ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 904/5934/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського Сергія Миколайовича

арбітражний керуючий Бершадський С.М. - особисто

відповідач - ОСОБА_5

представник - адвокат Зеленяк Є.С. (договір про надання правової допомоги №П/1 від 18.04.2018, ордер серії ДП №008 від 19.04.2018)

Приватне акціонерне товариство "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"

член Правління товариства - Гетьман І.Г. (протокол №18/02-2019 засідання правління ПрАТ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" від 18.02.2019)

ОСОБА_9

ОСОБА_10

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського Сергія Миколайовича

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 19.04.2018

у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Кузнецов В.О., Євстигнеєв О.С.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського Сергія Миколайовича

до ОСОБА_5

про визнання недійсним договору

в межах справи № 904/5934/17

за заявою Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", ОСОБА_9, ОСОБА_10

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 10.05.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського С.М. звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі №904/5934/17 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5934/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018. Зазначеною колегією суддів ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі №904/5934/17 за касаційною скаргою ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського С.М. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та призначено її розгляд на 24.07.2018.

3. У зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5934/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018; ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 зазначеною колегією суддів справу №904/5934/17 за касаційною скаргою ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського С.М. прийнято до провадження та ухвалено здійснити її розгляд в судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 на 24.07.2018.

4. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2018 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г. зупинено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського С.М. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі №904/5934/17 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/7547/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" про визнання договору недійсним.

5. Постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 у складі колегії суддів: Пількова К.М. (головуючого), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. касаційну скаргу ОСОБА_20 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/7547/17 залишено в силі.

6. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5934/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019.

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2019 у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я. поновлено касаційне провадження у справі №904/5934/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського С.М. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018, ухвалено продовжити розгляд зазначеної касаційної скарги в судовому засіданні 19.02.2019 о 10 год. 15 хв.

7. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5934/17 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, судді: Білоус В.В., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019; ухвалою Суду від 18.02.2019 зазначеною колегією суддів справу 3904/5934/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського С.М. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 прийнято до провадження та ухвалено здійснити її розгляд у судовому засіданні, призначеному ухвалою Суду 10.01.2019 на 19.02.2019.

8. Від ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Провадження в суді першої інстанції та короткий зміст прийнятої ним ухвали

9. 31.05.2017 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (далі - ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод") за загальною процедурою відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бершадського С.М.

9.1. 18.07.2017 ухвалою місцевого суду затверджено реєстр вимог кредиторів у складі вимог Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на загальну суму 1 430 533, 88 грн., з яких: 1 414 533, 88 грн. - четверта черга задоволення; 16 000, 00 грн. - перша черга задоволення; ОСОБА_10 на суму 1 576 610, 00 грн. - четверта черга задоволення; ОСОБА_9 на суму 1 279 276, 76 грн. - четверта черга задоволення; Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "КРИВБАСПРОЕКТ" на загальну суму 234 659, 13 грн., з яких: 3 200, 00 грн. - перша черга задоволення; 221 608, 46 грн. - четверта черга задоволення; 9 850, 67 грн. - шоста черга задоволення (т. 1, а.с. 204-208).

9.2. 13.09.2017 постановою Господарського суду Дніпропетровської області визнано ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бершадського С.М. (т. 2, а.с. 194-199).

9.3. 19.12.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора надійшла позовна заява (вх. №69197/17) про визнання недійсним Договору міни, посвідченого 02.10.2015 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А., зареєстрованого в реєстрі за №791, з підстав передбачених статтею 233 ЦК України (вчинення правочину під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах) та невідповідності вимогам закону - частині 3 статті 98 ЦК України та статті 59 Закону України "Про господарські товариства", оскільки при прийнятті рішення про обмін частки учасника товариства-боржника на належне йому майно учасник з часткою 99,9996% голосував усіма голосами, які йому належали в товаристві (т. 4, а.с. 54-61)

9.4. Місцевим судом встановлено, що згідно з оспорюваним договором ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" зобов'язалося передати ОСОБА_5 рухоме майно, належне йому, а ОСОБА_5 зобов'язався передати у власність боржнику частину статутного капіталу боржника. Сторони дійшли згоди, що обмін зазначеного буде проведено без грошової доплати. Належність боржнику рухомого майна: верстат горизонтально-розточний 2Е-656-1 шт., верстат зубофрезерний модель Р3200 (зав.21656) - 1 шт., зубофрезерний верстат модель 5А283 - 1 шт., верстат РТ-40 - 1 шт., токарно-винторезний верстат 165, підтверджується такими документами: договір №3 поставки обладнання від 28.03.2014, додаткова згода №2 від 30.11.2014 до договору поставки №02-05 від 30.05.2014, контракт №01/04 від 05.05.2014, договір №2 поставки обладнання від 23.01.2014, договір №38/12 поставки обладнання від 03.03.2014 та довідки про балансову вартість №3 від 02.10.2015. Належність ОСОБА_5 707/1000 (семисот семи дріб тисячних) частин статутного капіталу боржника підтверджується Статутом у новій редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Сторони дійшли згоди, що у власність ОСОБА_5 переходить рухоме майно: верстат горизонтально-розточний 2Е-656-1 шт., верстат зубофрезерний модель Р3200 (зав.21656) - 1 шт., зубофрезерний верстат модель 5А283 - 1 шт., верстат РТ-40 - 1 шт., токарно-винторізний верстат 165, а у власність боржника - 707/1000 частин статутного капіталу боржника (т. 4, а.с. 124-126).

9.5. Місцевий суд дійшов висновку про недійсність оспорюваного договору міни як такого, що укладений під впливом тяжких обставин (загрози банкрутства) на вкрай невигідних для себе умовах відповідно до статті 233 ЦК України, оскільки відчуження засновнику боржника належного боржнику на праві власності рухомого майна відбулося під час розгляду в судах ряду майнових спорів про стягнення з боржника заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких на даний час включені до реєстру вимог кредиторів боржника, зокрема, спорів у справах №184/1728/15-ц, №184/2525/15-ц, №904/5816/15.

Місцевий суд зазначив, що тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому, вкрай невигідними умовами є не просто невигідний правочин, а щоб невигідність була явною та матеріальна втрата була неспіврозмірною з набутим правочином або разюче різнилась з нормальними умовами такого роду договорів (оціночне поняття). Таким чином, укладаючи оспорюваний договір, боржник відчужив засновнику боржника належне йому майно на праві власності під час вирішення в судовому порядку майнових спорів про стягнення з нього заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, отже, останній міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку винесення судових рішень на користь кредиторів та їх виконання шляхом звернення стягнення на спірне майно. Оскільки іншого майна за боржником не зареєстровано, що підтверджується матеріалами справи, відповідно, в результаті укладання спірного договору виконання грошових зобов'язань боржника перед кредиторами стало неможливим ні повністю, ні частково, що й зумовило звернення останніх до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

9.6. Місцевий суд не досліджував обставин недійсності оспорюваного правочину як договору міни корпоративних прав учасника товариства на рухоме майно цього ж товариства, з посиланням на таке: "Не можуть бути враховані решта доводів ліквідатора, оскільки вони не спростовують обставин, на підставі яких суд дійшов висновку про недійсність спірного правочину".

9.7. З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 у справі №904/5934/17 позовну заяву ліквідатора про визнання недійсним договору задоволено; визнано недійсним договір міни від 02.10.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А., зареєстрований в реєстрі за номером 791; стягнено з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" 3 200 грн. судового збору.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

10. Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, якими у задоволенні позову ліквідатора ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" Бершадського С.М. про визнання недійсним договору міни відмовити.

11. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, скасовано ухвалу місцевого суду від 21.03.2018 у справі №904/5934/17, відмовлено в повному обсязі у задоволенні позову ліквідатора боржника Бершадського С.М. про визнання недійсним договору міни.

12. Апеляційний суд погодився із встановленням місцевим судом фактичних обставин укладення 02.10.2015 нотаріально посвідченого за реєстром №791 договору міни, за яким боржник здійснив обмін належного йому рухомого майна (індивідуально визначених трьох верстатів) на 707/1000 частин статутного капіталу у товаристві (боржнику), належних ОСОБА_5

Разом з тим, апеляційний суд не погодився з наявністю підстав для визнання недійсним оспорюваного договору міни відповідно до статті 233 ЦК України, аргументуючи відсутністю двох зазначених умов в їх сукупності та причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та укладеним правочином.

Апеляційний суд зазначив про те, що судом першої інстанції не зазначено про наявність невигідних умов, не доведено наявності дефекту волі боржника, також не доведено, що боржник розумів про вкрай невигідні умови для себе. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність причино-наслідкового зв'язку між рішеннями судів у справах позовного провадження про стягнення заборгованості з ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та початком процедури банкрутства, оскільки банкрутство розпочато у 2017 році, в той час як майно боржником відчужено у 2015 році.

13. Також, апеляційний суд, проаналізувавши наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину за статтею 232 ЦК України на предмет встановлення зловмисної домовленості між директором боржника ОСОБА_23 та засновником боржника ОСОБА_5, на користь якого було відчужено рухоме майно за оспорюваним правочином, дійшов висновку, що в даному випадку директор боржника ОСОБА_23 не діяв як представник за дорученням, а діяв як керівник виконавчого органу юридичної особи відповідно до повноважень, визначених її статутом, та на виконання рішення зборів засновників про надання згоди на такий обмін від 29.09.2015 №29/09-1, яке недійсним не визнавалося, а тому відсутні правові підстави для висновку про наявність зловмисної домовленості між представником однієї сторони (боржника) з другою стороною у справі (фізичною особою ОСОБА_5).

14. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що директор товариства не є представником в розумінні законодавства, а тому позивачем та матеріалами справи не доведено наявності умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання, а також наявності самої домовленості. При цьому, виконання дій від імені Загальних зборів учасників ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" виключає зловмисну домовленість.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (боржника в особі ліквідатора)

15. У поданій касаційній скарзі ліквідатор боржника Бершадський С.М. зазначає про те, що апеляційним судом не було враховано ознак фіктивності оспорюваного правочину відповідно до статті 234 ЦК України, оскільки, укладаючи оспорюваний договір міни від 02.10.2015, сторони прикривали свої неправомірні дії - невиконання судових рішень за рахунок майна підприємства.

16. Скаржник аргументував, що за оспорюваним правочином боржник втратив усе належне йому майно, а набув корпоративну частку в юридичній особі, яка не мала жодних активів. Внаслідок укладення такого правочину боржник втратив будь-які фінансові можливості задоволення вимог кредиторів, які існували на час укладення оспорюваного правочину, що обумовило настання наслідків порушення щодо нього процедури банкрутства. Однак, апеляційний суд не прийняв зазначених фактичних обставин до уваги, що є порушенням статті 233 ЦК України.

17. Скаржник доводив, що апеляційний суд не прийняв до уваги порушення вимог частини 3 статті 98 ЦК України, оскільки учасник ОСОБА_5 із часткою у статутному капіталі 99,96% не мав права голосу при вирішенні загальними зборами питань щодо укладення правочинів на його користь, а тому рішення зборів засновників від 29.09.2015 №29/09-1 про згоду на обмін рухомого майна боржника на його частку в статутному капіталі 707/1000 є незаконним і апеляційний суд не міг приймати його до уваги як допустимий доказ, виходячи виключного з того, що воно не скасоване, а повинен був надати йому оцінку на предмет відповідності вимогам Цивільного кодексу України.

Доводи інших учасників провадження (ОСОБА_5)

18. У поданому на касаційну скаргу відзиві представник ОСОБА_5 адвокат Зеленяк Є.С. зазначив про необґрунтованість доводів ліквідатора боржника про укладення оспорюваного правочину та його недійсність з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, та зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог з цих підстав за відсутності сукупності двох умов: правочин вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини та наявності вкрай невигідних умов для сторони правочину. Також, представник ОСОБА_5 спростовує наявність підстав для визнання недійсним договору міни за статтею 234 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 мав дійсний намір щодо набуття предмета договору міни у власність, що виключає можливість визнання фіктивним укладеного правочину (Постанова ВСУ від 21.01.2015 у справі 6-197цс14). Відповідач не вбачає порушення апеляційним судом норм корпоративного права при здійсненні оцінки обставин даної справи, оскільки рішення зборів засновників 29.09.2015 №29/09-1 про згоду на обмін рухомого майна боржника на його частку у статутному капіталі 707/1000 в судовому порядку не скасовано та є чинним.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Цивільний кодекс України

Частини 1-3 статті 98 - загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.

Пункт 4 частини 1 статті 116 - учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: … здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Стаття 203 - загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 232 - правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною

1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

2. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Стаття 233. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини

1. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

2. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Стаття 234. Правові наслідки фіктивного правочину

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Стаття 715 - Договір міни

1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

2. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

3. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

4. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

6. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Стаття 716 - до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

20. Закон України "Про господарські товариства" в редакції на момент укладення договору міни 02.10.2015

Частини 1, 5 статті 53 - учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Пункт "б" частини 1 статті 59 - до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: вирішення питання про придбання товариством частки учасника.

Частина 2 статті 59 - зпитань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

21. Господарський процесуальний кодекс України в редакції з 15.12.2017, чинній на час апеляційного розгляду спору

Стаття 14. Диспозитивність господарського судочинства

1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 98, 116 (частини 1) 203, 232-234, 716 ЦК України та статей 53, 59 Закону України "Про господарські товариства". Перегляд справи у касаційному суді здійснюється в межах доводів касаційної скарги.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

23. Застосовуючи принцип диспозитивності господарського судочинства, відображений у статті 14 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017) та частині 2 статті 4-3 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що судами було правильно встановлено підстави заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору міни як такого, що не відповідає загальним вимогам щодо укладення правочину (стаття 203 ЦК України), та як такого, що укладений стороною під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (стаття 233 ЦК України). Інші підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину позивачем не заявлялися відповідно до поданої ним позовної заяви 19.12.2017 (т. 4, а.с. 54-58), а тому не могли бути предметом дослідження у даній справі, оскільки суд не вправі виходити за межі підстав позову за відсутності відповідного клопотання позивача, поданого з дотриманням процесуальних норм до початку розгляду справи по суті. Відтак, доводи скаржника згідно з пунктом 15 описової частини постанови про незастосування судами підстав недійсності правочину за статтею 234 ЦК України, Суд вважає помилковими, оскільки такі підстави не заявлялися скаржником у поданій ним позовній заяві та не могли бути предметом дослідження у місцевому та апеляційному судах.

24. Виходячи з аналізу статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 203 ЦК України).

Як встановлено судами, предметом оспорюваного правочину є обмін рухомого майна, належного боржнику у справі про банкрутстві, на частку в статутному капіталі цього ж боржника, належну фізичній особі-учаснику боржника (товариства з обмеженою відповідальністю). Отже, відповідно до статті 716 ЦК України, такий правочин повинен відповідати нормам чинного законодавства, яке регулює продаж рухомого майна та продаж учасником товариству його частки у статутному капіталі, які є елементами оспорюваного договору міни.

Юридичний аналіз приписів статей 53, 59 Закону України "Про господарські товариства" в редакції на час укладення оспорюваного правочину 02.10.2015 та частини 3 статті 98, пункту 4 частини 1 статті 116 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем визначено спеціальну процедуру продажу частки учасником товариства цьому товариству і зазначені норми права повинні застосовуватися переважно щодо загальних норм цивільного права про свободу укладення договору як такі, що є імперативними. Зокрема, рішення про придбання товариством частки одного з його учасників приймається виключно загальними зборами учасників товариства, що передбачено частиною 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства", рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 98 ЦК України, учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником. Отже, якщо учасник товариства, в якому є більше одного учасника, бажає відчужити належну йому частку в товаристві, що перевищує 50% статутного капіталу він не може цього зробити, оскільки такий учасник не вправі в силу імперативних приписів частини 3 статті 98 ЦК України голосувати належною йому кількістю голосів щодо укладення між ним і товариством правочину, а за відсутності більше 50% голосів учасників рішення зборів про купівлю частки, яка перевищує 50% статутного капіталу, буде незаконним як таке, що прийняте з порушенням визначеної законодавцем процедури купівлі корпоративної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю самим товариством у одного з його учасників.

25. Як встановлено апеляційним судом, учасник ОСОБА_5 із часткою у статутному капіталі товариства 99,96% приймав участь у зборах засновників 29.09.2015 №29/09-1 про згоду на обмін рухомого майна боржника на його частку у статутному капіталі 707/1000, яка перевищує 50% статутного капіталу товариства, та голосував за укладення оспорюваного правочину належними йому голосами. Отже порушення вимог статей 53, 59 Закону України "Про господарські товариства" та статей 98, 116 ЦК України при укладенні оспорюваного договору міни в частині обміну корпоративних прав апеляційним судом було встановлено, однак, апеляційний суд не зважив на таке порушення норм матеріального права, зазначивши про те, що рішення зборів учасників боржника 29.09.2015 №29/09-1 не було визнано недійсним в судовому порядку.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками апеляційного суду про застосування норм матеріального права та зазначає про те, що незалежно від наявності в матеріалах справи певних доказів (рішення зборів засновників), суди при їх дослідженні повинні керуватися нормами матеріального права, які визначають процедуру укладення окремого елементу правочину міни (обміну корпоративних прав), та застосовуючи принцип процесуальної економії, надавати можливість захисту прав та інтересів особі в межах одного позовного провадження, встановивши порушення норм матеріального права.

26. З огляду на встановлене касаційним судом незастосування апеляційним судом норм матеріального права, які належало застосувати досліджуючи окремий елемент правочину міни (законність відчуження корпоративних прав учасника самому товариству згідно із статтями 53, 59 Закону України "Про господарські товариства" та статтями 98, 116 ЦК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правильним скасувати постанову апеляційного суду від 19.04.2018 про відмову у визнанні недійсним договору міни від 02.10.2015 та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 21.03.2018 про визнання недійсним цього правочину як угоди, що не відповідає вимогам законодавства згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України та з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови касаційного суду у даній справі.

Відтак, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника згідно з пунктом 17 описової частини цієї постанови.

27. Доводи скаржника про те, що наслідком укладення оспорюваного правочину є втрата боржником залишків належного йому майна, а набуття корпоративної частки в юридичній особі, яка не мала жодних активів, не мало жодного економічного сенсу та не забезпечувало можливостей задоволення вимог кредиторів боржника, які існували на час укладення оспорюваного правочину, що обумовило настання наслідків порушення щодо нього процедури банкрутства як обґрунтування укладення оспорюваного правочину внаслідок збігу важких обставин на вкрай невигідних для себе умовах та можливість визнання його недійсним за статтею 233 ЦК України, Верховний Суд вважає помилковими з огляду на таке.

Як встановлено апеляційним судом, укладаючи оспорюваний правочин, керівник боржника діяв в інтересах його засновника ОСОБА_5 із часткою у статутному капіталі 99,96% та на виконання рішення зборів засновників, прийнятого з порушенням норм корпоративного законодавства, тому касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду про недоведення сукупності підстав та їх взаємозв'язку для визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України, що не виключає його недійсності відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Згідно з частиною 3 статті 311 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, незастосування закону, який підлягав застосуванню, що може мати наслідком доповнення або зміну мотивувальної частини судового рішення. Відповідно до статті 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. В силу частини 2 статті 309 ГПК України, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Застосовуючи зазначені процесуальні норми в їх системному взаємозв'язку, колегія суддів касаційного суду вважає правильним скасувати постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права на предмет можливості визнання недійсним оспорюваного договору міни, як угоди, укладеної з порушенням корпоративного законодавства щодо відчуження частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю самому товариству згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, яка заявлялась позивачем підставою спору, однак, зазначає про правильність висновків апеляційного суду про відмову у визнанні недійсним правочину з підстав, зазначених у статті 233 ЦК України. З огляду на таке, враховуючи встановлення апеляційним судом фактичних обставин щодо укладення договору міни в частині обміну корпоративної частки за рішенням учасників боржника 29.09.2015 №29/09-1 та застосовуючи положення статей 53, 59 Закону України "Про господарські товариства" та статей 98, 116, 716 ЦК України, Верховний Суд вважає за можливе залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 21.03.2018 з підстав, які зазначені у пунктах 24-26 мотивувальної частини даної постанови та які враховують дослідження апеляційним судом обставин укладення спірного правочину щодо обміну частки статутного капіталу боржника, належної його учаснику ОСОБА_5

В. Судові витрати

29. Витрати боржника зі сплати судового збору за розгляд справи в касаційному суді на суму 6 400 грн. стягнути з відповідача на користь позивача (боржника) у справі, відповідно до статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" в особі ліквідатора Бершадського Сергія Миколайовича задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі №904/5934/17 скасувати. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 у справі №904/5934/17 залишити в силі з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.

3. Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (53200, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Івана Богуна, будинок 6Б, офіс 205, код ЄДРПОУ 38235976) 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в касаційному суді.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк