ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/126/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий),Львова Б. Ю., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 (головуючий суддя Гребенюк Н. В., судді: Радіонова О. О., Чернота Л. Ф. ),

ухвалені за результатом розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром"

про забезпечення позову

у справі № 917/126/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (далі - позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (далі - відповідач)

про стягнення коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області із позовом до відповідача про стягнення 14 836 845,18 грн заборгованості за отримані у жовтні 2020 року обсяги природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 27.02.2020 №35-GAS-2020, з яких: 14 369 298,30грн основна заборгованість за договором, 93 509,37грн 3% річних, 374 037,51грн пеня.

Також 24.05.2021 до господарського суду Полтавської області надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у розмірі, що еквівалентний ціні позову та сумі судового збору - 15 059 397,86 грн.

Обґрунтовуючи підстави для застосування заходів забезпечення позову позивач посилався на те, що:

- відповідачем не вчинялось жодних дій, спрямованих на позасудове врегулювання спору в добровільному порядку, тривалий час не здійснюється оплата отриманого природного газу на виконання умов договору, що свідчить про ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань;

- з урахуванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з яких вбачається, що у відповідача відсутнє власне нерухоме майно, а також того, що статутний капітал відповідача становить лише 3,32% від загальної вартості заборгованості, з огляду на повідомлення відповідача про припинення здійснення газопостачання споживачам, позивач вважає, що накладення арешту на активи (грошові кошти) в межах суми позовних вимог не порушить законних інтересів відповідача, а є співмірним критеріям розумності, обґрунтованості та унеможливить ускладнення або неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/126/21 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову мотивована тим, що:

- позивачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки поведінка відповідача (ненадання відповіді на претензію та непогашення боргу) не може підтверджувати наявність обставин, з яким пов'язується виконання судового рішення;

- відсутність зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна та інформація щодо розміру статутного капіталу не є визначальною для вирішення питання про забезпечення позову, оскільки не свідчить про реальні ризики утруднення виконання рішення суду;

- саме лише твердження про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, як і значна сума заборгованості.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/126/21 задоволено частково. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/126/21 скасовано частково. Прийняте нове судове рішення, яким заяву позивача про забезпечення позову - задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі основної заборгованості у сумі 14 369 298,30 грн. В задоволенні інших вимог заяви - відмовлено. В іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 у справі №917/126/21 залишено без змін.

Судове рішення мотивоване тим, що накладення арешту на грошові кошти у межах суми основної заборгованості у сумі 14 369 298,30 грн відповідає критеріям справедливості, співмірності, адекватності та розумності, не призводить до припинення здійснення господарської діяльності відповідача, гарантує виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач звернувся до Верховного Суду з ідентичними касаційними скаргами на судові рішення в яких просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач повторно звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, а тому судами вже досліджувались та оцінювались аналогічні доводи позивача.

Судом апеляційної інстанції у оскаржуваному рішенні не з'ясовано обставин, які мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що полягає у неправильному тлумаченні закону та незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

Зі змісту заяви позивача про забезпечення позову не вбачається обґрунтування та підтвердження того, що існують обставини, які дійсно, а не імовірно, можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. При цьому позивач не надав жодного належного та допустимого доказу у розумінні статей 76, 77 ГПК України, із яким діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову або істотне ускладнення виконання рішення суду.

Обраний захід забезпечення позову може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та погіршення майнового стану сторони. У зв'язку з арештом рахунків, відповідач буде позбавлений виплачувати заробітну плату, сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі до державного бюджету України.

Доводи інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на безпідставність її доводів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх судових інстанцій

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при постановлення оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 136 ГПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Так, у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 зі справи № 911/1111/20.

Стосовно посилання відповідача на те, що у зв'язку з ухваленням оскаржуваної постанови були арештовані рахунки, а тому відповідач не зможе виплачувати заробітну плату та сплачувати податки та збори, то Верховний Суд зазначає таке.

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 905/361/19.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд враховує, що питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв'язку з предметом позовної вимоги.

Інститут забезпечення позову спрямований на захист інтересів позивача (заявника) та покликаний забезпечити виконання рішення суду в майбутньому.

Забезпечуючи позов у справі № 917/126/21 шляхом накладення арешту на кошти відповідача, суд апеляційної інстанції, з урахуванням доводів, наведених позивачем, надавши оцінку наявним у матеріалам справи доказам відповідно до вимог статті 86 ГПК України, керуючись статтями 136, 137 ГПК України, обґрунтовано припустив, що невжиття такого заходу може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову; вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення.

У постановленні оскаржуваного судового акта суд встановив безпосередній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Суд не приймає до уваги доводи скаржника про неналежність та недостатність наданих позивачем доказів для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, адже вони зводяться до оцінки доказів та їх перевагу над іншими, а відповідно до встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 зі справи № 910/12117/19.

Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів, які, на думку скаржника, неправильно були оцінені апеляційним судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Верховний Суд вважає, що оскаржуване судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 у справі № 917/126/21 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова