ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2738/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Правекс-Банк"

представник позивача - Козак О.С.

відповідач - Головне управління фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

представники відповідача - Гончаренко Є.В., Ільченко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Правекс-Банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Руденко М.А. - головуючого, Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А. від 18 грудня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Щербакова С.О. від 21 червня 2018 року

Історія справи

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. ПАТ КБ "Правекс-Банк" (правонаступник - Акціонерне товариство "Правекс-Банк") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про стягнення збитків в розмірі 1 033 500,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Генеральної угоди № 1-7/К, укладеної між сторонами, у вигляді невиконання обов'язку із доставки цінного відправлення адресованого Харківській обласній дирекції позивача, у зв'язку з його втратою при нападі.

1.3. Підставою звернення до суду стали наступні обставини.

1.4. 03.01.2007 між позивачем та відповідачем укладено Генеральну угоду № 1-7/К, відповідно до умов якої відповідач (виконавець) організовує і забезпечує доставку відправлень з оголошеною цінністю та нецінних відправлень позивача (замовника) на узгоджених у договорі умовах.

1.5. 23.11.2016 працівник відповідача прийняв два цінні відправлення АТ "Правекс-Банк" з метою їх доставки до Харківської обласної дирекції позивача.

1.6. 24.11.2016 на відповідача, який виконував міським фельд'єгерським маршрутом доставку відправлень у рамках реалізації договору від 03.01.2007 № 1-7/К, було здійснено напад невідомих осіб, внаслідок чого було викрадено цінності ПАТ КБ "Правекс-Банк", що містились у відправленні з оголошеною цінністю 1 033 500,00 грн., про що листом від 25.11.2016 було повідомлено позивача.

1.7. Оскільки, відповідачем, за позицією АТ "Правекс-Банк", було порушено умови Генеральної угоди № 1-7/К у вигляді невиконання обов'язку із доставки цінного відправлення адресованого Харківській обласній дирекції позивача, у зв'язку з його втратою при нападі, останній звернувся до суду з даним позовом.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1.Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/2738/17 у задоволенні позову відмовлено.

2.3. Рішення мотивоване тим, що позивачем :

- не надано доказів того, що кошти відображені в бухгалтерських документах банку та меморіальних ордерах були вкладені у зазначену цінну посилку, призначену для пересилання фельд'єгерським зв'язком, як і не надано доказів здійснення перевірки вмісту відправлення виконавцем послуг;

- не дотримано вимоги Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 та порушено норми Правил надання послуг поштового зв'язку;

- не надано суду належних доказів на підтвердження наявності протиправних дій відповідача під час виконання умов спірного договору, наявності вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2018 залишено без змін.

2.5. Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанцій мотивував своє рішення наступним:

- позивачем не доведено усіх чотирьох умов відповідальності за завдання шкоди;

- позивачем не надано суду опису цінностей, примірник супровідної відомості до сумок з валютними цінностями та доручення на перевезення валютних цінностей в порушення Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270;

- витяги з особового рахунку та меморіальні ордери не є належними та допустимими доказами пересилання коштів у цінній посилці з оголошеною цінністю 1 033 500,00 грн., натомість доказів вкладення до відправлення вказаної суми валюти з оголошеною цінністю, позивачем не надано.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, АТ "Правекс-Банк" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

4.1. Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неналежно дослідили докази, наявні у матеріалах справи, тому дійшли хибних висновків про недоведеність позивачем розміру збитків, підстав для їх відшкодування, протиправної поведінки відповідача і наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками. Крім того, суди, посилаючись на Закон України "Про поштовий зв'язок", постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 №270, Інструкцію з організацією інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні не обґрунтували, яким чином положення зазначених нормативно-правових актів спростовують покладену на відповідача умовами договору цивільно - правову відповідальність з відшкодування збитків, завданих невиконанням обов'язку з доставки цінного відправлення, оскільки правовідносини, що склались між сторонами, є цивільно - правовими.

5. Позиція Головного управління фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. Головне управління фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вважає доводи касаційної скарги АТ "Правекс-Банк" безпідставними, рішення судів законними і обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 - без змін.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

6.1. Предметом даного спору є питання наявності цивільно - правової відповідальності Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у вигляді відшкодування збитків, у зв'язку з порушенням останнім умов договору у вигляді невиконання обов'язку із доставки відправлення, яке заборонено до пересилання без дотримання законодавчо встановленої процедури.

6.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у рамках реалізації договору від 03.01.2007 № 1-7/К, позивач передав відповідачу два цінні відправлення з метою їх доставки Харківської обласної дирекції позивача, проте одне з відправлень доставлено не було, у зв'язку з його втратою при нападі. В бухгалтерських документах банку та меморіальних ордерах, наданих позивачем, відображено, що вмістом цінного відправлення були грошові кошти.

6.3. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Генеральна угода № 1-7/К, укладена між сторонами, відповідно до умов якої відповідач організовує і забезпечує доставку відправлень з оголошеною цінністю та нецінних відправлень позивача на узгоджених у договорі умовах, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а спірні правовідносини, з огляду на правовий статус відповідача, регулюються, зокрема, Законом України «Про поштовий зв'язок», з урахуванням особливостей, передбачених нормами спеціального закону, в тому числі, Законом України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", виходячи з наступного.

6.4. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» поштовий зв'язок спеціального призначення - складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.

6.5. Статтею 2 Закону України «Про поштовий зв'язок» визначено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.

6.6. Приписами ст. 5 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" встановлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку.

6.7. Таким чином, фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України та регулюється Законом України «Про поштовий зв'язок», з урахуванням особливостей, передбачених нормами спеціального закону, зокрема, Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України".

6.8. Ст. 14 Закону України "Про поштовий зв'язок" встановлено, що забороняються до пересилання у поштових відправленнях вкладення, які можуть становити загрозу життю та здоров'ю людей, призводити до знищення чи псування (пошкодження) інших поштових відправлень та поштового обладнання. Перелік вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, порядок їх вилучення із поштових відправлень та розпорядження ними визначаються Кабінетом Міністрів України.

6.9. Крім того, положеннями п. 3.5 договору також передбачено, що пересилці не підлягають, зокрема, предмети і речовини заборонені для пересилки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155 «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку».

6.10. Згідно пункту 40 вказаної постанови Кабінету Міністрів України у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати національну та іноземну валюту.

6.11. Вказана постанова втратила чинність, у зв'язку з затвердженням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку» від 05.03.2009 № 270, яка містить аналогічні положення щодо заборони пересилання у внутрішніх поштових відправленнях національної та іноземної валюти.

6.12. Крім того, в пункті 6.1. договору, зазначено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення, проте за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного (зокрема опису валютних цінностей, які вкладені у відправлення) та суми нестачі за рішенням суду.

6.13. В свою чергу, п. 6.1.4. договору обумовлено, що виконавець не несе відповідальність за вміст відправлення.

6.14. Тобто, пересилання грошових коштів фельд'єгерським зв'язком, шляхом їх вкладення у цінні відправлення, було прямо заборонено Законом України "Про поштовий зв'язок" та умовами, укладеного між сторонами договору.

6.15. Крім того, Верховний Суд зазначає, що законодавством передбачений спеціальний порядок перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, зокрема:

- Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45, якою передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.

- Постановою Національного Банку України від 20.10.2004 №495 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України", у якій врегульовано порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками та інш.

- Постановою Національного Банку України від 01.06.2011 № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні", зокрема, розділом ІІ, яким визначено загальний порядок забезпечення банків готівкою, та пункт 3 цього розділу, яким встановлено порядок передавання готівки банками своїм філіям (відділенням), а також іншим банкам.

6.16. Всупереч встановленої процедури, позивач передав відповідачу два цінні відправлення на підставі реєстру відправлень, чим засвідчив факт передачі останніх відповідачу. Зі змісту реєстру вбачається, що АТ "Правекс-Банк" передав представнику Державної фельд'єгерської служби два пакети, один з яких з оголошеною цінністю 1 033 500, 00 грн.

6.17. Отже, вкладаючи у відправлення готівкові кошти, позивач мав усвідомлювати, що він порушує укладений між сторонами договір від 03.01.2007 № 1-7/К та законодавчо встановлену процедуру перевезення валютних цінностей та відповідно мав передбачати очікувані ризики такого порушення.

6.18. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку» від 05.03.2009 № 270 встановлено, що у разі виявлення у внутрішніх поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонені для пересилання, оператор поштового зв'язку повертає їх відправнику або вживає заходів до їх вилучення в установленому порядку.

6.19. Враховуючи вищенаведене, перевезення грошових коштів в обхід спеціальної процедури є порушенням правил надання послуг поштового зв'язку. В той же час, у випадку виявлення у внутрішніх поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонені для пересилання, останні підлягають поверненню відправнику або вилученню у вставленому законом порядку.

6.20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відправник (позивач) не повідомив працівника відповідача про те, що він пересилає саме валютні цінності (грошові кошти) та, в свою чергу, наполягав на тому, що працівник відповідача повинен був перевірити вміст відправлення.

6.21. Верховний Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки умовами спірного договору встановлено саме право, а не обов'язок працівника відповідача проведення перевірки вкладеного, у випадках, передбачених чинним законодавством. В свою чергу, позивачем не надано доказів на підтвердження факту обізнаності працівника відповідача про те, що вмістом цінного відправлення були саме грошові кошти.

6.22. З вищенаведеного можна зробити висновок, що Банк намагався в обхід законодавчо встановленої процедури переслати грошові кошти способом, який прямо заборонений нормами чинного законодавства.

6.23. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

6.24. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

6.25. З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з порушенням своїх зобов'язань, які виникають з цих правовідносин, є формою зловживання правом.

6.26. Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема, відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

6.27. Враховуючи вищевикладене, таке право особи, як відшкодування збитків, у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням іншою стороною свого обов'язку по договору, має ставитися у пряму залежність від добросовісності виконання другою стороною положень такого договору, в даному випадку, пасивного обов'язку щодо утримання від пересилання фельд'єгерським зв'язком грошових коштів без дотримання встановленої законом процедури.

6.28. Тобто, при встановленні наявності підстав реалізації стороною свого права на відшкодування збитків, у зв'язку з невиконанням іншою стороною умов договору, Суд враховує, також, добросовісність виконання іншою стороною, покладених на нею договором обов'язків.

6.29. Намагання Банку пересилати грошові кошти способом, який прямо заборонений законом, є формою зловживання правом. В свою чергу, зловживання не може результуватись в користуванні благами, які отримані шляхом такого зловживання. Зловживання як таке не підлягає судовому захисту.

6.30. Відповідне правове тлумачення Судом законодавства щодо відшкодування збитків, у комплексному поєднанні з умовами договору та поведінкою сторін, зумовлене намаганням поєднати моральні категорії та теоретичні норми права, оскільки зведення права лише до норми права суперечить реальній дійсності. Право є більш складним суспільним явищем, аніж лише норми або правила належної поведінки, які забезпечуються примусовою силою держави.

6.31. Враховуючи вищенаведене та встановлені судами обставини, Суд вважає правомірною відмову судів попередніх інстанцій у захисті прав позивача у вигляді стягнення збитків, з підстав порушення відповідачем умов договору, оскільки захисту підлягає лише законна та добросовісна поведінка учасника правовідносин.

6.32. Верховний Суд також враховує, що порушення Банком порядку пересилання грошових коштів є його власним ризиком, оскільки він є професійним учасником банківського ринку, який знав і не міг не знати про спеціальний передбачений законом порядок перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне законні по суті рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити в силі, з мотивів викладених у даній постанові.

8. Щодо судових витрат

8.1. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Правекс-Банк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21 червня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2738/17 залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.