ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/600/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В. О.,

за участю представника ОСОБА_1 - Кутько Г. С.,

інші учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020

у складі колегії суддів: Шутенко І. А. (головуючий), Тихого П. В., Хачатрян В. С.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.02.2020

у складі судді Савченко А. А.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт кепітал"

до Зіміна Євгена Володимировича

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції.

1.07.03.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство Зіміна Євгена Володимировича (далі - Зімін Є. В. ); визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" до боржника на загальну суму 6 060 391,62 грн, з яких 4 124 191,62 грн визнано безспірними.

2.14.03.2017 постановою Господарського суду Харківської області Зіміна Є. В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Рабушка В. С.

3.10.04.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області задоволено заяву Рабушка В. С. про припинення його повноважень як ліквідатора банкрута, звільнено арбітражного керуючого Рабушка В. С. від виконання обов'язків ліквідатора Зіміна Є. В., призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Безпалого С. О.

4. Ліквідатором банкрута було виявлено майно, що належить на праві власності боржнику, зокрема, 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_1; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_2; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_3; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_4; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_5.

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 64445880, № 64445558, № ~organization0~, № 64442753 від 27.07.2016 та № 173924182, № 173924517, № 173924640, № 173924736 від 16.07.2019 квартири №№ 1,2,5,9, розташовані за адресою: АДРЕСА_6, належали на праві приватної власності Зіміну Євгену Володимировичу та ОСОБА_1 (з часткою власності кожного - по 1/2).

6. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 64442443 від 27.07.2016 та № 173924736 від 16.07.2019 квартира АДРЕСА_5, належала на праві приватної власності Зіміну Євгену Володимировичу (з частками власності - 39/100 та 11/100) та ОСОБА_1 (з часткою власності - 50/100).

7.11.01.2018 між ліквідатором боржника арбітражним керуючим Безпалим С. О. та ТОВ "Торговий будинок "Форвард" укладено договір про надання послуг з проведення аукціону.

8.11.09.2018 між ліквідатором боржника арбітражним керуючим Безпалим С. О. та ТОВ "Торговий будинок "Форвард" укладено додаткову угоду про надання послуг з проведення аукціону від 11.01.2018, відповідно до якого сторони доповнили п.
1.1. Договору та зазначили, що майно, що пропонується для реалізації є цілісним майновим комплексом у складі: 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_1; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_2; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_3; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_4; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_5; домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_7; автомобіль MERCEDES-BENZ 638,1999 року випуску; автомобіль PORSCE CAYMAN S, 2006 року випуску; автомобіль BENTLEY CONTINENTAL, 2008 року випуску; автомобіль LEXUS LX 570,2008 року випуску.

9. Пункт 2.1.2 Договору доповнено: початкова вартість майна (цілісного майнового комплексу) - 11 952 468,31 грн без урахування ПДВ.

10. Відповідно до оголошень, що містяться на веб-сайті Вищого господарського суду України, спірне майно боржника чотири рази було виставлене для продажу на аукціоні: 18.06.2018,27.07.2018,09.08.2018 та 25.10.2018.

11. Аукціони, призначені на 18.06.2018 та 27.07.2018, визнано такими, що не відбулися з причини відсутності учасників; аукціон, призначений на 09.08.2018, скасовано.

12.25.09.2018 на сайті Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна ФОП Зіміна Євгена Володимировича, призначеного на 25.10.2018 за № 54398.

13. До організатора аукціону надійшли заяви про участь в аукціоні від ОСОБА_3 та від ОСОБА_4.

14. Відповідно до протоколу про визначення учасників аукціону від 09.10.2018 організатором аукціону прийнято рішення допустити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до участі в аукціоні, який призначений на 25.10.2018 о 10-00 годині, з продажу майна банкрута ФОП Зіміна Є. В.

15.25.10.2018, згідно з розміщеним на сайті Вищого господарського суду України повідомлення про результати проведення аукціону з продажу майна ФОП Зіміна Є. В., повідомлено, що другий повторний аукціон, який був призначений на 25.10.2018, з продажу майна банкрута ФОП Зіміна Є. В. цілісного майнового комплексу у складі: Ѕ частка у праві власності квартири АДРЕСА_1; Ѕ частка у праві власності квартири АДРЕСА_2; Ѕ частка у праві власності квартири АДРЕСА_3; Ѕ частка у праві власності квартири АДРЕСА_4; Ѕ частка у праві власності квартири АДРЕСА_5; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7; та чотирьох автомобілів, визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону визнано фізичну особу, яка запропонувала найвищу ціну, а саме - 30 000 (тридцять тисяч) грн без урахування ПДВ.

16. З протоколу про проведення аукціону від 25.10.2018 вбачається, що переможцем аукціону визнано ОСОБА_3. Ціна придбаного майна у розмірі 30 000 грн без урахування ПДВ вважається сплаченою переможцем аукціону за рахунок гарантійного внеску.

17.06.09.2019 між ліквідатором Зіміна Є. В. - Безпалим С. О. (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) з метою оформлення результатів продажу майна на аукціоні відповідно до протоколу проведення аукціону від 25.10.2018 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Махаловою Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2744, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти цілісний майновий комплекс у складі: 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_1; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_2; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_3; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_4; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_5; домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_7; а також чотирьох автомобілів.

18. Того ж дня приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Махаловою Г. І. було оформлено свідоцтво, яким засвідчено право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, яке є предметом цілісного майнового комплексу вартістю 30 000
грн без ПДВ згідно з протоком про проведення аукціону від 25.10.2018, та вчинено реєстраційні дії щодо зазначеного майна.

Обґрунтування позову.

19.18.07.2019 ОСОБА_1 (позивач) подав до Господарського суду Харківської області позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Зіміна Є. В. та ОСОБА_3, в якій (з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог) просив суд:

- визнати недійсними результати аукціону з продажу майна боржника - Зіміна Є. В., призначеного та проведеного 25.10.2018 організатором аукціону ТОВ "Торговий Будинок "Форвард", в частині продажу ОСОБА_3 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_8; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_9; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_10; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_11; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_5;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 06.09.2019 між ОСОБА_5, як ліквідатором Зіміна Є. В., та ОСОБА_3, посвідчений Малаховою Г. І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2744, в частині продажу ОСОБА_6: 1/2 частки у праві власності квартири № 1; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_9; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_10; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_11; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_5;

- перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця по договору купівлі-продажу, укладеному 06.09.2019 між ОСОБА_5, як ліквідатором Зіміна Євгена Володимировича, та ОСОБА_2, посвідчений Малаховою Г. І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2744, в частині продажу: 1/2 частки у праві власності квартири № 1; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_9; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_10; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_11; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_5;

- визнати недійсним свідоцтво, видане 06.09.2019 Малаховою Г. І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за № 2746 (яке в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно визначено підставою виникнення у ОСОБА_3. права власності) в частині посвідчення належності ОСОБА_3 права власності на: 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_8; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_9; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_10; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_11; 1/2 частки у праві власності квартири АДРЕСА_5;

- скасувати прийняті приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу): індексний номер 48566894 від 06.09.2019 18:07:53 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909099763101); індексний номер 48567031 від 06.09.2019 18:20:53 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909105863101); індексний номер 48567151 від 06.09.2019 18:34:13 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909109263101); індексний номер 48567350 від 06.09.2019 18:59:37 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909116163101); індексний номер 48567469 від 06.09.2019 19:18:52 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909120963101);

- скасувати записи про проведену державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: № 33119368 від 09.09.2019 16:51:57 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909099763101); № 33119517 від 09.09.2019 16:57:58 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909105863101); № 33119621 від 09.09.2019 17:08:20 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909109263101); № 33119798 від
09.09.2019 17:11:07 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909116163101); № 33119886 від 09.09.2019 17:13:07 (стосовно 1/2 частини квартири АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909120963101).

20. Вказана заява ОСОБА_1 мотивована тим, що підготовка та проведення спірного аукціону, а також укладення договору купівлі-продажу, видача свідоцтва та реєстраційні дії відбулися із порушенням вимог законодавства. Зокрема заявник стверджував, що:

- протокол про проведення аукціону від 25.10.2018 не містить відомостей про фактичну сплату учасниками аукціону гарантійних внесків, що ставить під сумнів законність проведення аукціону;

- відсутнє рішення організатора аукціону про допуск заявників до участі в торгах, з посиланням на статтю 61 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- договір щодо купівлі-продажу був укладений 06.09.2019, тобто вже після подачі ОСОБА_1 позовної заяви та призначення її до розгляду;

- ліквідатор не дотримався вимог частини 6 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 364, 366 Цивільного кодексу України, і всупереч порядку виділу часток із майна, що є у спільній частковій власності та звернення стягнення на частки у майні, що у спільній частковій власності, здійснив продаж у складі цілісного майнового комплексу також часток, які належать заявнику. Ліквідатор не врахував, що спірний аукціон зачіпає права ОСОБА_1, що є співвласником майна;

- до тексту договору купівлі-продажу були внесені відомості, що не відповідають дійсності: щодо відсутності осіб, які мають переважне право на придбання цього майна. Також ліквідатор не повідомив іншу сторону та нотаріуса про існування обставин оскарження результатів аукціону;

- посилається на порушення ліквідатором частини 2 статті 33 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме безпідставне внесення до цілісного майнового комплексу банкрута спірних часток у нерухомому майні, оскільки частки в житлових квартирах не призначені для ведення банкрутом підприємницької діяльності та придбавалися ним як фізичною особою, без статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- внаслідок порушень законодавства майно боржника, первісно оцінене в 18 675
731,74 грн було продано за 30 000 грн, тобто за 0,16 % його первісної вартості;

- ліквідатором не було дотримано вимог щодо розміщення оголошення про проведення аукціону на нерухомому майні;

- на момент реалізації нерухомого майна на це майно було накладено арешт, отже у ліквідатора не було права на його продаж на аукціоні.

Вимоги про переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 06.09.2019 обґрунтовані з посиланням на положення частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України.

21.23.07.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області об'єднано справу № 922/2286/19 за позовом ОСОБА_1 до ФОП Зіміна Є. В., ОСОБА_3 про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута зі справою № 922/600/17 про банкрутство Зіміна Є. В.

22.02.08.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області, зокрема, позовну заяву (справу) ОСОБА_1 до ФОП Зіміна Є. В., ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута № 922/2286/19 приєднано до справи № 922/600/17 про банкрутство Зіміна Є. В. з присвоєнням єдиного номеру справи № 922/600/17.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду.

23.28.02.2020 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/600/17 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута (в частині продажу часток, які належать банкруту в спільному нерухомому майні) (вх. № 2286/19 від 18.07.2019), з урахуванням уточнень та збільшень вимог, з тих підстав, що заявником - ОСОБА_1 не доведено, які саме його права порушені за наслідками реалізації майна банкрута - Зіміна Євгена Володимировича в межах справи про банкрутство.

24. Суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц, відповідно до якої частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника порушується питання про визначення в судовому порядку частки боржника у такому майні. З огляду на вказану правову позицію, місцевий господарський суд дійшов висновку, що частина 6 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки, передбачає лише необхідність виділення частки банкрута у спільному майні, якщо така частка не визначена.

25. Суд першої інстанції визнав безпідставним твердження заявника про недотримання ліквідатором під час реалізації спірного майна банкрута положень Цивільного кодексу України, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України та послався на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від
04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16 (912/3192/17), від 18.06.2019 у справі №918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі №913/982/14, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.

26. Також, суд зазначив, що нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено визнання результатів аукціону, проведеного з порушеннями, недійсними у певній частині.

27.02.06.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі № 922/600/17 залишено без змін.

28. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що у даному випадку частка боржника у праві спільної часткової власності є визначеною та, відповідно до норм Цивільного кодексу України вона є самостійним об'єктом цивільних прав та може бути реалізована власником такої частки, отже така частка може бути включена до складу ліквідаційної маси та продана на аукціону з продажу майна боржника.

29. Що стосується переважного права співвласника ОСОБА_1 на придбання частки боржника Зіміна Є. В. у праві спільної часткової власності, апеляційний господарський суд вказав, що частиною 1 статті 362 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів, а відповідно до частини 3 статті 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" на аукціоні не може бути використано переважне право купівлі майна, крім випадків, передбачених законом.

30. Також апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого суду, що ОСОБА_1 не доведено, які саме його права порушені за наслідками реалізації майна банкрута - Зіміна Є. В. в межах справи про банкрутство та зазначив, що оскільки Бондаренко О. В. не наділений правом на оскарження результатів аукціону, суд першої інстанції не оцінював інші викладені в позові обставини та доводи позивача щодо порушення порядку проведення аукціону.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

31.26.06.2020 ОСОБА_1 через Східний апеляційний господарський суд подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від
28.02.2020 у справі № 922/600/17, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

32. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 287 ГПК України ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України: в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

33. Скаржник зазначає, що в оскаржуваних ухвалі та постанові суди першої та апеляційної інстанції застосували норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики та висновків щодо застосування конкретної норми права - частини 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (частини 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-ХIV), правові висновки у якій суди обох інстанції безпідставно застосували до спірних правовідносин, врегульованих Законом про банкрутство;

- у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 918/99/19 щодо можливості заявника (не сторони у справі про банкрутство) оспорити договір купівлі-продажу майна боржника із загальних цивільно-правових підстав без врахування встановлених Законом про банкрутство обмежень суб'єктного складу таких заявників;

- у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 4/86-Б-10, якою передбачено, що згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

34. Також підставою касаційного оскарження відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, ОСОБА_1 зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

35. У даному випадку скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 42 Закону про банкрутство, згідно з якою ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

36. Ідентичний припис міститься також у частині п'ятій статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту у спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

37. Як зазначено вище, Великою Палатою Верховного Суду розглядалась справа № 367/6231/16-ц (постанова від 15.01.2020) з метою формування єдиної правозастосовчої практики та висновків щодо застосування конкретної норми права - частини 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (частини 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV).

38. При цьому, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові безпідставно застосували до спірних правовідносин, врегульованих Законом про банкрутство, правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц із висновками щодо застосування конкретної норми права - частини 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не застосовано положення закону, який підлягав застосуванню, а саме - частини шостої статті 42, частини третьої статті 33 Закону про банкрутство, статей 364, 362, 366 Цивільного кодексу України, статей 7, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

39. Додатково скаржник наголошує на тому, що:

- суди попередніх інстанцій не дослідили доводи скаржника про те, що віднесення спірних часток у житловій нерухомості до цілісного майнового комплексу ФОП Зіміна Є. В. є необґрунтованим та безпідставним, оскільки частки в житлових квартирах вочевидь не призначені для ведення банкрутом підприємницької діяльності, а придбавались ним як фізичною особою (разом з іншою фізичною особою) без статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- Закон про банкрутство не містить жодної норми, що виключає можливість визнання аукціону недійсним у певній його частині та зазначає, що належним і достатнім способом захисту порушеного переважного права купівлі спірного майна є лише переведення права та обов'язків покупця (ОСОБА_3) на заявника ОСОБА_1

- суди попередніх інстанцій не дослідили доводи і аргументи заявника ОСОБА_1 та не надали їм оцінки стосовно того, що майно було реалізовано лише за 30 000 грн, в той час як початкова вартість становила 18 675 731,74 грн;

- скаржник вказує про відсутність належних і допустимих доказів розміщення перед кожним призначеним аукціоном відповідного оголошення про продаж спірних об'єктів безпосередньо на цих об'єктах (квартирах), оскільки об'єктами продажу були частки у квартирах, а не будівля в цілому, а додані до відзиву фотографії невідомого походження не є належними та допустимими доказами виконання вимог Закону про банкрутство;

- на час організації та проведення спірного аукціону частки у квартирах не могли бути відчужені/продані (у тому числі на аукціоні) з огляду на їх арешт (заборону відчуження);

- протокол проведення аукціону не містить відомостей про фактичну сплату учасниками аукціону гарантійних внесків у розмірі десяти відсотків початкової вартості майна, що свідчить про фактичну їх несплату та ставить під обґрунтований сумнів законність проведення аукціону. Відсутнє також і рішення організатора аукціону про допуск заявників до участі в торгах, прийняте за наслідками розгляду нібито представлених заяв на участь в аукціоні та оформлене протоколом про визначення учасників аукціонів (стаття 61 Закону про банкрутство).

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

40. Після закінчення судового засідання до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ліквідатора ФОП Зіміна Є. В. арбітражного керуючого Безпалого С. О (13.08.2020 о 12 год. 35 хв) та від ОСОБА_3 (14.08.2020), тому доводи цих відзивів судовою колегією не беруться до уваги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

41. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.

42. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

43. Частиною п'ятою статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), як і частиною шостою статті 42 Закону про банкрутство, передбачено, що ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту у спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

44. Частинами 1 -3 статті 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (Частинами 1 -3 статті 364 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

45. Частинами 1 та 2 статті 183 ЦК України визначено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

46. У статті 367 ЦК України зазначено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

47. Судова колегія відзначає, що метою аукціону, що проводиться у межах ліквідаційної процедури, є максимально оперативне перетворення ліквідаційної маси (її частини) у грошові кошти як абсолютно ліквідний актив задля погашення вимог кредиторів. Окремою функцією ліквідатора є вжиття заходів щодо неприпустимості зменшення вартості ліквідаційної маси протягом здійснення ліквідаційної процедури.

48. На переконання колегії суддів, існування у межах ліквідаційної маси, що підлягає продажу на аукціоні, частки у майні, яке перебуває у спільній частковій власності боржника та третіх осіб, зачіпає права та охоронювані законом інтереси самого боржника, співвласників такого майна та кредиторів боржника.

49. Тому передчасними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено, які саме його права та інтереси порушені за наслідками реалізації майна банкрута - Зіміна Є. В. При цьому ОСОБА_1 та Зімін Є. В. є співвласниками майна, з якого в силу статті 42 Закону про банкрутство (статті 62 КУзПБ) ліквідатору слід порушити питання про виділ частки, належної банкруту в спільному майні. Відповідно позивач буде мати чітке розуміння меж його частки, що беззаперечно становить інтерес позивача (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004).

50. При цьому, палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 дійшла висновку, що вимагати визнання недійсним результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть боржник (зокрема арбітражний керуючий від імені боржника, ) кредитори, зареєстровані учасники аукціону, особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон.

51. Однак при розгляді справи № 5006/5/39б/2012 не розглядалося питання можливості оскарження результатів аукціону співвласником майна, частина якого продавалася на аукціоні без виділення частки, яка належала боржнику в спільному майні.

52. Водночас, у справі № 5006/5/39б/2012 палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 5/173/б щодо можливості оскарження результатів аукціону особою, яка не була учасником торгів, за наявності доведення майнового інтересу на "власність", що і мало місце у цій справі та викладено у пунктах 48-49 цієї постанови.

53. Частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

54. Розглядаючи заяву про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суду належить перевірити обставини його організації та проведення відповідно до положень розділів ІІІ, IV Закону про банкрутство.

55. Підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціону).

56. Отже, до предмету доказування у разі оскарження результатів аукціону входять з'ясування обставин дотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог Закону про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58,59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів) (статті 64-68 Закону).

57. Порушення порядку організації будь-якого з вказаних елементів доказування, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 31.07.2019 у справі № 5004/1537/12, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12).

58. Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення, чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Верховного Суду від
13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від
11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

59. Скаржник як у позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скаргах наполягав на тому, що матеріали справи не містять відомостей про фактичну сплату учасниками аукціону гарантійних внесків (відсутні документи, що підтверджують сплату учасниками аукціону гарантійних внесків), що ставить під сумнів законність проведення аукціону.

60. Цей аргумент позивача залишився без дослідження і мотивування судами першої та апеляційної інстанцій, хоча Верховний Суд в постановах від 18.09.2018 у справі № 15/293-б та від 16.10.2018 у справі № 904/2117/16 зазначав про необхідність перевіряти, чи сплачувалися учасниками аукціону гарантійні внески за участь в аукціоні, досліджуючи протоколи допуску учасників аукціону з доказами сплати ними гарантійних внесків.

61. Наведені в судах усіх інстанцій доводи скаржника про те, що на час організації та проведення спірного аукціону частки у квартирах не могли бути відчужені/продані (у тому числі на аукціоні) у зв'язку з їх арештом (забороною відчуження), судова колегія вважає слушними з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.07.2019 у справі № 911/3122/13. Зокрема, судом зазначено, що хоча Законом про банкрутство не передбачено, що ліквідатор повинен звернутись до господарського суду з клопотанням про скасування обтяжень майна банкрута до реалізації цього майна на аукціоні, проте, ліквідатор в силу приписів Закону мав здійснити це раніше, до підготовки до проведення аукціону, оскільки наявність обтяжень на виставленому на продаж майні є негативними відомостями, що має вплив на ціну майна боржника, що підлягає продажу, і відповідно впливає на розмір задоволених вимог кредиторів боржника.

62. Зокрема, позивачем вказувалося про існування арешту спірних квартир, накладеного на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від
08.06.2010 у справі № 2018/2-40/11, однак судами попередніх інстанцій цей довід залишено поза увагою.

63. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

64. Верховний Суд вважає, що ті доводи, що їх наводив позивач при розгляді справи в судах першої і апеляційної інстанцій, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів першої та апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.

65. Оскільки належний розгляд судом позовної заяви ОСОБА_1 у цій справі має наслідком встановлення обставин та надання вичерпної оцінки доводам учасників справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до вимог статті 300 ГПК України, то судова колегія вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу в частині розгляду позову ОСОБА_1 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

66. Судова колегія вважає, що допущені процесуальні порушення, перераховані вище, є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Відтак, судові рішення, прийняті з порушенням норм процесуального права щодо обґрунтованості судового рішення, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

67. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.

В. Висновки про правильне застосування норм права.

68. Суди попередніх інстанцій надали неналежну оцінку доводам учасників справи та не в повному обсязі встановили обставини справи. Отже, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні доводам учасників відповідної правової оцінки, що є порушенням вимог процесуального законодавства, зокрема, статей 86, 236 ГПК України.

Г. Розподіл судових витрат.

69. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі № 922/600/17 скасувати, справу № 922/600/17 в частині позову ОСОБА_1 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області у новому складі суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Г. Пєсков

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський