ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 902/66/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Династія В. В." та ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
30.09.2020р.

у складі колегії суддів: О. В. Мельник- головуючий, В. В. Грязнов, І. В.

Розізнана

та на рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2020р.

суддя: А. А. Тварковський

за позовом ОСОБА_2

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП РЕНТ";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія В. В."

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. Приватне підприємство "Корпорація Максимум";

2. ОСОБА_1;

3. Державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Євгеній Васильович;

4. Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради;

5. Приватний нотаріус Скутельник Інна Анатоліївна

про розірвання договору-купівлі продажу частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів та скасування реєстраційних дій

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, В. Ю. Швець, Д. В. Федоркін,

від відповідача-1: не з'явилися,

від відповідача-2: не з'явилися,

від третьої особи -1: не з'явилися,

від третьої особи -2: А. С. Кобзіна, В. М. Желіховський,

від третьої особи -3: не з'явилися,

від третьої особи -4: не з'явилися,

від третьої особи -5: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "ВІП РЕНТ" та ТОВ "Династія В. В.", в якому просила, з урахуванням уточнень:

- розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В. В." від 02.11.2018 та додаткову угоду № 1 від 03.12.2018 до нього;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Династія В. В.", що оформлені протоколом №9 від 02.11.2018;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 05.11.2018 №11741050003013921, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 24.04.2019 №11741050004013921;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 13.11.2019 №11741050005013921;

- скасувати державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи від 13.11.2019 №11741070006013921.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем-1 обов'язку щодо сплати позивачу вартості фактично переданої частки статутного капіталу Товариства, а тому позивач просить розірвати такий договір через порушення його істотних умов. За вказаних обставин, на думку позивача, відчужені права на частку в статутному капіталі ТОВ "Династія В. В." підлягають поверненню до продавця.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.06.2020 у справі №902/66/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В. В." від 02.11.2018 та додаткову угоду №1 до вказаного договору від 03.12.2018. Визнано недійсним рішення загальних зборів щодо затвердження продажу позивачем частки в статутному капіталі ТОВ "Династія В. В." та затвердження припинення участі в Товаристві ОСОБА_2 у зв'язку із продажем нею своєї частки товариству з обмеженою відповідальністю "ВІП РЕНТ", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Династія В. В." від 02.11.2018. Визнано недійсним рішення загальних зборів щодо затвердження нового складу учасників ТОВ "Династія В. В." з наступним розподілом часток: ПП "Корпорація Максимум" - внесок 3300000 грн, частка - 30%; ТОВ "ВІП РЕНТ" - 7700000, частка - 70%, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Династія В. В." від 02.11.2018. Визнано недійсним рішення загальних зборів щодо затвердження нової редакції статуту ТОВ "Династія В. В." шляхом викладення його у новій редакції, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Династія В. В." від 02.11.2018.

Скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від
05.11.2018 №11741050003013921, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників; від 24.04.2019 №11741050004013921, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників; від 13.11.2019 №11741050005013921, інші зміни; від
13.11.2019 №11741050006013921, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними рішень загальних зборів щодо обрання головою загальних зборів Товариства - ОСОБА_4, а секретарем - ОСОБА_2, а також щодо уповноваження директора Товариства чи довірених ним осіб здійснити усі необхідні дії для реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу та змін до установчих документів ТОВ "Династія В. В.", оформлених протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Династія В. В." від 02.11.2018, відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем-1 обов'язку щодо проведення розрахунку за продаж частки в статутному капіталі товариства, як у встановлений договором строк, так і станом на час розгляду справи.

З посиланням на ст. 638, 655, 656, 657, 689, 691, 692 ЦК України суди дійшли висновку, що порушення покупцем обов'язку щодо оплати фактично переданої частки є істотним порушенням договору і достатньою підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеного між позивачем та відповідачем-1.

Також суди вказали, що оформлені протоколом рішення загальних зборів учасників ТОВ "Династія В. В." від 02.11.2018 підлягають визнанню недійсними в частині виключення позивача зі складу учасників, перерозподілу часток з метою захисту корпоративних прав позивача та відновлення його майнового та правового стану, як учасника товариства, що існував до укладення спірного договору купівлі-продажу.

При цьому, такі вимоги як визнання недійсними рішень про обрання голови зборів та секретаря, а також про уповноваження особи на внесення змін до ЄДРПОУ про юридичну особу, оформлені протоколом №9 від 02.11.2018р., не впливають на обсяг порушених прав позивача, оскільки такі рішення є організаційними та мають суто технічне значення.

Враховуючи, що відчужена позивачем відповідачу-1 частка була згодом відчужена ще двом особам і ці зміни зареєстровані в установленому законом порядку державним реєстратором, суди дійшли висновку, що способом захисту порушених прав позивача буде скасування усіх похідних реєстраційних дій.

У судових рішеннях судами відхилено посилання відповідача-2 на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Династія В. В.", не погоджуючись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову, скасувати постанову апеляційного господарського суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Залишити без змін рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилено клопотання відповідача-2 щодо призначення експертизи з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Cкаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.10.2019р. у справі №923/876/16 щодо застосування положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах.

Також у скарзі вказується, що під час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій мало місце необґрунтована відмова судами у прийнятті доказів, неправильна їх оцінка, неподання доказів з поважних причин. Також судом першої інстанції було відмовлено відповідачу у відкладенні проведення підготовчого провадження у зв'язку із дією карантину, для можливості надання додаткових доказів та виклику свідків, що фактично позбавило відповідача та третіх осіб у справі скористатися своїми процесуальними правами.

Також до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 з касаційною скаргою на постанову апеляційного та на рішення місцевого господарських судів, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення позовних вимог, скасувати постанову апеляційного господарського суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтовується положеннями п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник посилається, зокрема, на те, що судами не враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16, відповідно до якої перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Також вказує, що судами не досліджено зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилено клопотання відповідача-2 про призначення експертизи.

До Верховного Суду надійшли заяви від ТОВ "Династія В. В." про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження, які мотивовані врегулюванням даного спору.

Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020 відмовлено у задоволенні заяв ТОВ "Династія В. В." про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження з мотивів, викладених в ухвалі.

4. Позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 у ідентичних за змістом відзивах на касаційні скарги ТОВ "Династія В. В." та ОСОБА_1 зазначає, що рішення та постанова у даній справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційні скарги без задоволення.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Відповідно до розділу 5.2 статуту ТОВ "Династія В. В." в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Династія В. В." №8 від 25.10.2018, товариство має статутний капітал у розмірі 11 000 000 грн: внесок ОСОБА_2 складає - 70% статутного капіталу товариства; внесок ПП "Корпорація Максимум" складає - 30% статутного капіталу товариства.

02 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ВІП РЕНТ" укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В. В.".

Відповідно до п. 1.1 цього договору продавець передає у власність покупця частку у статутному капіталі ТОВ "Династія В. В." у розмірі 7 700 000 грн, що становить 70% статутного капіталу товариства, а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошову суму у розмірі та порядку визначеному договором.

Розділом 4 договору купівлі-продажу передбачалося, що сторони домовилися про ціну частки, яка становить 770 000 грн. Покупець зобов'язався оплатити вартість частки протягом двох місяців з дня укладення даного договору.

Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В. В." від
02.11.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ "ВІП РЕНТ" засвідчено факт передачі вказаної частки на виконання умов договору купівлі-продажу.

02 листопада 2018 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "Династія В. В.", оформлені протоколом №9, на яких були прийняті наступні рішення:

- обрано головою загальних зборів Товариства - ОСОБА_4, а секретарем - ОСОБА_2;

- затверджено продаж ОСОБА_2 частки в статутному капіталі Товариства та затверджено припинення участі в Товаристві ОСОБА_2 у зв'язку із продажем нею своєї частки ТОВ "ВІП РЕНТ";

- затверджено новий склад учасників Товариства з наступним розподілом часток: ПП "Корпорація Максимум" - внесок 3300 000 грн, частка - 30%; ТОВ "ВІП РЕНТ" - 7700000, частка - 70%;

- затверджено нову редакцію статуту ТОВ "Династія В. В." шляхом викладення його у новій редакції;

- уповноважено директора Товариства чи довірених ним осіб здійснити усі необхідні дії для реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу та змін до установчих документів ТОВ "Династія В. В.".

За наслідками вказаного рішення зборів здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 05.11.2018 №11741050003013921.

03 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ВІП РЕНТ" укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В. В.".

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди сторони дійшли висновку викласти в новій редакції, зокрема п.4.1 договору: "4.1. Сторони домовились, що ціна частки становить 1155000 грн", п.4.2 договору: "4.2 Покупець зобов'язаний оплатити вартість частки протягом трьох місяців з дня укладення даного договору", п.4.3 договору: "4.3 Покупець має право здійснювати оплату вартості частки частинами, але повний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше строку, що вказаний у п. 4.2 цього договору".

Відповідно до виписки з банківського рахунку ТОВ "ВІП РЕНТ" за період з
02.01.2018 по 21.01.2020 судами встановлено перерахування коштів за оплату частки в статутному капіталі ТОВ "Династія В. В." на загальну суму 770 000 грн.

23 квітня 2019 року ТОВ "ВІП РЕНТ" на підставі договорів купівлі-продажу відчужило приватному підприємству "Корпорація Максимум" частку в розмірі 10% статутного капіталу ТОВ "Династія В. В." та ОСОБА_1 частку в розмірі 20 % статутного капіталу ТОВ "Династія В. В.".

Загальними зборами учасників ТОВ "Династія В. В." від 23.04.2019, що оформлені протоколом №10, було затверджено продаж частини частки в статутному капіталі ТОВ "Династія В. В." новим учасникам, затверджено вступ нових учасників, їх склад з новим розподілом часток, а також нову редакцію статуту.

11 листопада 2019 року загальними зборами учасників ТОВ "Династія В. В." прийнято рішення про призначення на посаду директора ТОВ "Династія В. В." ОСОБА_1.

За наслідками вказаних рішень зборів здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 24.04.2019 №11741050004013921, від
13.11.2019 №11741050005013921, інші зміни, а також державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 13.11.2019 №11741050006013921, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Верховний Суд вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 02.11.2018 та додаткової угоди №1 від 03.12.2018 до нього, господарські суди попередніх інстанцій послались, зокрема на положення ст.ст. 611, 651, 652, 655, 692 ЦК України та вказали, що порушення покупцем обов'язку щодо оплати фактично переданої йому частки є істотним порушенням договору і достатньою підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст.ст. 612, 611 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Для встановлення порушення відповідачем-1 договору купівлі-продажу частки в частині повної оплати, судам слід було встановити, яку саме ціну договору погодили сторони.

Як вбачається із встановлених обставин, в договорі від 02.11.2018 сторони домовилися про ціну частки, яка становить 770 000 грн. Вказана сума була перерахована покупцем протягом періоду з 17.12.2018 по 20.12.2018, про що вказують обидві сторони договору, в тому числі позивач у відзивах на касаційну скаргу.

Проте 03.12.2020 покупцем та продавцем укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу частки, в якій змінено ціну частки на 1 155 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Враховуючи наведені положення ч. 3 ст. 632 ЦК України, заперечення ТОВ "Династія В. В." щодо укладення додаткової угоди №1 саме 03.12.2020, доводи учасників щодо злочинної змови ОСОБА_2 та ТОВ "ВІП РЕНТ", господарський суд мав перш за все перевірити такі доводи і заперечення сторін, дослідити та встановити дійсний момент фактичного укладення додаткової угоди №1, та встановити чи було виконано договір купівлі-продажу частки від 02.11.2018 станом на момент укладення додаткової угоди.

Проте суд першої інстанції, обмежившись посиланням на дату, зазначену сторонами в додатковій угоді, ухилився від дослідження обставини, яка має суттєве значення для вирішення даного спору.

Верховний Суд констатує, що місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Династія В. В." про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи з метою встановлення моменту укладення додаткової угоди №1, з підстав, що предметом даного позову є розірвання договору, а не оспорювання укладення додаткової угоди

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції, також не врахував необхідності встановлення вказаних спірних обставин для правильного вирішення даного спору, та відхилив заперечення апелянта щодо укладення додаткової угоди №1 з посиланням на умови договору купівлі-продажу та положення ЦК України щодо відсутні обмежень на укладення вказаної додаткової угоди №1.

Верховний Суд вважає, що ті доводи, які наводили ТОВ "Династія В. В." та ПП "Корпорація Максимум" при розгляді справи в судах першої і апеляційної інстанцій, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду першої та апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, зазначеним вимогам не відповідає, суди припустилися неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На думку судів, порушення покупцем обов'язку щодо розрахунку за отриману частку статутного капіталу ТОВ "Династія В. В." є істотним порушенням договору.

Верховний Суд констатує, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов'язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов'язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар.

Натомість у цій справі судами встановлено, що покупець отримав товар - частку у статутному капіталі ТОВ "Династія В. В.", та здійснив оплату в сумі 770 000 грн.

За таких умов підлягає застосуванню ч. 3 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар і частково оплатив, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами.

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від
08.09.2020 у справі №916/667/18.

Таким чином, судами попередніх інстанцій слід було дослідити, чи належний спосіб захисту свого права обрала ОСОБА_2, пред'явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, чого судами у цій справі зроблено не було.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, підлягають захисту корпоративні права позивача шляхом відтворення його майнового та правового стану, як учасника товариства, що існував до укладення спірного договору купівлі-продажу.

Суди дійшли висновку, що повернення корпоративних прав позивачу можливе, в тому числі, шляхом скасування рішень загальних зборів щодо припинення участі позивача у складі учасників товариства та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача.

Верховний Суд звертає увагу, що розірвання договору саме по собі не має наслідком ані повернення позивачу майна, яке було передано на виконання розірваного договору без зустрічного задоволення, ані виникнення в позивача права власності на це майно, а є підставою для виникнення обов'язку відповідача повернути це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18).

У цій справі майном, яке передано відповідачу-1 за договором, є частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Верховний Суд зазначає, що у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, на яку посилаються скаржники, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подаються документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів, зокрема, д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Проте судами вказаного не враховано, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов'язаних з ними доказів, що є порушенням вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того судами також неправильно застосовано норми права, зокрема ч. 2 ст. 651, ч.ч. 3, 4 ст. 692 ЦК України та ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

З огляду на викладене, доводи скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм права підтвердились, а тому судові рішення підлягають скасуванню.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг.

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 3 ст. 310 ГПК України; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, рішення та постанова, що оскаржуються у цій справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, дослідити, чи належний спосіб захисту свого права обрала ОСОБА_2, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого вирішити спір з належним застосуванням норм матеріального та відповідно до норм процесуального права.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційних скарг, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Династія В. В." задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2020р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020р. у справі №902/66/20 скасувати. Справу №902/66/20 направити на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець