ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/4006/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гетьман Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Бацуца В.М.

від 23.03.2017

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П., Зеленіна В.О.

від 24.04.2018

за позовом ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Агрохолдинг",

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5,

про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства

за участю представників:

позивача: ОСОБА_6

відповідача: Башловка А.М.

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" від 01.06.2011, оформлених протоколом № 12 від 01.06.2011, в тому числі про затвердження рішення учасника товариства ОСОБА_3 про відступлення належної йому частки у статутному капіталі товариства розміром 45 % Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" за ціною 45000,00 грн та затвердження договору про відступлення частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" б/н, укладеного 01.06.2011 між ОСОБА_3 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" (покупець); про склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"; про затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" в новій редакції з урахуванням змін, визначених протоколом № 12 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" та проведення їх реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення були прийняті на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроходинг", проведених за відсутності необхідного кворуму та з порушенням процедури скликання та проведення зборів, а саме: позивача як учасника товариства з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 45% не було повідомлено про проведення 01.06.2011 загальних зборів, участі у зборах він не приймав, протокол загальних зборів та договір про відступлення частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" не підписував.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що під час скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" були порушені вимоги чинного законодавства та установчих документів товариства, оскільки відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача у порядку, встановленому законом та статутом товариства, про скликання і проведення 01.06.2011 загальних зборів учасників товариства та не надав доказів реєстрації позивача як учасника товариства на загальних зборах учасників товариства. За висновком судів, загальні збори 01.11.2011 були неповноваженими та неправомочними, оскільки позивач участі у загальних зборах і у прийнятті рішень на загальних зборах не приймав, протокол загальних зборів та спірний договір не підписував, що підтверджується наявними в матеріалах справи висновками експертів, зробленими у кримінальному провадженні, на збори з'явились учасники товариства, частка яких разом складає 55%, що свідчить про відсутність кворуму на загальних зборах та є безумовною підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах. Крім того, суди дійшли висновку, що позов у цій справі був пред'явлений з дотриманням строку позовної давності, перебіг якого розпочався від дня, коли позивач дізнався про обставини проведення 01.06.2011 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" та про прийняті на зборах спірні рішення, а саме: з моменту отримання ним листа відповідача № 98 від 27.07.2016 та за наслідками отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001337362 та № 1001336274 від 31.08.2016, а доказів, які б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивача про обставини відчуження належної йому частки у статутному капіталі товариства та про обставини проведення спірних загальних зборів учасників товариства, відповідачем не надано.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає про те, що судами не було досліджено доказів, наявних в матеріалах справи, зокрема не досліджено наданого відповідачем оригіналу протоколу загальних зборів учасників товариства № 12 від 01.06.2011 та безпідставно відхилено посилання відповідача на зазначений доказ з наданням переваги висновкам експертів, наданих позивачем, з яких не вбачається експертизу якого протоколу загальних зборів було проведено та вказує на те, що зазначені висновки не можуть бути належними та допустимими доказами у справі. Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача та/або його представників, які не були належним чином повідомлені про дату, час місце судового засідання, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про поновлення провадження та призначення справи до розгляду від 16.03.2018 була отримана відповідачем після судового засідання. Також скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які встановлюють правила застосування строку позовної давності, зокрема частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку позовної давності, та не дослідили обставини, пов'язані з моментом, коли позивач, який вважає себе учасником товариства, мав можливість дізнатися про порушення свого права, та не врахували висновок Верховного Суду України щодо застосування положень статті 261 Цивільного кодексу України, викладений постанові від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючого, Ткача І.В., Стратієнко Л.В. від 04.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" на рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі №911/4006/16. Призначено до розгляду касаційну скаргу на 17.07.2018 о 14 год. 15 хв. у приміщенні Касаційного Господарського суду. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі №911/4006/16. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06.07.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Ткача І.В. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 911/4006/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.07.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Вронська Г.О.

04.07.2018 до Касаційного господарського суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, посилаючись на те, що зазначені рішення та постанова відповідають вимогам частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу, є обґрунтованими, ухвалені на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника зводяться до переоцінки обставин справи. В спростування доводів касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права, які встановлюють правила застосування строку позовної давності, позивач зазначає, що доводи скаржника про те, що позивач повинен був отримувати відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не заслуговують на увагу, оскільки учасник товариства з огляду на положення статей 117 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 88 Господарського кодексу України, статті 11 Закону України "Про господарські товариства" не повинен моніторити відомості, які внесені службовими особами юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Від третіх осіб відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду не надходили.

В судове засідання 17.06.2018 не з'явилися представники третіх осіб, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що нез'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 станом на 01.06.2011 - на дату прийняття спірних рішень загальних зборів учасників товариства був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 9225,00 грн, що складає 45,00 % статутного капіталу товариства.

Крім того, учасниками товариства станом на 01.06.2011 також були:

- ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 9225,00 грн, що складає 45,00 % статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_5, з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 2050,00 грн, що складає 10,00 % статутного капіталу товариства.

01.06.2011 між ОСОБА_3, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" в особі Генерального директора ОСОБА_4, як покупцем, було укладено договір про відступлення частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", розмір якої становить 45 %. Вартість належної продавцю частки статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" становить 9225,00 грн.

Пунктом 2.1. договору визначено ціну продажу частки продавця в статутному капіталі товариства в розмірі 45000,00 грн та зазначено, що зазначені кошти продавець повністю отримав від покупця до підписання даного договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору право власності на відчужувану частку статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", яка є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

01.06.2011 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг". Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства № 12 від 01.06.2011 на зборах були присутні всі учасники товариства: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

За результатами голосування по питанням, включених до порядку денного, були прийняті наступні рішення, оформлені зазначеним протоколом № 12 від 01.06.2011, про :

1) затвердження рішення учасника товариства - ОСОБА_3 про відступлення належної йому частки в статутному капіталі товариства розміром 45 % Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" за ціною 45000,00 грн та затвердження договору про відступлення частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" б/н, укладений 01.06.2011 між ОСОБА_3, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" як покупцем про продаж 45 % статутного капіталу.

2) розподіл часток учасників в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" наступним чином:

- учаснику товариства ОСОБА_4 належить частка в розмірі 9225,00 грн, що складає 45 % статутного капіталу товариства;

- учаснику товариства ОСОБА_5 належить частка в розмірі 2050,00 грн, що складає 10 % статутного капіталу товариства;

- частка в розмірі 9225,00 грн, що складає 45 % статутного капіталу товариства належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" і повинна бути реалізована іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року, протягом якого розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах учасників провадяться без урахування частки, придбаної товариством;

3) затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" в новій редакції з урахуванням змін, визначених цим протоколом № 12 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", та проведення їх реєстрацію у встановленому законодавством порядку. Доручено провести реєстрацію змін до установчих документах товариства юристу товариства ОСОБА_9.

Протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" № 12 від 01.06.2011 підписано головою, секретарем загальних зборів та присутніми на зборах учасниками товариства.

06.06.2011 державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради на підставі поданих відповідачем документів за наслідками прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" рішень, оформлених протоколом № 12 від 01.06.201, було зареєстровано нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 01.06.2011, оформленим протоколом № 12 від 01.06.2011.

Позивач як учасник товариства, звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" від 01.06.2011, оформлених протоколом № 12 від 01.06.2011, посилаючись на порушення порядку їх скликання і проведення та прийняття рішень загальними зборами за відсутності необхідного кворуму.

Згідно з частинами 1, 5 статті 98 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. (частина 2 статті 97 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 145 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, частини 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" та пункту 7.1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" в редакції, чинній на дату прийняття загальними зборами учасників спірних рішень, загальні збори учасників товариства є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно з частиною 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Пунктом 7.1.14. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" в редакції, чинній станом на 01.06.2011 - дату проведення загальних зборів учасників товариства, визначено, що про проведення зборів учасників товариства учасники повідомляються шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про отримання або особисто шляхом вручення повідомлення під розписку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до дня проведення зборів.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_3 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" не був повідомлений про проведення 01.06.2011 загальних зборів учасників товариства. Учасники справи не надали суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини повідомлення позивача у встановлені законом та статутом відповідача порядку та строки про проведення 01.06.2011 загальних зборів учасників товариства, про дату, час, місце їх проведення та порядок денний. Відсутні в матеріалах справи і докази реєстрації учасника товариства - ОСОБА_3 на загальних зборах учасників товариства, що відбулись 01.06.2011.

Разом з цим судами встановлено, що в протоколі № 12 від 01.06.2011 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" зазначено про присутність на загальних зборах всіх учасників товариства, а саме: ОСОБА_4; ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і сам протокол № 12 від 01.06.2011 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" був складений та підписаний головою та секретарем зборів, а також присутніми учасниками товариства.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, врахувавши як докази по справі наявні в матеріалах справи висновки трьох почеркознавчих експертиз № 1387/тдд від 23.11.2016, № 157/тдд від 03.01.2017 та № 15302/15303/17-32 від 11.08.2017, проведених в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110040003355 від 06.10.2016, на їх підставі встановили, що позивач участі у загальних зборах 01.06.2011 і у прийнятті рішень на зазначених загальних зборах не приймав, протокол загальних зборів та спірний договір не підписував. Зазначеними висновками експертів встановлено обставини того, що підпис від імені учасника товариства ОСОБА_3, наявний в протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" № 12 від 01.06.2011, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що ОСОБА_3, який станом на 01.06.2011 - дату прийняття спірних рішень був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" з часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 9225,00 грн, що становило 45 % статутного капіталу товариства, участі у загальних зборах учасників товариства, що відбулись 01.06.2011, і у прийнятті рішень на зборах не приймав, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" 01.06.2011 були проведені з порушенням порядку повідомлення учасників товариства про скликання та проведення зборів.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", на яких були прийняті спірні рішення, загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Аналогічні положення закріплені в пункті 7.1.5. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг".

Частиною 3 статті 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази реєстрації учасника товариства - ОСОБА_3 для участі у загальних зборах учасників товариства, що відбулись 01.06.2011, а встановлені в протоколі загальних зборів учасників товариства № 12 від 01.06.2018 обставини присутності ОСОБА_3 на зборах та його участі у прийнятті спірних рішень не підтверджуються матеріалами справи. Врахувавши наведене, суди встановили, що на загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", що відбулись 01.06.2011, з'явились учасники товариства - ОСОБА_4, ОСОБА_5, частка яких разом складає 55%. Встановивши наведене, суди дійшли правильного висновку про те, що такі обставини свідчать про відсутність кворуму на загальних зборах, неповноважність таких зборів, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", що відбулись 01.06.2011, були неповноважними і неправомочними, і відповідно всі прийняті на зборах рішення, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" № 12 від 01.06.2011, є недійсними, порушують права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим правильно визнали позовну вимогу обґрунтованою.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом у цій справі, про застосування якої було заявлено відповідачем, та вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та прийняли до уваги лише обставини, пов'язані з моментом, коли позивач довідався про порушення свого права та залишили поза увагою обставини, пов'язані з моментом, коли позивач, який вважає себе учасником товариства, міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права, про що правильно зазначив відповідач в касаційній скарзі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

Аналогічні положення щодо періодичності обовязкового скликання загальних зборів учасників товариства містяться і в пунктах 7.1.10., 7.1.11. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг".

Однак, суди не врахували визначену законом та статутом відповідача періодичність скликання зборів та не надали оцінку тій обставини, що учасник товариства, який відповідно до вимог закону обов'язково повідомляється про проведення, про дату, час та місце проведення загальних зборів, однак не отримує протягом тривалого періоду повідомлень від товариства про проведення загальних зборів та іншої інформації, міг за таких обставин проявити звичайну обачність, зацікавитися станом своїх корпоративних прав та довідатись про порушення свого права.

Поза увагою судів залишились і наявні в матеріалах справи докази, надані відповідачем в підтвердження обставин того, що позивач був обізнаний про наявність спірних рішень, а саме: видатковий касовий ордер від 01.06.2011 про виплату ОСОБА_3 частки в статутному капіталі товариства, заява ОСОБА_3 про прийняття його на посаду заступника Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" від 01.07.2011 та наказ Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" № 380/1-К від 01.07.2011 про прийняття ОСОБА_3 на посаду заступника Генерального директора (т. 1, а.с. 77-79). Суди не надали належної оцінки зазначеним доказам на предмет їх відповідності оригіналам таких документів та достовірності обставин, які зазначені докази підтверджують.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що позов у цій справі був пред'явлений в межах строку позовної давності, є передчасними, зроблений з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм 261 Цивільного кодексу України щодо перебігу строку позовної давності, про що правильно зазначено відповідачем в касаційній скарзі, тобто не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін у зв'язку із застосування строку позовної давності, дати їм належну юридичну оцінку, встановити обставини, пов'язані з початком перебігу позовної давності, а також у разі встановлення обставин пропуску позивачем строку позовної давності, дослідити обставини поважності причин пропуску такого строку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 911/4006/16 скасувати.

3. Справу № 911/4006/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко