ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1393/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Стратієнко Л. В., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Лавренюк Т.А.

від 22.10.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пелипенко Н. М., Барбашової С. В., Істоміної О. А.

від 04.02.2020

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_5 , 2) ОСОБА_6 ,

про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства, скасування статуту товариства та виключення зі складу учасників товариства

за участю представників:

позивача: Молчанова І. І.

відповідача: Камінська А. А.

третіх осіб на стороні позивача: 1) не з`явилися

2) не з`явилися

3) ОСОБА_7

третіх осіб на стороні відповідача: 1) ОСОБА_8

2) Савченко В. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал», в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 18.06.2019 (т.1, а.с. 196-198) просила:

- визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» від 07.09.2016 про задоволення заяви ОСОБА_6 та включення до складу засновників Товариства громадянки Сполучених Штатів Америки - ОСОБА_5 зв`язку з відступленням їй ОСОБА_6 частини частки у статутному капіталі Товариства на підставі укладеного між ними 07.09.2016 договору відступлення частини частки у статутному капіталі Товариства та про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі Товариства, оформлені протоколом засідання Ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» № 170 від 07.09.2016, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал»;

- скасувати статут Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 в частині зміни складу учасників Товариства та розміру часток до статутного капіталу ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ;

- виключити із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області ОСОБА_5 ;

- виключити із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» ОСОБА_6 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» від 07.09.2016 суперечать статті 11, частинам 3, 4 статті 52 та статті 53 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній станом на дату прийняття спірних рішень, оскільки до складу учасників Товариства була включена особа, якій була відступлена неоплачена (несформована в повному обсязі) частка в статутному капіталі Товариства, з огляду на що новий розподіл часток у статутному капіталі Товариства був затверджений спірним рішенням незаконно.

Також позивач зазначає про те, що ОСОБА_6 має бути виключений зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» на підставі статті 64 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній станом на дату прийняття спірних рішень, оскільки вчиняє протиправні дії, перешкоджає своїми діями діяльності Товариства та систематично не виконує свої обов`язки перед Товариством.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

02.08.2004 була проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області (відповідач) (далі по тексту - Товариство, Ліцей), про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1 480 120 0000 000206.

10.05.2011 на засіданні ради засновників Харківського приватного ліцею «Професіонал» були прийняті рішення, оформлені протоколом засідання ради засновників № 145 від 10.05.2011 (т. 1 а. с. 42-43), про:

- затвердження нової редакції статуту Харківського приватного ліцею «Професіонал» Харківської області;

- збільшення статутного капіталу Товариства на 1 040 000,00 грн до 3 310 173,42 грн для здійснення реконструкції, будівництва прибудов додаткових приміщень Ліцею за рахунок внесення додаткових внесків учасниками: ОСОБА_6 в сумі 660 000,00 грн та ОСОБА_2 в сумі 380 000,00 грн;

- розподіл часток учасників збільшеного статутного капіталу товариства та викладення статуту Харківського приватного ліцею «Професіонал» Харківської області у новій редакції.

За змістом пунктів 1.2., 4.3. статуту Харківського приватного ліцею «Професіонал» Харківської області (в редакції, затвердженій рішенням ради засновників Харківського приватного ліцею «Професіонал» від 10.05.2011) для забезпечення діяльності Ліцею «Професіонал» утворюється статутний фонд у розмірі 3 310 173,42 грн, засновниками Ліцею є фізичні особи, які є власниками Ліцею «Професіонал» пропорційно їхнім часткам у статутному фонді, а саме:

1) ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 55%, внесеною майном та грошима на загальну суму 1 817 788,44 грн, з яких грошима внесено 1 688 273,00 грн;

3) ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 22%, внесеною грошима у сумі 720 526,01 грн;

4) ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 12%, внесеною майном та грошима загальною сумою 408 631,22 грн, з яких грошима внесено 363 242,00 грн;

2) ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 11% внесеною майном та грошима на загальну суму 363 227,75 грн, з яких грошима внесено 322 939,00 грн.

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області в редакції, затвердженій рішенням ради засновників Харківського приватного ліцею «Професіонал» від 10.05.2011, був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 17.05.2011, запис № 14801050018000206.

07.09.2016 між громадянином України ОСОБА_6 як продавцем та громадянкою США ОСОБА_5 як покупцем був укладений договір відступлення частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області, за умовами якого Продавець передав (відступив) у власність Покупцю частину частки в статутному капіталі товариства у розмірі 49,6%, що складає 1 640 400,00 грн.

07.09.2016 між громадянином України ОСОБА_2 як продавцем та громадянкою України ОСОБА_3 як покупцем був укладений договір відступлення частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області, за умовами якого Продавець передав (відступив) у власність Покупця частину частки в статутному капіталі товариства у розмірі 21,4%, що складає 700 000,00 грн.

07.09.2016 відбулися загальні збори засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області, на яких були присутні усі учасники Товариства, які в сукупності володіють 100% голосів. На цих зборах учасники Товариства прийняли рішення, оформлені протоколом засідання ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області № 170 від 07.09.2016, а саме вирішили:

- змінити найменування Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області на Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області;

- задовольнити заяву ОСОБА_6 та включити до складу засновників Товариства громадянку Сполучених Штатів Америки ОСОБА_5 у зв`язку з відступленням їй частини частки ОСОБА_6 у розмірі 1 640 400,00 грн, що становить 49,6% (із розрахунку від зареєстрованої частки ОСОБА_6 ), на підставі укладеного між ними договору відступлення частини частки у статутному капіталі Товариства від 07.09.2016. У протоколі засідання ради засновників № 170 від 07.09.2016 зазначено, що інші засновники Товариства відмовилися від свого переважного права придбання відчужуваної частини частки ОСОБА_6 у статутному капіталі;

- задовольнити заяву ОСОБА_2 та включити до складу засновників Товариства громадянку України ОСОБА_3 у зв`язку з відступленням їй частини частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_2 у розмірі 700 000,00 грн, що становить 21,4% статутного капіталу Товариства (від зареєстрованої частки ОСОБА_2 ) на підставі укладеного між ними договору відступлення частини частки у статутному капіталі Товариства від 07.09.2016. У протоколі засідання ради засновників № 170 від 07.09.2016 зазначено, що інші засновники Товариства відмовилися від свого переважного права придбання відчужуваної частини частки ОСОБА_2 у статутному капіталі;

- затвердити новий розподіл часток у статутному капіталі Товариства у зв`язку з відступленням частини часток засновників у статутному капіталі Товариства та включення нових засновників наступним чином:

1) ОСОБА_6 - 5,4%, що складає 177 788,44 грн, з яких грошима внесено 129 515,44 грн;

2) ОСОБА_5 - 49,6%, що складає 1 640 400,00 грн, внесених грошима;

3) ОСОБА_1 - 11%, що складає 363 227,75 грн, з яких грошима внесено 322 939,00 грн;

4) ОСОБА_2 - 0,6%, що складає 20 526,01 грн, внесених грошима;

5) ОСОБА_3 - 21,4%, що складає 700 000,00 грн, внесених грошима;

6) ОСОБА_4 - 12%, що складає 408 631,22 грн, з яких грошима внесено 363 242,00 грн;

- затвердити нову редакцію статуту Товариства.

Державна реєстрація статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області в редакції, затвердженій рішенням ради засновників Товариства, оформленим протоколом засідання ради засновників № 170 від 07.09.2016, була проведена 09.09.2016 за № 14801050021000206.

Згідно з пунктами 1.2., 4.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» (в редакції, затвердженій рішенням ради засновників Товариства, оформленим протоколом засідання ради засновників № 170 від 07.09.2016), засновниками Навчально-виховного комплексу «Ліцей Професіонал» є фізичні особи, які є власниками ліцею пропорційно їхнім часткам у статутному фонді, що складає 3 310 173,42 грн, а саме:

- ОСОБА_5 з часткою в статутному капіталі в розмірі 49,6%;

- ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі в розмірі 21,4%;

- ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі в розмірі 12%.

- ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі в розмірі 11%;

- ОСОБА_6 з часткою в статутному капіталі в розмірі 5,4%;

- ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі в розмірі 0,6%;

11.12.2018 Аудиторська фірма «Аудит-Легіст» склала звіт про фактичні результати аналізу сплати статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області у відповідності із зареєстрованими статутами та рішеннями загальних зборів за період з 01.01.2011 по 20.11.2018, відповідно до якого станом на 30.11.2018 залишилась несплаченою частина додаткового вкладу ОСОБА_6 у розмірі 149,00 грн.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал», в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 18.06.2019 (т.1, а.с. 196-198) просила:

- визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» від 07.09.2016 про задоволення заяви ОСОБА_6 та включення до складу засновників Товариства громадянки Сполучених Штатів Америки - ОСОБА_5 зв`язку з відступленням їй ОСОБА_6 частини частки у статутному капіталі Товариства на підставі укладеного між ними 07.09.2016 договору відступлення частини частки у статутному капіталі Товариства та про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі Товариства, оформлені протоколом засідання Ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» № 170 від 07.09.2016, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал»;

- скасувати статут Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 в частині зміни складу учасників Товариства та розміру часток до статутного капіталу ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ;

- виключити із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що за спірним рішенням до складу учасників Товариства була включена особа, якій була відступлена неоплачена (несформована в повному обсязі) частка в статутному капіталі Товариства іншого учасника: ОСОБА_6 , з огляду на що новий розподіл часток у статутному капіталі Товариства був затверджений спірним рішенням незаконно.

Також позивач зазначає про те, що ОСОБА_6 має бути виключений зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» на підставі статті 64 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній станом на дату прийняття спірних рішень, оскільки вчиняє протиправні дії, перешкоджає своїми діями діяльності Товариства та систематично не виконує свої обов`язки перед Товариством.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Харківської області рішенням від 22.10.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020, у задоволенні позову відмовив повністю.

Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для визнання спірних рішень недійсними відсутні, а посилання позивача на незаконність відступлення ОСОБА_6 частини своєї частки в статутному капіталі Товариства, яка є несформованою в повному обсязі, іншій особі є безпідставними та не є підставою для визнання недійсними спірних рішень загальних зборів Товариства, оскільки договір про відступлення частини частки від 07.09.2016 є дійсним, ОСОБА_6 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей «Професіонал» відчужив за цим договором на користь ОСОБА_5 частину своєї частки у статутному капіталі Товариства, що була повністю оплачена за рахунок внесених ним грошових коштів та майна. При цьому суди дійшли висновку про те, що закон не містить вимог про те, що частка учасника в статутному капіталі Товариства, яка відступається цим учасником, повинна бути сформована лише за рахунок грошових вкладів та не може складатись із внесеного майна.

Відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів, суди також відмовили і у задоволенні похідної від неї вимоги про скасування статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 в частині зміни складу учасників Товариства та розміру їх часток до статутного капіталу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виключення із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суди виходили з того, що відповідно до закону прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, а не суду.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» від 07.09.2016, скасування статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 та виключення із складу учасників Товариства ОСОБА_5 позивач зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 53 Закону України «Про господарські товариства» щодо питання розрахунку частини частки в статутному капіталі товариства, яка відступається учасником товариства.

В якості підстав касаційного оскарження рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у цій справі в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виключення ОСОБА_6 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний «Ліцей «Професіонал» Харківської області позивач зазначив, зокрема пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послався на необхідність відступлення від висновку щодо застосування статей 59, 64 Закону України «Про господарські товариства» про те, що виключення учасника з товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, а не суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 923/650/17, від 18.04.2018 у справі № 922/1590/17, від 19.09.2018 у справі № 916/34/18 та від 07.11.2018 у справі № 916/36/18 у подібних правовідносинах, та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові.

В обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування статей 59, 64 Закону України «Про господарські товариства», застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові, скаржник зазначає про те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» не містять заборони на вирішення в судовому порядку спору про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, суд може розглянути такий спір, виходячи з конкретних обставин справи та прийняти судове рішення з цього питання. При цьому скаржник посилається на те, що аналогічні висновки викладені в окремій думці судді Мамалуя О.О. від 18.04.2018 у справі № 922/1590/17, а також подібні висновки викладені в окремій думці судді Конституційного Суду України Лилака Д. Д. стосовно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Україна» щодо офіційного тлумачення положень частини 4 статті 58 та частини 1 статті 64 Закону України «Про господарські товариства», з якими скаржник погоджується.

Також скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів про те, як правильно застосовувати статтю 53 Закону України «Про господарські товариства», скаржник зазначає, що жодним нормативно-правовим актом, зокрема Законами України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом на час відступлення ОСОБА_6 частини своєї частки) та «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не визначено, яким чином розраховується частина частки у статутному капіталі товариства, яка відступається, та, відповідно на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо розрахунку частини частки (грошова, майнова, змішана) в статутному капіталі товариства, яка відступається.

Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій:

1) дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсними спірних рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області, оскільки:

- не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15, та залишили поза увагою те, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договір відступлення частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, в якому не ідентифіковано, яка частина частки ОСОБА_6 в статутному капіталі Товариства відчужувалася (грошова, майнова чи змішана), тобто не містить такої істотної його умови як предмет договору;

- не врахували, що ні у протоколі засідання ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області № 170 від 07.09.2016, ні у договорі відступлення частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 не зазначено, яка частка була відступлена: майнова чи змішана;

- залишили поза увагою відсутність у матеріалах справи доказів передачі ОСОБА_6 частини частки до статутного капіталу Товариства у вигляді майна;

- не дослідили належним чином протокол засідання ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області № 170 від 07.09.2016, відповідно до якого на користь ОСОБА_5 була відступлена частина частки ОСОБА_6 саме у грошовому виразі, та не врахували, що ця частина частки не була сплачена ОСОБА_6 в повному обсязі, що порушує статтю 53 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час відчуження частки в статутному капіталі Товариства).

2) суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що частина частки ОСОБА_6 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області, яку він відступив, була повністю сформована на день її відступлення та ОСОБА_6 відступив саме змішану частину частки (грошову та майнову), оскільки:

- не врахували те, що ОСОБА_6 відступив на користь ОСОБА_5 саме грошову частину частки, а майнова частка учасника в статутному капіталі товариства не перетворюється в грошову, вона має вартісну оцінку лише для визначення відсоткового розміру частки учасника в статутному капіталі товариства,

- залишили поза увагою відсутність у матеріалах справи доказів відступлення ОСОБА_6 змішаної частини своєї частки та побудували свій висновок про відступлення змішаної частини частки на припущенні;

- не перевірили наявність доказів законності відступлення частини частки та не з`ясували, яку саму частину частки (грошову, майнову чи змішану) в статутному капіталі Товариства відступив ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 .

3) суди попередніх інстанцій помилково ототожнили вимоги позивача про виключення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області, залишили поза увагою те, що ці позовні вимоги мають різні підстави, зазначені в позові, а саме: позовна вимога про виключення ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.09.2016, а підставою позовної вимоги про виключення ОСОБА_6 є систематичне невиконання останнім обов`язків учасника Товариства.

Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права не залучив до участі у справі в якості третьої особи з власної ініціативи орган державної реєстрації та не витребував реєстраційну справу відповідача, відмовив відповідачу у задоволенні заяви про залучення цієї особи до участі у справі та у витребуванні реєстраційної справи, а суд апеляційної інстанції не надав оцінку цим допущеним місцевим господарським судом порушенням норм процесуального права, суди обох інстанцій не врахували усталену судову практику при розгляді корпоративних спорів щодо залучення органу державної реєстрації та витребування реєстраційної справи відповідача, що призвело до відсутності в матеріалах справи необхідних доказів та неправильних висновків судів по суті спору;

За твердженням скаржника спірні у цій справі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області порушують майнові права позивача та інших учасників Товариства на отримання дивідендів.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 - залишити без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною, а оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені з правильним застосуванням та додержанням норм матеріального та процесуального права. За твердженням ОСОБА_5 касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу, оскільки вже існують висновки Верховного Суду щодо застосування статей 59, 64 Закону України «Про господарські товариства» про те, що виключення учасника з товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, а не суду, відповідно до яких суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішенні та постанову.

Також ОСОБА_5 зазначає, що суди правильно застосували статтю 53 Закону України «Про господарські товариства» до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованих висновків по суті спору.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» у відзиві на касаційну скаргу визнає вимоги касаційної скарги, погоджується з доводами скаржника, просить задовольнити касаційну скаргу та скасувати оскаржувані рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи позивача у касаційній скарзі та інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 98 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 07.09.2016 - дату прийняття загальними зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області спірних рішень) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду (частина 5 статті 98 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на 07.09.2016).

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку також є порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка ( ОСОБА_1 ) як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» особисто брала участь у загальних зборах учасників Товариства, що відбулися 07.09.2016, та у прийнятті спірних рішень на цих зборах.

Згідно з протоколом засідання ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» № 170 від 07.09.2016 на зборах були присутні засновники Товариства, які володіють у сукупності 100% голосів. Отже на зазначених загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» був досягнутий необхідний кворум, збори були повноважними.

На цих зборах були прийняті рішення з усіх питань, включених до порядку денного загальних зборів; прийняті рішення були оформлені відповідним протоколом засідання ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» № 170 від 07.09.2016.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили відсутність будь-яких порушень під час скликання та проведення 07.09.2016 цих зборів, які б могли були підставою для визнання недійсними прийнятих на цих зборах рішень, оформлених протоколом № 170 від 07.09.2016.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що позивач не навів жодних обґрунтованих підстав, з якими пов`язується недійсність рішення загальних зборів учасників товариства, не подав належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне порушення його корпоративних прав у розумінні статті 167 Господарського кодексу України при проведенні 07.09.2016 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал», оскільки сама позивачка особисто брала участь у цих зборах, була головою зборів та була наділена правами ставити запитання, витребовувати будь-які документи як у інших учасників Товариства, так і у виконавчого органу Товариства, доводити свою позицію та на підставі відповідних документів голосувати за те чи інше рішення, голосувала (тобто реалізувала належні їй корпоративні права) на цих зборах за прийняття спірних рішень і як голова зборів особисто підписала протокол цих загальних зборів.

В обґрунтування наявності підстав для визнання спірних рішень недійсними позивачка послалася на незаконне відчуження ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 за договором відступлення від 07.09.2016 частини частки у статутному капіталі Товариства, яка не була сформована станом на дату її відступлення. За твердженням позивача спірне рішення про включення ОСОБА_5 до складу учасників Товариства за наслідком незаконного відчуження їй ОСОБА_6 частини своєї частки в статутному капіталі Товариства суперечить статті 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом на 07.09.2016).

Згідно з частинами першою, другою, третьою та шостою статті 144 Цивільного кодексу України, що була чинна станом на 07.09.2016 - на дату прийняття спірних рішень, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов`язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Аналогічні положення закріплені у статті 52 Закону України «Про господарські товариства», що був чинний станом на 07.09.2016 - дату прийняття загальними зборами учасників відповідача спірних рішень.

Згідно з частиною другою статті 115 Цивільного кодексу України та статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» (в редакціях, чинних станом на 07.09.2016 - дату прийняття загальними зборами учасників відповідача спірних рішень) вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Отже вкладом до статутного капіталу господарського товариства, зокрема і додатковим вкладом для збільшення статутного капіталу товариства, можуть бути не лише грошові кошти, вкладом можуть бути також цінні папери, рухомі та нерухомі речі, а також майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 147 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 07.09.2016 - дату прийняття загальними зборами учасників відповідача спірних рішень) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

Аналогічні положення закріплені у статті 53 Закону України «Про господарські товариства», що був чинний станом на 07.09.2016 - дату прийняття загальними зборами учасників відповідача спірних рішень.

Отже закон дозволяє учаснику товариства відчужити частку до повної сплати її вартості, тобто відчужити лише оплачену частину частки. При цьому, враховуючи те, що частка учасника в статутному капіталі товариства формується за рахунок його вкладів, які згідно із законом не обмежуються лише грошовими вкладами та можуть бути, зокрема майновими, розмір оплаченої частки (частини частки) в статутному капіталі товариства, яка може бути відчужена учасником, визначається з урахуванням будь-якого виду вкладу учасника (як грошового, так і майнового), якщо в договорі, за яким відчужується частка, не зазначено конкретного виду вкладу, з якого сформована частки, яка відчужується.

Як встановили суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, станом на 01.01.2011 загальний розмір зареєстрованого та сплаченого засновниками у повному обсязі статутного капіталу відповідача складав 2 270 173,42 грн. Із зазначеного загального розміру статутного капіталу частка ОСОБА_6 складала 1 157 788,44 грн, що дорівнювало 51%, яка була ним оплачена шляхом внесення до статутного капіталу грошових коштів в сумі 1 028272,44 грн та майна на суму 129 516,00 грн, що підтверджується наданими відповідачем суду копіями меморіальних ордерів, банківських виписок та актів оцінки майна, внесеного ОСОБА_6 до статутного капіталу Товариства, а також наданим позивачем до позовної заяви звітом про фактичні результати аналізу сплати статутного капіталу за період з 01.01.2011 по 30.11.2018, складеним Аудиторською фірмою «Аудит-Легіст».

При цьому Верховний Суд не бере до уваги посилання позивачки у касаційній скарзі на відсутність у матеріалах справи доказів передачі ОСОБА_6 до статутного капіталу Товариства майна на суму 129 516,00 грн, оскільки обставини передачі ОСОБА_6 до статутного капіталу Товариства майна були встановлені судами попередніх інстанцій, а зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що за рішенням ради засновників Ліцею «Професіонал» від 10.05.2011 статутний капітал Товариства був збільшений на 1 040 000,0 грн до 3 310 173,42 грн за рахунок внесення додаткових внесків учасниками Товариства: ОСОБА_6 в сумі 660 000,00 грн та ОСОБА_2 в сумі 380 000,00 грн.

З урахуванням зазначеного рішення ради засновників Ліцею «Професіонал» від 10.05.2011 розмір частки ОСОБА_6 у статутному капіталі Товариства збільшився до 1 817 788,44 грн.

На виконання цього рішення ОСОБА_6 вніс до статутного капіталу Товариства додатковий вклад на загальну суму 486 000,00 грн шляхом сплати грошових коштів таким чином: 370 000,00 грн сплатив за меморіальним ордером № 44_10 від 22.06.2011; 16 000,00 грн - за меморіальним ордером № 44_3 від 24.05.2012 та 100 000,00 грн - за меморіальним ордером № 44_1 від 13.12.2013.

Отже станом на 07.09.2016 - дату відчуження ОСОБА_6 частини своєї частки на користь ОСОБА_5 за договором відступлення частини частки залишок не внесеної ОСОБА_6 частки до статутного капіталу Товариства складав 174 000,00 грн.

Крім того 16.01.2017 ОСОБА_6 на виконання рішення засідання ради засновників Ліцею «Професіонал» від 10.05.2011 доплатив до статутного капіталу Товариства ще 173 851,00 грн, що визнає і позивачка в позовній заяві та підтверджується Звітом про фактичні результати аналізу сплати статутного капіталу за період з 01.01.2011 по 30.11.2018, складеним Аудиторською фірмою «Аудит-Легіст».

Під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції ОСОБА_6 вніс до статутного капіталу Товариства 149,00 грн залишку додаткового вкладу, несплаченого ним на виконання рішення засідання ради засновників Ліцею «Професіонал» від 10.05.2011.

Отже станом на 07.09.2016 - дату відчуження ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 частини своєї частки у статутному капіталі Товариства в сумі 1 640 400,00 грн частка ОСОБА_6 у статутному капіталі Товариства, яка була ним оплачена, складала 1 643 788,44 грн (49,65%) з яких: 1 514 272,44 грн було сплачено за рахунок грошового вкладу та 129 516,00 грн - за рахунок внесення майна. Тобто частина частки ОСОБА_6 у статутному капіталі Товариства в розмірі 1 640 400,00 грн, яка була ним відчужена на користь ОСОБА_5 , на день відчуження (07.09.2016) була ним повністю сформована.

При цьому Верховний Суд не бере до уваги посилання позивачки в касаційній скарзі на те, що за договором відступлення частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 та згідно із протоколом засідання ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області № 170 від 07.09.2016 ОСОБА_6 відступив саме грошову частину своєї частки, оскільки зазначені доводи позивачки суперечать її іншим доводам про те, що в договорі та протоколі чітко не визначено, яка саме частка ОСОБА_6 у статутному капіталі відповідача (грошова чи майнова) була відступлена, ці доводи позивачки ґрунтуються на припущеннях, що не можуть ураховуватися судом, є її суб`єктивним тлумаченням договору та протоколу, зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції, та зокрема зводяться до дослідження та оцінки умов договору відступлення частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області від 07.09.2016, які з огляду на предмет та підстави позову у цій справі не підлягають дослідженню в межах цієї справи.

Крім того суди правильно виходили з презумпції дійсності укладеного між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_5 як покупцем договору відступлення частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області від 07.09.2016, який недійсним не визнаний.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що частина частки ОСОБА_6 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області, яку він відступив, була повністю сформована (оплачена) на день її відступлення за рахунок грошового та майнового вкладів. При цьому Касаційний господарський суд зазначає, що спірні рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області не суперечать чинному на дату їх прийняття законодавству, зокрема статті 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній станом на 07.09.2016).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсними спірних рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області та вважає, що суди правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 про задоволення заяви ОСОБА_6 та включення до складу засновників товариства громадянки Сполучених Штатів Америки - ОСОБА_5 у зв`язку з відступленням їй частини частки ОСОБА_6 у статутному капіталі товариства в розмірі 1 640 400,00 грн та в частині затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі товариства, оформлених протоколом № 170 від 07.09.2016.

Крім того, відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, суди правильно відмовили і у задоволенні похідної від неї позовної вимоги про скасування статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» Харківської області від 07.09.2016 в частині зміни складу учасників товариства та розміру часток ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до статутного капіталу товариства.

У касаційній скарзі позивач також зазначає, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права не залучив до участі у справі в якості третьої особи з власної ініціативи орган державної реєстрації та не витребував реєстраційну справу відповідача, відмовив відповідачу у задоволенні заяви про залучення цієї особи до участі у справі та у витребуванні реєстраційної справи, а суд апеляційної інстанції не надав оцінку цим допущеним місцевим господарським судом порушенням норм процесуального права, що призвело до відсутності в матеріалах справи необхідних доказів та неправильних висновків судів по суті спору.

Відповідності до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Отже Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору. Підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов`язки цих осіб щодо однієї із сторін. При цьому учасники справи, звертаючись до суду із відповідним клопотанням про залучення особи, яка не є учасником справи, до участі у справі в якості третьої особи, мають обґрунтувати та довести можливість впливу судового рішення, ухваленого за результатом розгляду справи по суті спору, на права або обов`язки цієї особи щодо однієї із сторін.

Однак, як правильно встановив місцевий господарський суд та підтверджується матеріалами справи, відповідач у заяві про залучення Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради до участі у справи в якості третьої особи не зазначив, яким чином рішення у цій справі може вплинути на права або обов`язки цієї особи щодо однієї із сторін, про що місцевий господарський суд правильно зазначив у протоколі підготовчого засідання від 10.10.2019 у цій справі.

Орган державної реєстрації не є учасником спірних корпоративних правовідносин, що виникли між Товариством та його учасниками з приводу визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства та виключення окремих осіб зі складу учасників Товариства. Обов`язок органу державної реєстрації здійснити на підставі судового рішення державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, випливає з вимог закону, зокрема із Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Виходячи з викладеного, Верховний Суд не бере до уваги зазначені посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо незалучення до участі у справі органу державної реєстрації в якості третьої особи.

Крім того скаржник, посилаючись на необхідність витребування у органу державної реєстрації реєстраційної справи відповідача, не зазначає які обставини може підтвердити цей доказ або які аргументи він може спростувати, скаржник не оспорює відповідність наданої ним до матеріалів справи копії протоколу засідання ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський приватний ліцей «Професіонал» № 170 від 07.09.2016 оригіналу цього документу, який міститься в матеріалах реєстраційної справи. З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що невитребування судами попередніх інстанцій реєстраційної справи відповідача призвело до відсутності в матеріалах справи необхідних доказів та неправильних висновків судів по суті спору.

Крім того предметом спору у цій справі є також виключення ОСОБА_6 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області.

За змістом позовної заяви підставою цієї вимоги є частина 2 статті 52, стаття 64 Закону України «Про господарські товариства» (тут і далі по тексту - в редакції, чинній протягом періоду з дня прострочення ОСОБА_6 внесення своєї частки до статутного капіталу Товариства до дня набуття чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») та частина 1 статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який є чинним станом на дату подання позову у цій справі. При цьому позивачка послалася на порушення та неналежне виконання ОСОБА_6 обов`язків учасника Товариства щодо своєчасного внесення свого додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства, не виконання ним рішення загальних зборів учасників Товариства про внесення додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства та перешкоджання своїми діями досягненню цілей Товариства.

Відповідно до пункту 2 статті 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов`язані виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.

Стаття 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набрав чинності 17.06.2018, передбачає, що учасники товариства зобов`язані: дотримуватися статуту; виконувати рішення загальних зборів учасників товариства. Учасники можуть мати обов`язки, встановлені законом та статутом товариства.

Згідно з частинами першою, другою, третьою та шостою статті 144 Цивільного кодексу України, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов`язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

За змістом частин першої, другої та сьомої статті 52 Закону України «Про господарські товариства» статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників можуть прийняти, зокрема рішення про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Зазначені положення знайшли своє відображення у статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набрав чинності 17.06.2018. Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів.

Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти, зокрема рішення про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про господарські товариства» учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) участі у голосування не бере.

Отже в розумінні наведених норм закону виключення учасника товариства - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності першого перед другим, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням товариства за порушення учасником обов`язків, є санкцією за невиконання корпоративних обов`язків перед товариством, зокрема обов`язків щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства у визначені законом строки.

На відміну від виходу з товариства виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника. Воно можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.

З огляду на предмет та підстави позовної вимоги у цій справі про виключення ОСОБА_6 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не виконав свій визначений законом та рішенням загальних зборів учасників Товариства обов`язок щодо своєчасного внесення додаткових коштів у статутний капітал Товариства.

Крім того предметом спору у цій справі є також вимога про виключення ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області.

Зі змісту заявлених ОСОБА_1 позовних вимог вбачається, що вимога про виключення ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області не пов`язана з порушенням ОСОБА_5 своїх обов`язків учасника Товариства, а заявлена як похідна від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства про включення ОСОБА_5 до складу засновників товариства.

Разом з цим позовні вимоги про виключення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області, хоча і мають різні підстави, проте є аналогічними та стосуються виключення учасників з товариства.

Відповідно до статті 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Згідно зі статтею 97 Цивільного кодексу України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини першою статті 58 Закону України «Про господарські товариства» та частини 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 59 Закону України «Про господарські товариства» виключення учасника з товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

За змістом частин першої, другої та третьої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема прийняття рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.

Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

Отже зі змісту статей 52, 59, 64 Закону України «Про господарські товариства», а також статей 15, 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вбачається, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства закон відносить до компетенції загальних зборів учасників товариства, а не суду. Про виключення з товариства з обмеженою відповідальністю будь-кого з його учасників має бути прийнято відповідне рішення на загальних зборах учасників товариства в порядку, передбаченому законом та установчими документами. Виключення учасника з товариства судом є втручанням у господарську діяльність товариства, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством; суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2018 у справі № 923/650/17 та від 09.04.2019 у справі № 923/650/17, від 18.04.2018 у справі № 922/1590/17, від 19.09.2018 у справі № 916/34/18, від 11.06.2019 у справі № 34/17-4952-2011.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про виключення ОСОБА_6 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області місцевий господарський суд правильно виходив з відсутності підстав для виключення відповідача в судовому порядку зі складу учасників товариства з огляду на те, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства закон відносить до компетенції загальних зборів учасників цього товариства, а не суду. Цей висновок суду узгоджуються із зазначеними вище висновками Верховного Суду у справах з подібними цій справі правовідносинами. Суд апеляційної інстанції також переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до зазначеного висновку Верховного Суду.

Верховний Суд не вбачає за необхідне відступати від зазначеного висновку та вважає наведені в касаційній скарзі доводи позивача щодо необхідності відступлення від висновку Верховного Суду необґрунтованими.

Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» не містять заборони на вирішення в судовому порядку спору про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки, як зазначалося вище, прийняття рішення про виключення учасника з товариства закон відносить виключно до компетенції загальних зборів учасників товариства. Питання виключення учасника зі складу учасників товариства належить до питань діяльності товариства, вирішення якого в судовому порядку буде розцінюватися як втручання суду у господарську діяльність товариства, зокрема у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства, та призведе до порушення судом одного із загальних принципів господарювання, визначених у статті 6 Господарського кодексу України, щодо заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Крім того Верховний Суд зазначає, що порядок збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів визначений у статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.

Додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка.

Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.

Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.

З учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов`язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.

Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про:

1) затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;

2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;

3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

Якщо додаткові вклади не внесені учасником товариства та/або третьою особою, з яким (якою) укладено договір про внесення додаткового вкладу, в повному обсязі та своєчасно, такий договір вважається розірваним, якщо рішенням загальних зборів учасників не затверджено розмір частки такого учасника та/або третьої особи виходячи з фактично внесеного ним додаткового вкладу.

Отже за змістом статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка є чинною на даний час, ця норма не передбачає такого виду корпоративної відповідальності за невиконання (неналежне виконання) учасником свого обов`язку із внесення додаткового вкладу до статутного капіталу товариства як виключення учасника з товариства. Натомість ця стаття визначає, які рішення мають прийняти загальні збори учасників товариства після спливу строку для внесення додаткових вкладів. За змістом цієї статті вирішення питань, пов`язаних із внесенням/невнесенням учасником товариства свого додаткового вкладу, закон відносить саме до виключної компетенції загальних зборів.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, загальні збори учасників відповідача не приймали жодних рішень ні про виключення ОСОБА_6 зі складу учасників Товариства, ні рішень, визначених у статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», тобто навіть не намагалися вирішити питання невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_6 свого обов`язку із внесення додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства, урегулювати цей корпоративний конфлікт в межах своєї компетенції в порядку, визначеному законом.

Крім того Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на окремі думки судді Касаційного господарського суду від 18.04.2018 у справі № 922/1590/17 та судді Конституційного Суду України стосовно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Україна» щодо офіційного тлумачення положень частини 4 статті 58 та частини 1 статті 64 Закону України «Про господарські товариства» в обґрунтування необхідності відступленні від висновку Верховного Суду, оскільки в розумінні статті 232 Господарського процесуального кодексу України окрема думка судді не є судовим рішення, не має обов`язкового значення, не породжує юридичних наслідків та не може розглядатися як джерело права та судова практика.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про виключення зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський приватний навчально-виховний комплекс «Ліцей Професіонал» Харківської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки відповідно до закону прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, а не суду.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та правильно вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанції статті 53 Закону України «Про господарські товариства» не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних, справедливих та обґрунтованих судових рішень.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у справі № 922/1393/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець