.2015 зафіксовано факт закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта.

21. Однак до 04.06.2015 Відповідач не виконав покладеного на нього законодавством обов'язку щодо укладення договору про пайову участь і не звертався до позивача з приводу укладення такого договору.

22. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

23. При цьому, невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

24. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №3-1323гс16, від 01.02.2017 у справі №3-1441гс16, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №918/708/17.

25. Частинами 5, 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому, не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

26. Пунктом 3.2.1 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми (із змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради №3668-МР від 29.10.2014) становить для нежитлових будівель та споруд - 5% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

27. Згідно з пунктом 15 декларації про готовність до експлуатації об'єкта CM 142151550262 від 04.06.2015 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 4 800 000,00 грн. Про здійснення витрат на придбання земельної ділянки в декларації не зазначено, кошти місцевого чи державного бюджету на будівництво названого вище об'єкта не виділялися.

28. Таким чином, судами попередніх інстанції встановлено, що в результаті невиконання свого обов'язку щодо укладання договору пайової участі, в порушення вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку, Відповідач не сплатив до місцевого бюджету Сумської міської ради кошти в сумі 240 000,00 грн (5% від кошторисної вартості будівництва).

29. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

30. Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

31. Неправомірна бездіяльність Відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням Відповідача до міської ради із заявою про укладення відповідного договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міська рада була позбавлена коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту у відповідному розмірі, що охоплюється визначенням упущеної вигоди.

32. При цьому, наслідки щодо неотримання зазначених коштів перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю Відповідача.

33. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 22.03.2017 у справі №3-1553гс16, від 12.07.2017 у справі №3-729гс17 та Верховним Судом у постановах від 17.05.2018 у справі № 918/708/17, від
12.11.2018 у справі №918/933/17.

34. Враховуючи, що, як встановили суди попередніх інстанцій, Відповідач в порушення вимог частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку не уклав договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо укладення договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої, Сумська міська рада була позбавлена коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту у відповідному розмірі, що охоплюється визначенням "упущена вигода", тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

35. Доводи касаційної скарги, наведені в пунктах 7,8,9 постанови, колегією суддів відхиляються з підстав, наведених у даній постанові.

36. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності оскаржуваних судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають.

37. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

38. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України ", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від
19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

39. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

40. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2018 у справі №920/403/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.