ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 922/3767/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. і Львова Б. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартальна 3",

представник позивача - Кучменко С. В., адвокат (ордер від 01.02.2021 № 1012556),

відповідач - акціонерне товариство "Харківобленерго",

представник відповідача - Квіцінська А. І., адвокат (довіреність від 04.01.2021 № 01-46/72),

третя особа-1 - приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут",

представник третьої особи-1 - Козирєв А. В., адвокат (довіреність від 18.12.2020 № 01-15/290),

третя особа-2 - приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс",

представник третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Харківобленерго", з урахуванням заяви приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про приєднання до касаційної скарги акціонерного товариства "Харківобленерго",

на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021 (головуючий суддя Добреля Н. С. )

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 (головуючий Мартюхіна Н. О., судді: Геза Т. Д. і Плахов О. В. )

у справі № 922/3767/20

за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квартальна 3" (далі - ОСББ)

до акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - Товариство)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - Підприємство);

2) приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" (далі - Комплекс),

про визнання недійсним додатку до договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

ОСББ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Підприємства та Комплексу, про визнання недійсним додатку № 3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ" до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 747/19216 (далі - Договір), укладеного Товариством та ОСББ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- спірний додаток № 3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ "Квартальна 3" до Договору підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203, статей 215, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки суперечить вимогам статей 1, 4 та частин 4 , 7 статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", пунктів 2.3.2,8.2.5,8.2.6,8.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПРРЕЕ), а також пунктів 5.1.10,6.5.13 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс КОЕЕ);

- у спірному додатку незаконно зазначені загальнобудинкові прилади обліку електричної енергії для обліку електричної енергії, яку споживає ОСББ за Договором, тоді як електрична енергія, яка дійсно споживається ОСББ за Договором, обліковується приладами обліку, які зазначені у додатку № 3.2 "Дані про відпуск електроенергії на інші потреби споживача" до Договору;

- Товариство безпідставно здійснює нарахування ОСББ вартості спожитої електроенергії за загальнобудинковими приладами обліку, зазначеними у спірному додатку № 3.1 до Договору, а не за приладами обліку, якими фіксується фактична величина спожитої позивачем електричної енергії на потреби діяльності ОСББ, зазначеними у додатку № 3.2 до Договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним додаток № 3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ" до Договору, укладеного Товариством та ОСББ.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- спірний додаток № 3.1 до Договору не відповідає типовому договору, який не містить примірного додатку 3 до договору, а також суперечить пунктам 1.1.2,2.1.12,2.3.2 ПРРЕЕ та пунктам 5.1.10,5.1.19,5.1.21 Кодексу КОЕЕ, оскільки загальнобудинкові засоби обліку, зазначені у спірному додатку № 3.1 до Договору враховують дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок будинку та не можуть використовуватись для розрахунків між ОСББ та Товариством;

- облік електроенергії за загальнобудинковими лічильниками, зазначеними у додатку № 3.1 до Договору, при наявності у Договорі додатку № 3.2, в якому міститься перелік лічильників, які безпосередньо використовує ОСББ з метою виконання статутної діяльності суперечить пункту 1.1.2 ПРРЕЕ;

- зазначена невідповідність спірного додатку № 3.1 до Договору вимогам закону свідчить про його суперечність положенням частини 1 статті 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійним на підставі статті 215 ЦК України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 5.1.1,5.1.4,5.1.10,5.8.1 Кодексу КОЕЕ, пунктів 1.5.1,1.5.2,1.5.3,1.5.6 Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ), пунктів
1.1.2,1.2.4,2.1.4 глави 2.1, пунктів 2.2.5,2.3.3 глави 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ у подібних правовідносинах.

Підприємство подало письмові пояснення, в яких, посилаючись на обґрунтованість доводів касаційної скарги Товариства, просить її задовольнити, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також від Підприємства надійшла заява про приєднання до касаційної скарги Товариства, в якій просить задовольнити касаційну скаргу Товариства, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ОСББ подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Комплексу відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСББ, Товариства та Підприємства, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, виходили з того, що правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно із статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Отже, Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає об'єднання як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Пунктом 3 розділу 2 статуту ОСББ передбачено, що об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статті 215 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених статті 215 ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити статтею 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ПРРЕЕ визначені система договірних відносин на роздрібному ринку електричної енергії та порядок укладання договорів.

Наявність у споживача укладеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є умовою постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 1.2.4 ПРРЕЕ передбачено, що точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи. Оператор системи покриває всі витрати, пов'язані з транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, а також має право на відшкодування всіх витрат, пов'язаних із транспортуванням електричної енергії в точку розподілу (передачі) електричної енергії, за рахунок тарифу на розподіл (передачу) електричної енергії. Договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи. При цьому договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії розробляється оператором системи розподілу на підставі додатка 3 до цих Правил, договір споживача з оператором системи передачі укладається відповідно до типового договору, визначеного Кодексом системи передачі.

Отже, договір про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу є типовим, а його форма міститься в додатку № 3 до ПРРЕЕ.

Відповідно до пункту 2.1.11 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування оператора системи та споживача, узгоджений паспорт точки розподілу; 2) місце і дату укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії; 3) режими розподілу (у тому числі режим роботи електроустановки непобутового або колективного побутового споживача, величини приєднаної та дозволеної потужності об'єкта споживача із розділом за площадками вимірювання), порядок контролю показників якості електричної енергії та якості електропостачання; 4) порядок розрахунків, включаючи умови їх призупинення та поновлення; 5) відповідальність сторін за невиконання умов договору, підстави і порядок її застосування; 6) строк дії договору; 7) умови та порядок внесення змін до договору та його розірвання; 8) місцезнаходження, банківські реквізити сторін; 9) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті електричної енергії та потужності в енергосистемі; 10) перелік випадків, коли розподіл (передача) електричної енергії може бути обмежений споживачу, та порядок обмеження.

Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід'ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

Пунктом 2.2 типового договору передбачено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) у додатку 3 до цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що типовий договір не містить примірного додатку 3 до цього договору та не вимагає його розбивки на будь-які підпункти. У свою чергу, розроблений на підставі типового договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на сайті оператора системи розподілу - Товариства містить обов'язкові для узгодження додатки № 3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії", № 3.2 "Дані про відпуск електроенергії на інші потреби споживача" (за потреби), № 3.3 "Дані для розрахунку та складання балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), до яких приєднані електроустановки субспоживачів" (за потреби).

При цьому вказані додатки були заповнені ОСББ при зверненні з заявою-приєднанням до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, внаслідок чого Товариством (оператор систем) та ОСББ (споживач) укладено Договір.

На підставі аналізу умов укладеного сторонами Договору суди дійшли висновку, що його спірний додаток № 3.1 містить лише відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ, та не визначає порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку.

Відповідно до пункту 1.1.2 ПРРЕЕ розрахункові засоби вимірювання - це засоби вимірювання, дані вимірювань яких використовуються засобами комерційного обліку з метою комерційних розрахунків; технічні (контрольні) засоби обліку - засоби обліку, що застосовуються учасником роздрібного ринку для контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії у власних електричних мережах тощо.

Згідно з пунктом 2.3.3 ПРРЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється, за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Пунктом 2.3.2 ПРРЕЕ передбачено, що для вимірювання з метою комерційних розрахунків за електричну енергію мають використовуватися розрахункові засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам Кодексу КОЕЕ, Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до пункту 5.1.10 Кодексу КОЕЕ для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об'єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. Дані з вузлів обліку інших власників можуть бути використані для здійснення технічного (контрольного) обліку та перевірки достовірності даних комерційного обліку.

Згідно з пунктом 5.1.19 Кодексу КОЕЕ у квартирах, будинках, приватних домогосподарствах або інших об'єктах індивідуального побутового споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один засіб комерційного обліку електричної енергії (ЗКО) для побутових потреб незалежно від кількості господарських будівель.

Пунктом 5.1.21 Кодексу КОЕЕ передбачено, що у разі розділення обліку за наявності декількох власників квартири (будинку, домогосподарства) у встановленому законодавством порядку ЗКО встановлюється для кожного з них.

Водночас оплата послуг з улаштування або реконструкції ЗКО здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.

Відповідно до підпунктів 14,34,71 пункту 1.2.1 Кодексу КОЕЕ вузол обліку електричної енергії (вузол обліку) - це сукупність обладнання та засобів вимірювальної техніки, змонтованих та з'єднаних між собою за встановленою схемою для забезпечення вимірювання та обліку електричної енергії в заданій точці вимірювання. До складу вузла обліку можуть входити лічильники електричної енергії, трансформатори струму, трансформатори напруги, устаткування автоматичного відключення чи обмеження потужності, засоби захисту (автоматичні вимикачі або запобіжники), вторинні кола струму і напруги та інші допоміжні засоби (тестові блоки, перетворювачі імпульсів, блоки живлення, обладнання дистанційної передачі даних тощо). Характеристики складових вузла обліку мають бути достатніми для вимірювання електричної енергії із заданою періодичністю та похибкою. Об'єкт - це електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання або фізичній особі на праві власності або користування.

Точка вимірювання - це фізична точка на електричній мережі (точка підключення лічильника електричної енергії прямого включення, а у разі застосування вимірювальних трансформаторів - точка підключення первинної обмотки трансформатора струму), в якій фактично вимірюються обсяги та/або параметри електричної енергії.

Згідно з пунктом 2.1.13 ПРРЕЕ у разі укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших учасників роздрібного ринку (субспоживачів або операторів системи), додатками до нього визначаються такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших учасників та їх власників та паспорти точок розподілу цих учасників роздрібного ринку; 2) обсяги транспортування електричної енергії в електричні мережі інших учасників роздрібного ринку; 3) порядок припинення, обмеження електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку витрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних із транспортуванням електричної енергії в електроустановки інших учасників роздрібного ринку; 5) порядок розрахунку та складання балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача).

Отже, розрахунки за спожиту електричну енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, що знаходиться на території власника або користувача об'єкта нерухомості. Тобто розрахунки між ОСББ та Товариством за спожиту електричну енергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ. До такого електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо. Перелік таких лічильників міститься у додатках № 3.2 та №
3.3 до Договору. Наведене свідчить про можливість виконання Договору за умови визнання недійсним його додатку № 3.1, в якому міститься перелік загальнобудинкових засобів обліку, які не приєднані до точки обліку одного об'єкта, а, навпаки, враховують дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок (квартири, місця загального користування, комерційні об'єкти тощо). Тобто у даному випадку загальнобудинкові засоби обліку не можуть бути розрахунковими та використовуватися для розрахунків між сторонами Договору.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що використання Товариством загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії, які містить додаток № 3.1 до Договору, з метою обліку спожитої ОСББ електроенергії суперечить пункту 2.3.2 ПРЕЕ, пункту 5.1.10 Кодексу КОЕЕ, і такий додаток має бути визнано недійсним з наведених вище підстав.

Разом з тим, вказані у спірному додатку № 3.1 до Договору лічильники Товариство та Підприємство мають можливість використовувати як технічні (контрольні) засоби обліку з метою контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії у власних електричних мережах тощо, як це передбачено Правилами.

Крім того у багатоквартирному будинку № 3 по вул. Квартальна в смт Пісочин споживачі поділяються на дві групи, і мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи. Оскільки дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником, то ОСББ не повинно розраховуватися по лічильнику, який обліковує дві різні групи споживання. ОСББ є формою управлінням будинком, отже мешканці будинку, де створено ОСББ, не є субспоживачами у розумінні пункту 1.1.2 ПРЕЕ, останні є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі окремих договорів про користування електричною енергією з електропостачальником.

За таких обставин, облік електроенергії, яку споживає ОСББ за загальнобудинковими лічильниками, які зазначено у додатку № 3.1 до Договору, при наявності в Договорі додатку № 3.2 із зазначенням у ньому лічильників, які безпосередньо використовуються ОСББ з метою виконання статутної діяльності, суперечить пункту 1.1.2 ПРЕЕ.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином ОСББ є юридичною особою, яка не споживає електричну енергію для власних потреб, а електрична енергія використовується для забезпечення колективних комунально-побутових потреб населення [у даному випадку для освітлення місць загального користування та роботу ліфтів (електрична енергія на технічні цілі)].

У контексті приписів Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про ~organization12~ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 № 869 електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі Закону України "Про ~organization12~ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги"одавчими актами не передбачена.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що спірний додаток № 3.1 до Договору не відповідає типовому договору, який не містить примірного додатку 3 до договору, суперечить пунктам 1.1.2,2.1.12,2.3.2 ПРРЕЕ та пунктам 5.1.10,5.1.19,5.1.21 Кодексу КОЕЕ, що є підставою недійсності цієї частини правочину.

Товариство у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 5.1.1,5.1.4,5.1.10,5.8.1 Кодексу КОЕЕ, пунктів
1.5.1,1.5.2,1.5.3,1.5.6 ПУЕ, пунктів 1.1.2,1.2.4,2.1.4 глави 2.1, пунктів
2.2.5,2.3.3 глави 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ у подібних правовідносинах

При цьому Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для формування висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, оскільки судами встановлені обставини, які визначають індивідуальність правовідносин сторін у даній справі, а саме: договір про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу є типовим, а його форма міститься в додатку № 3 до ПРРЕЕ; типовий договір не містить примірного додатку 3 до цього договору та не вимагає його розбивки на будь-які підпункти; додатки були заповнені ОСББ при зверненні з заявою-приєднанням до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, внаслідок чого Товариством (оператор систем) та ОСББ (споживач) укладено Договір; спірний додаток № 3.1 містить лише відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ, та не визначає порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку; розрахунки між ОСББ та Товариством за спожиту електричну енергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ.

До такого електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо. Перелік таких лічильників міститься у додатках № 3.2 та № 3.3 до Договору. Наведене свідчить про можливість виконання Договору за умови визнання недійсним його додатку № 3.1, в якому міститься перелік загальнобудинкових засобів обліку, які не приєднані до точки обліку одного об'єкта, а, навпаки, враховують дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок (квартири, місця загального користування, комерційні об'єкти тощо). Тобто у даному випадку загальнобудинкові засоби обліку не можуть бути розрахунковими та використовуватися для розрахунків між сторонами Договору; використання Товариством загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії, які містить додаток № 3.1 до Договору, з метою обліку спожитої ОСББ електроенергії суперечить пункту 2.3.2 ПРЕЕ, пункту 5.1.10 Кодексу КОЕЕ; вказані у спірному додатку № 3.1 до Договору лічильники Товариство та Підприємство мають можливість використовувати як технічні (контрольні) засоби обліку з метою контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії у власних електричних мережах тощо, як це передбачено Правилами; У контексті приписів Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про ~organization13~ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 № 869 електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Саме за комунальну електроенергію сплачує об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі Закону України "Про ~organization13~ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги"одавчими актами не передбачена.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених Статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням заяви Підприємства про приєднання до касаційної скарги, оскільки судами було ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Харківобленерго", з урахуванням заяви приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про приєднання до касаційної скарги акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 922/3767/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Б. Львов