Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.11.2019 року у справі №910/1869/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 910/1869/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті",

представник позивача - не з'явився,

відповідач-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Титан Безпека",

представник відповідача-1 - не з'явився,

відповідач-2 - Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

представник відповідача-2 - не з'явився,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 (головуючий суддя Босий В. П. )

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 (головуючий Коробенко Г. П., судді: Кравчук Г. А. і Тарасенко К. В. )

у справі № 910/1869/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" (далі - Товариство)

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Титан Безпека" (далі - Агенція);

2) Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" (далі - Холдинг),

про визнання недійсним договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Агенції та Агентства про визнання недійсним договору управління майном (активами) від
15.01.2019 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір укладений без необхідного обсягу повноважень з боку Агентства та за наявності не припиненого права Товариства на користування спірним майном.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2019 залучено до участі у справі Холдинг як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- Товариством не надано належних та допустимих доказів існування порушених його прав та законних інтересів внаслідок укладення Договору;

- ухвала слідчого судді від 11.12.2018 у справі № 757/61413/18-к, якою визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі Агентству у володіння, користування та розпорядження майна, яке є предметом спірного договору, була обов'язковою та підлягала виконанню на момент укладення спірного договору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- судами не враховано те, що ухвала слідчого судді від 11.12.2018 у справі №757/61413/18-к не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак Договір, укладений на її підставі, підлягає визнанню недійсним;

- при укладанні Договору було порушено його право користування майном, управління яким є предметом спірного договору.

Також у касаційній скарзі Товариством заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке відхилено Касаційним господарським судом, оскільки у клопотанні не наведено підстав, які б передбачали передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Агентство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Від Агенції та Холдингу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.12.2019 № 29.3-02/3945 у зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/1869/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І. В. (головуючий), Бенедисюк І. М. і Селіваненко В. П.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що
15.11.2017 Холдингом (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди № 13-31-33, який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Писаковською О. І., зареєстрований за № 2257, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування приміщення - нежитлову будівлю, виробничий корпус № 3, загальною площею 18 166,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування вказане приміщення та сплачувати орендодавцеві орендну плату.

У подальшому, в ході досудового розслідування кримінального провадження №42016101100000224, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.08.2018 у справі № 757/37270/18-к задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно та накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, яке перебуває у власності Холдингу, у тому числі на нежитлову будівлю - виробничий корпус № 3, розташовану за адресою: м. Київ, вул.

Смоленська, 31-33. Також вказаною ухвалою передано арештоване майно в управління Агентства.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.11.2018 у справі № 11-сс/824/420/2018 вказану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.08.2018 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно, яке перебуває у власності Холдингу.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 757/61413/18-к визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 4201711035000254 від 19.11.2017 шляхом передачі у порядку та на умовах, визначених статтями 19,21 Закону України? Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів?, Агентству в управління майно з метою забезпечення збереження, у тому числі збереження економічної вартості, речові докази у вигляді нерухомого та рухомого майна, заборонивши власникам володіння, розпорядження та користування ними. До переліку нерухомого майна вказаною ухвалою віднесено також нежитлову будівлю - виробничий корпус № 3, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, яка належить Холдингу.

15.01.2019 Агентством (установник управління) та Агенцією (управитель) укладено Договір, за умовами якого установник управління на невизначений строк передає управителю, а управитель приймає в управління об'єкти нерухомого майна (актив) та протягом строку цього договору за плату зобов'язується здійснювати від свого імені управління активами, а саме нежитловою будівлею - виробничий корпус № 3, загальною площею 18 166,4 кв. м, розташованою за адресою: м. Київ, вул.

Смоленська, 31-33, реєстраційний номер 82015280000, власником якої є Холдинг.

Відповідно до пункту 3.1 Договору управління активами за цим договором здійснюється управителем в інтересах вказаних нижче осіб: власника активів - у частині збереження та збільшення економічної вартості активів ефективності управління активами - з метою забезпечення можливості повернення активів власнику у разі настання визначеної законом підстави такого повернення; держави України - в частині збереження та збільшення економічної вартості активів ефективності управління активами - з метою забезпечення: 1) виконання визначеного кримінальним процесуальним законодавством України завдань арешту активів як заходу забезпечення відповідного кримінального провадження; 2) можливості примусового стягнення активів на користь держави Україна у визначеному законом правовому режимі у разі настання визначеної законом підстави такого стягнення; 3) надходжень до Державного бюджету України доходів від управління активами у порядку, на умовах та у розмірах, визначених законодавством та цим договором; установника управління - в частині забезпечення виконання ним визначених законом функцій та повноважень з управління активами.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України? Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів? управління активами - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Статтею 19 Закону України? Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів? передбачено, що Агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 215 ЦК України.

Частинами 1 , 2 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Частинами 1 , 2 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судами встановлено, що Договір укладено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 757/61413/18-к, яка на дату укладення договору була чинною.

Посилання Товариства на те, що вказана ухвала прийнята з порушеннями кримінального процесуального законодавства, судами було відхилено, оскільки з'ясування законності підстав прийняття Печерським районним судом міста Києва вказаної ухвали не є предметом даного спору та виходить за межі юрисдикції господарських судів.

Крім того, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно із статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

У даному випадку ухвала слідчого судді від 11.12.2018 у справі № 757/61413/18-к, якою визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні (у тому числі, нерухомого майна Холдингу) шляхом передачі Агентству у володіння, користування та розпорядження, була обов'язковою та підлягала виконанню на момент укладення спірного Договору.

Здійснивши оцінку наданих сторонами доказів, суди встановили, що спірний договір не порушує жодних актів цивільного законодавства. Також матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що спірним договором порушуються інтереси держави, суспільства чи Товариства.

Наведеним також спростовуються доводи Товариства про те, що Агентство не мало достатніх повноважень на укладення спірного договору.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених прав і охоронюваних законом інтересів, відтак захисту підлягає вже порушене право особи.

Однак судам не надано належних та допустимих доказів існування порушених прав та законних інтересів Товариства внаслідок укладення оспорюваного Договору.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Доводи касаційної скарги не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій у даній справі було ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від
10.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
17.09.2019 у справі № 910/1869/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко