ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/4587/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представника:

ОСОБА_1 - адвоката Голяніщева Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника ОСОБА_1 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича

касаційну скаргу ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 09.12.2019

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 23.08.2019

у справі № 922/4587/13

за заявою Mramor LLP, Wales

до Фізичної особи-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Господарського суду Харківської області від 10.12.2013 у справі № 922/4587/13 боржника Фізичну особу-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича (далі - ФОП Бабич І.Ю.) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Капустіна В.В.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2014 задоволено клопотання Капустіна В.В. про припинення його обов`язків ліквідатора у даній справі, звільнено арбітражного керуючого Капустіна В.В. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Белікова О.П.

3. Ухвалою Господарського суду Харківсдогької області від 12.12.2017 усунено ліквідатора Белікова О.В. від виконання покладених на нього обов`язків, призначено ліквідатором ФОП Бабич І.Ю. арбітражного керуючого Кошовського С.В.

4. Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") подано до Господарського суду Харківської області заяву (вх. №41470 від 12.12.2017), в якій банк, з урахуванням уточнень до позовної заяви (вх. № 2031 від 24.01.2018; вх. № 15695 від 27.06.2019 (спільні уточнення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ліквідатора боржника) просив суд:

- визнати недійсними Договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Бабич Ігорем Юрійовичем та ОСОБА_5 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886 та Договір купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887;

- застосувати наслідки недійсності Договору купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Бабич Ігорем Юрійовичем та ОСОБА_5 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886 та Договору купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887, шляхом повернення сторін у початковий стан, а саме: повернути у власність Бабича Ігоря Юрійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв.м., земельну ділянку кадастровий номер 5310137000 :15:004:0159, площа 0,0365 га, за адресою: АДРЕСА_1 , які утворились в результаті поділу предмету іпотеки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором іпотеки PCNL-D00/018/2007, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, які передати ліквідатору Кошовському Сергію Васильовичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , свідоцтво №923 від 14.05.2013);

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37726693 від 24.10.2017 13:05:17, приватний нотаріус Набока Юлія Василівна, Полтавський міський нотаріальний округ, Полтавська обл., за ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв. м.): 213,7, житлова площа (кв. м.): 23,2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0365 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1386807653101, номер запису про право власності: 22975717.

5. 28.02.2019 законним представником ОСОБА_2 ОСОБА_1 було подано до Господарського суду Харківської області заяву (вх. №5291), в якій заявник просить суд залучити до розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні ОСОБА_2

6. 18.03.2019 адвокатом законного представника малолітньої дитини

ОСОБА_1 подано до Господарського суду Харківської області клопотання (вх. №6746) в якому він, зокрема, просив суд задовольнити заяву законного представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 (вх. № 5291 від 28.02.19) про залучення до розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні ОСОБА_2

7. 13.05.2019 адвокатом законного представника малолітньої дитини ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області подано клопотання (вх. № 11470) в якому він, зокрема, просив суд задовольнити заяву законного представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 (вх. № 5291 від 28.02.2019) про залучення до розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні ОСОБА_2

8. 07.06.2019 адвокатом законного представника малолітньої дитини ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області подано клопотання (вх. № 13987), в якому він просив суд залучити до розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, відкласти розгляд справи та направити залученій особі копію відповідної ухвали, у разі задоволення клопотання.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13, зокрема:

відмовлено представнику ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відкладання розгляду заяви (вх. № 20258 від 22.08.2019);

у задоволенні заяви законного представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 (вх. № 5291 від 28.02.2019) про залучення до розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг України" Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтаві ради відмовлено;

у задоволенні заяви адвоката законного представника ОСОБА_1 (вх. № 6746 від 19.03.2019) про залучення до розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг України" Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради відмовлено;

у задоволенні заяви Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (вх. № 19897 від 19.08.2019) про залучення його до розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг України" як органу опіки та піклування, відмовлено;

заяву ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017) про визнання недійсним договору купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. № 2031 від 24.01.2018; вх. № 15695 від 27.06.2019) задоволено;

визнано недійсними Договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Бабич Ігорем Юрійовичем та ОСОБА_5 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1886 (далі - Договір купівлі - продажу житлового будинку від 17.10.2016) та Договір купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, за реєстровим № 1887 (далі - Договір купівлі - продажу земельної ділянки від 17.10.2016);

застосовано наслідки недійсності Договору купівлі - продажу житлового будинку від 17.10.2016 та Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 17.10.2016, шляхом повернення сторін у початковий стан, а саме: повернуто у власність Бабича Ігоря Юрійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв.м., земельну ділянку кадастровий номер 5310137000 :15:004:0159, площа 0,0365 га, за адресою: АДРЕСА_1 , які утворились в результаті поділу предмету іпотеки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за Договором іпотеки PCNL-D00/018/2007, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельної ділянки площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, які передати ліквідатору Кошовському Сергію Васильовичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , свідоцтво №923 від 14.05.2013);

скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37726693 від 24.10.2017 13:05:17, приватний нотаріус Набока Юлія Василівна, Полтавський міський нотаріальний округ, Полтавська обл., за ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв. м.): 213,7, житлова площа (кв. м.): 23,2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0365 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1386807653101, номер запису про право власності: 22975717.

10. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , законний представник малолітнього ОСОБА_2 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 922/4587/13 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

12. 08.01.2020 ОСОБА_1 , законний представник малолітнього ОСОБА_2 , звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 08.01.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

13. Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 , від 08.01.2020 містить клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги.

14. Згідно витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.01.2020 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 , у справі № 922/4587/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді -

Жукова С.В., судді - Васьковського О.В.

15. 28.01.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ліквідатора ФОП Бабича І.Ю. арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 , на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 922/4587/13.

16. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 , від 08.01.2020 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 21.02.2020 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 12 800,00 грн за подання касаційної скарги від 08.01.2020.

17. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020, зокрема, поновлено ОСОБА_1 , законному представнику малолітнього ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвали Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13; відкрито касаційне провадження у справі № 922/4587/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 08.01.2020; призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 , від 08.01.2020 на 17.03.2020 о 10:00.

18. 26.02.2020 від ОСОБА_1 як представника малолітнього ОСОБА_6 до Суду надійшла заява про відвід судді Білоуса В.В. від розгляду справи № 922/4587/13.

19. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020 заяву ОСОБА_1 як представника малолітнього ОСОБА_6 про відвід судді Білоуса В.В. від розгляду справи № 922/4587/13 визнано необґрунтованою; справу № 922/4587/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 , від 08.01.2020 передано для вирішення питання про відвід судді Білоуса В.В. у справі № 922/4587/13 суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому статтею 39 та частиною першою статті ГПК України.

20. Ухвалою від 22.03.2020 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 - законного представника малолітнього ОСОБА_2 про відвід судді Білоуса В.В. у справі № 922/4587/13 відмовив.

21. Для участі у судовому засіданні 17.03.2020 до приміщення Касаційного господарського суду з`явився представник скаржника - ОСОБА_7

22. Водночас, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13 відкладено на дату після 03.04.2020, про що винесно відповідну ухвалу від 17.03.2020.

23. 14.05.2020 від представника ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_2 , - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича на електронну адресу Верховного Суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

24. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2020, серед іншого, заяву представника ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_2 , - адвоката Голяніщева Д.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів 19.05.2020 у справі № 922/4587/13 задоволено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

25. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 , законним представником малолітнього ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані ухвалу та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Доводи касаційної скарги полягають, зокрема, у наступному.

26.1. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що заява ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не містить вимог до малолітньої дитини - ОСОБА_2

26.2. ОСОБА_2 є малолітньою особою, а відповідно до статті 6 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" справи, що стосуються житлових і майнових прав неповнолітніх, розглядаються судами за участю представника служби у справах дітей. До суду першої інстанції направлялися клопотання про залучення до розгляду заяви ТОВ "ОТП Факторинг України" Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної ради м. Полтави, зокрема, ОСОБА_1 , представником малолітнього ОСОБА_2 (вх. № 5291 від 28.02.2019); адвокатом Голяніщевим Д.Ю. (вх. № 6746 від 19.03.2019); виконавчим комітетом Шевченківської районної ради м. Полтави (№ 19897 від 19.08.2019), проте, розглянуто судом лише 23.08.2019 та протиправно відмовлено у задоволенні усіх трьох клопотань.

26.3. Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції про визнання недійсними договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Бабич І.Ю. та ОСОБА_5 , посвідченого 17.10.2016 приватним нотаріусом ПМНО Набокою Ю.В.; договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:504:0006 за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом ПМНО Набокою Юлією Василівною та застосувавши наслідки недійсності правочинів, фактично вирішив питання про позбавлення права власності добросовісного набувача ОСОБА_2 , оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною

площею 323,40 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м. є власністю ОСОБА_2 , іншого житла у його власності немає.

26.4. ОСОБА_1 не погоджується із твердженнями суду апеляційної інстанції, який залишив без розгляду заяву про відвід суддів Тези Т.Д. і Мартюхіної Н.О. у зв`язку із порушенням ч. З ст. 38 ГПК України, та відсутністю виняткових випадків, коли заявнику не могло бути відомо про підстави відводу до спливу строку, оскільки при розгляді у аналогічній справі апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 у справі № 922/4587/19 за заявою іншого кредитора - AT "Сбербанк" про визнання результатів аукціону недійсними, визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, яку було залишено без задоволення, суддями Тезою Т.Д. та Мартюхіною Н.О. не були взяті до уваги доводи щодо вчинення шахрайських дій попереднім арбітражним керуючим Беліковим О.П., які стали підставою для відкриття кримінальної справи, тому такі дії суддів Тези Т.Д. і Мартюхіної Н.О. при розгляді аналогічної справи стали підставою для втрати довіри до цих суддів в апеляційному провадженні, при розгляді апеляційної скарги на ухвалу від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13.

26.5. Права третіх осіб на повернення майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача майна з використанням правового механізму, установленого ст.. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в набувача. Отже, суд першої інстанції помилково застосував при вирішенні спору норми ст. 215, 216 ЦК України.

27. У судовому засіданні 19.05.2020 представник ОСОБА_1 - адвокат Голяніщев Д. Ю. підтримав касаційну скаргу з підстав, наведених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

28. 05.03.2020 адвокатом приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Набоки Ю.В. - Бехтер Л.В. подано пояснення до касаційної скарги, в яких остання просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд.

29. Ліквідатором ОСОБА_8 подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Розгляд клопотань Верховним Судом

30. 17.03.2020 від ОСОБА_1 , законного представника малолітнього

ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли (вх. 17.03.2020) доповнення до касаційної скарги, в яких остання просить долучити до матеріалів справи копію паспорта Бабича Ігоря Юрійовича ; скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; судові витрати покласти на ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та поновити строк на подання доповнення до касаційної скарги.

31. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання вказаного доповнення до касаційної скарги мотивовано тим, що кредитний договір № CNL-D00/018/2018 та договір іпотеки наступної черги № CNL-D00/018/2018 від 19.03.2007, був укладений Бабичем І.Ю. без участі ОСОБА_1 , про що свідчить відсутність підпису останньої на даних документах, а можливість ознайомитися з даними договорами з`явилася вже після відкриття касаційного провадження у даній справі; крім того, дані доповнення безпосередньо стосуються прав малолітнього ОСОБА_2

32. У судовому засіданні 19.05.2020 представник ОСОБА_1 - адвокат Голяніщев Д. Ю. підтримав зазначене вище клопотання ОСОБА_1

33. Згідно частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

34. Разом з тим, згідно вимог частин 1 та 2 статті 288 ГПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

35. Повний текст оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 922/4587/13 складено та підписано 11.12.2019. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 в касаційному порядку припадав на 02.01.2020.

36. Касаційна скарга ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 , від 08.01.2020 містить клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 922/4587/13, яке мотивоване, тим що копію оскаржуваної постанови скаржником отримано тільки 16.12.2019, підтвердженням чого є копія поштового конверту зі штрихкодом 6102230553695 та роздруківка з сайту Укрпошти. Відтак, з урахуванням того, що скаржник отримав оскаржувану постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 - 16.12.2019, то останній день строку встановленого для оскарження цієї постанови припадає на 08.01.2020.

37. Отже, доповнення до касаційної скарги подані скаржником 17.03.2020, подано після закінчення строку на касаційне оскарження (08.01.2020), всупереч вимог

ч. 1 ст.298 ГПК України.

38. Крім того, строк на подання доповнень до касаційної скарги закінчився (08.01.2020) ще до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, тобто до 02.04.2020, частиною 4 Розділу Х Прикінцевих положень якого передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

39. З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доповнень до касаційної скарги, як таких, що подані після закінчення строку на касаційне оскарження всупереч вимог ч. 1 ст. 298 ГПК України та до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, тобто до 02.04.2020.

40. Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів справи № 922/4587/13 копію листа Міністерства юстиції від 27.12.2019, оскільки Міністерством юстиції України прийнято рішення провести позачергову перевірку дій нового арбітражного керуючого Кошовського С.В. при виконанні ним обов`язків ліквідатора в межах процедури банкрутства у даній справі № 922/4587/13, що підтверджується листом Міністерства юстиції від 27.12.2019 (додаток 2 до касаційної скарги), який було направлено Бабичу І.Ю. 28.12.2019 та копію поштового конверту, в якому скаржнику надійшла оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року № 922/4587/13. Оскільки вказані документи були отримані скаржником вже після розгляду справи судом апеляційної інстанції, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Суд долучити копії вказаних документів до матеріалів справи № 922/4587/13 і врахувати при розгляді даної касаційної скарги.

41. Проте, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду не бере до уваги зазначені документи, оскільки в силу частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Позиція Верховного Суду

42. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

43. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

44. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

45. Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

46. Касаційна скарга ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13, подана 08.01.2020.

47. Зважаючи на викладене, в даному випадку при розгляді вказаної касаційної скарги ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 08.02.2020, а не в редакції Закону 15.01.2020 № 460-IX.

48. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

50. Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ФОП Бабича І.Ю. порушено 18.11.2013, постановою Господарського суду Харківської області від 10.12.2013 у справі № 922/4587/13 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, отже до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню норми Закону про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI (в редакції від 19.01.2013).

51. Статтею 9 Закону про банкрутство визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

52. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги заяви кредитора ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017) про визнання недійсним договорів купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. №2031 від 24.01.2018; вх. №15695 від 27.06.2019).

53. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

54. Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

55. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

56. Відповідно до статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Згідно частини 2 даної статті ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

57. Відповідно до положень частини десятої статті 91 Закону про банкрутство в ліквідаційній процедурі фізичної особи-підприємця продажу підлягає все майно фізичної особи-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

58. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором боржника на виконання вимог Закону про банкрутство було проведено інвентаризацію майнових активів ФОП Бабич І.Ю., в результаті чого було виявлено, що в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна" знаходилось наступне майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 537,1 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006.

59. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону про банкрутство, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

60. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону про банкрутство, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

61. Частиною 9 статті 45 Закону про банкрутство передбачено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

62. Визнання боржника банкрутом, у тому числі фізичної особи-підприємця, передбачає безумовний перехід до призначеного ліквідатора функцій з управління та розпорядження його майном.

63. Водночас, 17.10.2016 між Бабичем Ігорем Юрійовичем (як продавцем) та ОСОБА_5 (як прокупцем) було укладено договір купівлі-продажу (т.10 а.с.82), відповідно до умов якого продавець через представника передає у власність покупця житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а ОСОБА_5 приймає його та сплачує за нього обумовлену грошову суму.

64. 17.10.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №17012607, за яким власником майна: житлової будівлі 537,1 кв.м, житловою площею - 82,4кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 (т.10 а.с. 84).

65. Також, 17.10.2016 між Бабичем І.Ю. (як продавцем) та ОСОБА_5 (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір купівлі - продажу №2, т.10 а.с.85-86), відповідно до умов якого Бабич І.Ю. через представника передає у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0774 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а ОСОБА_5 приймає її та сплачує за неї обумовлену грошову суму (пункт 1 договору купівлі - продажу №2).

66. Пунктом 1.2 договору купівлі - продажу № 2 встановлено, що цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:004:0006.

67. 17.10.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №17013475, власником земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:004:0006, є ОСОБА_5 (т.10 а.с. 87).

68. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що банкрутом самостійно, поза межами процедури банкрутства, було укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких іпотечне майно було відчужено ОСОБА_5 .

69. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заставне майно банкрута було реалізовано останнім всупереч імперативним приписам Закону про банкрутство, а саме: продаж майна банкрута було здійснено не ліквідатором, а безпосередньо банкрутом, без згоди заставного кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", не у порядку, передбаченому Законом (без проведення аукціону), а кошти від реалізації майна не були направлені заставному кредитору.

70. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для визнання недійсними договору купівлі - продажу житлового будинку за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, провулок Бумажний, 7 та договору купівлі - продажу земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0006, посвідчених 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, зареєстровані в реєстрі за № 1886 та № 1887.

71. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.11.2017

(т.10 а.с.19-22), власник майна за оскаржуваним договором - ОСОБА_5 вчинила дії з поділу іпотечного майна, в результаті чого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 537,1 кв. м. та земельна ділянка площею 0,0774 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0006 були поділені на два об`єкта нерухомості:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв. м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га за адресою:

АДРЕСА_7 . Також, вказаним діям щодо відчуження та поділу іпотечного майна було надано оцінку судом апеляційної інстанції у постанові від 17.04.2018 та Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 у справі 922/4587/13 під час розгляду питання законності вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в результаті чого встановлено ухилення банкрута Бабича І .Ю. від виконання своїх зобов`язань перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна", направлене на ускладнення виконання рішення суду, а також інші відповідні обставини щодо поділу іпотечного майна.

73. Зокрема, 17.11.2017 приватним нотаріусом Набокою Юлією Василівною, було посвідчено Договори дарування: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_5 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 , в інтересах якого діяли його законні представники Бабич Ігор Юрійович та ОСОБА_1 , як дарунок вказаний житловий будинок та земельну ділянку.

74. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га за адресою: АДРЕСА_6 , в свою чергу, залишився у власності ОСОБА_5

75. Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

76. Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

77. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5 ст. 216 ЦК України).

78. Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні недійсного правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

79. З урахуванням висновків зазначених в пунктах 69 та 70 цієї постанови щодо недійсності Договору купівлі - продажу житлового будинку та Договору купівлі - продажу земельної ділянки, а також враховуючи встановлені судами обставини щодо набуття ОСОБА_5 за нікчемними угодами права власності на спірне майно та земельну ділянку, колегія суддів погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях щодо наявності правових підстав для застосування реституції як способу захисту шляхом повернення у власність боржника житлового будинку за адресою: Полтавська АДРЕСА_6 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га, за адресою: АДРЕСА_6 . Відтак, вказане спростовує доводи касаційної скарги (п. 26.5. постанови) про невірно обраний ТОВ "ОТП Факторинг Україна" спосіб захисту порушених прав.

80. Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

81. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

82. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

83. Таким чином, згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

84. Зазначена позиція кореспондується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

85. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37726693 від 24.10.2017 13:05:17, приватного нотаріуса Набока Юлія Василівна, Полтавський міський нотаріальний округ, Полтавська область за ОСОБА_5 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.): 213.7, житлова площа (кв.м.): 23.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , який розташований на земельній ділянці площею 0.0365 га, кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, номер запису про право власності: 22975717.

86. Щодо доводів касаційної скарги, зазначених у пункті 26.2. постанови про неправомірну відмову у задоволенні клопотань про залучення представника служби у справах дітей, колегія суддів зазначає наступне.

86.1. Відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" справи, що стосуються житлових і майнових прав неповнолітніх розглядаються судами за участю представника служби у справах дітей.

86.2. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

86.3. Крім того, за змістом статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей", статей 17 та 18 Закону України "Про охорону дитинства", статті 177 Сімейного кодексу України дбати про збереження використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державного пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органів опіки та піклування.

86.4. Відповідно до частини 4 та 5 статті 177 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

86.5. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, зміст прохальної частини заяви ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. № 2031 від 24.01.2018; вх. № 15695 від 27.06.2019) не містить вимог до неповнолітнього ОСОБА_2 щодо витребування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323,40 кв. м., житловою площею 59,2 кв. м. Судом прийнято рішення про застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу тільки щодо нерухомого майна, яке знаходиться у власності відповідача - ОСОБА_5 і яке не перебувало у власності малолітнього ОСОБА_2

86.6. Також судами встановлено, що ОСОБА_5 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку (див. п. 71-73). Отже, у власності малолітнього ОСОБА_2 перебуває житловий будинок загальною площею 323,4 кв.м., житловою площею 59,2 кв.м. та земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:004:0160, площа 0,0409 га за адресою:

АДРЕСА_8 . Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 заповіла спірне майно (житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 ) малолітньому ОСОБА_2 (т.10г а.с.78).

86.8. Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

86.9. Заповіт за своєю суттю є одностороннім правочином майнового характеру, оскільки заповідач розпоряджається своїм майном на випадок смерті. Він також є розпорядженням із відкладальною умовою, оскільки набуває чинності лише в разі настання спеціальної умови, а саме смерті заповідача.

86.10. Отже, на момент прийняття оскаржуваних судових рішень у малолітнього ОСОБА_2 відсутні будь-які майнові права на спірне майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 213,7 кв. м., житловою площею 23,2 кв.м., земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:004:0159, площа 0,0365 га, за адресою: АДРЕСА_6 за вказаним заповітом, та можуть виникнути у разі настання смерті заповідача - ОСОБА_5

86.11. Крім того, судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що малолітній ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у житловому будинку за адресою: Полтавська обл ., АДРЕСА_6 , у зв`язку з чим відсутні будь-які обставини, які б свідчили про порушення прав малолітнього у випадку повернення такого майна до власності банкрута.

86.12. Враховуючи зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що в межах розгляду заяви кредитора ТОВ "ОТП Факторинг України" (вх. № 41470 від 12.12.2017) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу з урахуванням уточнень (вх. №2031 від 24.01.2018; вх. №15695 від 27.06.2019) правочини вчинені щодо майна неповнолітнього не були предметом дослідження при прийнятті оскаржуваних судових рішень, отже участь у даній справі органів опіки та піклування законодавчо не передбачена та не потребується, оскільки права та інтереси малолітнього ОСОБА_2 не порушуються.

87. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи зазначені в пункті 26.4 постанови про безпідставне залишення апеляційним судом без розгляду заяви про відвід суддів Тези Т.Д. і Мартюхіної Н.О. у зв`язку із порушенням ч. З ст. 38 ГПК України з огляду на таке.

87.1. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

87.2. Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 38 ГПК України після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

87.3. Судами встановлено, що заяву про відвід судді Гези Т.Д. та судді Мартюхіної Н.О. ОСОБА_1 було подано 09.12.2019, в той час як про склад колегії суддів визначений для розгляду даної справи, зокрема, щодо участі судді Гези Т.Д. апелянту стало відомо з 16.10.2019, а про зміну складу судової колегії та участь судді Мартюхіної Н.О. апелянт був обізнаний з 18.11.2019.

87.4. Отже, заява про відвід суддів була подана з порушенням вимог частини третьої статті 38 ГПК України, разом з тим причини пропуску строку на звернення з відповідною заявою апелянтом у заяві не наведено. Водночас в касаційній скарзі зазначено, що про наявність обставин (відкриття кримінального провадження) Бабичу І.Ю. було повідомлено листом від 14.11.2019, а ОСОБА_1 стало відомо - 05.12.2019 , коли їй були передані копії листа та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, вказані лист та витяг скаржник просить суд касаційної інстанції долучити до матеріалів справи.

87.5. Суд апеляційної інстанції не вирішував питання щодо обґрунтованості заявленого відводу чи причин, які стали підставою пропуску строку на звернення, а залишив його без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого ч. 3 ст. 38 ГПК України строку. Водночас, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

88. Європейський суд з прав людини у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

89. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржниками не зазначено й не обґрунтовано.

90. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

91. Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

92. Рішення суду має прийматися відповідно до норм матеріального та процесуального права і фактичних обставин справи, з достовірністю встановлених судом, тобто з`ясованих шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

93. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвала Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

94. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, то судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_2 , від 08.01.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.08.2019 у справі № 922/4587/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

С. В. Жуков