Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.01.2018 року у справі №910/11395/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/11395/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснив перегляд в порядку письмового провадження постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 (судді: Власов Ю.Л., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) і ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (судді: Власов Ю.Л., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)

за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора України у справі № 910/11395/17

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Київського національного лінгвістичного університету, Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", Державного підприємства "Інфоресурс",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву) - Фонду державного майна України,

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди, повернення нежитлових приміщень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Заступник Генерального прокурора України (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" (далі - ТОВ "Гранд-Інвест") про визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу РВ ФДМУ по місту Києву від 12.05.2011 № 693 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка 27 А"; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 (зі змінами від 29.07.2011, 07.10.2011, 27.06.2011, 11.02.2013, 16.05.2014), укладеного між відповідачами; визнання незаконним і скасування з моменту видання наказу РВ ФДМУ по місту Києву від 15.05.2014 № 555 "Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848"; зобов'язання ТОВ "Гранд-Інвест" повернути нежитлові приміщення загальною площею 471,1 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27А, загальною вартістю 5 410 356 грн, державі в особі Міністерства освіти і науки України, на підставі статей 21, 203, 215, 216, 230 Цивільного кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що майно - предмет оспорюваного договору оренди - є об'єктом освіти і науки відповідно до статті 63 Закону України "Про освіту", а тому на нього майно поширюється правовий режим, встановлений для об'єктів освіти і науки, зокрема майно державної установи системи освіти, що фінансується із бюджету, не може бути об'єктом оренди для цілей, не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю.

ТОВ "Гранд-Інвест" у відзиві на позов вказувало на те, що спірні приміщення - об'єкт оренди за спірним договором оренди нерухомого майна - не були безпосередньо задіяні у навчальному чи науковому процесі, на момент прийняття рішення про передачу їх в оренду не фінансувалися із державного бюджету, тому посилання прокурора на положення частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" є безпідставними.

26.09.2017 ТОВ "Гранд-Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва із клопотанням про призначення у справі судової економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 (суддя Ярмак О.М.) призначено у цій справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів поставлено питання: "Чи підтверджується документально в 2011 році фактичне фінансування з бюджету нежитлового приміщення загальною площею 425,9 кв. м (після уточнення площі - 471, 1 кв. м), розташованого на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 27-А?".

Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення у справі судової експертизи, зважаючи на необхідність дослідження значного обсягу фінансових документів, їх зіставлення щодо дійсності фінансування об'єкта оренди за рахунок коштів державного бюджету в 2011 році, визначення документальної обґрунтованості отримання бюджетних коштів та їх цільового використання, що потребує спеціальних економічних знань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 (суддя Ярмак О.М.) зупинено провадження у справі № 910/11395/17 до повернення матеріалів справи із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги прокурора в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 про призначення у цій справі судової економічної експертизи, оскільки оскаржувана ухвала про призначення судової експертизи згідно зі статтею 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, не підлягає оскарженню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 щодо зупинення провадження у справі залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора (в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 про зупинення провадження у справі) залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий господарський суд правомірно на підставі статті 79 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, зупинив провадження у справі у зв'язку із призначенням судової експертизи.

Прокурор, не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просить скасувати ці ухвалу та постанову, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження в повному обсязі.

Підставами для скасування судових рішень прокурор зазначає порушення норм процесуального права, зокрема статті 79 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017. Він наголошує на тому, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, отже, ухвали про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі безпосередньо пов'язані. Прокурор також акцентує, що місцевий господарський суд не обґрунтував доцільності призначення експертизи та на її вирішення поставив питання, які не належать до завдань такого виду експертиз, водночас апеляційний господарський суд питання законності призначення судової експертизи як підстави зупинення провадження не перевірив. Крім того призначена у справі експертиза призводить до затягування розгляду справи.

У відзиві ТОВ "Гранд-Інвест" просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема на те, що ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачав можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи; судом було обґрунтовано призначено експертизу у справі у зв'язку з необхідністю дослідження фінансових документів та їх зіставлення щодо дійсності фінансування об'єкта оренди за рахунок коштів державного бюджету в 2011 році, визначення документальної обґрунтованості отримання бюджетних коштів та їх цільового використання, що потребує спеціальних економічних знань.

У поясненнях у справі Міністерство освіти і науки України погоджується із доводами касаційної скарги прокуратури, наголошує на необґрунтованості та недоцільності призначення у справі судової експертизи, а також на тому, що призначена судова експертиза призводить до затягування розгляду справи.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних у справі постанови і ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на нормах процесуального права та не спростовують аргументованих висновків суду апеляційної інстанції. При цьому, з доводів касаційної скарги не вбачається необґрунтованості зупинення провадження у справі через призначення судової експертизи чи невмотивованості такого зупинення.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника щодо відсутності підстав для призначення у справі експертизи, оскільки в цій частині судові рішення не можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції. Крім того, за змістом статті 106 ГПК у редакції, чинній до 15.012.2017, заперечення на ухвали, котрі не підлягали оскарженню окремо від рішення суду, могли включатися скаржником до апеляційної скарги на рішення суду.

Водночас визнаються необгрунтованими посилання прокурора на затягування судового процесу у зв'язку з призначенням експертизи у справі, оскільки вимога щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямована саме на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), а не навпаки.

Разом із тим колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, та вважає, що оскаржені у справі ухвала і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому правових підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. При цьому у випадку призначення судової експертизи суд має право зупинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

За змістом положень статті 106 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, ухвала про призначення у справі судової експертизи не належала до переліку ухвал, які могли бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, що, відповідно, унеможливлювало її перегляд судом апеляційної інстанції.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги прокурора в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки в апеляційній скарзі прокурора йшлося про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку із цим провадження у справі, відповідна скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, могла бути прийнята і розглянута судом лише в частині зупинення провадження, що і зробив суд апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 79 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадах призначення господарським судом судової експертизи.

Статтею 79 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, передбачено два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення судової експертизи.

Зупинення провадження у справі - тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, місцевий господарський суд у цій справі призначив судову економічну експертизу та зупинив у зв'язку із цим провадження у справі, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, а тому у цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії.

Виходячи з наведених норм та беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції визнав правомірним зупинення місцевим господарським судом провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених ухвали та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 910/11395/17 залишити без змін.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/11395/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак