Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.06.2019 року у справі №918/229/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 918/229/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

позивача - Савурко О. В., Голяка П. В (голова сільської ради),

відповідача - Родіна Т. М. ,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019

у складі колегії суддів: Разіної Т. І. (головуючий), Михальської Ю. Б., Тищенко А. І.

та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017

у складі колегії суддів: Усатенко І. В. (головуючий), Спичак О. М., Пукшин Л. Г.

у справі за позовом Селецької сільської ради

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Кабінет Міністрів України,

2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,

3. Рівненська обласна державна адміністрація,

4. Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області,

5. Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації,

6. Дубовицька районна державна адміністрація,

7. Міністерство фінансів України

про визнання додаткової угоди до договору недійсною

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Селецька сільська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Рівненська обласна державна адміністрація, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, Дубровицька районна державна адміністрація про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 28.05.2012 до договору № 14/566/11 від 15.03.2011.

2. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.04.2017 справу № 918/229/17 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

3. 03.07.2017 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог у справі, в якій просив поновити строки позовної давності; визнати недійсними пункти 1.1., 2.3.13 договору № 14/566/11 від 15.03.2011, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Селецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області в частині повернення коштів Селецькою сільською радою Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" не за рахунок субвенцій з державного бюджету; визнати недійсними пункти 1.1., 2.3.15., 4.7. додаткової угоди № 1 від 28.05.2012 до договору № 14/566/11 від 15.03.2011, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Селецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 918/229/17 відмовлено у задоволенні позову.

5. Приймаючи судове рішення місцевий господарський суд виходив з того, що п.п. 1.1., 2.3.13 договору № 14/566/11 від 15.03.2011 та п.п. 1.1., 2.3.15., 4.7. додаткової угоди № 1 від 28.05.2012 до договору 14/566/11 від 15.03.2011 в частині повернення коштів Селецькою сільською радою Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" не за рахунок субвенцій з державного бюджету, є нікчемними (недійсними в силу закону), а саме положень частини 3 статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

6. Проте, з`ясувавши, що право позивача порушене, суд першої інстанції з огляду на те, що позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку позовної давності вирішив застосувати позовну давність як самостійну підставу для відмови у задоволенні позову.

7. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції було встановлено:

7.1. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р та діючого законодавства України, 15.03.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Селецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області укладений договір № 14/566/11 про фінансування спорудження об`єкта газопостачання.

7.2. Згідно з пунктом 1.1 Договору НАК "Нафтогаз України" відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу та погодженого Мінпаливенерго України "Переліку об`єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", та графіка фінансування спорудження об`єкта газопостачання (Додаток 1) здійснює фінансування добудови (будівництва) об`єкта газопостачання: "Підвідний газопровід високого тиску від АГРС м. Дубровиця до сіл Селець та Ясинець Дубровицького району Рівненської області" (далі - Об`єкт), а Селецька сільська рада як замовник зобов`язується здійснити добудову (будівництво) об`єкта, забезпечити передачу його як цілісного об`єкта у державну власність та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову (будівництво) Об`єкта.

7.3. До обов`язків замовника віднесено здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, пов`язаних з добудовою (будівництвом) Об`єкта за державні кошти згідно з діючим законодавством України (п. 2.3.2 Договору).

7.4. Пунктом 2.3.13 Договору визначено, що протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування НАК "Нафтогаз України" добудови (будівництва) Об`єкта Селецька сільська рада зобов`язується повернути позивачу суму грошових коштів, отриманих від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на добудову (будівництво) Об`єкта, відповідно до статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з державного бюджету.

7.5 Селецька сільська рада не несе відповідальності перед НАК "Нафтогаз України" за невиконання пункту 4.3 Договору в разі відсутності субвенцій з Державного бюджету України (п. 4.7 Договору).

7.6. 28.05.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Селецькою сільською радою Дубровицького району укладена додаткова угода № 1 до договору № 14/566/11 від 15.03.2011, відповідно до якої статтю 1 "Предмет договору" викладено в наступній редакції: "1.1. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об`єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об`єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об`єкта газопостачання: "Підвідний газопровід високого тиску від АГРС м. Дубровиця до сіл Селець та Ясинець Дубровицького району Рівненської області", замовник зобов`язується здійснити добудову об`єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об`єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об`єкта".

7.7. Статтю 2 "Права та обов`язки сторін" викладено в зміненій редакції. Зокрема, п.п. 2.3.9., 2.3.15 щодо зобов`язань замовника викладені були в редакції: "у разі неможливості виконання договірних зобов`язань повідомити Нафтогаз протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов`язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання договору (2.3.9); протягом року, наступного за роком введення об`єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів отриманих від Нафтогазу на добудову об`єкта (2.3.15)".

7.8. Відповідно до підпункту 2.4.3. (в редакції додаткової угоди) замовник є власником частини (цілісного) об`єкта, добудованої за кошти Нафтогазу, до передачі цілісного об`єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації.

7.9. Статтю 3 "Ціна договору і порядок проведення розрахунків" викладено в наступній редакції: "3.1. Загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 9 164 313,00 грн. Вартість добудови об`єкта визначається замовником на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої в установленому діючим законодавством порядку, та не може перевищувати вартості добудови затвердженої переліком (п. 3.2). Фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва об`єкта буде здійснюватись в межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Нафтогазу на відповідний період (п. 3.3)".

7.10. Статтю 4 "Відповідальність сторін" викладено в наступній редакції: "Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України (4.1). У випадку ненадання/надання в неповному обсязі замовником інформації відповідно до п. 2.3.8 договору або порушення строку її надання, Нафтогаз має право припинити фінансування за договором та/або вимагати дострокового повернення суми грошових коштів, що були перераховані Нафтогазом на фінансування добудови об`єкту (4.2). У випадку порушення замовником зобов`язань щодо повернення суми грошових коштів, він платить на користь Нафтогазу пеню у розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожний день прострочення виконання зобов`язань, а у випадку прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у сумі 7 % ціни договору (4.3). Нафтогаз не несе відповідальності за нефінансування добудови об`єкта (4.4). Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору (4.5). В разі невиконання пунктів 2.3.12, 2.3.13 договору або непідтвердження суми заборгованості замовника перед Нафтогазом у сумі здійсненого Нафтогазом фінансування, замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надходження письмової вимоги Нафтогазу, повертає всю суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу згідно з договором (4.6). Не виконання замовником п. 2.3.15 Договору через відсутність бюджетного фінансування у зв`язку з відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду проте не позбавляє замовника обов`язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором (4.7). Замовник несе повну відповідальність за достовірність даних наданих Нафтогазу при укладенні договору, будь-які дії вчинені ним щодо реалізації цього договору та за цільове використання коштів, отриманих від Нафтогазу за договором. (4.8)".

7.11. Статтю 7 "Строк дії договору" викладено в наступній редакції: "7.1. Цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об`єкта згідно з договором".

7.12. Будівництво підвідного газопроводу високого тиску від АГРС м. Дубровиця до сіл Селець та Ясинець Дубровицького району Рівненської області (замовник - Селецька сільська рада Дубровицького району) було завершено в серпні 2012 року, газопровід введено в експлуатацію та замовником будівництва передано у державну власність і на обслуговування відповідному управлінню по експлуатації газового обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі підвідного газопроводу у державну власність на баланс Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Рівнегаз" "Підвідний газопровід до сіл Селець, Ясинець Дубровицького району Рівненської області" від 09.10.2012 (рішення Селецької сільської ради Рівненської області від 08.10.2012).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 918/229/17 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду та взяв до уваги висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладені у постанові від 12.10.2018 у справі № 918/33/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 02.11.2017 та постановою апеляційної інстанції від 20.03.2019 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у касаційній скарзі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/229/17 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючий), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2019 у справі № 910/6491/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків тривалістю 10 днів, а саме подання документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; датою проведення судового засідання визначено 18.07.2019.

14. 08.07.2019 до Верховного Суду від Селецької сільської ради надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

15. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/229/17 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючий), суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019.

16. Ухвалою від 17.07.2019 Верховний Суд прийняв справу № 918/229/17 до провадження у новому складі судової колегії та вирішив здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 20.06.2019 дату - 18.07.2019.

17. В засідання суду касаційної інстанції 18.07.2019 з`явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

18. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноважених представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

19. Скаржник посилається на те, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

20. Скаржник доводить, що фінансування позивача здійснюється не лише за рахунок коштів Державного бюджету України, а й за рахунок місцевого бюджету (який складається з загального та спеціального фондів), і сторони укладаючи договір (в редакції додаткової угоди № 1) були вільними у визначенні його умов та положень.

21. Також скаржник зазначає, що виходячи з меж правового регулювання Бюджетного кодексу України вбачається, що останній не охоплює господарські правовідносини, а норма статті 48 БК України вказує на недійсність бюджетного зобов`язання, а ніяким чином не господарського договору або окремих його пунктів.

Доводи позивача

(Селецької сільської ради)

22. Позивач вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи зводяться до переоцінки доказів та вказує на те, що при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

27. Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними підпункту 2.3.15 пункту 2.3 та пункту 4.7 додаткової угоди від 28.05.2012 № 1 до договору № 14/566/11 від 15.03.2011.

28. Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

29. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

30. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

31. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2017 у справі № 918/33/17 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Селецької сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Рівненська обласна державна адміністрація, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, Дубровицька районна державна адміністрація, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", про стягнення 18 977 738,14 грн).

31. При цьому апеляційна інстанція користуючись правом наданим пунктом 1 частини 1 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визнала недійсними підпункт 2.3.15 пункту 2.3 та пункт 4.7 додаткової угоди від 28.05.2012 № 1 до договору, укладеної між НАК "Нафтогаз України" та Селецькою сільською радою.

32. Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 залишено без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2017 у справі № 918/33/17.

33. Слід зазначити, що рішення у справі № 918/33/17 набрало законної сили після відкриття провадження у справі № 918/229/17 (04.04.2017).

34. Відповідно до частини 1 статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу.

35. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 918/229/17 в частині відмови у визнанні недійсними підпункту 2.3.15 пункту 2.3 та пункту 4.7 додаткової угоди від 28.05.2012 № 1 до договору № 14/566/11 від 15.03.2011 прийняті з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та закриття провадження у справі в цій частині.

36. Щодо іншої частини позовних вимог.

37. Відповідно до приписів частини 3 статті 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

38. При цьому, враховуючи те, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, вони повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави.

39. Відповідно до положень частини 1 та 4 статті 9 ГК України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб`єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах.

40. В силу статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

41. Згідно з абзацом 3 пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (який був чинний на час видання Розпорядження) одним із повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання.

42. Державна цільова програма - це комплекс взаємопов`язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв`язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону України "Про державні цільові програми").

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

44. Серед шляхів та способів розв`язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов`язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.

45. У Розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми. Так, у пункті 4 Розділу ІІ врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватись шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.

46. Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

47. Додатком 2 до Програми "Завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" визначено конкретні завдання, показники та їх значення, найменування заходів, що будуть здійснюватись, джерела їх фінансування тощо.

48. Серед визначених Кабінетом Міністрів України завдань та заходів у пункті 4 зазначеного додатку виділено поліпшення інженерної інфраструктури шляхом будівництва підвідних газопроводів до сільських населених пунктів. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання цього заходу є Мінрегіон та Мінагрополітики, а джерелом фінансування визначено Державний бюджет України. Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань визначено на рівні 2 002,3 млн гривень.

49. З огляду на викладене слід дійти висновку, що Держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов`язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

50. Результатом здійснення державної політики у цій сфері є видане Кабінетом Міністрів України розпорядження від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р.

51. Розпорядження Кабінету Міністрів України відповідно до положень статті 117 Конституції України є обов`язковими до виконання.

52. Згідно із цим Розпорядженням відповідача - НАК "Нафтогаз України" було уповноважено Державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.

53. Проте, взаємовідносини НАК "Нафтогаз України" та Держави, зокрема і відносини, що стосуються питання подальшого врегулювання спірної ситуації, яка виникла внаслідок виконання позивачем Розпорядження, знаходяться поза межами предмета розгляду в цій судовій справі.

54. Як передбачено статтею 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Серед основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання визначено державне замовлення.

55. Аналізуючи зміст укладеного між сторонами договору слід погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, що Селецька сільська рада не є "замовником" у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов`язань, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов`язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі державі у власність.

56. Селецька сільська рада є органом місцевого самоврядування, який відповідно до статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

57. Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність.

58. Селецька сільська рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об`єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує. Отже, Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов`язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України розпорядженні, на підставі якого було укладено договір між позивачем та відповідачем у справі.

59. Основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (стаття 3 ЦК України). Крім того, учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є Держава, а оспорюваний договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - Розпорядження Кабінету Міністрів України. Газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих Селецькій сільські раді НАК "Нафтогаз України", отримала у власність Держава.

60. Тому загальні принципи і засади цивільних відносин у цій ситуації потрібно застосовувати з урахуванням зазначених вище особливостей.

61. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 918/33/17 від 12.10.2018.

62. Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

63. Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

64. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

65. Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

66. Частиною 1 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

67. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

68. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства (стаття 1 БК України)

69. Відповідно до пункту 7 статті 2 БК України бюджетне зобов`язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

70. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з огляду на приписи частини 1 статті 16, частини 1 статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вважає, що між сторонами у даній справі на підставі спірного договору виникли не бюджетні, а господарські (цивільні) відносини, які відповідно до частини 1 статті 1 ЦК України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, а відтак з огляду на положення частини 2 статті 617 ЦК України та частини 2 статті 218 ГК України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором. Наведене відповідає висновку Європейського суду з прав людини, викладеному в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України".

71. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що чинне законодавство розрізняє поняття "бюджетне зобов`язання" (пункт 7 статті 2 БК України) та "господарське зобов`язання" (частина 1 статті 173 ГК України).

72. Тому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що оскільки бюджетні асигнування за бюджетним зобов`язанням, яке позивач прийняв за оспорюваними умовами договору були відсутні, оспорюванні пункти договору суперечать вимогам бюджетного законодавства, а відтак є недійсними в силу їх нікчемності.

73. З огляду на викладене, прийнятними є аргументи скаржника про те, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення бюджетного законодавства.

74. За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

75. Розглядаючи питання позовної давності у даному випадку слід зауважити наступне.

76. За загальним правилом, сформульованим, у тому числі й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

77. Водночас позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

78. Ураховуючи, що у даній справі відсутні підстав для задоволення позовних вимог по суті, відповідно відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

79. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

81. Відповідно до частини 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

82. Поряд з цим, встановлені під час касаційного провадження невідповідність висновків судів апеляційної інстанції та місцевого господарського суду не призвели до прийняття по суті невірного рішення, а покликання суду касаційної інстанції та надані процесуальним законом повноваження, надають можливість суду змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень, без скасування по суті правильного рішення.

Висновки про правильне застосування норм права

83. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору

84. Визнання недійсним договору (пунктів договору) в іншій судовій справі після відкриття провадження у справі, що розглядається свідчить про відсутність предмета спору та є підставою для закриття провадження у справі.

85. Відповідно до ч.3 ст.48 БК України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

86. Недійсність бюджетного зобов`язання у зв`язку із укладенням договору розпорядником бюджетних зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не слугує підставою для кваліфікації такого договору як нікчемного.

87. Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права, яке підлягає захисту. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Судові витрати

88. Щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними підпункту 2.3.15 пункту 2.3 та пункту 4.7 додаткової угоди від 28.05.2012 № 1 до договору № 14/566/11 від 15.03.2011.

89. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

90. Щодо іншої частини вимог - з огляду на те, що судом касаційної інстанції не змінено судові рішення в частині остаточного їх висновку по суті позовних вимог, тому розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 231, 286, 300, 301, 308, 311, 313, 314, 315, 317, 326 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 918/229/17 скасувати в частині відмови у визнанні недійсними підпункту 2.3.15 пункту 2.3 та пункту 4.7 додаткової угоди від 28.05.2012 № 1 до договору № 14/566/11 від 15.03.2011. Провадження у справі у цій частині закрити.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 918/229/17 залишити в силі змінивши їх мотивувальні частини, виклавши останні в редакції даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський В. Г. Пєсков