Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2019 року у справі №905/2838/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/2838/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Ткаченко Н. Г., Студенець В. І.,

розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження Служби автомобільних доріг у Донецькій області

на ухвалу Господарського суду Донецької області

у складі судді Стукаленко К. І.

від 21.01.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Терещенко О. І., Сіверін В. І., Слободін М. М.

від 27.02.2019

за скаргою Служби автомобільних доріг у Донецькій області

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП №57975656

при примусовому виконанні наказу від 21.06.2018 у справі №905/2838/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія"

до Служби автомобільних доріг у Донецькій області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

про: стягнення 34664308,19 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулась до Господарського суду Донецької області зі скаргою від 04.01.2019 №01.3-19 про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП №57975656; визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП №57975656, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В. А.

В обґрунтування скарги боржник посилався на те, що Служба автомобільних доріг у Донецькій області є одержувачем бюджетних коштів, з огляду на що рішення суду у справі № 905/2838/17 про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в спосіб, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Боржник вважає, що постанову про відкриття виконавчого провадження від
26.12.2018 ВП №57975656 винесено державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України всупереч вимогам закону, отже, вона є неправомірною та підлягає скасуванню.

2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.01.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у задоволенні скарги Служби автомобільних доріг у Донецькій області про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від
26.12.2018 року ВП №57975656; визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП №57975656, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В. А.; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП №57975656, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В. А., відмовлено.

Обґрунтовуючи ухвалу та постанову господарські суди зазначили, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Господарські суди зазначали, що боржник у даній справі є державною організацією, а тому його посилання на ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не приймаються, оскільки спірні правовідносини не унормовані приписами ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"одавчих норм тому відсутні підстави для задоволення скарги Служби автомобільних доріг в Донецькій області від 04.01.2019 №01.3-19 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В. А. та відмовили в її задоволенні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Служба автомобільних доріг у Донецькій області 21.03.2019 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №905/2838/17, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №905/2838/17. Ухвалити нове судове рішення, яким: визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В. А., щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018, (ВП №57975656) - неправомірними. Визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018, (ВП №57975656), яка була винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В. А., - незаконною. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від
26.12.2018, (ВП №57975656), яка була винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В. А.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, суд першої та апеляційної інстанції неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги ст. 277, 311 Цивільного процесуального кодексу України, а саме - судами не було з'ясовано той факт, що розрахунки за цим судовим рішенням можуть здійснюватися виключно в рамках відповідної бюджетної програми, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та перераховується підряднику виключно через рахунки, відкриті в відповідних органах казначейської служби адже кошторис Служби автомобільних доріг має вичерпний перелік видатків на утримання, та окрім розрахунково-касових операцій в межах цього кошторису більше ніякі операції комерційні банки не проводять.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виявилось в неправильному тлумаченні закону, та застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, в тому числі незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.

Служба автомобільних доріг у Донецькій області є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах держказначейства та банків, які відкриваються для обслуговування коштів; неприбутковою організацією та одержувачем бюджетних коштів.

Боржником у справі є державна неприбуткова організація, що є підставою для її відповідальності за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у даній справі.

Судові рішення про стягнення коштів боржників (розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також підприємств, установ та організацій, рахунки яких відкриті в органах Державної казначейської служби України) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України.

Ця обставина унеможливлює здійснення виконавчого провадження, а державний виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження відповідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Судами попередніх інстанцій, при вирішенні спору, не було враховано особливості бюджетного законодавства, що є неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, та ухвалення законного судового рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області відзиву на касаційну скаргу не подали.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, рішенням Господарського суду Донецької області від 12.03.2018 у справі №905/2838/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" до Служби автомобільних доріг у Донецькій області задоволено частково. Стягнуто з відповідача заборгованість за договором на виконання робіт №2-20 від 16.04.2013 у загальному розмірі 31425333,30 грн та судовий збір у сумі 217574,80 грн.

Після набрання вказаним рішенням законної сили Господарським судом Донецької області було видано відповідний наказ від 21.06.2018.

13.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/2838/17 від 21.06.2018.

26.12.2018 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57975656.

Служба автомобільних доріг у Донецькій області, звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП №57975656 посилалась на те, що Служба автомобільних доріг у Донецькій області є одержувачем бюджетних коштів, з огляду на що рішення суду у справі №905/2838/17 про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в спосіб, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" "державне підприємство"), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Так, ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про виконавче провадження". У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2, 3, 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень, не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою, яка здійснює гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника, зокрема, у випадку невиконання рішення суду про стягнення коштів з державної організації протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Положення ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів узгоджуються зі ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних підприємств, установ, організацій або юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства унормовані приписами не ст. 3, а ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом пунктів 1.3,1.4,1.5,1.6,5.3 Положення про Службу автомобільних доріг у Донецькій області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.11.2016 №331, Служба є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах держказначейства та банків, які відкриваються для обслуговування коштів, зазначених в п. 1.6. Служба є неприбутковою організацією. Служба є одержувачем бюджетних коштів. Служба утримується в межах кошторису видатків, затвердженого Укравтодором, за рахунок: коштів, передбачених у вартості будівництва та ремонту автомобільних доріг, виходячи законодавчо встановлених нормативів на утримання служби замовника; коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування згідно з розрахунками за методикою, затвердженою Укравтодором. Джерелами формування майна Служби є: основні фонди, що визначаються самостійним балансом служби; кошти, перелічені в п.1.6 положення що надходять на дорожні роботи відповідно до законодавства; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних осіб і громадян; передане майно інших державних та комунальних підприємств та організацій; інші джерела, не заборонені законодавством, по узгодженню з засновником.

За умовами договору №4-1/1 від 04.01.2017 розрахунково-касове обслуговування Служби автомобільних доріг у Донецькій області, яке є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, а згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Боржник у даній справі є державною організацією, а тому Господарськими судами вірно зазначено що посилання Служби автомобільних доріг в Донецькій області на ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є безпідставними, оскільки спірні правовідносини не унормовані приписами ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"одавчих норм та відповідно суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Служби автомобільних доріг в Донецькій області та обґрунтовано відмовили в її задоволенні.

Посилання скаржника на те, що судові рішення про стягнення коштів боржників (розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також підприємств, установ та організацій, рахунки яких відкриті в органах Державної казначейської служби України) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України та, що ця обставина унеможливлює здійснення виконавчого провадження, а державний виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження відповідно п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", обґрунтовано не прийняті судом апеляційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанції правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального під час прийняття оскаржуваної ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №905/2838/17 без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №905/2838/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Ткаченко

В. Студенець